Постанова № 73887682, 07.05.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 551/1168/17 Номер провадження 22-ц/786/925/18Головуючий у 1-й інстанції Сиволап Д. С. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.,

Суддів: Бондаревської С.М., Прядкіної О.В.

секретар: Філоненко О.В.

за участю: відповідача - ОСОБА_2

позивача - ОСОБА_3

розглянула у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 12 лютого 2018 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору та стороні позивача: Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі територіального відокремленого безбалансового відділення №10016/0189 Полтавського обласного управління АТ «Ощадбанк», про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення сплачених за товар коштів, матеріальної та моральної шкоди, завданої недоліками товару.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до місцевого суду з вказаним позовом, уточненим в ході судового розгляду справи, до відповідача, посилаючись на те, що між нею та відповідачем було уклаладено усний договір на придбання та встановлення металопластикових вікон, та, згідно рахунку фактури №46 від 10.08.2017 року вартість замовлених вікон склала 28620,00 грн.

Зазначає, що для придбання вказаного товару позивачем був укладений договір споживчого кредитування №2786 з АТ «Ощадбанк» на суму 25750,00 грн., які в цей же день були перераховані відповідачу, решту суми у розмірі 2870,00 грн. сплачено відповідачу ОСОБА_2 25.09.2017 року. Окрім того, позивачем було сплачено банку комісійну винагороду у сумі 1107,25 грн., а отже загальна сума понесених витрат за підрахунком позивача становить 29727,25 грн.

Вказує, що 21.10.2017 року відповідач доставив до місця проживання позивача 6 металопластикових вікон, проте при їх огляді було встановлено, що вони є товаром неналежної якості, мають ряд істотних недоліків, що унеможливлюють їх використання, зокрема, значно подряпаний металопластиковий профіль, не проклеєні та погано вставлені гумові ущільнювачі. Тому, у зв'язку з неможливістю усунення вказаних недоліків в домашніх умовах, позивач відмовився від даного товару, а 26.10.2017 року відповідач відмовився від отримання письмової претензії позивача з приводу продажу товару неналежної якості.

Зазначає також, що 21.11.2017 року відповідач запросив її для повторного огляду вікон, проте було встановлено, що наявні недоліки не були усунуті, тому 24.11.2017 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_2 було направлено письмову претензію з вимогою розірвання договору та повернення коштів, однак відповіді на вказану претензію позивач не отримав.

08.12.2017року відповідач повідомив про прибуття замовлених позивачем вікон з усунутими недоліками, проте при їх огляді було виявлено, що недоліки усунуті неналежним чином, поверхово, у зв'язку з чим позивач вдруге відмовилась від замовленого товару.

Оскільки до теперішнього часу товар належної якості позивачу не поставлений, сплачені за нього гроші не повернуті, позивач остаточно прохала: розірвати усний договір купівлі-продажу металопластикових вікон, укладений 10.08.2017 року між ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем - ОСОБА_2; стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача майнову шкоду у сумі 29727,25 грн. та моральну шкоду в сумі 10000,00 грн.

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 12 лютого 2018 року позовні вимоги ОСОБА_3 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення сплачених за товар коштів, матеріальної та моральної шкоди, завданих недоліками товару, задоволено частково.

Договір купівлі-продажу металопластикових вікон від 10 серпня 2017 року, укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_3, розірвано.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 мешканки АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2, 28620,00 (двадцять вісім тисяч шістсот двадцять гривень 00 коп.) грн. сплачених за товар коштів, 1107,25 (одну тисячу сто сім гривень 25 коп.) грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 5724,00 (п'ять тисяч сімсот двадцять чотири гривні 00 коп.) грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої недоліками товару, а всього стягнуто 35451,25 грн.

З цим рішенням не погодився відповідач, який в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на необґрунтованість рішення суду, порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що, він не є виробником товару, який був предметом купівлі-продажу, і кошти, заплачені йому за металопластикові вікна, були перераховані виробнику ТОВ «Завод STEKO» (м. Дніпро, вул. Артільна, 11), який і має можливість та відповідні права та зобов»язання відносно якості продукції, яку він виготовляє. Однак вказана юридична особа не була залучена до участі у справі та не надавала суду своїх пояснень стовно заявлених споживачем претензій та надання відповідних сертифікатів якості, враховуючи, що виробник має гарантійні зобов'язання перед споживачем.

Вважає, що суду не було надано доказів того, що металопластикові конструкції містять істотні недоліки та вказує, що розмір моральної шкоди є необґрунтованим

У поданому на апеляційну скаргу відзиві позивач прохала рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що скарга не містить доказів, на підставі яких можна встановити порушення судом першої інстанції зазначених ним норм процесуального права.

Вказує, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази на підтвердження продажу відповідачем позивачу неякісного товару, а саме: письмова претензія, покази свідків, фото - таблиці та покази самого відповідача.

