Ухвала суду № 73926069, 04.05.2018, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/3857/18

Провадження № 4-с/520/53/18

УХВАЛА

04.05.2018

Київський районний суд м.Одеси у складі головуючого судді Бескровного Я.В., при секретарі Бундєвій Я.І., розглянувши у судовому засіданні в м.Одеса скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця другого Київського відділу державної виконавчої служби м.Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2, заінтересована особа Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк», -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, яка остаточно була уточнена 27.04.2018р., на дії державного виконавця Георгієва, у якій просив суд визнати його дії в рамках ВП №53022903 неправомірними та такими, що порушують Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та такими, що порушують вимоги ст.48 ч.6 та ст.51 ч.7 Закону України «Про виконавче провадження» та «Про іпотеку.

Скаржник та його представник у судовому засіданні уточнену скаргу підтримали, просили її задовольнити.

Представник стягувача ПАТ «МТБ Банк» та державний виконавець Георгієв проти її задоволення заперечували, посилаючись на її безпідставність.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавцячи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст.48 ч.5 та 6 Закону України «про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Згідно ст.51ч.7 Закону примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Судом встановлено, що 1.11.2005р. між ВАТ «Морський транспортний банк», правонаступником якого є ПАТ «Марфін Банк», та скаржником ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого він отримав кредит у валюті – 40000 доларах США. В цей же день між Банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки, за яким остання взяла на себе зобов’язання відповідати за належне виконання ОСОБА_3 зобов’язань за кредитним договором. Також між вказаними особами та Банком 3.11.2005р. укладено договір іпотеки, за яким предмет іпотеки – земельна ділянка площею 0,03 га за адресою м.Одеса пров.Псковський,12, передається в іпотеки і є невід’ємними приналежностями які знаходяться на ньому. Іпотеки розповсюджується, на всі невіддільні від майна поліпшення , складові частини та внутрішні системи, що існують та виникнуть у майбутньому.

На вказаній земельній ділянці збудовано будинок загальною площею , який зареєстровано за ними на праві спільної часткової власності, тобто по 1/2 частині кожному.

В подальшому у 2009 році ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_4.

25 листопада 2009 року Київським районним судом м.Одеси видано судовий наказ про солідарне стягнення з скаржника ОСОБА_3 та ОСОБА_3 на користь Відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 28311,06 доларів США та 4719,78 грн., а також судового збору у розмірі 850 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 30 грн., якийвідповідно до Закону України "Про виконавче провадження" входить до переліку документів, які підлягають виконанню.

25 січня 2010 року судовий наказ набрав законної сили та перебуває на виконанні Другого Київського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

30 листопада 2016 року, в черговий раз, від стягувача ПАТ «Марфін Банк», правонаступником якого є ПАТ «МТБ Банк», була подана заява про примусове виконання.

01 грудня 2016 року Київським відділом державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання судового наказу № 2-н-2082/2009 року, виданого Київським районним судом м.Одеси.

8.12.2017р. державним виконавцем відповідно до вимог ст.48 ч.1 Закону України «Про виконавче провадження» накладено арешт на земельну ділянку та будинок за вказаною адресою.

16.01.2018 року державним виконавцем були винесені постанови про призначення суб’єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні для надання письмового висновку, звіту про оцінку майна з питань встановлення ринкової вартості арештованого та описаного майна, а 19.01.2018р. отримано Звіт про експертну грошову оцінку майна ТОВ «КБ Домінанта».

19.02.2018 року державним виконавцем, у відповідності до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 року № 2831/5 була направлена заявка та документи щодо реалізації арештованого майна на електронних торгах в рамках виконавчого провадження № 53022903 у вигляді звернення стягнення на 1/2 частину житлового будинку та 1/2 частину земельної ділянки № 12 по пров. Псковському у м.Одесі, що належить скаржнику.

Вказані обставини також підтверджуються даними виконавчого провадження 53022903, яке було оглянуто у судовому засіданні.

Скаржник посилається на те, що державний виконавець проігнорував вимоги ст.48 ч.3 Закону України «Про виконавче провадження» та Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передавши на реалізацію вказане майно. Оскільки у боржника-скаржника відсутні кошти та інші цінності, достатні для задоволення вимог стягувача-Банку, то державний виконавець правомірно, на підставі ст.48 ч.5 Закону, звернув стягнення на вказані земельну ділянку та будинок. Щодо іншого Закону суд зазначає, що відповідно до вимог Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що,зокрема, таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя.

Суд зазначає, що місцем постійного проживання скаржника, який знаходиться у шлюбі з іншою особою, ніж поручитель ОСОБА_3, є інша адреса – квартира АДРЕСА_1, а отже норми цього Закону у даному випадку до скаржника не застосовуються.

Крім цього житловий будинок, не є предметом іпотеки та не є придбаним за рахунок коштів, які отримані заявником за кредитним договором.

Крім того, скаржник посилається на порушення державник виконавцем вимог ст.48ч.6 Закону України «Про виконавче провадження», що він не звернувся до суду для визначення частки, на яку слід звернути стягнення. Суд зазначає, що не вбачає у даному випадку будь-яких порушень, оскільки частки співвласників майна вже визначені правовстановлюючими документами, а отже у такому зверненні до суду не має необхідності.

Крім того, суд зазначає, що скаржник посилався на те, що у будинку, який передано на реалізацію ДП «Сетам», зареєстровані його неповнолітні діти від іншого шлюбу з ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Як з’ясувалося у судовому засіданні, таку реєстрацію дітей скаржник зробив на наступний день, після того як від ОСОБА_3 йому стало відомо про здійснення виконавчих дій спрямованих на реалізацію майна – 17.03.2018р. Згідно ст.29 ЦК України місцем проживання малолітніх дітей є місце проживання їх батьків. Оскільки батьками цих дітей є скаржник та ОСОБА_4 і їх постійне місце проживання знаходиться за іншою адресою, то суд вбачає у таких діях скаржника зловживання з метою створити перепони для проведення виконавчих дій, а тому ставиться до цих пояснень критично. Суд звертає увагу, що у своїх поясненнях скаржник неодноразово наголошував, що не отримував від державного виконавця ніякої кореспонденції щодо виконання вказаного судового наказу, оскільки не мешкав за адресою м.Одеса пров.Псковський,12.

Таким чином, порушення, наведені у скарзі не знайшли свого підтвердження, а отже у її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.261,447-453 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення через суд першої інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бескровний Я. В.