Постанова № 73937656, 08.05.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2018 р. Справа № 922/4345/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників:

позивача – ОСОБА_1, ордер ХВ№000023 від 03.04.2018 (копія у справі)

відповідача – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Астат Фарм” (вх. №555Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 26.02.2018 у справі №922/4345/17 (суддя Погорєлова О.В., повний текст рішення складено 05.03.2018)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Тетафарм”, м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Астат Фарм”, м. Мерефа

про стягнення 58 068,32 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Тетафарм" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - ТОВ "Астат Фарм", в якому просив суд стягнути з відповідача 58068,32 грн, з яких: 47952,24 грн заборгованість за договором поставки №108-Хв/14 від 01.11.2014, 6826,41 грн пеня, 2488,42 грн інфляційні, 801,25 грн – 3% річних. Судові витрати, які складаються з 1600,00 грн. витрат на оплату судового збору та 7192,00 грн витрат на оплату правової допомоги, позивач просив суд покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.02.2018 по справі №922/4345/17 позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Стягнуто з ТОВ "Астат Фарм" на користь ТОВ "Тетафарм" заборгованість за договором поставки №108-Хв/14 від 01.11.2014 у розмірі 47952,24 грн., пеню у розмірі 6826,41 грн., інфляційні у розмірі 2488,42 грн., 3% річних у розмірі 801,25 грн., судовий збір у розмірі 1600,00 грн. та витрати на оплату послуг з надання правової допомоги у розмірі 4890,56 грн.

Не погодившись з даним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 26.02.2018 по справі №922/4345/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що копії видаткових накладних, наданих позивачем на підтвердження поставки товару, не можуть вважитись належним доказом по даній справі, оскільки не мають відповідних відміток за якими можливо було б ідентифікувати особу, яка отримала товар. Тим самим, зазначені платіжні документи не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, заявник апеляційної скарги не визнає обґрунтованість постачання товару за договору, оскільки за його умовами спірного поставка повинна здійснюватись лише на підставі заявок та специфікації, які є невід’ємними частинами договору, які на разі відсутні в матеріалах справи. Також відповідач зазначає про те що, акт звірки взаєморозрахунків не підписаний з боку обох сторін і тому не може бути визнаний документом, підтверджуючим наявність заборгованість, як і копії банківських виписок не завірених мокрими печатками не можуть вважатись повноцінним і беззаперечним доказом. Апеляційна скарга відповідача містить сумніви щодо повноважень адвоката ОСОБА_1, яка представляє інтереси позивача в ході розгляду даної справи в судах першої та апеляційної інстанції, а також наголошує на неправомірності стягнення з підприємства відповідача суми оплати послуг з надання правової допомоги.

02.04.2018 системою автоматизованого розподілу апеляційних скарг (справ) між суддями для розгляду справи №922/4345/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Істоміна О.А.; суддя Барбашова С.В.; суддя Пелипенко Н.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2018 у справі №922/4345/17 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та надано позивачу строк до 19.04.2018 для відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) копії цього відзиву та доданих до нього документів позивачу.

Представник позивача 16.04.2018 засобами поштового зв’язку направив до Харківського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому повністю погоджується із висновками, наведеними в рішенні господарського суду Харківської області від 26.02.2018, просить залишити його без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу – залишити без задоволення. При цьому, позивач зазначає, що повноваження ОСОБА_1 як представника ТОВ «Тетафарм» були підтверджені належним чином та встановлені в ході розгляду справи в суді першої інстанції як і підстави стягнення з відповідача оплати за надання правової допомоги. Також, позивач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що відповідач не заперечує факт отримання товару та не спростовує розрахунку позовних вимог з посиланням на конкретну підставу виникнення заборгованості, строку прострочення виконання зобов’язання, часткових оплат за поставлений товар. Відповідач не надав до суду власний варіант контррозрахунку сум із зазначенням періоду утворення заборгованості по кожній з позовних вимог, що оспорюється чи проекту акту звірки взаєморозрахунків між сторонами як докази повного або часткового виконання зобов’язання. Відповідно, відповідачем не було доведено факту сплати заборгованості, що мала місце за період дії договору та стала підставою для звернення до господарського суду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 справу №922/4345/17 призначено до розгляду на 08.05.2018 о 10:00 год.

07.05.2018 на адресу Харківського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від відповідача по справі ТОВ «Астат Фарм» з проханням відкласти розгляд справи через неможливість представника відповідача бути присутнім в судовому засіданні 08.05.2018, в зв’язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.