Також, зауважує, що доводи апелянта про те, що він не є виробником товару, а тому не може відповідати за його якість, є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи на міститься інформації щодо предмета доказування.

Окрім того, вважає, що місцевим судом розмір моральної шкоди, завданої позивачу неправомірними діями відповідача, було визначено згідно вимог чинного законодавства, та вказана сума є розумною, виваженою та справедливою.

У судовому засіданні відповідач апеляційну скаргу підтримав та прохав її задовольнити, надавши пояснення, аналогічні доводам скарги.

Позивач прохала апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення учасників процесу, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, згідно даних ЄДРПОУ ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, та здійснює діяльність КВЕД 4332 «Установлення столярних виробів», КВЕД 47.52 «Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах (основний) (а.с.27).

Також судом першої інстанції установлено та не заперечується сторонами, що 10 серпня 2017 року (дата видачі рахунку) між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу металопластикових вікон, за умовами якого відповідач (продавець) зобов'язувався продати та встановити в будинку позивача по пров. Майданський, 6-а в с. Шишаки Шишацького району Полтавської області, металопластикові вікна з двокамерним склопакетом, виготовлені за його замовленням та згідно зроблених ним замірів «Заводом Стеко», а відповідач, відповідно, зобов'язувався попередньо оплатити вартість товару та прийняти його при надходженні від продавця.

Відповідно до рахунку №46 від 10.08.2017 року постачальником ФОП ОСОБА_2 було визначено вартість замовлення ОСОБА_3, а саме: вікон з двокамерним енергоефективним склопакетом (з енергозберігаючим склом) в кількості 6 шт., у сумі 28620,00 грн. (а.с.28).

11.09.2017 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 було укладено Договір про споживчий кредит №2786 (для придбання енергозберігаючого обладнання та матеріалів), згідно п.2.2 якого кредит надається у загальному розмірі 25750,00 грн. на строк 36 міс. з терміном остаточного повернення Кредиту не пізніше 11.09.2020 року (а.с.20-26,32).

Згідно Прибутково-видаткового касового ордеру №102812412 (#102812418) від 11.09.2017 року, ОСОБА_3 було перераховано банку 1107,25 грн., призначення платежу: внесення комісії згідно кредитного договору від 11.09.2017 року (а.с.30).

Відповідно до платіжного доручення №2786 (#102812470) від 11.09.2017 року ОСОБА_3, через банк платника - Полтавське обласне управління АТ «Ощадбанк», було перераховано ФОП ОСОБА_2 25750,00 грн., призначення платежу: перерахування коштів згідно кредитного договору №2786 від 11.09.2017 року, за вікна з енергоефективними склопакетами, згідно рах. №46 від 10.08.2017 (а.с.7,29).

Як убачається з видаткової накладної №46 від 25.09.2017 року, постачальник ФОП ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 28620,00 грн., як плату за замовлення: вікон з двокамерним енергоефективним склопакетом (з енергозберігаючим склом) в кількості 6 шт. (ціна одного вікна-4770,00 грн.) (а.с.31).

26.10.2017 року позивачем було складено заяву до ФОП ОСОБА_2, в якій вона вказувала про наявні недоліки повару та прохала розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми з підстав, визначених п.п.1,3-8 ст.8 ЗУ «Про захист прав споживачів (а.с.8,33).

Також, 23.11.2017 року позивачем було направлено відповідачу ОСОБА_4 на неякісний товар, в якому ОСОБА_3 також вказувала про наявні недоліки повару та прохала розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми (а.с.9-11, 34-35).

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив із того, що матеріалами справи підтверджено факт продажу відповідачем позивачу товару неналежної якості, при цьому ОСОБА_2, не вчинив належних дій для усунення відповідних недоліків, а тому договір купівлі-продажу необхідно розірвати із застосуванням наслідків таких дій. Окрім того, суд вважав доведеним заподіяння позивачу протиправними діями відповідача моральної шкоди, розмір якої оцінено у 20% від суми договору.

Такий висновок не в повній мірі відповідає встановленим по справі обставинам та нормам закону, виходячи з наступного.

За приписами ч.1 ст.708 ЦК України у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором: вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення; вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні; вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни; відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Згідно ст.8 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Як убачається з матеріалів справи та згідно наданих сторонами пояснень, 21 жовтня 2017 року замовлені позивачем вікна були доставлені позивачу відповідачем та одне з них було встановлено у будинку позивача. При цьому, після огляду встановленого вікна та 5-ти інших невстановлених вікон позивачем та членами її родини була виявлена значна кількість недоліків даного товару, а саме: подряпин на пластиковому облицюванні профілю, недоліки проклейки вказаного профілю в місцях кутових з'єднань, неналежне встановлення та проклеювання гумового ущільнювача, т.п., внаслідок чого позивач відмовилась від встановлення решти вікон та зажадала від відповідача заміни всіх замовлених вікон або усунення їх наявних недоліків.

