Ухвала суду № 73895472, 10.05.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2др/760/16/18

В справі № 760/23391/14-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Гак Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які діяли в своїх інтересах та в інтересах дітей: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про ухвалення додаткового рішення,суд

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Солом»янського районного суду м. Києва від 25 грудня 2015 року був задоволений позов Публічного акціонерного товариства »Альфа-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які діяли в своїх інтересах та в інтересах дітей: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення з квартири АДРЕСА_1.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 01 листопада 2016 року рішення суду залишено без змін.

Рішення суду набрало законної сили та звернуто до виконання.

Заявники звернулися до суду і просять ухвалити в справі додаткове рішення, яким відстрочити виконання рішення суду в частині звернення стягнення на квартиру та їх виселення до закінчення дії мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Зазначають, що ні в рішенні першої інстанції, ні ухвалі апеляційної інстанції не було зазначено конкретних дій, які необхідно було вчинити, щоб забезпечити додержання вимог даного закону, що привело до того, що судом позивачу в справі - ПАТ »Альфа-Банк» був виданий виконавчий лист, за яким Солом»янським районним відділом державної виконавчої служби м. Києва були відкриті виконавчі провадження та проводяться виконавчі дії, направлені на їх виселення з квартири.

Виходячи з цього, а також правових позицій Верховного Суду України в аналогічній категорії справ, просять задовольнити заяву.

Дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для ухвалення в справі додаткового рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Сторони в судове засідання не викликалися.

Як зазначено вище, спір між сторонами вирішений, рішення суду набрало законної сили і знаходиться на стадії виконання.

Тобто, взаємовідносини сторін зі стадії судового розгляду перейшли на стадію виконання судового рішення, яка регулюється Законом України « Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 даного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст.217 ЦПК України /в редакції на момент ухвалення рішення суду/ суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Тобто, при ухваленні рішення суд міг у порядку даної норми закону та Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» вирішити питання про його виконання.

В той же час, це питання судом не вирішувалося, це не було обов»язком суду і відсутність посилання на це в рішенні суду не є підставою для ухвалення додаткового рішення в справі в порядку, визначеному ст.270 ЦПК України.

В той же час, дана обставина є підставою для звернення заявників до суду в порядку, визначеному Розділом VI Цивільного процесуального кодексу України та Закону України « Про викове провадження», для застосування вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та зупинення виконавчих дій.

Про це ж було зазначено і в ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 01 листопада 2016 року при апеляційному перегляді ухваленого судом рішення.

Враховуючи обставини, викладені вище, визначені законом підстави для ухвалення додаткового рішення в справі відсутні.

Керуючись ст.270 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які діяли в своїх інтересах та в інтересах дітей: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Л.А.Шереметьєва