Рішення № 73935799, 03.05.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 03.05.2018

Справа 320/8310/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«03 травня 2018 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Урупи І.В.

за участю секретаря судового засідання - Литвиненко В.Є.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1

представник позивачки - ОСОБА_2

відповідач - ОСОБА_3

представник відповідача - ОСОБА_4

третя особа - Мелітопольська державна нотаріальна контора,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа Мелітопольська державна нотаріальна контора, про визнання права користування квартирою та права проживання ній,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка неодноразово уточнюючи позовні вимоги просить визнати за нею право користування та проживати в квартирі АДРЕСА_1. Свої вимоги обґрунтовує тим, що в березні 2003 року вона вселилася у вказану квартиру в якості дружини ОСОБА_6, зареєструвалася за його згодою та проживає в ній. 30 грудня 2005 року між нею та ОСОБА_6 був зареєстрований шлюб. На час її вселення у спірну квартиру ОСОБА_6 був її власником, та вона вселилася в якості члена його сім'ї. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Після його смерті відповідач почав чинити їй перешкоди щодо проживання у квартирі, вимагає звільнити квартиру та забрати речі. Вказані дії відповідача вважає незаконними, оскільки після смерті її чоловіка відкрилася спадщина, яку вона прийняла. Але дізналася, що відповідач також звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом, який вона на даний час оскаржує в суді. Рішенням суду від 14.02.2013 за ОСОБА_3 задоволено вимоги відповідача щодо визнання за ним права власності на спірну квартиру, але це рішення вважає незаконним, оскільки справа вирішена у незаконний спосіб, була накладена заборона на оформлення спадщини, свідоцтво про право на спадщину не видавалося, право власності було визнано на підставі документів, які не підтверджують наявність спадкового майна зареєстрованого за спадкодавцем, а реєстрація прав власності на квартиру за витягом №31025237 була здійснена під час заборони та на підставі документів, які не підтверджують наявність спадкового майна зареєстрованого за спадкодавцем. При вирішенні справи вона не була залучена в якості відповідача, однак вона прийняла спадщину у встановленому законом порядку, але спадщина оформлена не була, постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_3 нотаріусом не виносилася. Отже, вона має право на спадщину до якої відноситься спірна квартира. ОСОБА_3 незаконно набув право власності на спірну квартиру, без вирішення її прав на спадщину, та незаконно виселив її без надання іншого житла за рішенням суду від 17.11.2016, іншого житла вона не має. Відповідач є онуком її померлого чоловіка ОСОБА_6, а тому вона є членом їх сім'ї та має право на користування житлом. Перехід права власності на іншу особу не позбавляє її права користування житлом. Оскільки на цей час її права на спадкову квартиру не вирішені у відповідності до закону вона має право користуватись цією квартирою як член сім'ї померлого чоловіка та теперішнього власника, так як вселилася у квартиру як дружина померлого та тривалий час проживає в ній, а тому за нею в силу ст.405 ЦК України збереглося право на проживання житловим приміщенням. Оскільки відповідач перешкоджає їй у користуванні квартирою, вона змушена звернутися до суду з вказаним позовом.

27.02.2018 від позивачки надійшла заява щодо участі у справі її представника за довіреністю від 18.10.2016 ОСОБА_2, якою вона уповноважила останнього представляти її інтереси в судових органах з усіма необхідними для того повноваженнями, та направлення йому судових повісток, судових рішень по справі, та надала відповідну довіреність. (а.с. 196, 197)

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися без повідомлення причин неявки. Про день слухання справи повідомлені належним чином.

Судова повістка про виклик до суду надсилалася позивачці за адресою вказаною нею в позовній заяві та повернулася до суду за відсутністю за адресою місця проживання. Іншої адреси позивачка суду не повідомляла.

З положень ст.128 ч. 8 ЦПК України вбачається, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Проте, судова повістка про виклик до суду була вручена представнику позивачки ОСОБА_2 31.03.2018, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням про вручення судової повістки. /а.с. 219/. А відповідно до положень ч.5 ст.130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Отже, позивачка належним чином повідомлена про час розгляди справи в порядку, визначеному ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Отже, суд не вбачає поважних причин для відкладення розгляду справи.

Так позивачка та її представник не з'явилися в судове засідання та не повідомили про причини неявки, але їх нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Підстав для відкладення розгляду справи або залишення позовної заяви без розгляду суд не вбачає, а тому розглядає справу за відсутності позивачки та її представника.