При цьому, згідно пояснень відповідача, невстановлені п'ять вікон були повернуті ним до заводу виробника «Стеко» для усунення недоліків.

Після їх повторної поставки на склад відповідача та огляду позивачем 21.11.2017 року остання відмовилась від даних вікон, вказуючи на те, що наявні недоліки взагалі не були усунуті виробником.

Окрім того, як зазначала ОСОБА_3 та допитаний в суді першої інстанції свідок ОСОБА_5, дійсно, в листопаді 2017 року вони приймали участь у огляді вікон, що були повернуті заводом виробником відповідачу та виявили, що наявні недоліки жодним чином не усунуті, а присутня при огляду регіональний представник заводу виробника ОСОБА_6 взагалі рекомендувала споживачу усунути наявні недоліки самостійно, проклеївши гумові ущільнювачі та пофарбувавши білою фарбою пластиковий профіль.

На підставі наведеного позивач відмовилась від прийняття даного товару та звернулась до відповідача з листом - претензією на неякісний товар, в якому прохала розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми (а.с.9-11, 34-35).

У судовому засіданні в місцевому суді відповідач підтвердив, що вказаний лист-претензію він отримав, проте жодної відповіді на нього не надав.

В подальшому, як установлено місцевим судом та підтверджено сторонами по справі, в грудні 2017 року відповідач втретє запросив позивача для огляду та отримання вікон, проте, наявні на вікнах недоліки були в черговий раз не усунуті, або усунуті неохайно.

Відповідно до Державного стандарту України «Конструкції будинків і споруд. Вікна та двері полівінілхлоридні. Загальні технічні умови», затвердженого та введеного в дію наказом Держбуду України від 03 грудня 1999 року № 291 (далі ДСТУ Б В.2.6-15-99) металопластикові вікна поміж іншого повинні відповідати наступним критеріям, зокрема: 4.2.22 У місцях сполучення профілів зі склом або склопакетами у виробах повинні бути встановлені гнучкі ущільнювальні прокладки, які забезпечують надійне закріплення скла або склопакетів. У притулах виробів повинно бути не менше двох поясів ущільнювальних прокладок, безперервних по периметру ущільнення;

4.2.23 Вироби повинні бути водонепроникними. В зачиненому стані виробів ущільнювальні прокладки в притулах повинні забезпечувати щільність притиснення стулок і полотен, що виключає проникнення вологи до приміщень;

4.2.31 Показники зовнішнього вигляду виробів: колір, глянець, якість лицьових поверхонь повинна відповідати кольору, глянцю і якості лицьових поверхонь зразка-еталона, узгодженого за встановленим порядком. Колір лицьових поверхонь виробів повинен бути однотонним, без колірних плям і включень. Дефекти поверхні (риски, усадні раковини, здутини, подряпини, бульбочки і т.ін.) та різнотонність кольору, які розрізняются неозброєним оком з відстані 1 м. при природному освітленні не менше 300 Лк, не допускаються. На нелицьових поверхнях виробів допускаються незначні дефекти екструзії: смуги, риски і т.ін. Лицьові поверхні профілів повинні бути покритими захисною плівкою, яка запобігає їх пошкодженню під час транспортування, а також під час виготовлення і монтажу виробів.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.5-6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з нормою ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Оскільки на підставі належних та допустимих доказів наявних у матеріалах справи, позивачем у повній мірі доведено та не спростовано відповідачем, що вікна, замовлені ОСОБА_3, мали наступні дефекти, що не відповідають Державному стандарту України «Конструкції будинків і споруд. Вікна та двері полівінілхлориді. Загальні технічні умови», затвердженого та введеного в дію наказом Держбуду України від 03 грудня 1999 року № 291 (далі ДСТУ Б В.2.6-15-99), а саме: подряпини на пластиковому облицюванні профілю, які розрізняются неозброєним оком, недоліки проклейки профілю в місцях кутових з'єднань, неналежне встановлення та проклеювання гумового ущільнювача. Проте відповідач, при неодноразовому зверненню до нього з цим проханням позивача, вказані недоліки не усунув, вікон належної якості не надав. Окрім того, вказані недоліки, зокрема в частині неналежного встановлення та проклеювання гумового ущільнювача, є істотним недоліком, оскільки унеможливлює їх використання за призначенням, а саме, енергозбереження та енергоефективність.

Так, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для розірвання договору купівлі-продажу металопластикових вікон від 10 серпня 2017 року, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підстав ст.8 ЗУ «Про захист прав споживачів» із застосуванням наслідків розірвання, а саме стягнення з відповідача на користь позивача сплаченої за товар грошової суми - 28620,00 грн.

