Рішення № 73886370, 10.05.2018, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/221/18

Провадження № 2/480/443/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 травня 2018 року Миколаївський районний суд Миколаївської області

в складі:

головуючого - судді Терентьєва Г. В.,

при секретарі Куртась К. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання права власності на житловий будинок

в с т а н о в и в:

До суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання права власності на житловий будинок, просила визнати за нею право власності на житловий будинок зі всіма господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1. Свої позовні вимоги позивачка мотивувала тим, що в 1975 році радгосп, у зв'язку з її переселенням, передав їй у власність вищезазначений житловий будинок. Житловий будинок був побудований радгоспом з урахуванням державних будівельних норм і стандартів. Вартість будинку в сумі 2300 карбованців була сплачена позивачкою повністю. На той момент державна реєстрація нерухомого майна у сільській місцевості законом не вимагалася, а пізніше позивачка не зареєструвала право власності на належний їй житловий будинок у зв'язку з відсутністю у неї правовстановлюючого документу.

Позивач в судове засідання не з'явилася, однак представник позивача надав до суду письмову заяву про підтримання позову, з клопотанням розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте надав до суду заяву, в якій проти задоволення позову не заперечував.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

У 1975 році радгоспом ім. ХХVI з'їзду КПРС Миколаївського району Миколаївської області в зв'язку з переселенням було передано ОСОБА_1 у власність житловий будинок АДРЕСА_1. Відповідно до переселенського квитку, житловий будинок було передано по акту 02 вересня 1975 року. Вартість переданого будинку склала 2300 карбованців.

Житловий будинок був побудований радгоспом з урахуванням державних будівельних норм і стандартів. Згідно технічного паспорту, виданого Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації, спірний будинок не є самочинним будівництвом.

Як вбачається з довідки радгоспу ім. ХХVI з'їзду КПРС Миколаївського району Миколаївської області від 09 липня 1990 року, ОСОБА_1, дійсно був наданий будинок по АДРЕСА_1 у зв'язку з переселенням. Вартість будинку в сумі 2300 карбованців сплачена повністю.

Таким чином, позивачка дійсно придбала у радгоспу спірний будинок, що підтверджується зазначеними вище доказами.

З введенням в дію Закону України «Про власність» 1991 року та ЦК України 2003 року будь-якого іншого порядку реєстрації збудованих до 15 квітня 1991 року в сільській місцевості домоволодінь або їх перереєстрації не передбачається, самовільно збудованими вони також не являються, так як будувалися і реєструвались згідно діючого на той час законодавства.

На момент здійснення правочину державна реєстрація нерухомого майна у сільській місцевості законом не вимагалася.

Разом з тим, до теперішнього часу позивачка не зареєструвала право власності на належний їй житловий будинок у зв'язку з відсутністю у неї правовстановлюючого документу.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, внаслідок несвоєчасної реєстрації права власності на житловий будинок та змін у законодавстві, позивачка на даний час фактично позбавлена можливості зареєструвати своє право власності на житловий будинок, а тому вимушена звернутися до суду з даним позовом. При цьому, право власності на спірний будинок нею набуто правомірно, відповідно до діючого на той час законодавства.

З огляду на викладене, суд приймає до уваги наявні письмові докази і приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10-13, 76-80, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання права власності на житловий будинок задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на житловий будинок зі всіма господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.

Суддя Г. В. Терентьєв

10.05.2018