Вирок № 73903724, 10.05.2018, Ружинський районний суд Житомирської області

Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/463/18

1-кп/291/57/18

Україна

Ружинський районний суд Житомирської області

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

10 травня 2018 року

Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Митюк О.В.,

за участю секретаря - Дубравського С.В.,

прокурора - Афійчука Ю.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника Козачука А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Ружині Житомирської області кримінальне провадження № 12018060290000040 по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю с. Ротичі Чорнобильського району, Київської області, зареєстрованому в АДРЕСА_1, фактично проживаючому в АДРЕСА_2 українця, громадянина України, одруженого, пенсіонера, раніше не судимому, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Досудовим розслідуванням встановлено, що що на початку серпня 2017 року, а саме в першій декаді місяця, /точний час та дата в ході досудового розслідування не встановлено/. ОСОБА_1, перебуваючи в лісо полосі, що неподалік с. Мала Чернявка Ружинського району Житомирської області, знайшов та привласнив сорок вісім патронів кільцевого запалення калібру 5,6 мм. (.22LR) та вибухову речовину метальної дії - нітроцелюлозний порох, вагою 398,3 г., який виготовлений промисловим способом, тим самим незаконно, всупереч передбаченому законом порядку, придбав боєприпаси та вибухову речовину. ОСОБА_1, реалізуючи свій раптово виниклий умисел направлений на привласнення даних боєприпасів та вибухової речовини, знайдені сорок вісім патронів кільцевого запалення калібру 5,6 мм. (.22LR) та вибухову речовину метальної дії - нітроцелюлозний порох, вагою 398,3 г., який виготовлений промисловим способом привласнив та в цей же день незаконно переніс до приміщення житлового будинку та хліва, що на території свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 де незаконно, без передбаченого законом дозволу зберігав до11 год. 05 хв. 02.03.2018, тобто до моменту їх вилучення.

Таким чином, своїми умисними діями які виразились у незаконному придбанні та зберігання боєприпасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу. ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.

Під час досудового розслідування 25.04.2018р. між прокурором Бердичівської місцевої прокуратури молодшим радником юстиції Афійчуком Ю.М. та підозрюваним ОСОБА_1 за участю захисника Козачука А.І. укладена угода про визнання винуватості. Згідно з угодою ОСОБА_1 беззаперечно визнав себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Між сторонами була досягнута домовленість про призначення ОСОБА_1 покарання: за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання, встановивши іспитовий строк.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у скоєнні вказаного злочину визнав повністю та пояснив, що на стадії досудового провадження між ним за участю його захисника та прокурором укладена угода про визнання винуватості.

В даній угоді сторонам роз'яснені наслідки укладення та затвердження угоди, та наслідки її невиконання.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтвердив суду, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Прокурор і захисник у судовому засіданні не заперечували проти затвердження судом угоди про визнання винуватості.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Дослідивши угоду про визнання винуватості та переконавшись, що укладена угода є добровільним волевиявленням обвинуваченого ОСОБА_1 тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, з'ясувавши у обвинуваченого, що він цілком розуміє наслідки затвердження угоди, роз'яснивши обвинуваченому його право на справедливий судовий розгляд, встановивши правильне розуміння ним змісту та наслідків затвердження угоди, а також перевіривши її відповідність вимогам кримінального процесуального законодавства, заслухавши доводи учасників підготовчого судового засідання та роз'яснивши їм обмеження права щодо оскарження вироку, передбачені ст. 473 КПК України, суд вважає, що угода про визнання винуватості відповідає вимогам КПК України.

Дії обвинуваченого кваліфіковано вірно, оскільки ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 263 КК України, а саме: незаконне придбання та зберігання боєприпасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, який згідно ст.12 КК України, є тяжким злочином.

Умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджені вид та міра покарання відповідають загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, у зв'язку з чим суд вважає, що угода підлягає затвердженню.

Згідно ч.5 ст.65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави слід стягнути витрати на залучення експерта у розмірі 1716.00 гривень.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_1 не застосовувався.

Керуючись ст.ст. 370-374, 473-475 КПК України суд -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 25.04.2018 року між прокурором Бердичівської місцевої прокуратури молодшим радником юстиції Афійчуком Ю.М. та підозрюваним ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань 17.02.2018 року за № 12018060290000041.

Визнати винуватим ОСОБА_1 у скоєнні злочину передбаченого ст. 263 ч.1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 ч. 1 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням протягом 1 (одного) року іспитового строку, якщо він протягом визначеного судом строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст. 76 ч. 1 п.п. 1, 2 КК України зобов'язати ОСОБА_1 періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, а також повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 1716,00 грн. процесуальних витрат на проведення НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області експертизи по справі (одержувач платежу: УДКСУ у м.Житомирі, банк отримувача: ГУДКСУ в Житомирській області, МФО: 811039, код ЗКПО: 38035726, рахунок: 31117115700002 (код класифікації доходів: 24060300)).

Речові докази у справі: сорок вісім патронів кільцевого запалення калібру 5,6 мм. (.22LR) та вибухову речовину метальної дії - нітроцелюлозний порох, вагою 398,3 г., які зберігаються у спеціалізованому приміщенні для зберігання речових доказів Ружинського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області, звернути в дохід держави.

Вирок суду може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Ружинський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення:

обвинуваченим - виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди обвинуваченого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами 5-7 статті 474 КПК України, в тому числі не роз'яснення обвинуваченому наслідків укладення угоди;

прокурором - виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з ч. 3 ст. 469 КПК Україниугода не може бути укладена.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Суддя О. В. Митюк.