Рішення № 73914718, 11.05.2018, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/428/17 Провадження № 2/724/6/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2018 року м. Хотин

Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Гураль Л.Л.

за участю:

секретаря судового засідання: Рижак П.С.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду в місті Хотині Чернівецької області справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 сільської ради про визнання частково недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до Хотинського районного суду Чернівецької області з позовною заявою до ОСОБА_4, ОСОБА_5 сільської ради про визнання частково недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування.

В обґрунтування позову зазначає, що 22.06.2010р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: вул. У.Кармелюка, 57, с. Колінківці Хотинського району Чернівецької області.

Позивач стверджує, що згідно відомостей сільської ради за вказаним будинком закріплена земельна ділянка площею 0,4210 га для обслуговування будинку та ведення ОСГ. Таким чином, 27.02.2015р. позивач звернувся до сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення та технічної документації проекту землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі, а саме: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд площею 0,2500 га; для ведення особистого селянського господарства площею 0,1779 га, що розташовані за адресою: вул. У.Кармелюка, 57, с. Колінківці Хотинського району Чернівецької області.

10.04.2015р. позивач отримав лист від сільської ради, зі змісту якого вбачається, що частину земельної ділянки, яка закріплена за його будинком в розмірі 0,1779 га з цільовим призначенням для ведення ОСГ було передано колишньому власнику ОСОБА_6 відповідно до рішення №255/XVІІІ/13 від 22.04.2013р.

Крім того, позивачу було надано копію рішення сільської ради №24/25/10 від 25.05.2010р. відповідно до якого ОСОБА_6 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації на земельну ділянку в розмірі 0,4279 га, з них 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, а також для ведення особистого селянського господарства в розмірі 0,1779 га, що розташовані за адресою: вул. У.Кармелюка, 57, с. Колінківці Хотинського району Чернівецької області.

Разом з цим рішенням №251/ XVІІІ/13 від 22.04.2013р. ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність площею 0,2500 га, що знаходиться за адресою: вул. У.Кармелюка, 57, с. Колінківці Хотинського району Чернівецької області.

Враховуючи те, що вищезазначені рішення суперечать вимогам законодавства та один одному позивач звертався до суду з адміністративним позовом про визнання незаконним дій ОСОБА_5 сільської ради. Постановою Хотинського районного суду від 13.10.2015р. у справі №724/829/15 позов ОСОБА_3 задоволено частково, визнано дії ОСОБА_5 сільської ради незаконними при прийняті п. 1.4. рішення за №255/XVІІІ/13 від 22.04.2013р. В решті частині позову відмовлено.

За таких обставин, позивач звернувся з даним позовом до суду, згідно якого просить визнати недійсним та скасувати п. 1.4. рішення №255/XVІІІ/13 від 22.04.2013р. щодо надання дозволу ОСОБА_6 на затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та передачу її у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірі 0,1779 га, що знаходиться за адресою: Хотинський район, с. Колінківці, вул. У.Кармелюка,57.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, вважає їх правомірними та обґрунтованими поданими доказами. Також наголосила, що до позивача повинна перейти уся земельна ділянка, яка числиться за будинком, крім того саме позивач обробляє спірну земельну ділянку. Щодо строків позовної давності, вважає, що такі не пропущені, оскільки позивачу нічого не відомо про акт комісії від 06.04.2013р. Крім того, позивач вважав, що відповідач хоча і розпочала процедуру приватизації спірної земельної ділянки, однак не завершила її, оскільки продала житловий будинок позивачу. Про порушене право позивачу стало відомо в 2015 році.

Представник відповідача ОСОБА_5 сільської ради в судове засідання не з’явився, однак надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі представника.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні та у відзиві на позов повідомила, що після розірвання шлюбу ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_4. Позовні вимоги відповідач не визнає з наступних підстав. До відчуження житлового будинку відповідачу було надано дозвіл на виготовлення технічної документації на земельну ділянку в розмірі 0,4279 га, з них 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,1779 га для ведення особистого селянського господарства. Частину земельної ділянки в розмірі 0,1779 га з цільовим призначенням для ОСГ було законно передано колишньому власнику господарства ОСОБА_7 відповідно до рішення №255/ХVІІІ/13 від 22.04.2013р. При цьому зазначає, що до позивача перейшла лише земельна ділянка з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку в розмірі 0,25 га. Також пояснює, що відповідач дійсно володіє спірною земельною ділянкою та справно сплачує плату за землю. Крім того, відповідач заперечує ту обставину, що за житловим будинком закріплено земельну ділянку в розмірі 0,4279 га. Також відповідач стверджує, що позивачу було відомо про порушене його право відносно передачі відповідачу у власність земельної ділянки 0,1779 га ще в грудні 2012 року. Оскільки позивач відмовився підписувати акт встановлення меж земельної ділянки внатурі. У зв’язку з цим дане питання вирішувалося шляхом погодження акту земельної комісії від 06.04.2013р. Додатково зазначає, що спір відносно земельної ділянки площею 0,1779 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства ніяким чином не регулюється нормами ст. ст. 120, 121 ЗК України та ст. 377 ЦК України. Стверджує, що ОСОБА_4 не продавала та не мала наміру продати земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

В судовому засіданні 07.05.2018р. представник відповідача ОСОБА_2 усно заявила про сплив строків позовної давності, оскільки позивач ще в грудні 2012 року відмовився підписувати акт встановлення меж земельної ділянки внатурі.

Враховуючи вищенаведене просить в задоволені позову відмовити.

Ухвалою суду від 29.03.2018р. повернуто заяву ОСОБА_1 про зміну предмета позову, оскільки до заяви не подано доказів направлення копії такої заяви іншим учасникам справи та заява підписана представником позивача ОСОБА_1, у якої припинилися повноваження на підставі довіреності від 27.02.2015р.

Ухвалою суду від 29.03.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.04.2018р.

Ухвалою суду від 18.04.2018р. було відкладено розгляд справи на 07.05.2018р., оскільки від представника відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю прибути в судове засідання через зайнятість в іншому процесі в апеляційному суді Чернівецької області.

Також судом не прийнято до розгляду та повернуто заяву представника позивача від 18.04.2018р. про зміну предмета позову, оскільки до заяви не подано доказів направлення копії такої заяви іншим учасникам справи, а вказану заяву подано після закриття підготовчого засідання. Поважності причин неподання такої заяви до закінчення підготовчого судового засідання представником позивача не вказано.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.06.2010р. між ОСОБА_6 (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться в с. Колінківці по вул. Устима Кармелюка під №57 Хотинського району Чернівецької області, що розташований на земельній ділянці площею 0,25 га (а.с.10).

На підставі вказаного договору за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на вказаний житловий будинок, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 23.06.2010р. (а.с.11).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 звертався із заявою до сільського голови с. Колінківці про надання дозволу на розробку проекту відведення та технічної документації із проекту землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі, а саме:для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд площею 0,2500 га; для ведення особистого селянського господарства площею 0,1779 га, що розташовані за адресою: вул. У.Кармелюка, 57, с. Колінківці Хотинського району Чернівецької області (а.с15).

Зі змісту листа ОСОБА_5 сільської ради від 02.03.2015р. №35-02-23 (а.с. 17) вбачається, що за житловим будинком, який знаходиться за адресою: вул. У.Кармелюка, 57, с. Колінківці Хотинського району Чернівецької області числиться земельна ділянка площею 0,4279 га, яка була надана ОСОБА_8 згідно свідоцтва про право на спадщину рішенням ХХV сесії V скликання №24/25/10 від 25.0.52010р. з яких:

- 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на підставі рішення №251/ XVІІІ/13 від 22.04.2013р. надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 22.06.2010р. №836;

- 0,1779 га для ведення особистого селянського господарства на підставі рішення №255/XVІІІ/13 від 22.04.2013р. затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_6

Як встановлено судом пунктом 1.4. рішення ОСОБА_5 сільської ради Хотинського району від 22.04.2013р. №255/XVІІІ/13 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у власність ОСОБА_8, згідно свідоцтва про право на власність по вул. У.Кармелюка – земельну ділянку в розмірі 0,1779 га для ведення особистого селянського господарства (а.с.18).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.11.2014р., індексний номер 29836508 земельна ділянка площею 0,1779 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Чернівецька область, Хотинський район, с. Колінківці, вул. Устима Кармелюка, належить на праві власності ОСОБА_6 (а.с. 184-185).

За вказану земельну ділянку відповідачем здійснювалась оплата, про що свідчать квитанції про прийняття податків та зборів (а.с.186).

Постановою Хотинського районного суду від 13.10.2015р. у справі №724/829/15 визнано дії ОСОБА_5 сільської ради Хотинського району Чернівецької області незаконними при прийняті п. 1.4. рішення №255/XVІІІ/13 від 22.04.2013р. ОСОБА_5 сільської ради Хотинського району Чернівецької області. В решті частині позову відмовлено (а.с.19-20).

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017р. вищезазначена постанова була скасована, а провадження у справі закрито, оскільки дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому судом встановлено, що частина земельної ділянки в розмірі 0,1779 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства не відчужувалася згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_3 (а.с.136-137).

Судом встановлено, що після розірвання шлюбу ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 07.12.2016р. (а.с. 181-182).

Статтею 118 Земельного кодексу України визначено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з ч.1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Аналогічні положення закріплені в ст. 377 ЦК України.

Судом враховується, що предметом договору купівлі-продажу від 22.06.2010р. був житловий будинок, який розташований на земельній ділянці площею 0,25 га, наданої в користування для обслуговування житлового будинку, яка знаходиться за адресою: вул. У.Кармелюка, 57, с. Колінківці Хотинського району Чернівецької області, а тому до позивача ОСОБА_3 на підставі ст. 120 ЗК України переходить право власності на зазначену земельну ділянку, як до особи, яка набула права власності на житловий будинок. При цьому судом встановлено, що частина земельної ділянки в розмірі 0,1779 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства не відчужувалася згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_3

Статтею 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Згідно приписів ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (п.г) ч.3 ст.152 ЗУ України).

