Ухвала суду № 73919239, 10.05.2018, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/218/18

Провадження № 2/209/497/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Байбари Г.А.,

при секретарі Герасимчук І.О.,

за участі позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам'янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО», ОСОБА_4 про розірвання договору поруки,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» та ОСОБА_4, в якому просять розірвати договір поруки від 15 червня 2010 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» та ОСОБА_2 і ОСОБА_1, посвідчений нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 і зареєстрований в реєстрі за № 689, а також стягнути з відповідачів на їх користь судові витрати по справі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

До початку розгляду справи, до суду надійшло клопотання від представника ТОВ «АВТО ПРОСТО» ОСОБА_6, в якому він просить, відповідно ч.2 ст. 27, п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України, передати справу за підсудністю на розгляд до Голосіївського районного суду м. Києва.

В обгрунтування клопотання зазначив, що відповідно ч.2 ст. 50 ЦК України 2. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо:

1) предметом спору є спільні права чи обов’язки кількох позивачів або відповідачів;

2) права та обов’язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;

3) предметом спору є однорідні права і обов’язки.

ОСОБА_4 не є стороною в договорі поруки, тому у неї не виникло жодних прав та обов'язків за договором поруки, який є предметом спору, цей договір не впливає на її права та обов'язки і жодних позовних вимог до неї не зазначено.

Є цілком очевидно, що Позивачі, зловживаючи процесуальними правами , залучили в якості відповідача ОСОБА_4 з метою змінити підсудність справи, як це передбачено п.4 ч.2 ст. 44 ЦПК України.

Позивачі та їх представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання про направлення справи до Голосіївського районного суду м. Києва, вказуючи, що ОСОБА_4 була залучена в якості відповідача за цим позовом, оскільки договір поруки випливає з основного договору між ОСОБА_4 та ТОВ «АВТО ПРОСТО», виконання якого забезпечується цим договором поруки. Судом було відкрите провадження у справі, а ухвала про відкриття провадження відповідачем ТОВ «АВТО ПРОСТО» не оскаржувалася з підстав порушення правил територіальної підсудності.

Вислухавши учасників судового розгляду, вивчивши клопотання представника відповідача ТОВ «АВТО ПРОСТО» та матеріали цивільної справи, суд вважає що клопотання підлягає задоволенню.

В позові заявлено про розірвання договору поруки від 15 червня 2010 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» та ОСОБА_2 і ОСОБА_1, посвідченного нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 і зареєстрованого в реєстрі за № 689.

Відповідач 2 - ОСОБА_4 не є стороною вказаного договору поруки.

Відповідно ч.2 ст. 50 ЦК України участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо:

1) предметом спору є спільні права чи обов’язки кількох позивачів або відповідачів;

2) права та обов’язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;

3) предметом спору є однорідні права і обов’язки.

Як витікає з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, права та обов'язки відповідачів у справі ТОВ «АВТО ПРОСТО» і ОСОБА_4 не є спільними, виникли не з одних правовідносин, і не є однорідними.

На думку суду рішення у справі може вплинути на права та обов'язки ОСОБА_4, але вона повинна бути не співвідповідачем у справі, а третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Суд вважає, що позивачі, зловживаючи своїми процесуальними правами, що суперечать завданням цивільного судочинства, безпідставно залучили ОСОБА_4 як відповідача, з метою зміни підсудності справи.

Суд вважає, що належним відповідачем за позовом є ТОВ «АВТО ПРОСТО», яке є стороною договору поруки.

Відповідно ч.2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред’являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням ТОВ «АВТО ПРОСТО» є: м. Київ, Голосіївський район, Столичне шосе, 90.

Отже цивільна справа підсудна Голосіївському районному суду м. Києва.

Розгляд цивільної справи Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська не розпочинався.

Згідно п. 1 ч.1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно ч.3 ст. 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п’яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п’яти днів після залишення її без задоволення.

Керуючись статтями 27, 31 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО», ОСОБА_4 про розірвання договору поруки передати за територіальною підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя Байбара Г.А.