Рішення № 73900036, 04.05.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2018 р.Справа № 916/462/18

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №1936 від 10.08.2017р.;

Від відповідача: не з’явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Одеської філії публічного акціонерного товариства „Укртелеком” до Управління соціального захисту населення Іванівської районної державної адміністрації про стягнення 69 379,00 грн., –

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Укртелеком” в особі Одеської філії публічного акціонерного товариства „Укртелеком” (далі по тексту – ПАТ „Укртелеком”) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Управління соціального захисту населення Іванівської районної державної адміністрації (далі по тексту – Управління соціального захисту населення) про стягнення заборгованості у розмірі 69 379,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем обов’язку з відшкодування вартості наданих позивачем послуг пільговим категоріям громадян.

Відповідач заперечував проти задоволення заявлених ПАТ „Укртелеком” позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Зокрема, Управління соціального захисту населення наголошувало про відсутність укладеного з позивачем договору про відшкодування вартості наданих пільговим категоріям громадян послуг, а, отже, про відсутність підстав для стягнення коштів у розмірі 69 379,00 грн. на користь позивача. Окрім того, відповідач як на підставу відмову у задоволенні позову посилається на відсутність фінансування зазначених пільг за рахунок субвенцій з державного бюджету. Управління соціального захисту населення просило розглянути справу без участі представника останнього.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

26.01.2015р. між Управлінням соціального захисту населення (Замовник) та ПАТ „Укртелеком” (Виконавець) було укладено договір про відшкодування витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян №540-01, відповідно до п. п. 1, 9.1 якого Виконавцем були прийняті на себе зобов’язання із надання на пільгових умовах телекомунікаційних послуг громадянам Іванівського району, які мають пільги згідно чинного законодавства України, а Замовник зобов’язується фінансувати протягом поточного року витрати Виконавця по наданню комунікаційних послуг на пільгових умовах громадянам Іванівського району. За домовленістю сторін цей договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2015р. та вважається пролонгованим до проведення остаточних розрахунків.

Після закінчення строку дії договору №540-01 від 26.01.2015р. між сторонами по справі нового договору про відшкодування витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян укладено не було. Проте, не дивлячись на відсутність укладеного договору ПАТ „Укртелеком” протягом січня 2016р. – грудня 2016р. продовжувало надсилати на адресу Управління соціального захисту населення списки абонентів /а.с. 56-146/, яким надано пільги згідно чинного законодавства України, а також акти взаєморозрахунків за надані позивачем послуги /а.с. 17-28/.

При зверненні до господарського суду із позовними вимогами до Управління соціального захисту населення, ПАТ „Укртелеком” посилалось на неналежне виконання відповідачем обов’язку із відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян протягом січня 2016р. – грудня 2016р., у зв’язку з чим, просило господарський суд стягнути із відповідача спірну суму боргу.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Згідно з ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року N 2017-III (з наступними змінами та доповненнями) виключно Законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв’язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов’язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України ”Про телекомунікації” від 18 листопада 2003 року N 1280-IV (з наступними змінами та доповненнями) телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Положеннями п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 за № 295, визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відповідно до приписів ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать видатки, зокрема, на соціальний захист та соціальне забезпечення. Видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з вимогами положень п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 за № 256 „Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету” головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. N 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" (Офіційний вісник України, 2003 р., N 5, ст. 177), житлових субсидій населенню, допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу; здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Вищенаведені приписи чинного законодавства дозволяють господарському суду дійти висновку, що зобов’язання сторін з надання послуг та відшкодування витрат за надані послуги зв’язку пільговим категоріям громадян виникають безпосередньо із законів України. Правова позиція суду із цього питання узгоджується із висновком Вищого господарського суду України, викладеним у постанові від 12.07.2017р. по справі №918/1361/16, та висновком Харківського апеляційного господарського суду, викладеним у постанові від 15.05.2017р. по справі №917/2124/16.

З огляду на встановлені у Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету вимоги щодо розрахунків з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікації, які є постачальниками телекомунікаційних послуг (послуг електрозв'язку) на підставі актів звіряння розрахунків, обов’язок з проведення яких покладено на головних розпорядників коштів місцевих бюджетів, тобто на органи державної виконавчої влади, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення, у даному випадку на Управління соціальної політики, господарський суд доходить висновку про необхідність задоволення заявлених позивачем вимог.

При цьому, господарський суд зауважує, що відсутність бюджетних коштів для відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, не є підставою для звільнення відповідача (органу, уповноваженому державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах) від відповідальності за порушення зобов’язання з компенсації наданих позивачем послуг, у зв’язку з чим, господарський суд критично оцінює доводи відповідача у названій частині.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, господарський суд визнає обґрунтованою та доведеною суму заборгованості відповідача перед ПАТ „Укртелеком” за надані пільговим категоріям громадян протягом січня 2016р. – грудня 2016р. послуги, вартість яких складає 69 379,00 грн., у зв’язку з чим, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Підсумовуючи все наведене вище, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі шляхом присудження до стягнення із Управління соціального захисту населення Іванівської районної державної адміністрації на користь публічного акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Одеської філії публічного акціонерного товариства „Укртелеком” заборгованості в сумі 69 379,00 грн. відповідно до положень ст. ст. 11, 509, 525, 526, 617, 625 ЦК України, ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", 63 Закону України ”Про телекомунікації”, ст. ст. 89, 102 Бюджетного кодексу України.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача згідно зі ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 – 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Іванівської районної державної адміністрації /67200, Одеська область, смт. Іванівка, вул. Центральна, буд. 93 А, ідентифікаційний код 03195004/ на користь публічного акціонерного товариства „Укртелеком” /01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18, ідентифікаційний код 21560766/ в особі Одеської філії публічного акціонерного товариства „Укртелеком” /65023, м. Одеса, вул. Коблевська, 39/ заборгованість у розмірі 69 379,00 грн. /шістдесят дев’ять тисяч триста сімдесят дев’ять грн. 00 коп./, судовий збір у розмірі 1762,00 грн. /одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп./

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10 травня 2018 р.

Суддя С.П. Желєзна