Проте, стягнення з відповідача на користь позивача суми матеріальної шкоди у розмірі 1107,25 грн., колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки вказана сума є комісією, сплаченою банку при укладенні Договору про споживчий кредит №2786 від 11.09.2017 року та не відноситься до оспорюваного правочину - договору купівлі-продажу металопластикових вікон від 10 серпня 2017 року.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення місцевого суду в цій частині та відмови у задоволенні даних вимог ОСОБА_3

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна (немайнова) шкода відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Згідно роз'яснень, викладених у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Головною умовою покладення на особу обов'язку компенсувати моральну шкоду є наявність такої шкоди.

Згідно п.5 постанови від 31 березня 1995 року № 4, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У відповідності до пп.3-5 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як установлено матеріалами справи, внаслідок неправомірних дій ФОП ОСОБА_2, що мали місце при виконанні умов договору купівлі-продажу металопластикових вікон від 10 серпня 2017 року, ОСОБА_3 було заподіяно моральну шкоду, що виразилась у вигляді душевних переживань з приводу неможливості отримати замовлений товар та користуватись його благами, невиконання продавцем вимог закону по усуненню недоліків товару, його заміні або поверненню коштів в добровільному порядку, неможливості заощаджувати на опаленні будинку в холодну пору року, необхідності виплачувати кредитні кошти при відсутності товару для купівлі якого було укладено кредитний договір.

При цьому, колегія суддів не погоджується з розміром моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, та вважає за доцільне, з урахуванням особливостей справи, призначити до стягнення з відповідача на користь позивача суму моральної шкоди у розмірі 1500,00 грн., що відповідатиме характеру та обсягу психічних і душевних страждань завданих позивачу, тривалості порушеного права, та вимогам розумності, виваженості і справедливості.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що ФОП ОСОБА_2 не є виробником товару, який був предметом купівлі-продажу, і кошти, заплачені йому за металопластикові вікна, були перераховані виробнику ТОВ «Завод STEKO», який і має можливість та відповідні права та зобов»язання відносно якості продукції, яку він виготовляє, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки, згідно положень ч.3 ст.678 ЦК України, якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

Надане відповідачем платіжне доручення№84 (#103319946) від 18.06.2017 року, з якого вбачається, що ФОП ОСОБА_2 перерахував ТОВ «Завод СТЕКО» кошти в сумі 28383,42 грн., призначення платежу: «За товар по рахунках 476005, 475998, 475989, 475975 від 18.09.2017 року і в т.ч. ПДВ 4730,57 грн.», не може свідчити про безпідставність вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 як продавця товару, оскільки з даного платіжного доручення не вбачається, що дані кошти були переведені виробнику товару саме по договору купівлі-продажу, укладеному між сторонами. Окрім того, як зазначено вище, право вибору відповідача між виробником товару та продавцем, згідно вимог ч.3 ст.678 ЦК України, належить саме ОСОБА_3, яка ним і скористалась. При цьому відповідач не обмежений в праві звернутися до виробника товару з відповідним позовом в порядку регресу.

Посилання апелянта на ту обставину, що, на його думку, суду не було надано доказів, що металопластикові конструкції містять істотні недоліки, є безпідставним та спростовується наведеним вище, зокрема, матеріалами справи, якими, на підставі належних та допустимих доказів встановлено невідповідність товару вимогам Державного стандарту України «Конструкції будинків і споруд. Вікна та двері полівінілхлориді. Загальні технічні умови», затвердженого та введеного в дію наказом Держбуду України від 03 грудня 1999 року № 291 (далі ДСТУ Б В.2.6-15-99).

Твердження в апеляційній скарзі про порушення місцевим судом низки процесуальних норм, матеріалами справи не підтверджено та не може вплинути на правильність висновків місцевого суду про наявність підстав для розірвання оспорюваного правочину.

Інші доводи апеляційної скарги не містять нових засобів доказування, а тому колегією суддів до уваги не приймаються.

У відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - задовольнити частково.

Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 12 лютого 2018 року в частині стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1107,25 (однієї тисячі ста семи гривень 25 коп.) грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 5724,00 (п'яти тисяч семисот двадцяти чотирьох гривень 00 коп.) грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої недоліками товару, та всього стягнення 35451,25 грн., - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в частині стягнення 1107,25 (одної тисячі ста семи гривень 25 коп.) грн. на відшкодування матеріальної шкоди, - відмовити.

Стягути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1500,00 (одну тисячу п'ятсот гривень 00 коп.) грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього стягнути 30120,25 (тридцять тисяч сто двадцять гривень 25 коп.) грн.

В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ Т.О. Кривчун

СУДДІ: /підпис/ С.М. Бондаревська

/підпис/ О.В. Прядкіна

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Т.О. Кривчун