Рішення № 73895448, 26.03.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-а/760/620/18

в справі №760/4007/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді - Лазаренко В.В.

з участю секретаря - Каліщук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора Управління патрульної поліції у м. Борисполі департаменту патрульної поліції Кияниці Олега Олександровича про визнання протиправною, скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

28.02.2017 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову інспектора Управління патрульної поліції у м. Борисполі Кияниці О.О. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії АР № 079525 від 18.02.2017, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно неї.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вона 18.02.2017, о 09 год. 40 хв., біля узвозу з другого поверху аеропорту «Бориспіль» зупинилась на узбіччі, щоб випити ліки, під час зупинки вона ввімкнула аварійну сигналізацію. В цей час, до неї підійшов відповідач та звинуватив у порушенні правил дорожнього руху, а саме, що вона здійснила невимушену зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34, при цьому вона перед зупинкою уважно стежила за дорогою і там ніде не було встановлено такого знаку, а на її запитання де саме встановлено знак, інспектор відповів «десь там». Потім, інспектор поросив надати для перевірки посвідчення водія, техпаспорт на автомобіль та поліс обов'язкового страхування, якого при ній не було, т.я. на той час поліс був у її знайомого, який також користується автомобілем.

Після цього, інспектор склав оскаржувану постанову, наклавши на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. за ч. 1 ст. 126 КУпАП, яку вона вважає не законною, т.я. при її винесенні інспектором були порушені вимоги п. 2 ст. 256 , ст. 258 КУпАП та проігноровано вимоги наказу МВС України № 1376 від 06.11.2015.

Крім того, відповідач не склав протокол про адміністративне правопорушення за порушення нею ПДР, а саме зупинку в зоні дії знаку 3.34, в якому б вона могла зазначити свої заперечення щодо дій інспектора.

В судове засідання учасники справи не з'явились, від позивача надійшла заява про розгляд справи у її відсутності, від представника відповідача надійшли письмові заперечення на позов, в яких він просить в задоволені позову відмовити.

За таких обставин, враховуючи положення ст. 205 КАС України, суд приходить до висновку про розгляд справи у відсутності позивача та відповідача.

У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 4 ст. 229 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.2017 інспектором Р/Б Управління патрульної поліції у м. Борисполі лейтенантом поліції Кияницею О.О. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія АР № 079525, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425, 00 грн..

Відповідно до змісту вказаної постанови сутність адміністративного правопорушення допущеного ОСОБА_1 полягає у тому, що вона 18.02.2017 року, о 09 год. 40 хв., керуючи автомобілем НОМЕР_1, здійснила невимушену стоянку в зоні дії знаку 3.34 та під час перевірки документів не мала при собі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушила п. 2.1 ґ) ПДР.

Суд вважає, що підстави для скасування постанови відповідача відсутні з огляду на наступне.

Пункт п. 2.1 ґ) ПДР України встановлює для водія обов'язок мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, відповідачем вірно кваліфіковані дії позивача за ч. 1 ст. 126 КУпАП, та застосовано стягнення в межах санкції статті, при цьому, позивач сама підтверджує той факт, що на момент зупинки у неї дійсно не було при собі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому, судом не встановлено порушень норм закону з боку інспектора.

Щодо посилань позивача на те, що інспектором була проігнорована її вимога щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення за порушення ПДР, а саме за здійснення стоянки в зоні дії знаку 3.34 ПДР, то вони не є обґрунтованими виходячи з наступного.

Так, дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено» забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

В той же час, з оскаржуваної постанови вбачається, що дії ОСОБА_1 кваліфіковані лише за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Більш того, як визначено ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справ про правопорушення, передбачені, зокрема частинами першою, другою і третьою ст. 122 цього кодексу, покладено на органи внутрішніх справ (Національну поліцію).

Від імені органів внутрішніх справ (Національної поліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: за адміністративні правопорушення, передбачені статтею 122, - уповноважені працівники підрозділів патрульної служби Національної поліції, які мають спеціальні звання.

Відповідно до ст. 283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 258 КУпАП Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Отже, посилання позивача на незаконну відмову відповідача у складенні протоколу про адміністративне правопорушення не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, більш того, дії позивача кваліфіковані лише за ч. 1 ст. 126 КУпАП, і згідно положень чинного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення у такому випадку не складається.

Більш того, позивач зазначає про порушення відповідачем вимог п. 2 ст. 256 , ст. 258 КУпАП та проігноровано вимоги наказу МВС України № 1376 від 06.11.2015, проте не вказує у чому ж саме виразились ці порушення.

А тому, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП всебічно, повно і об'єктивно дослідженні всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення.

Висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП повністю відповідає встановленим обставинам та матеріалам справи. Стягнення за адміністративне правопорушення накладено у межах, визначених санкцією ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

В силу положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки підстави для скасування оскаржуваної постанови судом не встановлені, в задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 122, 126, 222, 251, 252, 254, 256, 268, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 4-5, 7-10, 72-78, 241-244, 286, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Інспектора Управління патрульної поліції у м. Борисполі департаменту патрульної поліції Кияниці Олега Олександровича про визнання протиправною, скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Суддя В.В.Лазаренко