Рішення № 73923308, 08.05.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/894/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Михайленко Б.С.

за участю:

представника позивача - Рісної Ю.Б.

представника відповідача - Квасниці Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств "Авіокон проект" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Міжрегіональна науково-виробнича асоціація підприємств «Авіокон проект» звернулася з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0021431401 від 28.11.2017.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що обґрунтовуючи відсутність реальних господарських операцій між МНВАП «Авіокон проект» та ТзОВ «Інтероптторг», ТзОВ «Мастер Кабель Україна», відповідач посилається на надумані висновки про неможливість проведення перевірок контрагентів, їх співпрацю з іншими контрагентами, які визнано банкрутами, відсутність технічних можливостей на виконання господарських операцій. За результатами проведеної перевірки фіскальним органом не встановлено жодних порушень в оформленні МНВАП «Авіокон проект» первинних документів з цими контрагентами, вказані документи не містять будь-яких недоліків, не є визнаними в судовому порядку недійсними, а отриманий від контрагентів товар використаний позивачем для здійснення власної господарської діяльності.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, вказаних в позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, подав письмовий відзив, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства. Покликається на те, що неможливо провести зустрічну звірку ТзОВ «Мастер Кабель Україна», оскільки останнє знаходиться в зоні АТО, а господарські операції з ТзОВ «Інтероптторг» не могли бути здійснені з огляду на відсутність достатніх трудових ресурсів.

В судовому засіданні представник відповідача відзив підтримав, просить в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2018 відкрито провадження у справі.

Суд, заслухавши думку сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міжрегіональна науково-виробнича асоціація підприємств «Авіокон проект» є юридичною особою; код ЄДРПОУ 23958467; місцезнаходження: м. Львів, вул. Січинського, будинок 7; основними видами діяльності є електромонтажні роботи, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, неспеціалізована оптова торгівля, купівля та продаж власного нерухомого майна, інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у., будівництво житлових і нежитлових будівель.

У період з 03.11.2017 р. по 09.11.2017 р. Головним управлінням Державної фіскальної служби у Львівській області (надалі - відповідач) проведена документальна позапланова виїзна перевірка МНВАП «Авіокон проект» (23958467) по взаєморозрахунках із ТзОВ «ТД ІЕК Укр.» (37757029) за лютий 2015 року; ТзОВ «Інтероптторг» (38921180) за липень, жовтень 2014 року; ТзОВ «Мастер Кабель Україна» (37841178) за серпень та жовтень 2014 року, за результатами якої складено акт від 16.11.2017 р. № 2005/13-01-14-01/23958467.

Вищезгаданим актом за результатами перевірки встановлено порушення МНВАП «Авіокон проект» вимог п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 101 547,53 грн., п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 112 830,71 грн., в т.ч. за липень 2014 року на суму 41 291,49 грн., за серпень 2014 року на суму 2 157,88 грн., за жовтень 2014 р. на суму 69 381,34 грн.

Відповідачем на підставі акта про результати документальної позапланової виїзної перевірки № 2005/13-01-14-01/23958467 від 16.11.2017 р. прийняло податкове повідомлення-рішення від 28.11.2017 № 0021431401, яким МНВАП «Авіокон проект» донараховано податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 152 320,50 грн., у т.ч. 101 547,00 грн. за основним платежем та 50 773,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, МНВАП «Авіокон проект» оскаржило його до Державної фіскальної служби України, яка своїм рішенням від 16.02.2018 року № 5711/6/99-31-11-01-02-25 відмовила у задоволенні скарги, податкове повідомлення-рішення залишила без змін.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями), ЦК України, ГК України, КАС України.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на валові витрати; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування валових витрат.

