Ухвала суду № 73893901, 08.05.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 795/608/18 Провадження № 22ск/795/2/2018 Категорія - цивільна Головуючий у I інстанції - Шитченко Н.В.

У Х В А Л А

08 травня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючої - судді: Шитченко Н.В.,

із секретарем: Зіньковець О.О.,

заявник ОСОБА_1,

учасник третейського розгляду Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк"

найменування третейського суду Постійно діючий третейській суд

при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий

союз"

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 19 червня 2014 року у справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 19 червня 2014 року по справі № 1506-1/650/14 за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заявлені вимоги мотивував тим, що оскільки він є споживачем послуг банку, і спір виник щодо заборгованості за кредитом, тому до даних правовідносин застосовується ЗУ «Про захист прав споживачів», у зв'язку з чим третейському суду, в силу положень п. 14 ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про третейські суди», дана справа не підвідомча.

Учасники судового розгляду в судове засідання не з'явились. Представником ПАТ «Альфа-Банк» через канцелярію суду подано клопотання про приєднання письмових доказів.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 454 ЦПК України заява про скасування рішення третейського суду подається протягом дев'яноста днів: 1) стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, з дня прийняття рішення третейським судом; 2) особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом.

Заява, подана після закінчення строку, встановленого ч.ч. 5 та 6 цієї статті, повертається (ч. 7 ст. 454 ЦПК України).

У поданій до суду заяві ОСОБА_1 зазначав, що про місце та час розгляду справи третейським судом належним чином повідомлений не був, про наявність оскаржуваного рішення третейського суду дізнався лише 30 березня 2018 року з матеріалів виконавчого провадження, у зв'язку з чим вважає не пропущеним строк оскарження, встановлений приписами ч. 5 ст. 454 ЦПК України.

З матеріалів справи № 1506-1/650/14 за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, наданої на запит апеляційного суду, вбачається, що оскаржуване рішення постановлене третейським судом 19 червня 2014 року, і його копія була направлена відповідачу рекомендованим листом 19 червня 2014 року. Проте поштове відправлення не було вручене адресату та повернуто відправнику у зв'язку з неповною адресою, про що свідчить відмітка у довідці поштового відділення зв'язку (а.тр.с. 27).

Взявши до уваги зазначену вище обставину, суддя апеляційного суду погодилась з твердженням заявника щодо його необізнаності про наявність рішення третейського суду від 19 червня 2014 року і, як наслідок, не пропущення ним строку для оскарження рішення, та дійшла висновку про можливість відкриття провадження у даній справі, про що 16 квітня 2018 року постановила відповідну ухвалу.

Натомість, надані представником ПАТ «Альфа-Банк» в порядку заперечень щодо заяви ОСОБА_1 письмові докази, на думку апеляційного суду, спростовують твердження заявника про обізнаність щодо існування рішення третейського суду лише у березні 2018 року. Так, з поданих представником ПАТ «Альфа-Банк» письмових доказів вбачається, що 04 вересня 2014 року ОСОБА_1 подав до Новозаводського районного суду м. Чернігова письмові заперечення на заяву ПАТ «Альфа-Банк» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 19 червня 2014 року (а.с. 23). У вказаних запереченнях ОСОБА_1 зазначав, що 19 червня 2014 року рішенням третейського суду було задоволено позовну заяву ПАТ «Альфа-Банк» та стягнуто з нього на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 50381,28 грн.

Ухвалою від 05 вересня 2014 року Новозаводський районний суд м. Чернігова задовольнив заяву ПАТ «Альфа-Банк» та видав виконавчий лист на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 19 червня 2014 року (а.с. 25-26).

Наведені вище обставини дають апеляційному суду підстави дійти висновку, що станом на 04 вересня 2014 року ОСОБА_1 було достеменно відомо про наявність оскаржуваного рішення третейського суду, тому його посилання про необізнаність існування такого рішення є безпідставними та необґрунтованими.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення основного Закону в ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Порушення п. 1 ст. 6 Конвенції констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України».

Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначності, яка передбачає дотримання принципу resjudicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Рябих проти Росії», заява № 52854/99, п.п. 51 і 52, ECHR 2003-Х) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип resjudicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Зі змісту п. 52 рішення випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.

Отже, констатувавши порушення п. 1 ст. 6 Конвенції Європейський суд з прав людини зазначив, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за п. 1 ст. 6 Конвенції (п. 53 рішення).

Згідно з поданою ОСОБА_1 заявою, рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 19 червня 2014 року оспорюється ним майже через чотири роки після його постановлення і як вбачається із змісту самої заяви на стадії його виконання.

З матеріалів третейської справи вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, станом на 13 червня 2013 року (дата укладення кредитного договору № 500382032) був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією паспорта відповідача (а.тр.с. 13). Саме за цією адресою ПАТ «Альфа-Банк» направляло ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредиту від 21 травня 2014 року (а.тр.с. 16-17) та копію позовної заяви (а.тр.с. 4-5).

За цією ж самою адресою третейський суд надсилав ОСОБА_1 копію ухвали про початок розгляду третейської справи від 29 травня 2014 року та копію рішення третейського суду від 19 червня 2014 року, але зазначена кореспонденція повернулася до третейського суду не врученою з відміткою працівників поштового зв'язку «Неповна адреса» (а.тр.с. 1-2, 27). В подальшому за вказаною адресою заявник отримував судову повістку по справі за заявою ПАТ «Альфа-Банк» про видачу виконавчого листа на примусове виконання оспорюваного рішення третейського суду (а.с 23-24) та подавав у цій справі письмові заперечення.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон АліментаріаСандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Доводи заяви ОСОБА_1 про необхідність скасування рішення третейського суду, яке вже деякий час перебуває на виконанні, зводяться до того, що вказана справа була непідвідомча третейському суду. Разом із тим, вони не спростовують факту існування у заявника кредитної заборгованості на час ухвалення рішення.

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що рішення третейського суду оспорюється заявником через чотири роки після його ухвалення на стадії виконання з метою повторного слухання справи, а подані представником ПАТ «Альфа-Банк» докази достеменно свідчать про обізнаність заявника щодо існування оспорюваного рішення ще у 2014 році. Тобто, обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 подав заяву про скасування рішення третейського суду після закінчення строків, встановлених ч.ч. 5, 6 ст. 454 ЦПК України, що з об'єктивних причин не було відомо суду при вирішенні питання про відкриття провадження у даній справі, і з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку не звертався.

Чинним процесуальним законодавством передбачена можливість повернення заяви про скасування рішення третейського суду, яка подана після закінчення строків, встановлених частинами 5 і 6 ст. 454 ЦПК України, лише до відкриття провадження у справі за такою заявою. Разом з тим, відповідно до ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Ураховуючи наведене, заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 19 червня 2014 року слід залишити без розгляду у зв'язку з пропуском визначеного законом процесуального строку на її подання.

На підставі викладеного, керуючись ст. 126, 260-261, 354, 454 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 19 червня 2014 року у справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без розгляду.

Копію ухвали про залишення заяви без розгляду направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, але може бути оскаржена в апеляційному порядку до Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її вручення.

Повний текст ухвали виготовлений 08 травня 2018 року.

Суддя Н.В. Шитченко