Рішення № 73925528, 08.05.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2018м. ДніпроСправа № 904/602/18Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Гриценко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрол Плюс", м. Дніпро

до Приватного підприємства "КМС-1", смт. Курилівка Петриківського району Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості в сумі 62 315 грн. 52 коп. за договором поставки нафтопродуктів від 15.03.2017 № НПП-700032

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №20/02 від 20.02.2018, представник;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. №б/н від 28.02.2018, представник.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрол Плюс" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Приватного підприємства "КМС-1" заборгованість за поставлений товар в розмірі 62 315 грн. 52 коп., з яких: 9 000 грн. 00 коп. - основний борг, 6 235 грн. 57 коп. - 3% річних, 47 079 грн. 95 коп. - штраф, відповідно до умов договору поставки нафтопродуктів від 15.03.2017 № НПП-700032.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем господарських зобов'язань за договором.

Ухвалою господарського суду від 16.02.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 01.03.2018.

Ухвалою господарського суду від 01.03.2018 підготовче судове засідання відкладено на 22.03.2018 для надання сторонами витребуваних судом та у зв’язку із неявкою представника відповідача.

15.03.2018 відповідач подав до суду відзив, в якому позовні вимоги не визнав та зазначив, що не мав наміру не виконувати взяті на себе зобов'язання за спірним договором, повідомляв позивача про те, що основним та єдиним видом діяльності ПП «КМС-1» є вирощування сільськогосподарських культур, яке напряму і цілком залежить від сприятливих погодних умов. Через те, що у 2017 році погодні умови були несприятливі та спричинили неврожай, це і стало основною причиною неможливості своєчасного розрахунку із позивачем. Листом № 3/02-18 від 27.02.2018 позивача було повідомлено, що відповідачем погашено заборгованість у сумі 9 000 грн. 00 коп., що є повним розрахунком за спірним договором. Крім того, вказує, що в порушення умов п. 4.2 договору позивач із вимогами про сплату штрафних санкцій до відповідача не звертався. Вважає, що штраф та 3% річних нараховані позивачем безпідставно. Просив суд, у разі задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу, зменшити його розмір відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст.. 233 ГК України.

20.03.2018 на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив від 19.03.2018 № 19/03-а, в якій останній зазначив, що станом на 16.03.2018 не отримував листа відповідача № 3/02-18 від 27.02.2018, проте підтвердив, що 27.02.2018 відповідачем сплачено суму основного боргу в розмірі 9 000 грн. 00 коп., тобто після звернення позивача із даним позовом до суду. Проте, погашення основного боргу не є підставою для звільнення відповідача від сплати 3% річних та штрафу за порушення строків оплати вартості поставленого товару, вважає такі вимоги обґрунтованими та законними. Водночас, заперечував проти клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованого штрафу, посилаючись на те, що систематичні порушення договірних зобов’язань з боку відповідача є значними для позивача, а штраф нарахований відповідно до прострочення виконання основного зобов’язання та є розумним стимулюванням відповідача. Просив врахувати, що позивач сам знаходиться у скрутному становищі, на підтвердження чого до додаткових пояснень від 03.04.2018 № 04/04-а надав лист АТ «ОТП Банк» від 27.03.2018 № 300-3-85-1-2-300-3/376-БТ згідно якого ТОВ «Петрол Плюс» використовує овердрафт, оформлений у АТ «ОТП Банк» та зазначив, що неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань вплинуло на середньомісячне завантаження овердрафту. При цьому, за січень та лютий 2018 заборгованість позивача перед банком сягає більше 9 000 000 грн., що свідчить про погіршення фінансового стану позивача. Просив в задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафу відмовити, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В порядку ст. 216 ГПК України у судовому засіданні 22.03.2018 оголошено перерву до 17.04.2018.

17.04.2018 відповідач надав до суду заперечення на відповідь на відзив від 13.04.2018, в яких зазначив що в порушення п. 4.2. договору, позивач не звертався до відповідача із будь-якими письмовими вимогами про сплату штрафних санкцій згідно умов Договору, та про нарахування зазначених сум відповідачу нічого не відомо. Таким чином, вимоги про сплату зазначених сум у судовому порядку є безпідставними, оскільки відповідачем основне зобов'язання виконано у повному обсязі, а будь-яких вимог щодо сплати штрафних санкцій позивачем до Відповідача на день подання цього позову не заявлено. Відповідачем здійснено всі платежі за договором згідно п.п. 3.1, 3.2 Договору, та всі вони, незалежно від строку їх сплати, були зараховані у суму сплати основного боргу. У договорі сторони погодили (п. 3.6), що першочергово грошові кошти незалежно від призначення платежу направляються на погашення штрафних санкцій. Останній платіж відповідачем зроблено 27.02.2018, яким погашено основний борг у сумі 9 000 грн. 00 коп., що визнається позивачем. Таким чином, якщо б позивачем було заявлено письмову вимогу до відповідача про сплату штрафу у загальній сумі 47 079 грн. 95 коп., то всі грошові кошти першочергово були б направлені на погашення штрафних санкцій, проте цього не було зроблено. Отже, самим позивачем своїми діями підтверджено, що станом на 27.02.2018 обліковувався лише основний борг у сумі 9 000 грн. 00 коп., який і було погашено у повному обсязі. Просив суд врахувати, що господарські правовідносини між позивачем та відповідачем носять тривалий, взаємовигідний, конструктивний характер; прострочка відповідача по розрахункам з позивачем виникла з об'єктивних причин; відповідач самостійно повністю сплатив суму боргу (залишок боргу у сумі 9 000 грн. 00 коп. сплачено у повному обсязі 27.02.2018), а порушення строків було незначним та виправлено відповідачем у порівняно короткий термін (до кінця строку дії договору). Тому відповідач у випадку задоволення вимог щодо стягнення штрафу просить суд врахувати, що штраф - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання у подальшому, а не засіб безпідставного збагачення для позивача. За таких обставин сума штрафу у загальному розмірі 47 079 грн. 95 коп., яка значно (майже у п'ять разів) перевищує суму основного боргу має бути зменшена судом на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України.

Ухвалою господарського суду від 17.04.2018 закрито підготовче провадження; справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні 08.05.2018.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 08.05.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрол Плюс" (постачальник) та Приватним підприємством "КМС-1" (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № НПП-700032 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти, іменовані далі за текстом "товар", найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару (п. 1.1. договору).

Номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюються сторонами за обопільною згодою на основі заявки покупця й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, котрі являються специфікацією в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та складають невід'ємну частину цього договору (п. 1.2. договору).

Одиниця виміру: літри/тони (згідно заявки покупця на постачання товару) (п. 1.3. договору).

Умови цього договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2000 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору (п. 1.5. договору).

Товар поставляється погодженими партіями, у відповідності з письмовими заявками покупця на постачання тої чи іншої партії товару. Заявка вважається оформленою покупцем належним чином, якщо вона була надіслана письмово (факсом або електронною поштою). Постачання товару підтверджується накладними документами на товар (видатковими накладними та/або актами приймання-передачі), які підписані представниками обох сторін (п. 2.1. договору).

У випадку наявності заборгованості по оплаті поставленого в рамках дії цього договору товару зі сторони покупця, постачальник зараховує грошові кошти отримані в рамках договору, незалежно від призначення платежу, першочергово на погашення наявної заборгованості по договору, залишок зараховується в рахунок оплати погодженої між сторонами партії товару (п. 2.12. договору).

Загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та видаткових накладних (п. 3.1. договору).

Покупець зобов'язується оплатити повну вартість (в розмірі 100%) товару (в тому числі ПДВ), відображену в рахунках-фактурах, до моменту поставки товару. Платіжні документи за цим договором оформлюються згідно умов чинного законодавства України, з дотриманням усіх вимог, які зазвичай ставляться до змісту та форми таких документів, з обов'язковим зазначенням номеру та дати укладання договору згідно з яким здійснюється проплата грошових коштів, а також номер та дату відповідного рахунку-фактури (п. 3.2. договору).

Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару, що вказана в видаткових накладних та/або актах приймання-передачі (п. 3.3. договору).

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківський рахунок постачальника (п. 3.4. договору).

Грошові кошти, які отримані від покупця в рамках дії цього договору, першочергово направляються на погашення заборгованості (у випадку наявності такої) та оплату штрафних санкцій, які застосовуються до покупця, залишок зараховується в рахунок оплати погодженої між сторонами партії товару (п. 3.6. договору).

Товар, який поставлений в рамках цього договору, оплачується в календарній послідовності його поставки (п. 3.8. договору).

У випадках невиконання або неналежного виконання обов'язків, передбачених цим договором, винна сторона компенсує іншій стороні понесені збитки в повному обсязі (п. 4.1. договору).

Цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31 грудня 2017 p., а в частині розрахунків до їх повного проведення. У разі відсутності письмової заяви жодної із сторін про припинення дії цього договору, поданої до моменту припинення дії договору, останній вважається продовженим на один календарний рік. Кількість разів подовження дії цього договору є необмеженою (п. 6.1. договору).

На виконання умов договору позивач у період з 15.03.2017 по 12.12.2017 передав, а відповідач прийняв у власність товар на загальну суму 959 749 грн. 50 коп., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками видатковими накладними про поставку товару:

- № НПП -150312 від 15.03.2017 на суму 261 088 грн. 00 коп. з ПДВ (а.с. 21);

- № НПП -14043 від 14.04.2017 на суму 155 344 грн. 60 коп. з ПДВ (а.с. 24);

- № НПП-03053 від 03.05.2017 на суму 178 031 грн. 00 коп. з ПДВ (а.с. 27);

- № НПП-260928 від 26.09.2017 на суму 121 188 грн. 20 коп. з ПДВ (а.с. 30);

- № НПП - 18104 від 18.10.2017 на суму 173 745 грн. 00. коп. з ПДВ (а.с. 33);

- № НПП - 27117 від 27.11.2017 на суму 47 265 грн. 00 коп. з ПДВ (а.с. 36);

- № НПП - 12124 від 12.12.2017 про поставку товару на суму 23 087 грн. 70 коп. з ПДВ (а.с. 39)

та копіями товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти): № НПП-700340 від 15.03.2017(а.с. 22); № НПП-700468 від 14.04.2017 (а.с. 25); № НПП-700532 від 03.05.2017 (а.с. 28); № НПП-701085 від 26.09.2017 (а.с. 31); № НПП-701281 від 18.10.2017 (а.с. 34); № НПП-701440 від 27.11.2017(а.с. 37); № НПП-701502 від 12.12.2017 (а.с. 40).

Позивач виставив відповідачу рахунки-фактури:

- № НПП-700353 від 15.03.2017 на оплату товару вартістю 261 088 грн. 00 коп. (а.с. 20);

- № НПП-700492 від 13.04.2017 на оплату товару вартістю 155 344 грн. 60 коп. (а.с. 23);

- № НПП-700570 від 03.05.2017 на оплату товару вартістю 178 031 грн. 00 коп. (а.с. 26);

- № НПП-701146 від 25.09.2017 на оплату товару вартістю 121 188 грн. 20 коп. (а.с. 29);

- № НПП-701377 від 13.10.2017 на оплату товару вартістю 173 745 грн. 00 коп. (а.с. 32);

- № НПП-701566 від 27.11.2017 на оплату товару вартістю 47 265 грн. 00 коп. (а.с. 35);

- № НПП-701631 від 11.12.2017 на оплату товару вартістю 23 087 грн. 70 коп. (а.с. 38).

Відповідно до п. 3.2. договору покупець зобов'язується оплатити повну вартість (в розмірі 100%) товару (в тому числі ПДВ), відображену в рахунках-фактурах, до моменту поставки товару. Платіжні документи за цим договором оформлюються згідно умов чинного законодавства України, з дотриманням усіх вимог, які зазвичай ставляться до змісту та форми таких документів, з обов'язковим зазначенням номеру та дати укладання договору згідно з яким здійснюється проплата грошових коштів, а також номер та дату відповідного рахунку-фактури.

Таким чином, як зазначає позивач, відповідач відповідно до умов договору повинен був сплатити вартість поставленого товару:

- за видатковою накладною № НПП -150312 від 15.03.2017 у строк до 15.03.2017;

- за видатковою накладною № НПП -14043 від 14.04.2017 у строк до 14.04.2017;

- за видатковою накладною № НПП-03053 від 03.05.2017 у строк до 03.05.2017;

- за видатковою накладною № НПП-260928 від 26.09.2017 у строк до 26.09.2017;

- за видатковою накладною № НПП - 18104 від 18.10.2017 у строк до 18.10.2017;

- за видатковою накладною № НПП - 27117 від 27.11.2017 у строк до 27.11.2017;

- за видатковою накладною № НПП - 12124 від 12.12.2017 у строк до 12.12.2017.

Однак, станом на 02.02.2018 відповідачем було перераховано лише частина коштів за поставлений товар у сумі 950 749 грн. 50 коп., на підтвердження чого позивач надав банківські виписки (а.с. 41-62).

Відповідно до наданих банківських виписок:

- 27.03.2017 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 66 000 грн. 00 коп.;

- 28.03.2017 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 133 00 грн. 00 коп.;

- 18.09.2017 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 130 000 грн. 00 коп.;

- 22.09.2017 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 25 344 грн. 60 коп.;

- 12.10.2017 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 299 988 грн. 00 коп.;

- 08.11.2017 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 62 088 грн. 00 коп.;

- 15.11.2017 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 172 976 грн. 20 коп.;

- 06.12.2017 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 25 000 грн. 00 коп.;

- 11.12.2017 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 23 087 грн. 70 коп.;

- 12.12.2017 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 13 265 грн. 00 коп.

Враховуючи вищевикладене, як стверджує позивач, станом на 02.02.2018 заборгованість відповідача за договором складає 9 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 4.2. договору у випадку прострочення оплати поставленого товару покупець зобов'язується на вимогу постачальника сплатити йому штраф у розмірі:

- 1,5% від суми неоплаченого товару при простроченні оплати від одного до десяти календарних днів;

- 3% від суми неоплаченого товару при простроченні оплати від одинадцяти до шестидесяти календарних днів;

- 10% від суми неоплаченого товару при простроченні оплати від шестидесяти одного календарного дня.

За розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача штраф розрахований за кожною накладною окремо, у загальному розмірі 47 079 грн. 95 коп.

Із посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 3% річних в сумі 6 235 грн. 57 коп. за загальний період з 17.03.2017 по 02.02.2018.

Під час розгляду справи відповідачем долучено до матеріалів справи копію платіжного доручення № 1279 від 27.02.2018 із призначенням платежу «сплата за дизельне пальне згідно договору № НПП-700032 від 15.03.2017р.», на підтвердження оплати відповідачем основного боргу в сумі 9 000 грн. 00 коп. після звернення позивача із даним позовом до суду.

Доказів погашення відповідачем решти суми заявлених позовних вимог сторонами до суду не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов’язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3.2. договору покупець зобов'язується оплатити повну вартість (в розмірі 100%) товару (в тому числі ПДВ), відображену в рахунках-фактурах, до моменту поставки товару.

З аналізу наведеного пункту вбачається, що договором встановлена попередня оплата за товар в розмірі 100% вартості товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України (п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

За вказаних підстав, строк оплати поставленого позивачем товару:

- за видатковою накладною № НПП -150312 від 15.03.2017 на суму 261 088 грн. 00 коп. є таким, що настав 15.03.2017;

- за видатковою накладною № НПП -14043 від 14.04.2017 р. на суму 155 344 грн. 60 коп. є таким, що настав 14.04.2017;

- за видатковою накладною № НПП-03053 від 03.05.2017 р. на суму 178 031 грн. 00 коп. є таким, що настав 03.05.2017;

- за видатковою накладною № НПП-260928 від 26.09.2017 р. на суму 121 188 грн. 20 коп. є таким, що настав 26.09.2017;

- за видатковою накладною № НПП - 18104 від 18.10.2017 р. на суму 173 745 грн. 00. коп. є таким, що настав 18.10.2017;

- за видатковою накладною № НПП - 27117 від 27.11.2017 р. на суму 47 265 грн. 00 коп. є таким, що настав 27.11.2017;

- за видатковою накладною № НПП - 12124 від 12.12.2017 р. на суму 23 087 грн. 70 коп. є таким, що настав 12.12.2017.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов’язковим до виконання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 610 Цивільного кодексу України України передбачено, щ о порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно із п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” від 17.12.13р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку штрафу та 3% річних судом порушень чинного законодавства та умов договору не встановлено.

Водночас, відповідачем до матеріалів справи надані докази на підтвердження сплати основної заборгованості перед позивачем в сумі 9 000 грн. 00 коп. після звернення позивача із даним позовом до суду (платіжне доручення від 27.02.2018 № 1279), тому грошові зобов’язання відповідача у вказаній сумі в силу положень ст. 202 Господарського кодексу України, на час розгляду справи судом є припиненими Таким чином, між сторонами відсутній предмет спору щодо стягнення цих грошових коштів і провадження у справі в цій частині підлягає закриттю, згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи відповідач заявив клопотання про зменшення розміру нарахованого позивачем штрафу.

В обґрунтування клопотання зазначив, що розмір штрафу є явно завищеним у порівнянні із сумою основного боргу, що не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Просив суд врахувати, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором тощо.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

Відповідач зазначає, що основним та єдиним видом діяльності ПП «КМС-1» є вирощуваний сільськогосподарських культур, яке напряму і цілком залежить від сприятливих погодних умов. Через те, що у 2017 році погодні умови були несприятливі, та спричинили неврожай, це і стало основною причиною неможливості своєчасного розрахунку із позивачем. При цьому відповідач повідомив, що не мав наміру не виконувати взяті на себе зобов'язання. Також відповідач просить врахувати те, що господарські правовідносини між позивачем та відповідачем носять тривалий, взаємовигідний, конструктивний характер, прострочка відповідача по розрахункам з позивачем виникала з об'єктивних причин. Відповідач самостійно повністю сплатив суму боргу (залишок боргу у сумі 9 000 грн. 00 коп. сплачено у повному обсязі 27.02.2018), а порушення строків було незначним та виправлено відповідачем у порівняно короткий термін (до кінця строку дії договору).

За встановлених обставин, враховуючи майновий стан сторін та стан розрахунків, суд вважає клопотання відповідача обґрунтованим. Крім того, штраф є лише санкцією за невиконання грошового зобов’язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може; окрім стягнення пені позивач нараховує та стягує проценти річних, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених своєчасно коштів відповідачем. До того ж, станом на час звернення позивача із даним позовом до суду, заборгованість за отриманий товар повністю сплачена відповідачем. Тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що розмір штрафу значно перевищує заявлену до стягнення позивачем суму основного боргу за спірним договором, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу на 30% та стягнути з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 32 955 грн. 97 коп.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов’язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору поставки та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 6 235 грн. 57 коп. 3% річних, 32 955 грн. 97 коп. штрафу - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В частині стягнення основного боргу в сумі 9 000 грн. 00 коп. провадження підлягає закриттю у зв’язку із відсутністю предмету спору.

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами вирішення спору витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, слід покласти на відповідача у повній сумі 1 762 грн. 00 коп., як на сторону, з вини якої виник спір. Крім того, оскільки позивачем заявлені правомірні вимоги про стягнення штрафу, зменшення судом його розміру не впливає на відшкодування відповідачем позивачу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 9 000 грн. 00 коп., у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Стягнути з Приватного підприємства "КМС-1" (51840, Дніпропетровська область, Петриківський район, смт. Курилівка, вул. Гагаріна, буд. 6, ідентифікаційний номер 36826431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрол Плюс" (49000, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 9/20, офіс 2, ідентифікаційний номер 39890832) 6 235 грн. 57 коп. (шість тисяч двісті тридцять п'ять грн. 57 коп.) 3% річних, 32 955 грн. 97 коп. (тридцять дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят п'ять грн. 97 коп.) штрафу, 1 762 грн. 00 коп. (одну тисячу сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В частині стягнення штрафу в сумі 14 123 грн. 98 коп. відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Суддя І.А. Рудь

Повне рішення складено 11.05.2018