Постанова № 7388367, 10.12.2009, Луганський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-25067/09/1270

Категорія 6.14

ПОСТАНОВА

Іменем України

«10» грудня 2009 р.

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Твердохліба Р.С.

при секретарі: Горпенюк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Рубіжанського міського центру зайнятості робочого органу загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення коштів, отриманих як допомога по безробіттю в сумі 4967,16 грн., -

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2009 року Рубіжанській міський центр зайнятості робочий орган загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, в якому просить стягнути в примусовому порядку з відповідача кошти, отримані як допомога по безробіттю в сумі 4967,16 грн. В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 27 грудня 2007 року ОСОБА_1 звернулася до Рубіжанського міського центру зайнятості як така, що шукає роботу. При заповненні персональної картки та наданні особистих документів і відомостей про себе, ОСОБА_1 повідомила, що ніде не працює, ніяким видом діяльності не займається і з памяткою безробітного була ознайомлена. 03 січня 2008 року ОСОБА_1 було присвоєно статус безробітної. Наказом директора Рубіжанського міського центру зайнятості з 03.01.2008 року розпочато виплату допомоги по безробіттю. Згідно ст. 12 п. 5 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» проводилось розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної політики, Пенсійним фондом України. При розслідуванні страхових випадків було виявлено, що безробітна ОСОБА_1 знаходячись на обліку в Рубіжанському міському центрі зайнятості і отримуючи допомогу по безробіттю водночас працювала на ТОВ «КУА АПФ «Ті.Бі.Ай.Ейч. Сігма Блейзер», де отримувала винагороду за працю. Таким чином, громадянка ОСОБА_1 порушила п. 2.3 ст. 26 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та отримала допомогу по безробіттю незаконно. 10 липня 2009 року позивачем було надіслано ОСОБА_1 наказ «Про повернення коштів», який нею було отримано, але в добровільному порядку кошти не було відшкодовано.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та надав суду аналогічні позовній заяві пояснення.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що в період знаходження на обліку в Рубіжанському міському центрі зайнятості відповідач не отримував доходи, трудовий договір з ТОВ «ТОВ «КУА АПФ «Ті.Бі.Ай.Ейч. Сігма Блейзер» складався на один рік, а тому, під час отримання допомоги по безробіттю, дія трудового договору вже скінчилася. ОСОБА_1 було надіслано лист про розірвання трудового договору, але відповідь нею отримана не була. Також представник відповідача зазначив, що на вихованні у відповідача знаходиться малолітня дитина інвалід, на лікування якої необхідні значні кошти.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судовчинства встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття є Закон України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року N 1533-III.

Відповідно до ст.22 «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу. В судовому засіданні встановлено, що 27 грудня 2007 року ОСОБА_1 звернулася до Рубіжанського міського центру зайнятості із заявою про надання їй статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у звязку з тим, що в даний час як субєкт підприємницької діяльності не зареєстрований, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує /арк. справи 6/ .

На підставі цієї заяви ОСОБА_1 надано статус безробітної і відповідно до вимог Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 03.01.2008 року їй було призначено допомогу по безробіттю, що підтверджується витягом із наказів про прийняті рішення Рубіжанського міського центру зайнятості /арк. справи 11/.

Згодом було встановлено, що при розслідуванні страхових випадків було виявлено, що безробітна ОСОБА_1 знаходячись на обліку в Рубіжанському міському центрі зайнятості і отримуючи допомогу по безробіттю водночас працювала на ТОВ «КУА АПФ «Ті.Бі.Ай.Ейч. Сігма Блейзер», де отримувала винагороду за працю. 10 липня 2009 року позивачем було надіслано ОСОБА_1 наказ «Про повернення коштів», який нею було отримано, але в добровільному порядку кошти не було відшкодовано /арк. справи 22/.

Відповідно до п.2 ст.36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Посилання представника відповідача на той факт, що в період знаходження на обліку в Рубіжанському міському центрі зайнятості відповідач не отримував доходи, трудовий договір з ТОВ «ТОВ «КУА АПФ «Ті.Бі.Ай.Ейч. Сігма Блейзер» складався на один рік, а тому, під час отримання допомоги по безробіттю, дія трудового договору вже скінчилася, на увагу суду не заслуговує у звязку з наступним.

Спеціальним законом, який визначає правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю є Закон України «Про зайнятість населення». Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 січня 2007 року між ТОВ «КУА АПФ «Ті.Бі.Ай.Ейч.- СігмаБлейзер» та ОСОБА_1 було укладено Договір доручення про надання агентських послуг №А-319-11 згідно якого ОСОБА_1 сплачується фіксована, одноразова та періодична винагорода. Вказаний договір вступав в силу з моменту його підписання та діяв до 30 січня 2008 року. Враховуючи вищенаведене, суд прийшов висновку, що ОСОБА_1 до 30 січня 2008 року відносилася до зайнятого населення.

Таким чином, громадянка ОСОБА_1 порушила п. 2.3 ст. 26 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та отримала допомогу по безробіттю незаконно.

Згідно п.2 ст.36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, позовні вимоги Рубіжанського міського центру зайнятості робочого органу загальнообовязкового державного соціального страхування України знайшли обґрунтування наданими суду доказами та нормами чинного законодавства. У звязку з чим суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_1 незаконно отримані кошти в сумі 4967,16 грн.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 136, ст. ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Рубіжанського міського центру зайнятості робочого органу загальнообовязкового державного соціального страхування України задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (іден. код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Рубіжанського міського центру зайнятості (р/р 37176974900071 УДК Луганській області, МФО 804013, код 24046780, вул. Будівельників, 34, м.Рубіжне, 93012) кошти, отримані як допомога по безробіттю в сумі 4967,16 грн . (чотири тисячі девятсот шістдесят сім гривень 16 коп.)

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складено та підписано 15 грудня 2009 року.

СУДДЯ Р.С.Твердохліб