Постанова № 73931837, 07.05.2018, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/5126/17

Провадження №2-а/265/29/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2018 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Щербіна А.В., за участю секретаря судового засідання Себко Г.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області про визнання протиправними та дискримінаційними дій щодо невиплати пенсії за віком, зобов'язання поновити виплату пенсії та виплатити заборгованість, -

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області з позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області (надалі - Управління ПФУ) про визнання протиправними та дискримінаційними дій щодо невиплати пенсії за віком, зобов'язання поновити виплату пенсії та виплатити заборгованість.

Обгрунтування позову:

Позивач, станом на час подання цього позову, взята на облік як внутрішньо переміщена особа Лівобережним управлінням соціального захисту населення Маріупольської міської ради (довідка №0000246483 від 21 червня 2017 р.)

Спочатку у 2015 році вона була внутрішньо перемішеною особою за іншою адресою та була взята на облік Кальміуським управлінням соціального захисту населення Маріупольської міської ради, у ПФУ Кальміуського району вона отримувала пенсію, а в УСЗН Кальміуського району отримувала адресну допомогу на проживання ВПО. Наприкінці 2015 року вона змінила адресу фактичного проживання та стала на облік як ВПО у ПФУ та УСЗН Лівобережного району м.Маріуполя, де отримувала свою пенсію по червень 2016 року включно, з липня 2016 року виплата пенсії припинилась, вона її не отримую і до сьогодні.

Факт неотримання пенсії Позивачем підтверджує і сам Відповідач. 04 липня 2017 р. видана довідка про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії, відповідно до якої, вона з липня 2016 р. по червень 2017 р. включно пенсію не отримувала, заборгованість складає 15418,82 грн.

Зазначала, що з серпня 2012р. вона є пенсіонером відповідно до посвідчення №НОМЕР_2 від 16.08.2012 р., до початку АТО отримувала пенсію за місцем її реєстрації у Новоазовському районі Донецької області, але з початком АТО й припиненням здійснення пенсійних виплат на тимчасово непідконтрольній території, була вимушена стати «переселенцем» та перевести пенсійну справу до Кальміуського, а потім до Лівобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України м.Маріуполя.

Не дивлячись на усі відвідування Управління ПФУ, постійну передачу яких-небудь документів, підтримання карткового рахунку в робочому стані, з липня 2016 року Позивач свою пенсію не отримує. Для з'ясування причин несплати вона звернулася до Відповідача, який листом повідомив, що виплату пенсії призупинено з 01.04.2017 через відсутність співпадання індивідуальної інформації, не всі сторінки паспорта наявні тощо.

Рішення (протокол комісії, рішення, повідомлення, тощо) Управління ПФУ про невиплату або призупинення виплати пенсії Позивачу не надано.

Вказувала, що її вини у невиплаті пенсії немає, а відповідно до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вона має право на отримання нарахованої суми пенсії, не отриманої з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсаціївтрати частини доходів.

Таким чином, станом на 01 липня 2017 року вона маю право на отримання від Управління ПФУ 17819,94грн., які складаються з 15418,82 грн. неотриманої пенсії та 2401,12 грн. компенсації втрати частини доходів. Розрахунок компенсації додається.

Посилаючись, зокрема на ст.ст. 19, 22, 46, 55, 58, 64 Конституції України, ст.ст.47, 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», просила суд: 1) визнати протиправними та дискримінаційними дії Лівобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України м.Маріуполя щодо невиплати з 01.07.2016 р. пенсії ОСОБА_1; 2) зобов'язати Лівобережне об'єднане управління пенсійного фонду України м.Маріуполя поновити виплату пенсії ОСОБА_1; 3) зобов'язати Лівобережне об'єднане управління пенсійного фонду України м.Маріуполя виплатити ОСОБА_1 виниклу заборгованість по пенсії та компенсації втрати частини грошових доходів (пенсії) у зв'язку з порушенням термінів їх виплати всього у розмірі 17819,94 грн. (за період, починаючи з 01.07.2016 р.).

