Рішення № 73932892, 11.05.2018, Кремінський районний суд Луганської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2018 року м. Кремінна

Справа № 428/13608/17

Провадження № 2/414/144/2018

Кремінський районний суд Луганської області в складі

головуючого судді: Ковальова В.М.

за участю секретаря: Пугачової К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кремінна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», про визнання добросовісним набувачем, залишення транспортного засобу у власності та зняття всіх обмежень, -

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 19 грудня 2017 року звернулася до суду з позовом в інтересах ОСОБА_2 /надіслано поштою 12 грудня 2017 року/, в обґрунтування якого посилається на те, що остання згідно довідки-розрахунку від 11 жовтня 2011 року придбала автомобіль седан TOYOTA LEXUS GS 300, 2005 року випуску, VIN - НОМЕР_4 за 200 000 грн. та зареєструвала право власності у підрозділі ДАІ УМВС України.

В жовтні 2016 року позивач вирішила продати вищевказаний автомобіль, однак отримала відмову у реалізації свого права у зв'язку із знаходженням автомобіля у заставі у ТОВ «Кредитні ініціативи». Отримавши витяг з державного реєстру обтяжень рухомого майна позивач дізналася, що 25 вересня 2012 року реєстратором Донецькою філією ДП «Інформаційний центр» Міністерства Юстиції України було зареєстроване обтяження - застава рухомого майна на вказаний автомобіль згідно договору про заставу майна №551 від 12 грудня 2005 року, укладеного між Філією «Головного управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області» та ОСОБА_3, та накладено заборону на його відчуження.

Тобто фактично майже через рік після придбання ОСОБА_2 автомобіля на нього було зареєстроване обтяження за заборона відчуження. Тому просить визнати ОСОБА_2 добросовісним набувачем вказаного автомобілю, залишити його у власності та зняти всі обмеження щодо здійснення права власності.

Представник позивача ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, у заяві на ім'я суду просить розглянути справу за її відсутністю та відсутністю позивача, позовні вимоги підтримує.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи по суті або розгляд справи за його відсутністю суду не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, тому суд вирішив розглянути справу за його відсутністю у заочному порядку.

Представник третьої особи Литвин В.В. у судове засідання не з'явився, у заяві на ім'я суду просить розглянути справу за його відсутністю, позовні вимоги не визнає, у письмових поясненнях посилається на невідповідність позову вимогам ст. 175 ЦПК України, несплату судового збору, пропуск позивачем строку позовної давності та необґрунтованість позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає за необхідне вимоги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 цього Кодексу встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Основні положення про заставу визначені Законом України «Про заставу» від 2 жовтня 1992 року № 2654-XII (далі - Закон).

Згідно із ч.2 ст.1 Закону застава - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом, та відповідно статті 20 цього Закону, за якою у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання заставодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 Закону /в редакції, яка діяла на час укладення договору застави від 12 грудня 2005 року/ договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Законодавством України може бути передбачено й інші випадки нотаріального посвідчення договору застави. Угодою сторін може бути передбачено нотаріальне посвідчення договору застави і в тих випадках, коли це є не обов'язковим в силу законодавства України, але на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону /в редакції, яка діяла на час укладення договору застави від 12 грудня 2005 року/ право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 1999 року № 1272 підтримано пропозицію Міністерства юстиції про визначення державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції адміністратором реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції цього Міністерства.

Встановлено, що державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції є адміністратором Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Єдиного реєстру доручень, посвідчених у нотаріальному порядку, Єдиного реєстру нотаріусів, Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, Єдиного державного реєстру об'єднань громадян та благодійних організацій.

Спеціальним законом, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна, є Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18 листопада 2003 року № 1255-IV (далі - Закон № 1255-IV).

Згідно із ст. 10 Закону № 1255-IV у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - Державний реєстр) відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Відповідно до ст. 42 Закону №1255-IV держателем Державного реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. Порядок ведення Державного реєстру визначає Кабінет Міністрів України.

До Державного реєстру вносяться відомості про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження. Відомості, внесені до Державного реєстру, є відкритими для всіх юридичних та фізичних осіб.

Відповідно до ст.43 Закону № 1255-IV реєстрація обтяжень здійснюється на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються:

1) відомості про обтяжувача та боржника;

2) посилання на підставу виникнення обтяження та його зміст. Для забезпечувальних обтяжень також зазначаються розмір та строк виконання вимоги обтяжувача. Для обтяження, яке виникає на підставі рішення суду про стягнення грошових коштів, та обтяження, відповідно до якого накладається арешт на рухоме майно для забезпечення цивільного позову, зазначається розмір вимоги обтяжувача;

3) опис рухомого майна, що є предметом обтяження, достатній для його ідентифікації;

4) відомості про заборону чи обмеження права боржника відчужувати предмет обтяження.

