Вирок № 73920254, 14.05.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/6703/17

Провадження № 1кп/201/35/2018

В И Р ОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2018 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Мельниченко С.П., за участі секретаря судового засідання Ярличенко І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження № 12017040650001484 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, судимого:

-01.06.2016 Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 186 КК України до чотирьох років позбавлення волі зі звільненням від відбуття покарання з іспитовим строком два роки,

обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор Смирнов А.В.

обвинувачений ОСОБА_2

потерпіла ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, 14.04.2017 близько 06.30 години, знаходячись в приміщенні автомийки «ІНФОРМАЦІЯ_2», яка розташована за адресою АДРЕСА_2, побачив у кімнаті адміністратора мобільний телефон «Nokia e51» та електроінструмент побутового призначення (поліровочна машинка) «Зеніт ЗПМ-180», які визначив об'єктом свого злочинного посягання.

Далі ОСОБА_1, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, діючи таємно, повторно, умисно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, викрав із столу у кімнаті адміністратора автомийки «ІНФОРМАЦІЯ_2», мобільний телефон «Nokia e51» вартістю без 324,17грн. та електроінструмент побутового призначення (поліровочна машинка) «Зеніт ЗПМ-180» вартістю без 909,17 грн. на загальну суму 1233,34 грн., завдавши потерпілій ОСОБА_3 майнової шкоди на вказану суму, після чого з місця скоєння злочину зник, вкраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Вказаними діями ОСОБА_2 вчинив злочин передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2, свою вину у скоєному злочині визнав у повному обсязі, підтвердив фактичні обставини щодо вчиненого ним діяння та викладених у обвинувальному акті обставин, у скоєному розкаявся.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини кримінального провадження і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам кримінального провадження положення ст.349 КПК України, ухвалив проводити судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні ним злочину доведена в повному обсязі і умисні дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

При визначенні виду та розміру покарання ОСОБА_2 суд виходить зі ступеня тяжкості вчиненого злочину, який являється злочином середнього ступеню тяжкості, даних про особу обвинуваченого, який судимий та вчинив новий злочин під час іспитового строку, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_2 відповідно до ст. 66 КК України, суд відносить щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2 відповідно до ст. 67 КК України в судовому засіданні не встановлено.

З урахуванням викладеного, а також висновку досудової доповіді, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових злочинів, обвинуваченому слід призначити покарання виключно у виді позбавлення волі, однак не у максимальному його розмірі, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину, конкретних його обставин, даним про особу обвинуваченого, встановленим під час розгляду кримінального провадження обставинам, що пом'якшують покарання обвинуваченого, а також, на думку суду, посприяє подальшому виправленню останнього та попередження вчинення ним нових злочинів.

Підстав для застосування до ОСОБА_2 положень ст. 69 КК України, а саме призначення покарання нижче нижчої межі встановленої санкцією статті суд не вбачає.

Враховуючи, що ОСОБА_2 вчинив злочин під час іспитового строку, суд вважає за необхідне після призначення покарання за вчинення цього злочину призначити покарання шляхом приєднання частини невідбутого покарання за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01.06.2016 року до покарання призначеного за цим вироком.

Доказів про визнання будь-яких речей чи документів речовими доказами та про наявність будь-яких процесуальних витрат прокурором не надано, а тому питання про долю речових доказів та відшкодування процесуальних витрат судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на два роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України призначити ОСОБА_1 остаточне покарання шляхом часткового приєднання до призначеного цим вироком покарання, двох років одно місяця позбавлення волі - невідбутого покарання за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01.06.2016 року, визначивши остаточно до відбування чотири роки один місяць позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 відраховувати з 22 січня 2018 року

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований відносно ОСОБА_1 залишити без змін до набрання вироком законної сили але не більш ніж до 13 липня 2018 року.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.

Суддя: С.П. Мельниченко