Ухвала суду № 73917494, 11.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 447/57/18 Головуючий у 1 інстанції: Бачун О.І.

Провадження № 11-кп/783/360/18 Доповідач: Галин В. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області

під головуванням судді Галина В.П.

суддів Галапаца І.І.,Михалюка В.О.

секретаря судового засідання Стойка Р.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 07 березня 2018 року про повернення його заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 26 березня 2018 року подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 08 лютого 2018 року та постановити нову ухвалу, якою скасувати ухвалу судді Миколаївського районного суду Львівської області від 23 січня 2018 року ОСОБА_2; задоволити відвід слідчого судді Павліва В.Р.; відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду за приниження честі та гідності, а також ділової репутації в розмірі 400 міліардів гривень.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 07 березня 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами – повернуто заявнику.

Роз’яснено ОСОБА_1 його право повторно звернутися до суду в порядку, передбаченому КПК України.

У своїх доводах на підтвердження апеляційних вимог ОСОБА_1 зазначає, що 07 лютого 2017 року він подав до Миколаївського районного суду Львівської області заяву про перегляд ухвали судді Карбовніка І.М. від 23 січня 2018 року за нововиявленими обставинами, покликаючись на те, що ухвалою судді Миколаївського районного суду Львівської області від 26 січня 2018 року задоволено відвід слідчого судді Бачуна О.І, а ухвалою судді Карбовніка І.М. від 23 січня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 з тих же підстав.

Це, на думку апелянта, є підставою для скасування ухвали судді Миколаївського районного суду Львівської області Карбовніка І.М. від 23 січня 2018 року.

Також ОСОБА_1 вважає, що мало місце порушення ч.7 ст.376 КПК України, оскільки копія ухвали від 26 січня 2018 року судом йому не надсилалась. Крім цього, суд не брав до уваги три попередні заяви про видачу копії цього судового рішення, а видав копію ухвали 26 січня 2018 року про задоволення відводу ОСОБА_3 тільки 06 березня 2018 року.

Зважаючи на вищенаведене ОСОБА_1 мав поважну причину не виконати ухвалу Миколаївського районного суду Львівської від 08 лютого 2018 року, якою було залишено без руху його заяву про перегляд ухвали Миколаївського районного суду від 23 січня 2018 року.

ОСОБА_1 звертає увагу на те, що ухвала Миколаївського районного суду Львівської області від 26 січня 2018 року не досліджувалась в суді першої інстанції, тому, на думку апелянта, підлягає дослідженню в апеляційному суді в порядку ст.404 КПК України.

В судове засідання скаржник ОСОБА_1 не з’явився без поважних причин, оскільки був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи та не повідомив суд про причини неявки, що не було перешкодою розглянути його апеляцію по суті.

Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Із матеріалів провадження вбачається, що 07 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського районного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 23 січня 2018 року.

Ухвалою Миколаївського районного суду від 08 лютого 2018 року вказану вище заяву залишено без руху і надано ОСОБА_1 строк для усунення недоліків заяви – десять днів з дня отримання копії ухвали.

Судом першої інстанції встановлено, що копію ухвали Миколаївського районного суду від 08 лютого 2018 року про залишення заяви ОСОБА_1 без руху апелянт отримав 24 лютого 2018 року, що підтверджує і апелянт у поданій апеляційній скарзі.

Відтак передбачений законом строк для усунення недоліків поданої заяви закінчується у цьому випадку 06 березня 2018 року. З цим, як вбачається із поданої апеляційної скарги, погоджується ОСОБА_4

Зважаючи на вищенаведене, ОСОБА_1 не дотримався вимог ст.462 КПК України при поданні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не усунув недоліки вказаної заяви на підставі ухвали Миколаївського районного суду Львіівської області ві 08 лютого 2018 року у передбачений законом строк, відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції підставно повернув ОСОБА_1 його заяву про перегляд ухвали за нововоявленими обставинами.

Доводи апелянта про те, що він мав поважну причину пропуску десятиденного строку на усунення недоліків внаслідок несвоєчасного, а саме 06 березня 2018 року, отримання копії ухвали Миколаївського районного суду від 26 січня 2018 року є безпідставними і колегія суддів їх до уваги не бере.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «ОСОБА_5 проти України» (заява N 11370/02) від 21 червня 2007 року «повноваження судів вищої інстанції переглядати справи повинне використовуватись для виправлення судових помилок та неправильності у здійсненні правосуддя, а не для проведення нового розгляду справи».

Зокрема, у справі «Пелевін проти України», Суд зазначає, що держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (див., наприклад, рішення у справі «Делкурт проти Бельгії». Суд повторює, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див., наприклад, рішення у справі «Ашінгдан проти Сполученого Королівства».

Таке правозастосування відповідатиме практиці Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про повернення ОСОБА_1 заяви про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами.

Відтак, при перевірці справи в апеляційному порядку не виявлено допущених істотних порушень кримінального процесуального закону, які б тягнули за собою скасування чи зміну оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 07 березня 2018 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 – без задоволення

СУДДІ:

ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7