Ухвала суду № 73890109, 07.05.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/6469/18

н/п 2-з/640/68/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2018 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Ніколаєнко І.В.,

за участю секретаря: - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову, якою просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на № 275, б. 3 по пр. Жуковського у м. Харкові. В обґрунтування заяви посилається на те, що нею до Київського районного суду м. Харкова подано позовну заяву про зобов’язання відновлення порушеного права власності малолітньої дитини та стягнення моральної шкоди. Вказує на те, що з документів Архівного відділу ХМР у жовтні 2017 року їй стало відомо про те, що 14.06.1993 року вона стала співвласником квартири № 81, б. 7 по пр. Жуковського у м. Харкові. До цього часу про ці обставини їй відомо не було, оскільки відповідач ОСОБА_3 той факт, що вона була співвласником квартири №81, б. 7 по пр.. Жуковського у м. Харкові від неї приховувала. Згідно свідоцтва та технічного паспорту на квартиру, зазначена квартира загальною площею 89,1 кв.м., житловою площею 54,8 кв.м., належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3, батьку – ОСОБА_4, сестрі – ОСОБА_5, діду – ОСОБА_6 та заявнику. Отже, їй на праві власності належала 1/5 частина квартири № 81, б. 7 по пр.. Жуковського у м. Харкові. ОСОБА_3 20.03.1997 року продала, діючи від себе особисто та від її імені, як малолітньої особи, вказану квартиру. Здійснивши продаж спірного майна, ОСОБА_3 діяла не в її інтересах, як малолітньої особи, оскільки обов’язку щодо забезпечення дитини визначеним житлом не виконала, за отримані від продажу грошові кошти придбала квартиру АДРЕСА_1, оформивши право власності виключно на себе. ОСОБА_3 не тільки не забезпечила її рівноцінним майном, але й тривалий час приховувала факти належності заявнику на праві власності частини квартири та її продаж від її імені. Крім того, протягом всього часу з 1997 року відповідач постійно їй погрожує продати придбане нею майно і взагалі позбавити її будь-якого житла для проживання. Враховуючи відомості з технічного паспорту на квартиру № 81, б. 7 по пр.. Жуковського у м. Харкові, її частка у спільній власності складала 17,82 кв.м. загальної площі, 10,96 кв.м. житлової площі, а, отже, рівноцінною є частка, що складає 2/5 частин у придбаній відповідачем квартирі № 275, б. 3 по пр.. Жуковського у м. Харкові. Відповідач на вирішення спору мирним шляхом не погоджується, постійно погрожує продати належну їй квартиру.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши заяву про забезпечення позову, дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення виходячи з наступного.

З долученої до заяви ксерокопії договору дарування квартир від 04 квітня 2005 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої ХДНК ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за №1-518, ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_8 належну їй квартиру № 275, що знаходиться в м. Харкові, проспект Жуковського №3 та складається з двох жилих кімнат, житловою площею 25,8 кв.м., загальною площею 45,0 кв.м.

Відповідно до інформації з Державного реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта за № 120502878 від 13.04.2018 року – квартира, 2-х кімнатна, розташована за адресою: м. Харків, пр. Жуковскього, б. 3, кв. 275, загальною площею 45,0 кв.м., житловою площею 25,8 кв.м., реєстраційний номер майна 9508329, на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_3

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З поданої суду заяви вбачається, що між сторонами виник спір, предметом якого є квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

Згідно роз'яснень п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 р. №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Приписами ч. 4 ст. 10 ЦПК України встановлено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходить з того, що між сторонами дійсно виник спір, невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим чи утруднити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У зв’язку з чим, суд дійшов висновку про те, що заборона відчуження спірного майна буде відповідати меті застосування заходів забезпечення позову, та не буде порушувати прав власника щодо володіння належним йому майном.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви, та вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони відчуження спірного нерухомого майна.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову – задовольнити частково.

Заборонити відчуження квартири АДРЕСА_3.

В іншій частині вимог – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Строк пред’явлення ухвали до виконання три роки.

Стягувач: ОСОБА_2, іпн НОМЕР_1, адреса: м. Харків, пр-т. Жуковського, б. 3, кв. 275.

Боржник: ОСОБА_3, іпн НОМЕР_2, адреса: м. Харків, пр-т. Жуковського, б. 3, кв. 275.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області протягом 15 днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її дії.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І.В. Ніколаєнко