Постанова № 73917462, 26.04.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/6252/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є.

Провадження № 22-ц/783/4149/17 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія: 2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Мельничук О.Я.,

суддів Крайник Н.П. і Савуляк Р.В.

при секретарі Куцик І.Б.

з участю представника відповідача ОСОБА_3-ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, представника ОСОБА_6 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25 квітня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, Відділу приватизації державного житлового фонду Шевченківського району, Реєстраційної служби ЛМУЮ, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, треті особи: Львівська міська рада, Виконавчий комітет Львівської міської ради, Шевченківська районна адміністрація про визнання незаконною приватизації, свідоцтва, скасування наказу, реєстрації, визнання права на користування житлом, виселення із зняттям з реєстрації, укладення договору найму, за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_3, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, Шевченківської райадміністрації Львівської міської ради, Реєстраційної служби ЛМУЮ, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Львівської міської ради про визнання недійсними угоди, договору найму, визнання права на користування житлом, скасування розпорядження, наказу, свідоцтва, державної реєстрації права власності та усунення перешкод в його користуванні житлом,

В С Т А Н О В И Л А :

В вересні 2014 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулись до суду з заявою, в якій остаточно уточнивши вимоги просили суд постановити рішення, яким визнати незаконною приватизацію квартири АДРЕСА_1, визнати протиправним та скасувати наказ Управління комунальної власності від 20.06.13 року № 178-Ж-Ш, визнати недійсним свідоцтво про право власності від 20.06.13 року на квартиру АДРЕСА_1, виданого Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, скасувати рішення Реєстраційної служби про державну реєстрацію та державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1; виселити ОСОБА_8, ОСОБА_3 та осіб, що з ними проживають із зняттям з реєстрації із квартири АДРЕСА_1 із вселенням їх у квартиру № 7 на АДРЕСА_1; визнати за позивачами та їх неповнолітніми дітьми право на надання їм ( закріплення за ними ) спірного житла та зобов"язати Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради укласти з позивачами договір найму на вказану квартиру. Свої вимоги мотивують тим, що будинок АДРЕСА_1 був гуртожитком для проживання працівників Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. Рішенням виконкому Львівської міської ради № 396 від 23.03.2006 року 1-6 поверхам вказаної будівлі було надано статус житлового будинку для проживання сімей. Цим же рішенням 7-9 поверхам будинку було надано статус гуртожитку для проживання одиноких. Пунктом 3 вказаного рішення ЛКМ КЛШД спільно з Шевченківською районною адміністрацією уповноважено укласти договори житлового найму з мешканцями, які проживають та зареєстровані у квартирах будинку АДРЕСА_1. Позивачі проживають у квартирі АДРЕСА_3 з двома неповнолітніми дітьми: ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_4. Їх квартира складається з однієї кімнати площею 13,5 кв.м. Коридор, вбиральня, умивальник, душова перебувають у спільному користуванні з квартирами №№ 34, 36, 37, 38. З 02.09.2005 року їх сім"я перебуває на квартирному обліку для покращення житла. Сім"я ОСОБА_10 проживала у квартирі № 36 вказаного будинку. Відповідно до протоколу засідання міжлікарняної комісії по розгляду проблемних питань у будинку АДРЕСА_1 від 20.12.2006 року за заявою сім"ї ОСОБА_10 в складі: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_11 було вирішено надати квартиру № 7, яка утворилась внаслідок проведених перепланувань нежитлових приміщень холу. Умовою закріплення такого житла було звільнення сім"єю ОСОБА_11 квартири № 36, яку вони займали на момент прийняття рішень. Дана умова була зафіксована у рішенні громадської комісії з житлових питань при виконкомі від 11.05.2010 року, від 24.04.2012 року , 07.08.2012 року, листах Обласного комітету Львівської обласної організації профспілки працівників охорони здоров"я України від 03.02.2005 року, Управління житлово-комунального господарства Львівської міської ради від 25.12.2006 року, Львівського міського голови від 31.01.2007 року, комісії по розгляду скарги ОСОБА_9 щодо покращення умов проживання у гуртожитку по АДРЕСА_1 та ОСОБА_9 та члени її сім"ї погодились на такі умови. Крім того, рішенням громадської комісії з житлових питань при виконкомі від 08.11.2011 року було погоджено надання квартири АДРЕСА_1 сім"ї ОСОБА_14, за умови вивільнення її сім"єю ОСОБА_9, після здачі в експлуатацію квартири № 7 у вказаному будинку. Проте замість вивільнення спірного житла сім"єю ОСОБА_9 квартира № 36 у незаконний спосіб була приватизована на підставі Наказу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 20.06.2013 року. Оскільки право позивачів порушене, просили задовольнити їх позов.

В процесі розгляду вказаної справи даний позов було об"єднано в одне провадження ухвалою суду від 10.09.2015 року з матеріалами цивільної справи за позовом ОСОБА_12, яка остаточно уточнивши свої вимоги просить суд постановити рішення, яким визнати недійсним правочин, укладений між нею та ОСОБА_9 щодо надання останній права тимчасового проживання у кімнаті АДРЕСА_4; визнати право на проживання у вказаній квартирі за ОСОБА_12; скасувати розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради № 655 від 29.09.2009 року про укладення договору найму, Наказ Управління комунальної власності від 20.06.2013 року № 178-Ж-Ш, рішення реєстраційної служби та саму державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за сім"єю ОСОБА_9, визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, виданого 20.06.2013 року Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради; зобов"язати ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_8, ОСОБА_3 звільнити квартиру АДРЕСА_1.

Вимоги мотивує тим, що з 11.09.1995 року проживає та зареєстрована у гуртожитку по АДРЕСА_1, з 20.08.1999 року перебуває на квартирному обліку у Львівській міській раді як особа, що потребує поліпшення житлових умов. Її сім"я складається з трьох осіб - вона, чоловік та син, які в зв"язку з відсутністю житла у м. Львові проживають у будинку батьків чоловіка в с. Морозовичі Старосамбірського району Львівської області. Рішенням міжлікарняної комісії від 18.04.2006 року було вирішено покращити її житлові умови та замість ліжко-місця надати окрему кімнату № 33, яка в подальшому була перейменована у квартиру № 36 вказаного будинку. Цим же рішенням запропоновано покращити житлові умови ОСОБА_9 ( ОСОБА_9), яка на той час проживала у кімнаті № 33( квартирі № 36) та надати їй право на переобладнання під житло хол гуртожитку. Оскільки роботи по проведенню вказаних переобладнань потребували затрат і значних коштів та часу, після усної домовленості з ОСОБА_9 вона погодилась чекати на звільнення житла. Оскільки сім"єю ОСОБА_9 вже завершено перепланування холу у квартиру, вона звернулась до ЛКМКЛ ШМД з проханням допомогти звільнити сім"єю відповідачів квартири № 36, проте дізналась з листа від 18.02.2015 року про те, що ОСОБА_9 з сім"єю приватизували спірне житло. Між тим, право на проведення перепланування нежитлових приміщень першого поверху гуртожитку було надано сім"ї ОСОБА_9 і саме за умови, що квартира № 36 ( на той час кімната № 33 ) в подальшому буде передана у користування ОСОБА_12 Оскільки її право порушене і про таке вона дізналась лише у лютому 2015 року, просить задовольнити її вимоги.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 25 квітня 2017 року в задоволенні позовів ОСОБА_6 ОСОБА_7 та ОСОБА_12 відмовлено.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку через свого представника ОСОБА_5 оскаржив ОСОБА_6. Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає необгрунтованим висновок суду про безпідставність втрати права на користування спірним житлом сім"ї ОСОБА_9 у зв"язку з наданням їм квартири АДРЕСА_2, оскільки сім"і ОСОБА_9 надавалось нежитлове приміщення холу при умові переобладнання в житлову квартиру взамін звільнення квартири №36 за вказаною адресою. В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25 квітня 2017 року і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

20 вересня 2017 року від ОСОБА_9 надійшов відзив на апеляційну скаргу. Звертає увагу, що вона та її сім"я вселилися, зареєструвалися та проживає в спірній квартирі на законних підставах. Доводи апеляційної скарги вважає безпідставними, а рішення суду законним.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_5, представника ОСОБА_6 слід залишити без задоволення із наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Судом встановлено, що ОСОБА_9 працювала з 03.08.1999 року у КПСШМД м. Львова. 12.06.2002 року Комунальною міською клінічною лікарнею швидкої медичної допомоги було видано ордер, відповідно до якого ОСОБА_9 ( ОСОБА_9) та її малолітня донька ОСОБА_15 набули права на користування кімнатою №33 у гуртожитку, що розташований по АДРЕСА_1. З 23.03.2006 року сім"я ОСОБА_19, як багатодітна, була взята на квартирний облік у Львівській міській раді. На той час сім"я вже складалась з шести осіб: вона, чоловік та четверо дітей, які проживали та були зареєстровані у кв. № 36 (в минулому кімнаті № 33) пл. 13,8 кв.м . У спільному користуванні з кв. № 37 були душова, коридор, умивальник, вбиральня; у спільному користуванні з квартирами №№ 34, 35, 37 та 38 відповідно коридор та кухня. Після одруження ОСОБА_8, за вказаною адресою був зареєстрований також її чоловік - ОСОБА_3 та з 31.10.2014 року їх малолітня донька ОСОБА_20

ОСОБА_7 працювала у КПСШМД м. Львова з 1994 року. На підставі ордера від 09.07.2002 року її сім"я у складі трьох осіб: вона, чоловік та донька були поселені у кімнату 32 ( на даний час кв. № 35 ) гуртожитку по АДРЕСА_1. Квартира складається з кімнати, площею 13,5 кв.м. У спільному користуванні з кв. № 34 є коридор, вбиральня, умивальник, душова; у спільному користуванні з квартирами №№ 34, 36, 37 та 38 відповідно кухня та коридор . Сім"я перебуває на квартирному обліку з 02.09.2005 року. В сім"ї 12.06.2009 року народилась ще одна дитина - ОСОБА_14, що проживає та зареєстрований за вказаною адресою.

ОСОБА_12 працювала у КПСШМД м. Львова та з 11.09.1995 року зареєстрована у гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 з наданням ліжко-місця в кімнаті № 148. З 20.08.1999 року ОСОБА_12 перебуває на квартирному обліку у Львівській міській раді. Склад її сім"ї три особи - чоловік, шлюб з яким уклала 30.09.1999 року та син ІНФОРМАЦІЯ_1, які в будинку АДРЕСА_1, у м. Львові ніколи не проживали.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 396 від 23.03.2006 року було вирішено: надати статус житлового будинку 1 - 6 поверхам будівлі по вул. Миколайчука для проживання сімей; надати статус гуртожитку для проживання одиноких 7-9 поверхам вказаної будівлі. Львівській комунальній міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги спільно з Шевченківською районною адміністрацією слід було укласти договори житлового найму з мешканцями, що проживають та зареєстровані у квартирах будинку АДРЕСА_1

На виконання вказаного рішення Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради було прийняте розпорядження за № 1133 від 24.10.2008 року про укладення договору найму на квартиру № 35 з ОСОБА_7; та за № 655 від 29.09.2009 року про укладення договору найму на квартиру АДРЕСА_1 з ОСОБА_9

На підставі Наказу управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 20.06.2013 року № 178-Ж-Ш сім"ї ОСОБА_9 в складі на той час 7 осіб - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_8, ОСОБА_3 було; передано на праві власності квартиру АДРЕСА_1 та в подальшому видано свідоцтво про право власності на вказане житло.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовів ОСОБА_7 ОСОБА_6 ОСОБА_18 та ОСОБА_12, суд виходив з обставин, що позивачами не доведено факту виникнення у них будь-яких прав на користування спірною квартирою, а також, що сім"я ОСОБА_9 не втратили права на користування спірною квартирою в зв"язку з наданням їм квартири АДРЕСА_2, а сама приватизація спірного житло проведена з дотримання норм законодавства яке регулює дане питання.

З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин.

Відповідно до вимог ст.327 ЦК України у комунальній власності є майно, що належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування. Будинок АДРЕСА_1 у м. Львові належить територіальній громаді.

На підставі Наказу управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 20.06.2013 року № 178-Ж-Ш сім"ї ОСОБА_9 в складі на той час 7 осіб - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_8, ОСОБА_3 було передано на праві власності квартиру АДРЕСА_1 та в подальшому видано свідоцтво про право власності на вказане житло.

В межах визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень "повноважень, у відповідності до вимог ст.158 ЦК України Реєстраційною службою ЛМУЮ на підставі заяви власників майна було прийняте рішення та проведено реєстрацію спірного житла, відтак відсутні підстави і для їх скасування.

Також, слід зазначити, що згідно Положення про громадську комісію з житлових питань при виконкомі, затвердженого рішенням Львівської міської ради № 66 від 23.02.2007 року, рішення комісії носить рекомендаційний характер і в силу дії глави 1 та 2 розділу 111 ЖК України не є підставою ні для припинення права на користування житлом, ні для набуття права на користування ним.

Колегія суддів вважає, що приватизація спірного житла проведена відповідно до вимог ст.ст. 2, 8 Закону України "Про приватизацію Державного житлового фонду", вимог п. 5,6, 13,14,15, 18,20, 21, 23, 24, 26,28,31 Положення " Про порядок передачі квартир ( будинків) у власність громадян, а також, що відсутні будь-які підстави вважати, що у скаржника виникло право на користування спірною квартирою.

Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5, представника ОСОБА_6 жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25 квітня 2017 року залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, представника ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25 квітня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 07 травня 2018 року.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: Н.П. Крайник

Р.В. Савуляк