Представник відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, надала письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначає про те, що чинне законодавство не передбачає у випадку зміни власника квартири перехід прав і обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом членів сім'ї колишнього власника. Посилання позивачки на норми ч.1 ст. 405 ЦК України безпідставні, оскільки нею регламентується право членів сім'ї власника житла на користування цим житлом. Але позивачка ніколи спільно не проживала і не проживає з відповідачем, не пов'язана з ним спільним побутом та не має взаємних прав та обов'язків, а отже не є членом його сім'ї та не має з ним ніяких родинних зв'язків. Право членів сім'ї власника будинку користуватися цим житлом може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членом сім'ї якого вони є. Із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї. Рішення суду від 14.02.2013 за ОСОБА_3 було визнано право власності на спірну квартиру та встановлено, що ОСОБА_1, як дружина, що пережила спадкодавця, не має права на спадкування на квартиру за наявним у неї заповітом, з огляду на зміст ч.3 ст.1254 ЦК України. Вона не має права на обов'язкову частку в спадщині як непрацездатна особа, оскільки інвалідність їй встановлена через 10 місяців після смерті спадкодавця. Також рішенням суду від 17.11.2016 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 було ухвалено про усунення перешкод у користуванні власником квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 як такої, що безпідставно проживає на її жилій площі, без надання їй іншого житлового приміщення та зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди у володінні, користуванні і розпорядженні власністю, звільнити квартиру від усіх рухомих речей, що належать їй, передати квартиру та ключі від неї законному представнику власника.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, позовні вимоги не визнала, у вступному слові пояснила, що первісно власником спірної квартири був дід відповідача, ОСОБА_6, який при житті склав заповіт, яким заповідав ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_6 відповідач прийняв спадщину, але оформити її в нотаріальній конторі не було можливості у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів, а тому вона, як законний представник неповнолітнього на той час ОСОБА_3 звернулася до суду з відповідним позовом про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом. Рішенням суду від 14.02.2013, яке набрало законної сили 06.11.2013, позов ОСОБА_3 до Мелітопольської міської ради, було задоволено, за ОСОБА_3 визнано право власності на вказану квартиру в порядку спадкування за заповітом. Одночасно було вирішено питання про скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою від 12.10.2010 Мелітопольським міськрайонним судом у вигляді заборони Мелітопольській міській нотаріальній конторі видавати свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно після смерті ОСОБА_6 Отже, ОСОБА_3 є власником спірної квартири. Позивачка ОСОБА_1 не є членом сім'ї відповідача, разом з ним ніколи не проживала, спільним побутом не пов'язана. Та обставина, що позивачка була дружиною діда відповідача не свідчить про те, що вона є членом сім'ї останнього, а отже, у зв'язку зі смертю колишнього власника житла, членом сім'ї якого була позивачка, припинилося і право на проживання у цьому жилому приміщенні.

Представник третьої особи Мелітопольської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, проти рішення суду заперечень не має.

Ухвалою судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19.01.2017 провадження у справі було відкрито, справу призначено до судового розгляду на підставі ст. 122 ЦПК України, в редакції ЦПК 2004 р., що діяла на час відкриття провадження у справі, а тому суд розглянув справу в судовому засіданні в загальному порядку.

За заявою позивачки слухання справи неодноразово відкладалося.

У зв'язку з перебуванням у відрядженні головуючого судді Фоміна В.А. 15.01.2018 було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та визначено головуючим суддю Урупу І.В. та ухвалою судді від 29.01.2018 призначено справу до судового розгляду на 27.02.2018.

27.02.2018 позивачка надала заяву про відвід головуючому судді.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27.02.2018 у зв'язку з необґрунтованістю заявленого відводу відповідно до вимог ч.3 ст.40 ЦПК України було зупинено провадження у справі для вирішення питання про відвід судді суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, визначеного у порядку, встановленому ч.1 ст.33 ЦПК України.

Ухвалою суду від 02.03.2018 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді було відмовлено.

Ухвалою судді від 21.03.2018 провадження у даній справі було відновлено, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.05.2018.

За заявою позивачки було витребувано з Мелітопольської державної нотаріальної контори копію спадкової справи після смерті ОСОБА_6

В судовому засіданні у задоволенні клопотання позивачки про витребування цивільної справи № 2-361/2012 та справи по оформленню витягу № 31025237 було відмовлено.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи наступні обставини.

Позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, зі згоди останнього вселилася в спірну квартиру, зареєструвалася, та проживала разом з ним як член його сім'ї.

На підтвердження вказаних обставин позивачка надала довідки з місця проживання. /а.с. 106,107/

20.12.2007 за життя ОСОБА_6 склав заповіт, яким призначено спадкоємцем квартири АДРЕСА_1, яка належала йому на праві приватної власності, його онука - ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 12.02.2009 року. /а.с. 106/

Після його смерті відкрилася спадщина у тому числі і на квартиру АДРЕСА_1, яка належала померлому на підставі свідоцтва про право власності від 24.05.1999 та свідоцтва про право на спадщину від 01.08.2006. /а.с. 110/

З копії спадкової справи /а.с. 134-184/ вбачається, що відповідач, від імені якого діяла його мати, ОСОБА_4, прийняв спадщину за заповітом.

