Постанова № 73917152, 08.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №330/828/17 Головуючий у 1 інстанції: Федорець С.В.

Провадження № 22-ц/778/643/18 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«08» травня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Подліянової Г.С.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 10 жовтня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 20 червня 2007 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», правонаступником якого є ПАТ «УКСОЦБАНК», та ОСОБА_3 уклали Договір кредиту № 328/244-к, відповідно до п.1.1. якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 5000,00 доларів США.

В пункті 1.1. кредитного договору визначено графік погашення заборгованості за кредитом, періоди погашення та кінцевий термін користування кредитом.

У порушення умов договору позичальник ОСОБА_3 свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 17 березня 2017 року має прострочену заборгованість, а саме: за кредитом - 3583,06 дол.США; за відсотками - 2903,30 дол.США.

У зв'язку з систематичним порушенням боржником своїх обов'язків зі сплати кредиту, відповідно до норм чинного законодавства та діючого кредитного договору, йому була нарахована неустойка: на 17 березня 2017 року розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту становить - 1045 дол.США., на 17 березня 2017 року розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків становить - 854 дол.США.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника 20 червня 2007 року банк та відповідач ОСОБА_4 уклали договір поруки №328/244-П, відповідно до умов якого ОСОБА_5 поручається за виконання ОСОБА_3 обов'язків, що виникли на підставі основного договору, або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому. Відповідно до умов договору поруки, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відповідають перед банком за порушення обов'язків за договором як солідарні боржники.

На виконання умов договору відповідачам була направлена вимога про досудове врегулювання спору, але на дату подання позовної заяви вимога не виконана.

На підставі зазначеного просило стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість - 6486,36 дол.США, а саме: за кредитом - 3583,06 дол.США; за відсотками - 2903,30 дол.США, а також стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору у сумі - 2591,15 грн.

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 10 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПАТ «Укрсоцбанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було пропущено строк позовної давності звернення до суду.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За положеннями ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Як встановлено судом першої інстанції, 20 червня 2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір кредиту №328/244-к, 20 жовтня 2008 року укладено додаткову угоду №1.

Відповідно до п. 1.1 договору кредиту кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпечуваності, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 5000,00 доларів США зі сплатою 15 відсотків річних (з урахуванням додаткової угоду №1 від 20 жовтня 2008 року до договору кредиту №328/244-К від 20 червня 2007 року) з щомісячним графіком погашення заборгованості за тілом кредиту та відсотками, визначеними зазначеним пунктом договору.

Пунктом 3.3.8 договору кредиту №328/244-К передбачено, що позичальник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п. 1.1 договору.

Згідно з п.4.5 договору кредиту №328/244-К у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених п.п. 3.3.7, 3.3.8 цього договору, протягом більше, ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Відповідно до п. 7.4. договору кредиту №328/244-К у разі настання обставин, визначених п.п. 2.6.3, 3.2.3, 4.4, 4.5, 5.4 цього договору, строк користування вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов'язаний погасити, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції.

Станом на 17 березня 2017 року заборгованість відповідача ОСОБА_3 за договором кредиту №328/244-К від 20 червня 2017 року за розрахунком ПАТ «Укрсоцбанк» складає 6486,36 доларів США 36 центів, а саме: за кредитом - 3583,06 долари США 06 центів, за відсотками - 2903,30 долари США 30 центів.

За приписами ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

З матеріалів справи вбачається, що 20 червня 2007 року в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки №328/244-П, 20 жовтня 2008 року укладено додаткову угоду №1.

За приписами п.1.1. договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконанням позичальником умов щодо сплати суми кредиту, відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту №328/244-К від 20 червня 2007 року.

Згідно з п.6.2 договору поруки, цей договір набуває чинності з дати його укладання та діє до остаточного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Згідно зі ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачається, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 ЦК України.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.1, 3 ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Частиною 1 статті 265 ЦК України передбачається, що залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

За приписами ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Вирішуючи питання про дотримання ПАТ «Укрсоцбанк» строку позовної давності, суд першої інстанції вірно зазначив, що ОСОБА_3 здійснювались платежі в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту №328/244-К від 20 червня 2007 року в загальній сумі 4048,94 долари США протягом періоду з 16 липня 2007 року по 07 вересня 2012 року, 07 вересня 2012 року відповідачем ОСОБА_3 було здійснено останній платіж в сумі 100 доларів США.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України в редакції, чинній на момент ухвалення рішення суду, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно з ч.1 ст.58 ЦПК України в редакції, чинній на момент ухвалення рішення суду, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 2 статті 59 ЦПК України в редакції, чинній на момент ухвалення рішення суду, встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 60 ЦПК України в редакції, чинній на момент ухвалення рішення суду, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Аналогічні положення містять норми ст.ст. 76-78, 81 ЦПК України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання ПАТ «Укрсоцбанк» на здійснення відповідачем ОСОБА_3 18 листопада 2016 року платежу в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту №328/244-К від 20 червня 2007 в сумі 1,34 долар США, оскільки банком не було надано належних доказів на підтвердження здійснення ОСОБА_3 вказаного платежу, а тому висновок суду першої інстанції про те, що в період з 07 вересня 2012 року ОСОБА_3 не здійснив жодного платежу щодо погашення заборгованості за договором кредиту №328/244-К від 20 червня 2007 року є вірним.

Пунктами 4.5, 7.4 договору кредиту №328/244-К від 20.06.2017 року передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених п.п. 3.3.7, 3.3.8 цього договору (сплачувати проценти за використання кредиту в порядку, визначеному п.п. 2.4, 2.5 цього договору; своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п.1.1 цього договору), протягом більше, ніж 60 (шістдесят) календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

За вищевказаних обставин правильним є висновок суду першої інстанції про те, що 15 листопада 2012 року настав строк виконання зобов'язання і розпочався перебіг строку позовної давності.

ОСОБА_3 в суді першої інстанції заявлено клопотання про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, «основне зобов'язання» - це не зміст кредитного договору, а реально існуючи правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.

Оскільки строк виконання основного зобов'язання настав 15 листопада 2012 року, а позов про стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_4 пред'явлено 11 липня 2017 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в силу ч.4 ст. 559 ЦК України договір поруки №328/244-П від 20 червня 2007 року припинено.

Посилання в апеляційній скарзі ПАТ «Укрсоцбанк» на те, що передбачення в певних випадках обов'язку позивальника погасити борг в повному обсязі не змінює визначеного договором порядку, дати внесення платежів та кінцевої дати для повернення заборгованості та не свідчить про розірвання договору, суперечить змісту п. 4.5 вказаного договору, згідно з яким у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених п.п. 3.3.7, 3.3.8 цього договору (сплачувати проценти за використання кредиту в порядку, визначеному п.п. 2.4, 2.5 цього договору; своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п.1.1 цього договору), протягом більше, ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Доводи апеляційної скарги щодо необхідності стягнення з поручителя заборгованості за період за шість місяців з моменту виникнення права вимоги є неприйнятними, оскільки на підставі п. 4.5 договору кредиту №328/244-К від 20.06.2017 року строк користування кредитом був змінений та строк виконання основного зобов'язання настав 15 листопада 2012 року.

Інші приведені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

З врахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону та відповідає матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» залишити без задоволення.

Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 10 жовтня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 11 травня 2018 року.

Головуючий

Судді: