Рішення № 73896129, 07.05.2018, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/25025/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2018

м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючої – судді Салоїд Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Лоб І.А.,

справа № 686/25025/17;

сторони та інші учасники справи:

- Представник позивача – ОСОБА_1,

- відповідачі – ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ,

представники учасників справи:

- представник позивача – ОСОБА_1,

- представник відповідача – ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Універсалбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

У грудні 2017 року публічне акціонерне товариство «Універсалбанк» звернулося до суду із позовом, який обґрунтовує тим, що відповідно до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL3687 від 29 квітня 2008 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсалбанк» встановило ліміт за кредитною лінією ОСОБА_2 в сумі 55 000 доларів США у тимчасове користування на умовах забезпеченості, строковості, платності, цільового характеру зі сплатою базової процентної ставки відсотків в розмірі 14,0% на рік, які з 26 серпня 2006 року були змінені на 15,25 5 річних, а також із сплатою позичальником базової винагороди в розмірі 1% від суми договору з кінцевим терміном повернення заборгованості до 01.05.2020 року.

Відповідно до додаткової угоди № 1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL3687 від 11 травня 2010 року визначено, що станом на 11.05.2010 року фактична заборгованість позичальника за індивідуальною угодою становить 57 099, 28 доларів США.

Як із позичальником, так і його поручителями укладались додаткові угоди у зв»язку із внесенням змін до Генерального договору.

17 травня 2017 року Хмельницьким міськрайонним судом стягнуто з відповідачів в солідарному порядку заборгованість по кредиту в розмірі 59 593, 79 доларів США та судовий збір.

Означеним рішенням стягнуто тіло кредиту та нараховані включно станом на 27.11.2014 року відсотки та підвищені відсотки.

Відповідно до п.п. 1.1 додаткової угоди терміном погашення кожного щомісячного ануїтетного платежу за графіком погашення вважається останній робочий день, що передує 01 числу кожного календарного місяця строку кредитування.

Станом на день звернення з цим позовом заборгованість за кредитним договором не погашена.

Заборгованість станом на 29.11.2017 року за кредитним договором № BL3687 від 29 квітня 2008 року без урахування суми, присудженої за рішенням суду по справі № 686/1141/15-ц складає 31 113,83 доларів США, з них: відсотків 20 821,27 доларів США та 10 292,56 доларів США підвищених відсотків. Просить стягнути з позичальника ОСОБА_2 та кожного з солідарних боржників заборгованість по кредитному договору.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом вимоги підтримав, просить їх задоволити та стягнути з відповідачів 31 113,83 доларів США.

ОСОБА_2 та її представник проти позову заперечили та суду пояснили, що 15 грудня 2017 року ОСОБА_2 погашені зобов’язання за кредитним договором та судові витрати покладені рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 17 травня 2017 року в повному обсязі, що підтверджується квитанцією від 15.12.2017 року.

В усному порядку заявили про пропуск позивачем строку звернення до суду про сплату процентів, починаючи з 29 листопада 2014 року, позаяк 30.09.2014 року банк як позичальнику, так і поручителям надіслав вимогу про погашення прострочених кредитних зобов’язань, а у випадку невиконання цієї вимоги термін повернення кредиту вважається банком таким, що настав достроково на 31 день з часу отримання цієї вимоги.

Таким чином, зазначеними письмовими вимогами банк змінив строк виконання зобов’язань. Тому вважають, що Генеральний договір від 29.04.2008 року та всі послідуючі додаткові угоди припинили свою дію після направлень вимог про погашення кредитних зобов’язань, і банк втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у задоволенні позову просять відмовити.

Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не з’явився, повідомлений про час і місце судового розгляду у передбаченому законом порядку.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Представником відповідача ОСОБА_2 заявлено клопотання про витребування для огляду матеріалів цивільної справи № 686/1141/15-ц та означена справа витребувана та оглянута в судовому засіданні. Крім того, ним заявлено усне клопотання про застосування строків позовної давності.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, заслухавши доводи представника позивача, заперечення відповідачів та представника ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи доказами, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом достовірно установлено, що 29 квітня 2008 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсалбанк» та ОСОБА_2 був укладений Генеральний договір про надання кредитних послуг за № ВL3687 ліміт за кредитною лінією ОСОБА_2 в сумі 55 000 доларів США у тимчасове користування на умовах забезпеченості, строковості, платності, цільового характеру зі сплатою базової процентної ставки відсотків в розмірі 14,0% на рік, які з 26 серпня 2006 року були змінені на 15,25 5 річних, а також із сплатою позичальником базової винагороди в розмірі 1% від суми договору з кінцевим терміном повернення заборгованості до 01.05.2020 року.

Відповідно до додаткової угоди № 1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL3687 від 11 травня 2010 року визначено, що станом на 11.05.2010 року фактична заборгованість позичальника за індивідуальною угодою становить 57 099, 28 доларів США.

29 квітня 2008 року з відповідачами ОСОБА_7 та 29 грудня 2011 року з ОСОБА_9, ОСОБА_4 та ОСОБА_10 в забезпечення виконання забов»язань за кредитним договором № ВL3687 укладені договором поруки. За умовами укладеного договору з ОСОБА_7 згідно пункту 4.2 порука припиняється із припиненням зобов»язань боржника за основним договором, що забезпечуються такою порукою.

Згідно з договорами поруки, укладених з іншими поручителями порука припиняється у разі, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання боржником зобов’язання згідно основного договору не пред’явить вимогу до поручителя.

Оскільки кредитор достроково змінив строк виконання зобов»язання, і з 10.10.2014 року настав строк виконання зобов’язання в повному обсязі, а шестимісячний строк для пред’явлення вимоги до поручителя збіг 13.04.2015 року (перший робочий день) строк поруки не є строком для захисту порушеного права, є присічним строком, а не строком існування самого зобов'язання поруки. А тому і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються. Відповідно й жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

У договорі поруки укладеного з ОСОБА_7 не зазначено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання зобов'язань за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України.

Стаття 559 ЦК передбачає, що порука припиняється за збігом шестимісячного строку з дня виникнення права вимоги по зобов’язанню. Даний строк є присічним не може бути продовженим або зміненим сторонами, а тому застосування пункту 4.2 договорів поруки, внаслідок його невідповідності закону.

Позивач виконав свої зобов’язання за кредитним договором у повному обсязі та цих обставин учасники справи не заперечують.

Позичальник ОСОБА_2 порушувала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та допустила прострочення виконання зобов»язань, внаслідок чого банк 30 вересня 2014 року надіслав їй вимогу про негайну сплату простроченої заборгованості за кредитним договором, проценти за користування кредитними коштами та штрафні санкції за порушення зобов»язань з моменту її отримання.

У випадку невиконання цієї вимоги термін повернення кредиту визнається таким, що настав достроково на тридцять перший день з моменту отримання цієї вимоги. 10 жовтня 2014 року ОСОБА_2 вказану вимогу отримала, що підтверджується матеріалами цивільної справи № 686/1141/15-ц (а.с. 63)

Такі ж вимоги надіслані і поручителям. (а.с. 64-68 означеної справи).

17 травня 2017 року Хмельницьким міськрайонним судом стягнуто в солідарному порядку з відповідачів в солідарному порядку заборгованість по кредиту в розмірі 59 593, 79 доларів США та судовий збір.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 17 травня 2017 року стягнуто в солідарному порядку з відповідачів заборгованість по кредиту в розмірі 59 593, 79 доларів США та судовий збір.

При зверненні до суду банк посилався на пункт 6.1 кредитного договору від 29 квітня 2008 року та статтю 611 ЦК України, згідно з якими має право вимагати від позичальника дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту та плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту.

Згідно квитанції від 15.12.2017 року заборгованість позичальником ОСОБА_2 сплачена в повному обсязі згідно рішення суду від 17.05.2017 року в сумі 891 933,44 грн.

Позивач ставить питання про стягнення відсотків за період з 29.11.2017 року по 01.11.2017 року в розмірі 31 115,83 доларів США, з яких – 20 821,27 доларів США та підвищених відсотків в розмірі 10 292,56 доларів США.

4. Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Суд не приймає до уваги розрахунок заборогованості наданого позивачем по нарахуванню відсотків та підвищених відсотків, оскільки позивач права на стягнення їх не має, оскільки після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості та на тридцять перший день з дати його отримання (10.10.2014 року) кредитний договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором.

Вимоги до боржника згідно статті 625 ЦК України щодо стягнення 3% річних від простроченої суми позивач не заявляв.

5. Мотивована оцінка аргументів сторін, порушення прав.

В якості основної підстави для задоволення позову позивач зазначає наявність у відповідача перед ним невиконаних грошових зобов’язань за кредитним договором,

Позивач мотивує стягнення відсотків та підвищених відсотків з відповідачів за період з 29.11.2014 року по листопад місяць 2017 року рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 17.05.2017 року щодо періоду нарахування та стягнення таких відсотків судом лише станом на 27.11.2014 року, а оскільки рішення суду було фактично виконане лише 15.12.2017 року банк вважає, що має право на нарахування та сплату відсотків у вказаний період.

Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.

Положеннями частин першої, другої статті 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зазначені мотиви суд відхиляє з наступних підстав.

Як було зазначено вище така заборгованість в позові поданого позивачем 20 січня 2015 року про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачів дійсно була розрахована станом на 29.11.2014 року та стягнута судом в цих межах.

Проте, надісланою вимогою позичальнику та її поручителям 30.09.2014 року про погашення простроченої заборгованості, яка вручена їм 10.10.2014 року була невиконана, і кредитор визначив, що термін погашення кредиту настав на 31 день з моменту отримання цієї вимоги.

Тому, для поручителів строк вимоги за кредитом минув з огляду на положення частини 4 статті 559 ЦК України, позаяк вимогу до поручителів про виконання ним зобов’язання за договором поруки позивачеві слід було пред’явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов’язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем).

Щодо стягнення відсотків та підвищених відсотків безпосередньо з позичальника за період з 29.11.2014 по 29.11.2017 року в сумі 31 113,83 доларів США суд виходить з того, що після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір припинив свою дію, а позивач відповідно втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором.

6. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Положеннями частини 4 статті 559 ЦК України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Пунктом 4.2 договорів поруки визначено, що порука припиняється із припиненням всіх зобов»язань боржника за основним договором.

У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10,60,212, 215 ЦПК України, ст. ст. 11, 554,628, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, суд –

в и р і ш и в :

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Універсалбанк», код ЄРПОУ 21133352, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19 до ОСОБА_2, 20,09.1975 року народження, РНОКПП НОМЕР_1, проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, проживає ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_3, проживає ІНФОРМАЦІЯ_5 «б» кв. 85, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 РНОКПП НОМЕР_4, проживає ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8 проживає ІНФОРМАЦІЯ_9, РНОКПП НОМЕР_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Апеляційному суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: