Ухвала суду № 73926986, 07.05.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

07.05.2018Справа № 910/2220/18

Господарський суд міста Києва у складі: судді Васильченко Т.В., за участі секретаря судового засідання Багнюк І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 910/2220/18

за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»

до Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві

до Головного територіального управління юстиції у місті Києві

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-2 - Головне управління державної казначейської служби в місті Києві

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-1 - Управління державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва

про стягнення 5657,63 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Зудінов О.О. довіреність №13-2-2/15243 від 19.03.2018;

від відповідача: не з'явилися;

від третіх осіб - не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, та Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі відповідачі) про повернення безпідставно стягнутих коштів в межах виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа Херсонського міського суду Херсонської області в сумі 5657,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки виконавчий документ визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, стягнутий виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій підлягають поверненню як безпідставно отримані, однак відповідачі не вчиняють дій для повернення позивачу даних коштів з бюджету.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2018 р. відкрито провадження у справі № 910/2220/18, залучено до участі у справі третіх осіб, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи призначений на 29.03.2018.

28.03.2018 Управлінням Державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва, через відділ діловодства Господарського суду міста Києва, подані пояснення щодо позовної заяви, в яких зазначається, що кошти, помилково зараховані на бюджетні рахунки, повертаються органами Казначейства на підставі платіжних доручень клієнтів, у призначенні яких обов'язково зазначається номер та дата документа, згідно з якими зараховані такі кошти. Органи казначейства, що обслуговують клієнта не відповідають за несвоєчасність подання ними розрахункових документів на повернення помилково зарахованих на її рахунки коштів. Таким чином, кошти виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій має повернути власник рахунку, на який кошти були сплачені, а саме: Подільський РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві.

29.03.2018 відповідачем 1 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано заперечення на позовну заяву, в яких заперечив проти позову з підстав того, що державний виконавець діяв у відповідності до закону, оскільки ним винесено постанову про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення суду згідно виконавчого листа.

02.04.2018 Головним управлінням Державної казначейської служби України у місті Києві подані пояснення щодо позовної заяви, в яких зазначається, що питання повернення помилково перерахованих коштів вирішується за різними порядками в залежності від того на який рахунок вони зараховані, а тому слід встановити на яких рахунках знаходяться спірні кошти.

11.04.2018 позивачем подана відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначається, що стягнутий виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій підлягають поверненню у разі, якщо виконавчий документ визнано таким, що не підлягає виконанню, втім державний виконавець безпідставно відмовив позивачу в поверненні спірних коштів.

У судовому засіданні 24.04.2018 оголошено перерву до 07.05.2018.

В судовому засіданні 07.05.2018 позивач підтримав позовні вимоги та зауважив, що ним фактично оскаржується бездіяльність державного виконавця у вчиненні дій по поверненню помилково стягнутих коштів.

Відповідачі та треті особи в судове засідання не з'явилися, хоча про час, місце та дату розгляду справи були повідомлені належним чином про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відтак, враховуючи, що відповідачі та треті особи були належним чином повідомлені про розгляд справи і не повідомили суду про причини неявки, суд на місці постановив ухвалу про розгляд справи за їх відсутності за наявними матеріалами, яка занесена до протоколу судового засідання.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі з наступних підстав.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.1 ст. 327 ГПК України).

Згідно зі статтею 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

За правилами статті 340 Господарського процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

При цьому, контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах визначається Цивільним процесуальним кодексом України. Зокрема, за правилами статей 447, 448 цього Кодексу сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Аналіз зазначених статей свідчить, що виконання рішень судів є невід'ємною частиною судового процесу і скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби в процесі виконання судових рішень розглядає виключно місцевий господарський суд, який розглянув відповідну справу у першій інстанції, тобто розгляд таких скарг не здійснюється в межах нового позовного провадження.

В даному випадку, між сторонами відсутні договірні/господарські відносини, врегульовані Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує правомірність дій державного виконавця під час виконання виконавчого листа Херсонського міського суду Херсонської області, який в подальшому був визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій та бездіяльність відповідачів в питанні вчинення дій по поверненню помилково стягнутих до бюджету коштів. Отже, у спірних правовідносинах відповідачі виступають суб'єктами, які здійснюють повноваження законодавства у сфері примусового виконання судових рішень.

Відтак, оскільки Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулось до суду як учасник виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 03.11.2016 №666/2799/15-ц, виданого на виконання рішення Херсонського міського суду Херсонської області, тобто, заявником фактично оскаржуються дії Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва під час здійснення виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа виданого судом загальної юрисдикції, таке оскарження має відбуватись в порядку ст. 447 ЦПК України та Закону України "Про виконавче провадження", а не в порядку позовного провадження в суді господарської юрисдикції.

При цьому, судом враховано, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

При цьому, у відповідності до ч. 3 ст. 231 ГПК України, суд роз'яснює позивачу його право звернення з відповідною заявою (скаргою) до суду загальної юрисдикції за правилами ЦПК України

Згідно ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі, у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

Водночас, на даний час, позивачем не було заявлено клопотання про повернення судового збору.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 231, 232, 252, 339, 340 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Закрити провадження у справі №910/2220/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві та Головного територіального управління юстиції у місті Києві про стягнення 5657,63 грн.

2. Згідно ч.1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Дана ухвала підлягає оскарженню в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня складання повного тексту, у відповідності до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 14.05.2018.

Суддя Т.В.Васильченко