Відзив на позовну заяву:

Управління ПФУ зазначило, що у зв'язку з некоректною інформацією зазначеною у довідці внутрішньо переміщеної особи №0000246483 від 21.06.2017 року, а саме: дата народження у довідці - 31 грудня 1956 року, не збігається з датою народження зазначеною у паспорті - 01 січня 1957 року, ОСОБА_1, не перебуває на обліку в управлінні, як отримувач пенсії з 31.07.2017 року. Для взяття на облік об'єднаним управління ПФУ, позивачці необхідно надати нову довідку ВПО з коректною датою народження.

До цього ж виплату пенсії було переведено з територіального управління ПФУ в Новоазовському районі Донецької області. Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 року №252-VIII, а також Закону України від 16.09.2014 року №1680-VII «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» Новоазовський район Донецької області визнано тимчасово окупованою територією. Виплата пенсії позивачу проводилась на підставі макету електронної пенсійної справи, так як паперова справа знаходиться на тимчасом непідконтрольній українській владі території.

Відповідно до п.8 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №595, особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 р. №509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

16.03.2017 року Управлінням ПФУ було сформовано доплату пенсії Позивачки з 01.07.2016 року з подальшою виплатою пенсії через картковий рахунок відкритий у банківській установі ПАТ ДОУ «Ощадбанк» у квітні 2017 року, дата виплати 10 число.

Наприкінці березня, в порядку, обміну інформації з управлінням соціального захисту населення Лівобережного району м.Маріуполя виплату пенсії ОСОБА_1 було призупинено з 01 квітня 2017 року у зв'язку із розбіжністю індивідуальної інформації. Тобто зупинення виплати пенсії відбулося через те, що в макеті електронної пенсійної справи позивачки зазначений ідентифікаційний номер платника податків, а при оформленні довідки внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 до УСЗН Лівобережного району Маріупольської міської ради було надано копії сторінок паспорта 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11 у тому числі сторінка зі штампом про відмову від ідентифікаційного номера від 15.11.2013 року. Ідентифікаційний номер позивачки зазначений і в центральній базі одержувачів пенсій, станом на жовтень 2016 року. Звертали увагу суду, що для внесення змін відносно наведеної інформації необхідна письмова заява позивачки, з якою вона не зверталась до органів Пенсійного фонду України.

До того ж, у зв'язку з отриманням нової довідки про облік внутрішньо переміщеної особи, виданої Управлінням соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської ради за №0000246483 від 21 червня 2017 року, на ім'я ОСОБА_1 (фактичне місце проживання/перебування - АДРЕСА_2) було скасовано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, на ім'я позивачки, (фактичне місце проживання/перебування - АДРЕСА_3) надану управлінням соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради.

Згідно ст.12 Закону України «Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб», підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2017 року №365, затверджено Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування. Згідно до підпункту 4 п.12 Порядку, соціальні виплати припиняються у разі скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Відповідно до п.18 Порядку повторне призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі у разі їх припинення відповідно до підпункту 4 пункту 12 цього Порядку можливе лише через шість місяців після такого припинення і виконання всіх процедур, необхідних для їх призначення, передбачених законодавством.

Вказували, що у зв'язку із некоректною інформацією зазначеною у довідці внутрішньо переміщеної особи №0000246483 від 21.06.2017 року виданої управлінням соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської ради та розбіжністю інформації зазначеної в базі даних одержувачів пенсії та в паспортних даних Позивачки, Управління ПФУ мало достатні правові підстави для зупинення ОСОБА_1 виплати пенсії.

Посилаючись зокрема на ст.ст.19, 46 Конституції України, норми постанов Кабінету Міністрів України №365 від 08.06.2017 року, №509 від 01.10.2014 раку, №595 від 07.11.2014 року, №637 від 05.11.2014 року, Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», просили суд відмовити Позивачці в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розгляд справи по суті:

За клопотанням Управління ПФУ, на підстави ухвали суду від 28.09.2017 року, до участі у справі в якості третьої особи залучено Управління соціального захисту населення Кальміуського районуМаріупольської міської ради.