Держатель або реєстратор Державного реєстру вносить запис до Державного реєстру про відомості, що містяться в заяві обтяжувача. Запису присвоюється реєстраційний номер.

Відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.

Матеріали цивільної справи свідчать про наступне.

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САК 349682, виданого 05 січня 2012 року (а.с. 9) автомобіль легковий (седан) LEXUS GS 300, 2005 року випуску, сірого кольору, VIN - НОМЕР_4 зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 на підставі довідки-рахунку КІМ912586 від 11 жовтня 2011 року ТОВ «Технологія», ТЗ з Харківської області, ПК ОСОБА_5.

З Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с. 10-11) вбачається наявність заборони відчуженняавтомобілю легкового (седан) TOYOTA LEXUS GS 300, 2005 року випуску, номер об'єкта НОМЕР_4, зареєстрованого 25 вересня 2012 року за №13039284 на підставі договору про заставу майна №551 від 12 грудня 2005 року між обтяжувачем Філією «Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області та боржником ОСОБА_3, строк виконання зобов'язання до 11 грудня 2008 року, термін дії заборони до 25 вересня 2017 року. Відомості про нотаріальне посвідчення договору застави відсутні.

Отже судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 відповідно до ст. 388 ЦК України, ст. 10 Закону № 1255-IV є добросовісним набувачем транспортного засобу, оскільки на момент його придбання в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні відомості про обтяження цього рухомого майна, а договір застави при наявності ризику відчуження автомобілю не був нотаріально посвідчений.

Крім того, заборона відчуження заставного майна сплила 25 вересня 2017 року, тому запис щодо цього обтяження на час розгляду справи повинен бути вилучений з Державного реєстру.

Суд не погоджується з доводами представника третьої особи щодо пропуску позивачем строку позовної давності, невідповідності позову вимогам ст. 175 ЦПК України та несплату позивачем судового збору з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, тобто перебіг позовної давності обчислюється від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

ОСОБА_2 придбала автомобіль у правовий спосіб, тому суд приходить до висновку, що на момент придбання транспортного засобу вона не знала і не могла знати про наявність договору застави спірного автомобілю. Про порушення свого права як споживача та наявність заборони відчуження вона дізналася в жовтні 2016 року коли мала намір продати належний їй автомобіль. Тому перебіг позовної давності повинен обчислюватися саме з жовтня 2016 року.

Позовна заява була направлена до розгляду до Сєвєродонецького міського суду Луганської області 12 грудня 2017 року (а.с. 17-18), тобто до набрання чинності новою редакцією ЦПК України. Питання щодо відповідності позову вимогам ЦПК України вирішено судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про захист прав споживачів". Відповідно до ч. 3 ст. 22 цього Закону споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Третьою особою не надано наявних та очевидних доказів, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог, тому їх необхідно задовольнити.

Оскільки позивач законом звільнена від сплати судового збору, у зв'язку із задоволенням позовних вимог він на підставі ст.. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача. Позивачем пред'явлено три немайнові вимоги, отже розрахунок розміру судового збору становить: 640 х 3 = 1 920 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 282-284, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 321, 328, 330, 338 ЦК України, ст. ст. 13, 16 Закону України «Про заставу» від 2 жовтня 1992 року № 2654-XII, ст. 10, 42, 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18 листопада 2003 року № 1255-IV суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», про визнання добросовісним набувачем, залишення транспортного засобу у власності та зняття всіх обмежень задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 /ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1/ добросовісним набувачем транспортного засобу - автомобілю легкового (седан) LEXUS GS 300, 2005 року випуску, сірого кольору, заводський номер кузову (VIN) НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_2, та залишити його у власності позивача.

Виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про заборону відчуження автомобілю легкового (седан) TOYOTA LEXUS GS 300, 2005 року випуску, номер об'єкта НОМЕР_4, зареєстрований 25 вересня 2012 року за №13039284.

Стягнути з ОСОБА_3 /РНОКПП НОМЕР_3, останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2/ на користь держави судовий збір у розмірі 1 920 (одна тисяча дев'ятсот двадцять) грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України на рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Кремінський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.М. Ковальов