Позивач здійснював господарські операції з рядом контрагентів, тому суд дослідив господарські операції Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств «Авіокон проект» ТзОВ «Інтероптторг» (38921180) за липень, жовтень 2014 року; ТзОВ «Мастер-Кабель Україна» (37841178) за серпень та жовтень 2014 року щодо господарських взаємовідносин, з якими у фіскального органу виникли сумніви щодо реальності господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів перевірки та підтверджується первинними документами позивача, ТзОВ «Мастер-Кабель Україна» за спірні періоди поставлено у власність МНВАП «Авіокон проект» товар на загальну суму 17 819,40 грн. в тому числі ПДВ 2969,90 грн., що підтверджується видатковими накладними від 13.08.2014 р. № ТМКУк014647 на суму 7420,34 грн., від 18.08.2014 р. № ТМКУк014647 на суму 5526,96 грн., від 10.10.2014 р. № ТМКУк018169 на суму 2376,86 грн., від 14.10.2014 р. № ТМКУк018354 на суму 1886,80 грн., від 24.10.2014 р. № ТМКУк019292 на суму 608,44 грн. Реальність здійснення господарських операцій додатково підтверджується виписаними контрагентом податковими накладними. Факти реалізації товару підтверджуються також проведеною оплатою за товар у повному обсязі, витягами з бухгалтерських рахунках МНВАП «Авіокон проект» 631, 361 (оборотно-сальдовими відомостями), первинними документами про наступну реалізацію отриманого товару з націнкою. При цьому обставини щодо подальшої реалізації товару, отриманого від ТзОВ «Мастер-Кабель Україна», визнається фіскальним органом, про що ним вказано в акті перевірки.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо неможливості проведення перевірки ТзОВ «Мастер Кабель Україна» з огляду на його реєстрацію в зоні дії АТО, оскільки позивачем представлено витяги з Єдиного державного реєстру судових рішень у справах № 805/4633/16а, 818/530/16, з яких вбачається, що органами ДФС неодноразово проводились перевірки ТзОВ «Мастер Кабель Україна», за результатами яких приймались податкові повідомлення-рішення, які згодом були оскаржені у судовому порядку. З аналізу цих судових рішень слідує, що безпосередньо при перевірці ТзОВ «Мастер-Кабель Україна» встановлено факт наявності у ТзОВ «Мастер Кабель Україна» орендованих офісних та складських приміщень, а також зареєстрованих легкових, малотоннажних та вантажних бортових транспортних засобів.

Жодних доказів на спростування вищенаведених обставин з боку відповідача не представлено.

Судом встановлено, що 29 листопада 2013 року між МНВАП «Авіокон проект» та ТзОВ «Інтероптторг» укладено договір № ДП-69, відповідно до якого Постачальник (ТзОВ «Інтероптторг») зобов'язувався передати у власність, а Покупець (МНВАП «Авіокон проект») зобов'язується прийняти та одночасно оплатити електротехнічну та іншу продукцію (Товар) на умовах цього договору.

Як вбачається з матеріалів перевірки та підтверджується первинними документами позивача, ТзОВ «Інтероптторг» за спірні періоди поставлено у власність МНВАП «Авіокон проект» товар на загальну суму 659164,95 грн. в тому числі ПДВ 109860,81 грн., що підтверджується видатковими накладними від 01.07.2014 р. № ІОТ00005912 на суму 11882,21 грн., від 02.07.2014 р. № ІОТ00005947 на суму 1681,85 грн., від 03.07.2014 р. № ІОТ00005996 на суму 2966,76 грн., від 03.07.2014 р. № ІОТ00006000 на суму 13750,66 грн., від 04.07.2014 р. № ІОТ00006049 на суму 11329,85 грн., від 07.07.2014 р. № ІОТ00006101 на суму 7717,81 грн., від 09.07.2014 р. № ІОТ00006159 на суму 5676,84 грн., від 09.07.2014 р. № ІОТ00006180 на суму 5299,04 грн., від 09.07.2014 р. № ІОТ00006194 на суму 3327,61 грн., від 10.07.2014 р. № ІОТ00006231 на суму 7256,96 грн., від 11.07.2014 р. № ІОТ00006303 на суму 5780,63 грн., від 14.07.2014 р. № ІОТ00006330 на суму 31441,78 грн., від 16.07.2014 р. № ІОТ00006489 на суму 4356,64 грн., від 16.07.2014 р. № ІОТ00006474 на суму 10650,20 грн., від 17.07.2014 р. № ІОТ00006548 на суму 6424,39 грн., від 18.07.2014 р. № ІОТ00006591 на суму 4756,75 грн., від 21.07.2014 р. № ІОТ00006649 на суму 8572,79 грн., від 22.07.2014 р. № ІОТ00006674 на суму 5554,73 грн., від 23.07.2014 р. № ІОТ00006734 на суму 3774,41 грн., від 24.07.2014 р. № ІОТ00006785 на суму 11807,71 грн., від 25.07.2014 р. № ІОТ00006840 на суму 7948,01 грн., від 28.07.2014 р. № ІОТ00006879 на суму 11114,82 грн., від 28.07.2014 р. № ІОТ00006887 на суму 34644,68 грн., від 29.07.2014 р. № ІОТ00006946 на суму 3476,70 грн., від 30.07.2014 р. № ІОТ00006999 на суму 17131,04 грн., від 31.07.2014 р. № ІОТ00007075 на суму 9424,08 грн., від 02.10.2014 р. № ІОТ00009265 на суму 141,12 грн., від 02.10.2014 р. № ІОТ00009282 на суму 15275,46 грн., від 05.10.2014 р. № ІОТ00009386 на суму 7536,98 грн., від 05.10.2014 р. № ІОТ00009385 на суму 15041,94 грн., від 05.10.2014 р. № ІОТ00009388 на суму 20459,53 грн., від 05.10.2014 р. № ІОТ00009384 на суму 60006,62 грн., від 06.10.2014 р. № ІОТ00009399 на суму 6675,98 грн., від 08.10.2014 р. № ІОТ00009548 на суму 9507,79 грн., від 08.10.2014 р. № ІОТ00009555 на суму 4082,40 грн., від 09.10.2014 р. № ІОТ00009623 на суму 17775,18 грн., від 09.10.2014 р. № ІОТ00009606 на суму 5864,57 грн., від 10.10.2014 р. № ІОТ00009673 на суму 1619,64 грн., від 10.10.2014 р. № ІОТ00009672 на суму 3453,88 грн., від 10.10.2014 р. № ІОТ00009684 на суму 9095,17 грн., від 10.10.2014 р. № ІОТ00009716 на суму 15900,38 грн., від 13.10.2014 р. № ІОТ00009762 на суму 22745,26 грн., від 14.10.2014 р. № ІОТ00009830 на суму 27526,81 грн., від 15.10.2014 р. № ІОТ00009877 на суму 7173,48 грн., від 16.10.2014 р. № ІОТ00009949 на суму 22891,79 грн., від 17.10.2014 р. № ІОТ00009970 на суму 9068,22 грн., від 20.10.2014 р. № ІОТ00010042 на суму 9468,88 грн., від 20.10.2014 р. № ІОТ00009999 на суму 31728,74 грн., від 22.10.2014 р. № ІОТ00010163 на суму 2080,60 грн., від 22.10.2014 р. № ІОТ00010148 на суму 15531,01 грн., від 23.10.2014 р. № ІОТ00010229 на суму 7449,10 грн., від 27.10.2014 р. № ІОТ00010314 на суму 5763,36 грн., від 27.10.2014 р. № ІОТ00010323 на суму 20544,74 грн., від 28.10.2014 р. № ІОТ00010384 на суму 13120,64 грн., від 29.10.2014 р. № ІОТ00010441 на суму 8592,01 грн., від 30.10.2014 р. № ІОТ00010493 на суму 3838,31 грн., від 31.10.2014 р. № ІОТ00010558 на суму 11456,41 грн.