Розглянувши вказане клопотання, суд приходить до висновку про відмову в його задоволенні, оскільки відрядження представника або його зайнятість в іншому судовому процесі не позбавляє відповідача можливості направити у судове засідання іншого представника, уповноваживши його відповідними документами.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка в судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням частини першої та пункту 1 частини третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату та місце розгляду справи, явка у судове засідання 08.05.2018 не визнавалася обов’язковою, а в матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення

Присутній в судовому засіданні представник позивача підтримала доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, зазначила, що на її думку рішення суду першої інстанції є цілком законним та обґрунтованим, просила залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, заслухавши в судовому засіданні представника присутньої сторони, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 01.11.2014 між ТОВ «Тетафарм» (постачальник, позивач по справі) та ТОВ «Астат Фарм» (покупець, відповідач по справі) було укладено договір поставки №108-Хв/14, за умовами якого постачальник зобов’язався поставляти та передавати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець, в свою чергу, зобов’язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату.

Найменування, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначається специфікацією, що є додатком № 1 до цього договору, яка підписується сторонами та являється його невід’ємною частиною. У випадку зміни пунктів щодо товару, вказаних в специфікаціях, сторони узгоджують нову специфікацію, яка підписується сторонами та вступає в дію з моменту її підписання, як це передбачено пунктом 1.2 договору.

Строки та порядок поставки сторони узгодили в 2-му розділі спірного договору. Так, поставка товару за цим договором здійснюється постачальником на підставі зробленої заявки покупця (направленої по факсу чи електронною поштою) протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту її отримання. Постачальник має право на дострокову поставку товару. Сторонами досягнуто домовленості здійснювати постачання товару по даному договору безперервно та ритмічно, не менше 2 (двох) разів за один календарний місяць, виходячи з потреби покупця в товарі. Якщо протягом календарного місяця буде здійснено одну (або не здійснено жодної поставки товару) і це буде пов’язано з тим, що у покупця не виникатиме потреби в постачанні товару, жодна зі сторін не матиме претензій до іншої сторони та не нестиме відповідальності (пункт 2.1).

Сторони погоджують асортимент та якість товару шляхом надіслання покупцем заявки постачальнику, складеної на підставі специфікації. Асортимент та кількість партії товару, що поставляється, сторони вказують у видатково-прибуткових накладних, які є невід’ємною частиною договору (пункт 2.2).

Поставка партії товару здійснюється силами та за рахунок постачальника на склад покупця, який знаходиться за адресою: м. Харків. вул. Морозова, буд. 7 (пункт 2.3).

Порядок розрахунків сторони визначили у 5-му розділі договору, відповідно до якого (в редакції протоколу розбіжностей від 01.11.2014) передбачено, що оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем періодично, протягом 28 (двадцяти восьми) банківських днів з моменту поставки товару на склад покупця, виходячи з ритмічності поставок товару по даному договору. У випадку прострочення покупцем оплати товару протягом 2 (двох) банківських днів, постачальник на свій розсуд має право призупинити відвантаження товарів покупцю, що не є порушенням умов постачання. Оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у договорі.

Згідно пунктів 9.1, 9.2 договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє протягом одного року. Договір автоматично пролонгується на той самий строк, якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення дії договору письмово не заявить про бажання розірвати його. Термін дії пролонгації не обмежений.

Договір сторони уклали 01.11.2014, який діяв до 01.11.2015, але після спливу строку його дії договір був автоматично пролонгований, з огляду на той факт, що від сторін не надходили повідомлення з приводу розірвання даного договору.

Позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином та поставив відповідачу товар на загальну суму 336 383,14 грн, що підтверджується наявними у справі копіями видаткових накладних, підписаними представниками обох сторін та скріпленими їх печатками. Повний перелік реквізитів видаткових накладних, за якими відбулася поставка товару від продавця покупцю міститься в акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.11.2014 по 10.10.2017 (а.с. 22-25).

В свою чергу, відповідач отриманий від відповідача товар сплатив не в повному обсязі на загальну суму 288430,90 грн. При цьому, відповідач сплачував за товар періодично (не систематично) без прив’язки до видаткових накладних, що перераховані у акті звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.11.2014 по 10.10.2017. Друга частина поставленого за договором товару на загальну суму 47952,24 грн відповідачем оплачена не була.

Користуючись правом досудового врегулювання, 09.11.2017 ТОВ «Тетафарм» звернувся до покупця ТОВ «Астат Фарм» із претензією №208 про погашення суми заборгованості, в якій вимагав сплатити існуючий борг в сумі 47 952,24 грн.

