Рішення № 73905511, 11.05.2018, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 565/604/18

Провадження № 2/565/317/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2018 року м.Вараш

Кузнецовський міський суд Рівненської області

в складі:

головуючого судді Мануляка Ю.В.,

з участю:

секретаря c/з ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кузнецовського міського суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, зареєстрованого між ними 09.10.2011 року виконавчим комітетом Старорафалівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області, актовий запис №10, та стягнення аліментів з ОСОБА_3 у її користь на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1700 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Позов обґрунтовується тим, що 09.10.2011 року сторони уклали шлюб. У шлюбі в сторін народилась дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 Починаючи з весни 2014 року, подружні відносини між сторонами припинились, вони переросли у сварки. Після чергової сварки позивач та відповідач почали жити окремо. Дитина проживає разом з матір’ю. Примирення є неможливим, оскільки сторони два роки живуть окремо, а у відповідача є інша сім’я. У сина є проблеми з затриманням мовленнєвого розвитку, тому є необхідність постійно відвідувати «Обласний психоневрологічний центр». Заробітної плати позивача не вистачає на утримання та лікування сина.

Позивач в судове засідання не з’явилась, будучи належним чином повідомленою про час, дату та місце судового розгляду, та подала до суду заяву, у якій просить розглянути справу за її відсутності, вказала, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судове засіданні не з’явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, та подав до суду заяву, в якій зазначив, що просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учаника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, прийшов до наступних висновків.

Відповідач ОСОБА_5 16 жовтня 2013 року змінив ім’я, яке після державної реєстрації зміни імені значиться ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені.

З свідоцтва про шлюб серії 1-ГЮ №069789 від 09.10.2011 року встановлено, що 09.10.2011 року сторони уклали шлюб.

Копією свідоцтва про народження серії І-ГЮ №173168 підтверджується, що батьками неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сторони.

Згідно довідки відділу реєстрації виконавчого комітету Вараської міської ради №1366/03 від 28.03.2018 року, неповнолітній ОСОБА_4 проживає разом з матір’ю.

З копії консультаційного висновку встановлено, що неповнолітній ОСОБА_4 відвідує дитячого психіатра у «Рівненському обласному центрі психічного здоров’я населення».

Згідно з частиною 2 статті 104 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Частиною 1 статті 110 Сімейного кодексу України визначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним із подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (частина 2 статті 112 Сімейного кодексу України).

В судовому засіданні встановлено, що за час сімейного життя у сторін склалася обстановка, що виключає можливість спільного проживання та продовження шлюбних відносин, оскільки втрачено взаєморозуміння та повагу, фактичні шлюбні відносини між ними припинені, примирення між подружжям та збереження сім’ї неможливе і це буде суперечити інтересам та волі обох сторін та інтересам їх неповнолітньої дитини. При зазначених обставинах суд дійшов висновку, що сім’я фактично розпалася і шлюб існує формально.

Що стосується позовної вимоги про стягнення аліментів, то згідно з частиною 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (частина 2 статті 6 Конвенції про права дитини).

Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» ).

Частиною 2 статті 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що відповідно до норм міжнародних актів та СК України батьки мають рівні права та обов’язки щодо своїх неповнолітніх дітей, зобов’язані утримувати неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття та забезпечувати їм достатній рівень фізичного і духовного розвитку.

Згідно із ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

На ті ж самі обставини посилається Пленум Верховного Суду України в абзаці третьому п. 17 своєї постанови від 15.05.2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів".

Визначальним в даному спорі про стягнення аліментів є наявність підстав для задоволення таких вимог та обґрунтування розміру аліментів достатнього для забезпечення гідного духовного та фізичного розвитку дитини.

Спір про місце проживання дитини відсутній.

Відповідач у своїй заяві зазначив, що визнає позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За наведених вище обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позов.

Згідно ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню із відповідача до Державного бюджету України та на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13,81,141, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити повністю.

Розірвати шлюб укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зареєстрований 09.10.2011 року виконавчим комітетом Старорафалівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області, актовий запис №10.

Після розірвання шлюбу прізвище позивача «Ляшик» залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. щомісячно, починаючи з 02.04.2018 року до досягнення дитиною повноліття

Рішення в частині стягнення суми аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Стягнути із ОСОБА_3 до Державного бюджету України 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через Кузнецовський міський суд Рівненської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_2, 23.10.1987р.н., РНОКПП НОМЕР_1, жителька АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, житель ІНФОРМАЦІЯ_3

С у д д я ОСОБА_6