Реальність здійснення господарських операцій додатково підтверджується виписаними контрагентом податковими накладними. Факти реалізації товару підтверджуються також проведеною оплатою за товар у повному обсязі, витягами з бухгалтерських рахунках МНВАП «Авіокон проект» 631 (оборотно-сальдовими відомостями), первинними документами про наступну реалізацію отриманого товару з націнкою. При цьому обставини щодо подальшої реалізації товару, отриманого від ТзОВ «Інтероптторг», визнається фіскальним органом, про що ним вказано в акті перевірки. Позивачем також представлено сертифікати про відповідність поставленого товару.

Згідно з актом перевірки та представлених позивачем первинних документів транспортування товару від ТзОВ «Інтероптторг» здійснювалось силами та засобами останнього згідно товарно-транспортних накладних № 000001620 від 28.07.2014 року, № 000002188 від 05.10.2014, № 000002302 від 20.10.2014 , а також перевізником ПП «Нічний експрес» згідно вантажних декларацій за липень та жовтень 2014 року.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача про неможливість встановити вид (номенклатуру, асортимент) товару з огляду на відсутність відповідної деталізації у вантажних деклараціях ПП «Нічний експрес». Дослідивши вказані декларації, судом встановлено, що здійснювалось транспортування «електротехнічної продукції» від імені ТзОВ «Інтероптторг» на користь МНВАП «Авіокон проект». Фіскальним органом не наведено жодної товарної позиції, яка б за своїми характеристиками не відповідала виду «електротехнічної продукції». Більше того, предметом укладеного між сторонами господарського договору є «електротехнічна продукція та обладнання».

Судом також враховано, що аналогічний спір щодо реальності господарських операцій між ТзОВ «Інтероптторг» та МНВАП «Авіокон проект» виник за результатами проведеної ДПІ у Сихівському районі м. Львова перевірки у 2015 році. Як вбачається з судових рішень, прийнятих у справі № 813/4205/15, податковим органом поставлено під сумнів реальність операцій щодо поставки товару по вищевказаному договору поставки (договору № ДП-69 від 29 листопада 2013 року), здійснених ТзОВ «Інтероптторг» на користь МНВАП «Авіокон проект» у травні та грудні 2014 року. У результаті податковим органом донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2015 року у справі № 813/4205/15, залишеною в силі ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2016 р., вищевказані податкові повідомлення-рішення скасовано, встановлено обставини щодо реального виконання ТзОВ «Інтероптторг» своїх зобов'язань перед МНВАП «Авіокон проект» згідно договору № ДП-69 від 29 листопада 2013 року і наявності у нього відповідних можливостей.

