Постанова № 73900998, 08.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/915/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р.М., Улицького В.З.,

за участю секретаря Мельничук Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2017 року (ухвалену головуючим - суддею Крилюк М.І. у м. Косові) у справі № 347/2410/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просить:

визнати неправомірними дії Косівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо не врахування при розрахунку і визначенні середньомісячної суддівської винагороди для призначення щомісячного довічного грошового утримання щорічно отримуваної допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу;

зобов`язати Косівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області провести нарахування та виплачувати йому, ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді без обмеження граничного розміру, з урахуванням щорічної виплати допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу, з моменту його призначення, а саме з 09.09.2017, з урахуванням раніше виплачених сум;

при проведенні розрахунку і визначенні середньомісячної суддівської винагороди для призначення йому щомісячного довічного грошового утримання враховувати отримувану ним щорічно допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що йому відповідачем-розмір довічного грошового утримання (80 відсотків суддівської винагороди) призначено без урахування отримуваної ним щорічно допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Після звернення до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання позивачу було роз`яснено, що щорічна допомога на оздоровлення не враховується при визначенні розміру довічного грошового утримання судді у відставці. Однак таку відмову відповідач вважає неправомірною.

Постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 14.12.2017 адміністративний позов задоволено. Визнано неправомірними дії Косівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо не врахування при розрахунку і визначенні середньомісячної суддівської винагороди для призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання щорічно отримуваної допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Зобов`язано Косівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області провести нарахування та виплачувати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, жителю АДРЕСА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, як такого, що має достатній для відставки стаж роботи (більше 20 років) у розмірі 80 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді без обмеження граничного розміру, з урахуванням щорічної виплати допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу, з моменту його призначення, а саме з 09.09.2017, з урахуванням раніше виплачених сум. При проведенні розрахунку і визначенні середньомісячної суддівської винагороди для призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання враховувати отримувану щорічно допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії навіть незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати. На отримувану ОСОБА_1 щорічну матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу нараховувалися внески по соціальному страхуванню та відповідні відрахування до ПФУ, а тому зазначена матеріальна допомога на оздоровлення повинна братися для розрахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Вказану постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконною, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що правових підстав для врахування матеріальної допомоги на оздоровлення при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсутні, оскільки згідно ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» така допомога не входить до складу суддівської винагороди і вказана правова норма розширеному тлумаченню не підлягає.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що позивач працював суддею Верховинського районного суду Івано-Франківської області.

Відповідно до Рішення Вищої ради правосуддя № 2627/0/15-17 від 05.09.2017 у ОСОБА_1 у зв`язку із поданою заявою звільнено з посади судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області у відставку, як такого, що має достатній для відставки стаж роботи (більше 20 років).

Наказом від 08.09.2017 № 30/02-03/17 від 08.09.2017 позивача відраховано із штату Верховинського районного суду з 08.09.2017.

12.09.2017 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідачем починаючи з 09.09.2017 було призначено ОСОБА_1 довічне грошове утримання згідно протоколу № 523 від 21.09.2017, у розмірі 80 відсотків суддівської винагороди без збільшення його розміру на 20 відсотків відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».

З приводу неправомірних дій відповідача ОСОБА_1 звернувся до суду та постановою Косівського районного суду від 12.10.2017, яка на даний час набрала законної сили, позов було задоволено в повному обсязі, зобов`язано Косівське ОУПФУ Івано-Франківської області провести перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із збільшенням його розміру на 20 відсотків, у відповідності до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» з моменту його призначення, а саме з 09.09.2017.

В подальшому позивачем було встановлено, що відповідачем-розмір довічного грошового утримання( 80 відсотків суддівської винагороди) призначено без урахування отримуваної ним щорічно допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. У зв`язку з цим ОСОБА_1, 08.12.2017 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання із врахуванням виплати допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу, з якої нараховувались та сплачувались внески по соціальному страхуванню.

Листом № 148/А-15 від 13.12.2017 відповідач надав роз`яснення, в якому зазначив, що матеріальна допомога на оздоровлення не відноситься до складових суддівської винагороди, а тому врахувати її в суму заробітної плати для обчислення пенсії немає підстав.

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріали справи та законодавчі положення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилкове застосування норм матеріального права, неповного з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010, який втратив чинність, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 розділу XII Закону № 1402-VIII від 02.06.2016, (далі - Закон №2453-VI) та згідно з ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02.06.2016, в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу, (далі - Закон №1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 2 ст. 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Перелік зазначених складових суддівської винагороди є сталим та вичерпним, а розмір довічного грошового утримання безпосередньо пов'язаний із розміром суддівської винагороди.

Спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення.

Таким спеціальним законом є Закон України «Про судоустрій і статус суддів».

Посилання на ст. 2 Закону України «Про оплату праці», пункт 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 № 5, згідно яких матеріальна допомога на оздоровлення повинна включатися до складу суддівської винагороди є безпідставним, оскільки спеціальним законом, яким в даному випадку є Закону України «Про судоустрій і статус суддів», визначено, що суддівська винагорода не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, ніж цей Закон.

Також є безпідставним застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду України, викладених в постановах від 20.02.2012 № 21-430а11 та від 06.11.2013 № 21-350а13 про те, що матеріальна допомога на оздоровлення входить до системи оплати праці, є складовою заробітної плати, з неї нараховується та сплачується страховий внесок або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому її розмір враховується в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії та щомісячного грошового утримання, оскільки предметом позову у зазначених справах є перерахунок пенсії державних службовців, призначених на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу», а в даному випадку предметом позову є перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, при цьому спеціальним законом визначено склад суддівської винагороди, який застосовується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Посилання суду першої інстанції на положення ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно яких отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, враховується у заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати є безпідставним, оскільки застосування цих норм можливе у разі призначення пенсії, а не щомісячного довічного грошового утримання, яке визначено спеціальним законом - Законом України «Про судоустрій та статус суддів».

Таким чином, матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, що вказує на правомірність дій відповідача та необґрунтованості позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 20.03.2018 у справі №749/951/17 (адміністративне провадження К/9901/2596/17).

Також суд апеляційної інстанції вважає помилковим посилання суду першої інстанції на рішення Конституційного Суду України №4-рп/2016 від 08.06.2016.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3, абз. 1, 2, 4, 6 ч. 5 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та положень пункту 5 розділу ІІІ Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.10.2010 № 2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213- VIII.

Відповідно до вказаного рішення, ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Згідно з п. 3 рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016 щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Однак, зазначене рішення не стосується питання включення матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної оплачуваної відпустки у складову суддівської винагороди та розрахунку довічного грошового утримання судді.

Аналізуючи фактичні обставини справи, практику Верховного Суду та наведені вище норми, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідач правомірно не включив матеріальну допомогу на оздоровлення до складу суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, оскільки згідно ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» така допомога не входить до складу суддівської винагороди і вказана правова норма розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для

справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити і рішення суду першої інстанції - скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області задовольнити, а постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2017 року у справі № 347/2410/17 - скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді Р. М. Гулид В. З. Улицький Повне судове рішення складено 10 травня 2018 року