Рішення № 73890192, 02.05.2018, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/5457/17

Провадження № 2/591/424/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2018 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого: судді Бурда Б.В.

за участю секретаря: Сітало Я.В.

розглянувши в загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу 591/5457/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю торгової фірми «Магазин «ОСОБА_1» (місцезнаходження: м. Суми, вул. Харківська, буд. 4, код за ЄДРПОУ 14008264) до ОСОБА_2 (зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_1; РНОКПП: НОМЕР_1), ОСОБА_3 (зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_2), третя особа: Публічне акціонерне товариство «Креді ОСОБА_4» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 42/4, код за ЄДРПОУ 14361575) про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач свої вимоги мотивує тим, що згідно кредитного договору від 16.01.2012 року ОСОБА_5 отримала кредит в ПАТ «Креді ОСОБА_4» у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку. Виконання зобов’язань позичальника за вказаним договором було забезпечене договором поруки укладеним 18.06.2015 року між банком та позивачем. 17.03.2017 року ОСОБА_5 померла, а спадкоємцями померлої є відповідачі. На час смерті ОСОБА_5 мала заборгованість перед банком у розмірі 46600 грн. З метою виконання зобов’язань за договором поруки у період з 24.05.2017 року по 12.09.2017 року позивачем сплачено на користь банку 46600 грн. заборгованості. Вважає, що він виконав зобов’язання боржника, який помер, а тому просить стягнути з відповідачів на його користь по 23300 грн., а також понесені по справі судові витрати.

Відповідачі та їх представник позов заперечили, посилаючись на те, що на час смерті ОСОБА_5 сплинув строк дії договору поруки, а тому позивач безпідставно сплатив кошти банку. Окрім того, позивач не виконав вимогу банку по що свідчить той факт, що у провадженні суду перебуває справа за позовом банку до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по стягнення заборгованості за кредитним договором укладеним з ОСОБА_5 просять відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача на їх користь понесені по справі судові витрати.

3-я особа сповіщена про час та місце розгляду справи, але їх представник до суду не з’явився.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши подані сторонами письмові заяви по суті справи та подані суду докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що ПАТ «Креді ОСОБА_4» та ОСОБА_5 06.06.2014 року уклали договір про обслуговування клієнтів – фізичних осіб №907394. Відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 80000 грн. на строк до 18 червня 2015 року (а.с. 103)

На забезпечення виконання зобов’язань позичальника за вказаним вище договором 18.06.2015 року між позивачем та ПАТ «Креді ОСОБА_4» укладено договір поруки за умовами якого позивач взяв на себе зобов’язання з солідарної відповідальності разом з позичальником перед ПАТ «Креді ОСОБА_4». (а.с. 12).

17 березня 2017 року ОСОБА_5 померла та її спадкоємцями, які прийняли спадщину є відповідачі, що підтверджується документами з копії спадкової справи (а.с. 109, 111-112)

В обґрунтування своїх вимог про стягнення з відповідачів в дольовому порядку 46600 грн. позивач посилається на те, що він на виконання умов договору поруки №907394 Р від 18.06.2015 року виконав зобов’язання боржника за кредитним договором №907394, а тому спадкоємці померлого боржника мають відшкодувати йому ці кошти.

З зазначеною позицією позивача погодитися не можливо.

Так, відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов’язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (пункт 4.1) про те що строк дії договору поруки дорівнює строку дії Кредитного договору, діє до моменту повного виконання забезпеченого порукою зобов’язання та визначається моментом повернення банку заборгованості у повному розмірі не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі слід застосувати норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

З тексту договору поруки вбачається, що в ньому зазначено строк виконання зобов’язання за кредитним договором – «не пізніше 30.06.2016 року» (п. 1.2 договору поруки)

Отже, порука – це строкове зобов’язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб’єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (6 місяців).

У даному випадку, договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного виконання позичальником або поручителем своїх обов’язків, передбачених основним зобов’язанням, але визначений строк виконання зобов’язань за кредитним договором (30.06.2016 року), а отже зобов’язання позивача за договором поруки від 18 червня 2015 року припинилися 30 грудня 2016 року.

В той же час, як встановлено судом, позивачем, як поручителем, здійсненні платежі за 5 платіжними дорученнями у період з 24 травня 2017 року по 12 вересня 2017 року на загальну суму 46600 грн. на виконання умов договору поруки не лише після смерті позичальника, а й після припинення поруки.

Суд зазначає, що передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку пред’явлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов’язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов’язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов’язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у частинах 3, 4 статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Так, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкові права є майновим об’єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Оскільки зі смертю боржника зобов’язання по поверненню кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов’язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми. Саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України позивач заявив вимоги до спадкоємців (відповідачів) .

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.Вимоги кредитора вони зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Разом з тим, положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред’явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є преклюзивними, позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб’єктивне право, а не є строком позовної давності.

Даний позов був пред’явлений позивачем 29 вересня 2017 року до спадкоємців, що прийняли спадщину, з порушенням строків, встановлених статтею 1281 ЦК України, що згідно з частиною четвертою цієї норми позбавляє його права вимоги до спадкоємців.

Посилання позивача на те, що про відкриття спадщини позивач дізнався 28.04.2017 року під час ознайомлення з матеріалами справи за позовом ОСОБА_2 не заслуговує на увагу, оскільки дане твердження позивача жодними доказами не підтверджено.

В той же час, як встановлено судом з пояснень сторін та їх представників у судовому засіданні ОСОБА_5 на час смерті обіймала посаду керівника ТОВ ТФ «Магазин «ОСОБА_1», про її смерть були обізнані працівники товариства. При цьому, з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб .. (а.с. 19) вбачається, що вже станом на 19.04.2017 року у вказаному реєстрі в якості керівника зазначений ОСОБА_1

З наведеного вбачається, що позивач, як поручитель, сплатив кошти банку на виконання забезпеченого за договором поруки зобов’язання після спливу строку дії договору поруки та заявив вимоги до відповідачів, які є спадкоємцями боржника, після спливу 6 місячного строку від дня коли він (позивач) міг та повинен був дізнатися про відкриття спадщини (смерть боржника), а відтак вимоги позивача не ґрунтуються на законі та у їх задоволенні належить відмовити.

У зв’язку з відмовою у позові з позивача на користь відповідачів підлягають стягненню витрати понесені відповідачами на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі у розмірі по 2000 грн. кожному (а.с. 81-84)

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК, суд –

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю торгової фірми «Магазин «ОСОБА_1» (місцезнаходження: м. Суми, вул. Харківська, буд. 4, код за ЄДРПОУ 14008264) до ОСОБА_2 (зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_1; РНОКПП: НОМЕР_1), ОСОБА_3 (зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_2), третя особа: Публічне акціонерне товариство «Креді ОСОБА_4» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 42/4, код за ЄДРПОУ 14361575) про стягнення боргу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю торгової фірми «Магазин «ОСОБА_1» (місцезнаходження: м. Суми, вул. Харківська, буд. 4, код за ЄДРПОУ 14008264) на користь ОСОБА_2 (зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_1; РНОКПП: НОМЕР_1) 2000 грн. на відшкодування понесених по справі судових витрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю торгової фірми «Магазин «ОСОБА_1» (місцезнаходження: м. Суми, вул. Харківська, буд. 4, код за ЄДРПОУ 14008264) на користь ОСОБА_3 (зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_2)2000 грн. на відшкодування понесених по справі судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. .

Повний текст судового рішення складено та підписано 10 травня 2018 року.

Суддя