Окрім того, на підтвердження вищевказаних обставин щодо співпраці Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств «Авіокон проект» з ТзОВ «Інтероптторг» (38921180) за липень, жовтень 2014 року та ТзОВ «Мастер-Кабель Україна» (37841178) за серпень та жовтень 2014 року судом було допитано в якості свідка начальника відділу матеріально-технічного забезпечення МНВАП «Авіокон проект» ОСОБА_3 Підписи останнього містяться на видаткових накладних про поставку товарів. Свідок підтвердив факти отримання товару від контрагентів згідно номенклатури у повному асортименті та в належній кількості, оприбуткування їх на складі МНВАП «Авіокон проект» і подальшу реалізацію третім особам.

З акта перевірки вбачається, що основними мотивами для висновків про відсутність фактичного виконання спірних господарських операцій за період, що перевірявся, є податкова інформація. Зміст цієї узагальненої інформації зводиться до того, що контрагенти позивача фактично не могли здійснювати господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) через відсутність у нього майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з виконання робіт, послуг, та у зв'язку з відсутністю необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутністю трудових ресурсів, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів.

На момент виникнення спірних правовідносин контрагенти позивача - ТзОВ «Мастер-Кабель Україна» та ТзОВ «Інтероптторг» не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання договори з метою забезпечення мети власної господарської діяльності, були належним чином зареєстровані, що доводить достатній об'єм правоздатності останнього для укладення спірної угоди.

Твердження відповідача про відсутність у спірних контрагентів необхідних умов для досягнення результатів господарської, економічної діяльності самі по собі не є доказом безтоварності розглядуваних операцій та недобросовісності підприємств як платників податків; ці доводи є оцінкою контрагента, за дії та поведінку яких позивач не може нести відповідальність. Крім того, у комерційній діяльності виконання робіт, послуг не завжди вимагає наявності власних основних та транспортних засобів, значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от - на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо).

Сама собою наявність або відсутність окремих документів або помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, що, в свою чергу, встановлено судом і підтверджено матеріалами справи.

ПК України не пов'язує право платника податку на податковий кредит та валові витрати з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість в залежність від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу.

Відтак, суд вважає висновки податкового органу, щодо непідтвердження здійснення господарських взаємовідносин позивача з контрагентами неправомірними, оскільки інформація, якою відповідач обґрунтовує свою позицію, фактично вибрана з різних актів в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Натомість, факт укладення договорів, та здійснення господарських операцій між позивачем та його відповідними контрагентами підтверджено належними первинними документами, що відповідають вимогам бухгалтерського обліку, на даних якого гуртуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Положеннями п. 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до п. 139.9 ст. 139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Водночас, статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону №996-ХIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч.ч.1 та 2 ст.9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами передбачено пункту 1.2 статті 1, пункту 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, та зазначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Визначальною ж ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. За відсутності факту придбання робіт (послуг), відповідні суми не можуть враховуватись у податковому обліку навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів. Реальність, в свою чергу, потребує з'ясування того факту, чи справді відповідні роботи (послуги) отримано від указаних у первинних документах контрагентів.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, валові витрати і податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, суд зазначає, що доводи, якими податковий орган мотивує висновки акту перевірки є неправомірними.

Відповідно до ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Позбавлення платника податку права на формування валових витрат у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (контрагентами контрагентів позивача), в тому числі не нарахування і несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст.9 Конституції України. Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права". Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які згідно з ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" вiд 23.02.2006 року №3477-IV є джерелом права.

Практика Європейського Суду з прав людини також підтверджує такий підхід до вирішення податкових спорів. Зокрема, у рішенні від 22.01.2009 року по справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії"(заява № 3991/03) ЄСПЛ зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства Украйни при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 06.02.2018 р. у справі №816/166/15а правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. З урахуванням наведеного, слід зазначити, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Також Верховним судом встановлено, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закріплений у ч.1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, згідно зі ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення, прийняте відповідачем як суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Поряд з цим, відповідачем не надано суду достатніх доказів на підтвердження правомірності визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 152 320,50 грн., у т.ч. 101 547,00 грн. за основним платежем та 50 773,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а тому податкове повідомлення-рішення від 28 листопада 2017 року № 0021431401 є протиправним та підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.139 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39462700) від 28 листопада 2017 року № 0021431401.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39462700) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств "Авіокон проект" (м. Львів, вул. Січинського, будинок 7, код ЄДРПОУ 23958467) судовий збір в розмірі 2285 (дві тисячі двісті вісімдесят п'ять) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.05.2018.

Суддя Р.М. Брильовський