На підставі ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

З огляду на викладене, суд прийшов висновку про відсутність правової підстави для набуття позивачем права власності на спірну земельну ділянку площею 0,1779 га, у зв’язку з чим п. 1.4. рішенняОСОБА_5 сільської ради Хотинського району Чернівецької області №255/XVІІІ/13 від 22.04.2013р. «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натур (на місцевості)» прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства, є законним та скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи позивача, що до нього перейшло право на земельну ділянку в тому ж розмірі, яка закріплена за будинком, а саме 0,4279 га, з них 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд та 0,1779 га для ведення ОСГ, не підтвердженні жодними доказами та ґрунтуються на припущеннях позивача.

При цьому безпідставними є твердження позивача з посиланням на вимоги ст. 120 ЗК та ст. 377 ЦК України, оскільки цільове призначення спірної земельної ділянки площею 0,1779 га для ведення особистого селянського господарства, а не для будівництва та обслуговування житлового будинку. Крім того, судом враховується, що позивачу було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу від 22.06.2010р. площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку (а.с.17).

Крім того, представник відповідача стверджує, що ОСОБА_4 не продавала та не мала наміру продати земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

З приводу заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності до даних вимог судом враховується наступне.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи вищенаведене, в задоволені позову слід відмовити з підстав його необґрунтованості.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідачем до відзиву на позов, відповідно до ст. 134 ЦПК України, подано орієнтовний розрахунок судових витрат, який становить 25000,00 грн.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

З матеріалів справи вбачається, що 13 жовтня 2017 року між адвокатом ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений договір №65 про представництво інтересів в цивільному процесі та надання правової допомоги. Згідно умов договору адвокат зобов’язався надавати правову допомогу, в тому числі виконувати окремі доручення на вчинення конкретних дій, складати процесуальні та інші документи, вивчити та складати необхідні документи для звернення до суду, оскаржувати судові рішення, представляти права та законні інтереси Клієнта в суді та здійснювати професійну діяльність адвоката.

Згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, відповідач понесла наступні витрати на правничу допомогу: знайомство з матеріалами справи, опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні правовідносини, формування правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) – 1700,00 грн.; підготовка адвокатських запитів, клопотань – 850,00 грн.; підготовка апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду – 2550,00 грн.; представництво в Хотинському районному суді Чернівецької області – 18200,00 грн., загалом 25000,00 грн.

До закінчення судових дебатів представником відповідача було подано акт приймання-передачі наданих послуг від 07.05.2018р., згідно якого адвокат ОСОБА_2 надала ОСОБА_4 юридичні послуги відповідно до договору «Про представництво інтересів в цивільному процесі та надання правової допомоги» № 65 від 13.10.2017р., а ОСОБА_4 прийняла надані послуги, а саме Виконавець виконав:

- Ознайомився із матеріалами справи. Опрацював законодавчу базу, що регулюють спірні відносини. Формування правової позиції. Консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) - 1700 грн.;

- Підготував адвокатські запити, клопотання (№ 247 від 16.10.2017 р., № 280 від 20.11.2017 року; № 281 від 20.11.2017 року; № 61 від 14.03.2018 року; № 88 від 27.03.2018 року) - 850 грн.;

- Підготував апеляційну скаргу на постанову Хотинського районного суду Чернівецької області від 13 жовтня 2015 року до Вінницького апеляційного адміністративного суду - 2550 грн.;

- Збір доказів та підготовка відзиву на позовну заяву - 1700 грн.;

- Представництво в Хотинському районному суді Чернівецької області - 2550 грн.

Вартість послуг за період, вказаний в п. 1 цього Акту, становить 9350 гривень.

Всього до сплати - 9350 гривень, які Замовник сплатив в повному обсязі.

Згідно з ст. 12 ч.3, 81 ч.1 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України - витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються - згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат - учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження понесених відповідачем ОСОБА_4 витрат на правничу допомогу, представником відповідача ОСОБА_2 надано акт прийняття-передачі наданих послуг від 07.05.2018р., згідно якого остання надала ОСОБА_4 правничу допомогу на загальну суму 9350,00 грн., які сплачені у повному обсязі.

Однак доказів, які б свідчили про оплату наданих послуг, оформлених у встановленому законом порядку представником відповідача надано не було.

Оскільки представником відповідача не доведено факту понесення його довірителем витрат на правничу допомогу в розмірі 9350,00 грн., відповідно дані кошти не можуть бути стягнуті з позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 76-81, 137, 141, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, с. Колінківці, вул. У.Кармелюка, 57 Хотинського району Чернівецької області) до ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2, АДРЕСА_1) ОСОБА_5 сільської ради (вул. Головна, 105/б с. Колінківці Хотинського району Чернівецької області) про визнання частково недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Чернівецької області через Хотинський районний суд, а у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11.05.2018р.

Суддя: ОСОБА_9