Ухвалою суду від 26.03.2018 року проведено заміну Управління соціального захисту населення Кальміуського районуМаріупольської міської ради його правонаступником Департаментом соціального захисту населення Маріупольської міської ради (надалі - Департамент соцзахисту).

10.04.2018 року позивач ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги, а саме: просила залишити без розгляду позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 15418,82 грн., позовні вимоги в частині стягнення суми інфляційного збільшення у розмірі 2401,12 грн. підтримала.

20.04.2018 року ОСОБА_1 знову уточнила позовні вимоги, зокрема зазначила, що протягом розгляду справи у суді заборгованість Відповідача частково погашалася, але згодом знову утворилася, тож станом на сьогодні розмір заборгованості Відповідача змінився. Так, з січня 2018 року по квітень 2018 року заборгованість з пенсії складає 5808,00грн. Розмір компенсації втрати частини доходів за період з 01.07.2016 по 07.12.2017 р. склав 2 201,12грн.; розмір компенсації втрати частини доходів за період з 01.01.2018 по 18.04.2018 р. склав 96,56 грн. Всього розмір компенсації втрати частини доходів у вигляді пенсії складає 2297,68 грн. Загальна сума заборгованості Відповідача по пенсії та компенсації втрати частини грошових доходів (пенсії) у зв'язку з порушенням термінів їх виплати станом на 18.04.2018р. становить 8105,68 грн. Посилаючись на ст.ст.44, 159 КАС України, просила суд: 1) визнати протиправними та дискримінаційними дії Лівобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України м. Маріуполя щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2016 р. та з 01.01.2018 р.; 2) зобов'язати Лівобережне об'єднане управління пенсійного фонду України м.Маріуполя поновити виплату пенсії ОСОБА_1; 3) зобов'язати Лівобережне об'єднане управління пенсійного фонду України м.Маріуполя виплатити ОСОБА_1 виниклу заборгованість по пенсії у розмірі 5808,00 грн. та компенсації втрати частини грошових доходів (пенсії) у зв'язку з порушенням термінів їх виплати всього у розмірі 2297,68 грн.

03.05.2018 року Управління ПФУ подало відзив на уточнення позовних вимог, в якому зокрема зазначило, що Позивач неправомірно змінює розмір позовних вимог, оскільки згідно ч.1 ст.47 КАС України Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання.

Крім того, відповідно до ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ (надалі- Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доході у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу.

Згідно зі ст.2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру

В спірних правовідносинах з 01.07.2016 р. пенсія Позивачу не нараховувалась, вона не підпадає під визначення доходів, передбачене Законом №2050-ІІІ, за порушення строків виплати яких сплачується компенсація. З огляду на зазначене, вважали, що позовна вимога ОСОБА_1 про зобов'язання управління сплатити компенсацію втрати і частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії задоволенню не підлягає. На підставі вищевикладеного просили суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги з урахуванням уточнень та просила їх задовольнити.

Представник Управління ПФУ, в судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечував, в їх задоволенні просив відмовити.

Третя особа - Департамент соцзахисту, письмових заяв по суті справи до суду не подав. Представник Департаменту соцзахисту подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника департаменту. У питанні вирішення спору покладався на розсуд суду.

Ухвалою суду від 07.05.2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості по виплаті пенсії у розмірі 15418,82 грн. залишені без розгляду на підставі заяви позивача ОСОБА_1 від 10.04.2018 року.

Крім того, ухвалою суду від 07.05.2018 року залишені без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 у частині стягнення заборгованості по пенсії за період з січня 2018 року по квітень 2018 року у розмірі 5808,00 грн. та компенсації за період з 01.01.2018 року по 18.04.2018 року у розмірі 96,56 грн., оскільки судовий розгляд було розпочато 26.03.2018 року, а заву про збільшення розміру позовних вимог подано 20.04.2018 року щодо обставин, які на час звернення до суду, 27.07.2017 року ще не існували, тобто порушення прав позивача було відсутнє.

Фактичні обставини:

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частина 1 ст.78 КАС України передбачає, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером та внутрішньо переміщеною особою, яка перебуває на обліку в Управління ПФУ, як отримувач пенсії за віком (особовий рахунок НОМЕР_3).

Згідно довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії від 10.04.2018 року за період з 01.01.2016 по 31.03.2018 рік, наданої Управлінням ПФУ, пенсія ОСОБА_1 з липня 2016 року до грудня 2017 року нараховувалася, але фактично не виплачувалася.

З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2017 року ОСОБА_1 була виплачена заборгованість по пенсії за період з липня 2016 року по листопад 2017 року включно у розмірі 22480,10 грн.

Належних та допустимих доказів того, на підставі якого рішення Управління ПФУ було припинено виплату пенсії ОСОБА_1 з липня 2016 року по листопад 2017 року включно, суду не надано.

Під час судового розгляду сторони дійшли між собою згоди та суду пояснили, що період виплати пенсії Позивачу складає з 01 по 24 число поточного місяця.

Таким чином, судом встановлено, що Управлінням ПФУ за період з липня 2016 року по листопад 2017 року виплата пенсії за віком ОСОБА_1 була припинена, а затримка такої виплати складала більше одного календарного місяця.

Оцінка суду:

Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (надалі - Закон №1706-VII) встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

За приписами ч.3 цієї статті виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до положень ст.49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст.49 Закону №1058-IV.

Частина 2 ст.77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же, суду не надано доказів того, що Управлінням ПФУ приймалося рішення про припинення виплати пенсії з підстав передбачених ст.49 Закону №1058-IV.

Таким чином, суд робить висновок, що Управлінням ПФУ за період з липня 2016 року по листопад 2017 року виплата пенсії за віком ОСОБА_1 була припинена безпідставно.

Відповідно до ч.2 ст.46 Закону №1058-IV, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Стаття 2 Закону №2050-ІІІ передбачає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зі ст.3 Закону №2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Судом вже було встановлено, що затримка виплати Управлінням ПФУ пенсії ОСОБА_1 за період з липня 2016 року по листопад 2017 року складала більше одного календарного місяця.

Таким чином, суд робить висновок, що ОСОБА_1 має право на компенсацію втрати частини доходів, оскільки порушення встановлених строків виплати пенсії мало місце з вини Управління ПФУ.

Суд, шляхом перевірки розрахунку Позивача, з урахуванням вимог ст.3 Закону №250-ІІІ та на підставі індексу інфляції в період невиплати пенсії, прийшов до висновку, що розмір компенсації втрати частини грошових доходів (пенсії) у зв'язку з порушенням термінів її виплати за період з 25 липня 2016 року по 07 грудня 2017 року становить 2049 (дві тисячі сорок дев'ять) гривень 62 копійки.

Отже в цій частині, позовні вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, суд не приймає до уваги заперечення Управління ПФУ в частині того, що пенсія за період з липня 2016 року по листопад 2017 року не підпадає під визначення доходів, передбачене Законом №2050-ІІІ, оскільки вона в цей період не нараховувалося, так як це спростовуються матеріалами справи, зокрема довідкою Управління ПФУ від 10.04.2018 року.

Зі змісту ст.ст.71 - 73 Закону №1058-ІV вбачається, що використання коштів Пенсійного фонду здійснюється на підставі бюджетного планування.

Таким чином, суд робить висновок, що стягнення суми компенсації можливо в межах відповідних бюджетних асигнувань.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6, 8, 9, 72, 77, 242 - 246, 250, 371 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області про визнання протиправними та дискримінаційними дій щодо невиплати пенсії за віком, зобов'язання поновити виплату пенсії та виплатити заборгованість - задовольнити частково.

2. Стягнути з Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області (87500, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Перемоги, 16, код ЄДРПОУ 41250905) в межах бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; паспорт: НОМЕР_4) компенсацію втрати частини грошових доходів (пенсії) у зв'язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 2049 (дві тисячі сорок дев'ять) гривень 62 копійки за період з 25 липня 2016 року по 07 грудня 2017 року.

3. В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

4. Це рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Орджонікідзевський районний суд м.Маріуполя Донецької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення суду 14.05.2018 року.

Суддя А.В. Щербіна