Проте, відповідач, ТОВ «Астат Фарм», письмової відповіді на зазначену претензію позивача не надав, як і не надав ані підписаного акту взаєморозрахунків, підготованого підприємством позивача, ані свого особового контррозрахунку з приводу існуючої заборгованості.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору поставки №108-Хв/14 від 01.11.2014, яка складається з суми основного боргу – 47 952,24 грн, 6826,41 грн - пені, 2488,42 грн - інфляційних, 801,25 грн - 3% річних.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд в оскаржуваному рішенні виходив з того, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед підприємством позивача за отриманий товар по договору поставки №108-Хв/14 від 01.11.2014, на підтвердження чого позивачем було надано всі необхідні документи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частина друга ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вже зазначалось, позивач за договором поставив відповідачу товар на загальну суму 336 383,14 грн, який мав бути оплачений відповідачем у строки передбачені пунктом 5.1 договору. Проте, відповідач свої зобов'язання виконав несвоєчасно та не у повному обсязі, оплативши отриманий товар частково на суму 288430,90 грн, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість в розмірі 47952,24 грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними. При цьому, слід зазначити, що на копіях видаткових накладних, долучених до матеріалів наявні, наявні печатка підприємства відповідача, а також підпис особи, відповідальної за прийняття товару.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що видаткові накладні є документами первинного бухгалтерського обліку та їх порядок реєстрації установлений пунктами 8.3 – 8.5 спірного договору. Твердження заявника апеляційної скарги про недоліки в оформленні первинних документів не спростовують наявності у підприємства відповідних господарських операцій. Відсутність деталізації в первинних документах не є підставою для визнання нереальності господарської операції.

Щодо твердження заявника апеляційної скарги про ненадання специфікацій до договору, то в судовому засіданні, після дослідження цього питання, було з’ясовано, що відповідний документ не оформлявся протягом дії договору і усі поставки оформлювались товарними накладними у відповідності до пункту 2.2 спірного договору поставки, що не суперечить ані вимогам договору, ані законодавству щодо бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, посилання відповідача на невизнання суми боргу та невірну оцінку суду першої інстанції є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи. В той час як грошова заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар за договором поставки №108-Хв/14 від 01.11.2014 в розмір 47952,24 грн є підтвердженою матеріалами справи, що і визнав місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні.

Підписавши договір поставки №108-Хв/14 від 01.11.2014 відповідач взяв на себе зобов'язання з оплати товару.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст.2 цього закону, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 6.2 договору поставки №108-Хв/14 передбачена можливість постачальника, в разі прострочення покупцем оплати товару, вимагати сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент виконання зобов’язання, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Так, на підставі вищевикладеного позивачем нараховано відповідачу 6826,41 грн пені. Судом було здійснено перерахунок заявленої позивачем до стягнення пені і визнано, що вона підлягає задоволенню.

Крім того, судом було здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача 2488,42 грн інфляційних та 801,25 грн 3% річних від простроченої суми боргу та встановлено, що їх нарахування є правомірним та таким, що підлягає задоволенню в межах заявленої суми, оскільки при перевірці їх розміру судом не було виявлено їх завищення з боку позивача.

Слід також зазначити, що позивач, ТОВ «Тетафарм», звертаючись до суду першої інстанції надав докладний та обґрунтований розрахунок ціни позову окремо по кожній позиції: по основному боргу, пені, окремо по інфляційним витратам та 3% річних. В свою чергу, відповідач, звертаючись з апеляційною скаргою, не надав ані до місцевого господарського суду, ані до апеляційного суду власного контррозрахунку сум із зазначенням періоду утворення заборгованості по кожній позовній вимозі.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду першої інстанції відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються, не можуть бути підставою для його скасування.

Твердження заявника апеляційної скарги щодо неправомочності особи, яка підписала позовну заяву, не можуть бути прийняті апеляційним судом, оскільки повноваження представника ТОВ «Тетафам» були підтверджені та встановлені судом ще під час розгляду справи в суді першої інстанції. Так, повноваження ОСОБА_1 як представника ТОВ «Тетафарм» підтверджуються відповідною довіреністю б/н від 23.10.2017, яка знаходиться в матеріалах справи, а повноваження ОСОБА_1 як адвоката підтверджуються ордером та договором про надання правової допомоги №23/10/17-04 від 23.10.2017 укладеного між ТОВ «Тетафарм» та АО «Шевердін і партнери». При цьому, відповідно до Протоколу засідання ради партнерів АО «Шевердін і партнери» від 01.11.2017 адвоката ОСОБА_1 включено до складу учасників об’єднання та відповідна інформація міститься в Єдиному реєстрі адвокатів України.

При цьому, у відповідності до положень статей 26-27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» підставами для здійснення адвокатської діяльності є договір про надання правової допомоги, що укладається у письмовій чи усній формі (у визначених законом випадках) до якого застосовуються загальні вимоги договірного права. Документами що посвідчують повноваження адвоката та надання правової допомоги можуть бути: договір про надання правової допомоги, довіреність, ордер, доручення органу (установи) уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Харківської області від 26.02.2018 у справі №922/4345/17 без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Астат Фарм” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.02.2018 у справі №922/4345/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 14.05.2018.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Пелипенко Н.М.