Ухвала суду № 73919549, 14.05.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/3845/18

Провадження №2-з/201/118/2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 року місто Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Трещова В.В., з секретарем судового засідання Джамаловою С.Г. за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі заяву позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроолія» до Євстаф’єва ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроолія» до Євстаф’єва ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

Позивачем також подана заява про забезпечення зазначеного позову, а саме до набрання законної сили рішенням у даній цивільній справі №201/3845/18 просив накласти арешт в межах суми позову 1 363 260 гривень 76 копійок на грошові кошти, які належать відповідачу ОСОБА_4’єву ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1; місце реєстрації: 49000, АДРЕСА_1; НОМЕР_2, виданий 01.09.2000 Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області) що знаходяться на його поточних рахунках, виявлених державним виконавцем під час виконання даної ухвали та заборонити Євстаф’єву ОСОБА_3 та будь яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження та/ або обтяження транспортних засобів, право власності на які належить Євстаф’єву ОСОБА_3, а саме:

-навантажувач марки Volvo L120, реєстраційний номер НОМЕР_3, рік випуску 1998, заводський №6491, двигун №TD71G*285*32249

-Volkswagen Transport пасажирський, реєстраційний номер AE0062CX, рік випуску 2008, номер кузова НОМЕР_4;

-Volkswagen Transporter мікроавтобус-D, реєстраційний номер AE3223BI, рік випуску 2006, номер кузова НОМЕР_5;

-Volkswagen Crafter автобус-D, реєстраційний номер AE3884HK, рік випуску 2006, номер кузова НОМЕР_6.

В обґрунтування своєї заяви представник позивача зазначив про наявність всіх підстав вважати, що у разі не вжиття зазначених заходів забезпечення позову, відповідне майно, за рахунок якого можливо виконати рішення суду у разі задоволення позовних вимог, може бути відчужене відповідачем на користь третіх осіб, що може призвести до ускладнення виконання судового рішення.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та додані докази, суд приходить до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

У відповідності до положень ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, які можуть бути застосовані судом, перелік яких не є вичерпним.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у цивільні справі № 201/3845/18, яка перебуває в провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ, є стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 1363260 грн. 76 коп.

Відповідно до доданих до заяви про забезпечення позову документів, відповідачу на праві власності належать: навантажувач марки Volvo L120, реєстраційний номер НОМЕР_3, рік випуску 1998, заводський №6491, двигун №TD71G*285*32249; Volkswagen Transport пасажирський, реєстраційний номер AE0062CX, рік випуску 2008, номер кузова НОМЕР_4; Volkswagen Transporter мікроавтобус-D, реєстраційний номер AE3223BI, рік випуску 2006, номер кузова НОМЕР_5; Volkswagen Crafter автобус-D, реєстраційний номер AE3884HK, рік випуску 2006, номер кузова НОМЕР_6.

Судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір у зв’язку із неналежним виконання укладеного між сторонами договору позики.

Відповідно до роз'яснень, зазначених в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 р. «Про судову практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз’яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті – це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника про забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку, що між сторонами виник спір щодо стягнення 1363260 грн. 76 коп.

З огляду на зазначене можливо дійти висновку про те, що існує реальна загроза невиконання судового рішення, заявлені заходи забезпечення позову є співмірними заявленим позовним вимогам, їх невжиття може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивача, оскільки за рахунок зазначеного вище належного відповідачу майна, можливо виконання судового рішення, у разі ухвалення його на користь позивача, а відтак не вжиття заходів забезпечення позову порушить право позивача на судовий захист.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані докази враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до висновку про обґрунтованість наведених у ній доводів, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконанні рішення суду, а відтак заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Як передбачено положеннями ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення. Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч.3 ст.154 ЦПК України, тому суд не вбачає підстав для вжиття заходів зустрічного забезпечення позову у даній справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву – позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроолія» до Євстаф’єва ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову у даній справі, а саме : до набрання законної сили рішенням по цивільній справі №201/3845/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроолія» до Євстаф’єва ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики - накласти арешт в межах суми позову 1 363 260 гривень 76 копійок на грошові кошти, які належать відповідачу ОСОБА_4’єву ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1; місце реєстрації: 49000, АДРЕСА_1; НОМЕР_2, виданий 01.09.2000 Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області) що знаходяться на його поточних рахунках, виявлених державним виконавцем під час виконання даної ухвали та заборонити Євстаф’єву ОСОБА_3 та будь яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження та/ або обтяження транспортних засобів, право власності на які належить Євстаф’єву ОСОБА_3, а саме:

-навантажувач марки Volvo L120, реєстраційний номер НОМЕР_3, рік випуску 1998, заводський №6491, двигун №TD71G*285*32249

-Volkswagen Transport пасажирський, реєстраційний номер AE0062CX, рік випуску 2008, номер кузова НОМЕР_4;

-Volkswagen Transporter мікроавтобус-D, реєстраційний номер AE3223BI, рік випуску 2006, номер кузова НОМЕР_5;

-Volkswagen Crafter автобус-D, реєстраційний номер AE3884HK, рік випуску 2006, номер кузова НОМЕР_6.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРООЛІЯ» ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 36726560; 49044, м. Дніпро, вул. Комсомольська (Старокозацька), буд. 6, пов. 2, офіс 2),

Боржник: Євстаф’єв ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1; місце реєстрації: 49000, АДРЕСА_1; НОМЕР_2, виданий 01.09.2000 Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області).

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи у порядку вимог ст. 158 ЦПК України.

Строк пред’явлення ухвали до виконання – три роки.

Примірник ухвали про забезпечення позову направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: В.В. Трещов