Спадщину за законом прийняла і позивачка ОСОБА_1, надав відповідну заяву.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 14.02.2013 за ОСОБА_3, яке набрало законної сили 06.11.2013, визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом від 20.12.2007, що складений ОСОБА_6, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1. Після набрання рішенням законної сили скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду від 12.10.2010 у вигляді заборони Мелітопольській міській нотаріальній конторі видавати свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. /а.с. 231-236/.

На підставі вказаного рішення суду за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на вказану квартиру, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. /а.с. 125-126/

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 17.11.2016, яке набрало законної сили 01.02.2017, було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_4, яка діяла в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, усунуто перешкоди у користуванні власником квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 як такої, що безпідставно проживає на жилій площі, без надання їй іншого житлового приміщення та зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди у володінні, користуванні і розпорядженні власністю, звільнити квартиру від усіх рухомих речей, що належать їй, передати квартиру та ключі від неї законному представнику власника. /а.с. 238-242/

Згідно з вимог ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як вбачається зі змісту ст. 383 ЦК України власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання та проживання членів своєї сім'ї.

Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч.1 ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Зазначена норма розміщена у главі 32 ЦК України, яка називається „Право користування чужим майном" (це право ст.401 ЦК називає сервітутом).

Таким чином, позивачка будучі членом сім'ї ОСОБА_6, як власника квартири, користувалася спірним жилим приміщенням на підставі сервітуту.

Згідно зі ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Таким чином, право користування чужим майном (сервітут) пов'язано з потребами інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

При цьому, зміст ч.1 ст.405 ЦК України прямо вказує на наявність права користування житлом лише у членів сім ' ї власника, які проживають разом з ним.

Тобто підставою для встановлення сервітуту є спільне проживання членів сім'ї власника житлового приміщення із власником цього житла.

Таке право відповідно до ч.4 ст. 156 ЖК України зберігається і за колишніми членами сім'ї власника житлового приміщення.

Згідно з п.4 ч.1 ст.406 ЦК України сервітут припиняється у разі припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.

Якщо спільне проживання членів сім'ї власника житлового приміщення із власником цього житлового приміщення як підстава для встановлення такого сервітуту припиняє своє існування, відповідно до п.4 ч.1 ст.406 ЦК України припиняється й самий сервітут.

Таким чином, у зв'язку зі смертю власника спірної квартири, припинилося і право власності, що призвело до втрати членами його сім'ї права на проживання у цьому жилому приміщенні.

Отже, у зв'язку з тим, що право власності ОСОБА_6 на спірну квартиру припинено у зв'язку з його смертю, а власником квартири в порядку спадкування є відповідач, позивачка, яка рішенням суду виселена із вказаної квартири, втратила право на проживання в ній, оскільки її право похідне від права колишнього померлого власника, членом сім'ї якого вона була.

Законом не передбачено перехід прав і обов'язків попереднього власника до нового власника в частині права користування житлом членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника будинку (квартири).

Позивачка безпідставно посилається на те, що вона є членом сім'ї відповідача і з цих підстав має право користування спірною квартирою.

ОСОБА_1 не є членом сім'ї відповідача у розумінні ст. 405 ЦК України разом з ним не проживає, спільним побутом не пов'язана, взаємних прав та обов'язків немає, а отже права на користування квартирою не набула.

Доводи позивачки про те, що вона є спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_6, а тому має право на користування квартирою недоречні. Позивачка не набула права власності на спірну квартиру в порядку спадкування за законом, оскільки право власності на квартиру було визнано судовим рішенням за відповідачем в порядку спадкування за заповітом.

Недоречним є посилання позивачки і на те, що відповідач незаконно набув право власності на спірну квартиру. Всі доводи позивачки в цій частині зводяться до її незгоди с судовим рішенням, що набрало законної сили.

Право власності за відповідачем було визнано на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, а тому, відповідно до вимог ст. 18 ЦПК України є обов'язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Та обставина, що позивачка оскаржує на даний час заповіт, складений ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 не позбавляє останнього права власності на спірну квартиру.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12,13,81,89,133, 141, 263, 264, 265,273 ЦПК України, ст.ст. 316,319, 321, 383, 391,401,405,406 ЦК України,

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа Мелітопольська державна нотаріальна контора, про визнання права користування квартирою та права проживання ній відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 14.05.2018.

Суддя: