Постанова № 73927370, 10.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2810/18 Справа № 188/1487/17 Головуючий у 1 й інстанції - Місюра К. В. Доповідач - Лаченкова О.В.Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Кошара О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи – в письмовому провадженні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2017 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору у сумі 14104,63 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2017 року до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору у сумі 14104,63 грн..

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2017 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» просить скасувати рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2017 року, оскільки банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в межах позовної давності та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відзивів на апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2017 року від інших учасників справи до суду не надходило.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.2 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Таким чином, апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.2 ст.369 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 22.04.2011 року між сторонами по справі було укладено договір №б/н, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 1500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

ОСОБА_2 зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконував, в зв’язку з чим, станом на 30.09.2017 року виникла заборгованість на загальну суму 14104,63 грн. а саме: 1317,13 грн. - заборгованость за кредитом; 8501,60 грн. - заборгованость по процентам за користування кредитом; 3138,06 грн. - заборгованості за пенею та комісією; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 647,84 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до положень ст.ст. 256,257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з положеннями ч.3, ч.4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Згідно ст. 252 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

У відповідності до роз’яснень, викладених у п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 здійснив останній платіж 24.05.2014 року, що підтверджується також доданим до матеріалів справи банком розрахунку заборгованості.

Проте ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом про захист свого порушеного права лише 26 жовтня 2017 року. Тобто, враховуючи вищевикладене, позивач звернувся за межами загального строку позовної давності.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, 11 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі та просив застосувати строк позовної давності (а.с.58).

Таким чином, відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що банком пропущений строк позовної давності, про застосування якого заявлено ОСОБА_2 у своїй заяві.

Приведені в апеляційній скарзі доводи ПАТ КБ «ПриватБанк» про те, що суд невірно застосував строки позовної давності, колегія суддів вважає необґрунтованими,оскільки відповідач в своїй заяві просив застосувати строк позовної давності,оскільки останній платіж він здійснив 06.01.2012 році, що підтверджується і розрахунком банку в сумі 240 грн., а щодо внесення 24.05.2014 року суми 21 грн.94 коп.,він не підтвердив, в суд з позовом апелянт звернувся 26 жовтня 2017 року.

Окрім того, посилання в апеляційній скарзі на те,що перебіг позовної давності за вимогами кредитора ,які випливають з порушення боржником умов договору про погашення боргу частинами,починається стосовно кожної окремої частини ,від дня коли відбулося порушення,колегія суддів вважає невірними,оскільки відповідно до ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається,що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 367, 368, 369, 374 , 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складений 10 травня 2018 року.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

В.С.Городнича