Постанова № 73879422, 03.05.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/241/2018(м)

263/15007/16-ц

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„03" травня 2018 року місто Маріуполь Донецької області

Єдиний унікальний номер 263/15007/16-ц

Номер провадження 22-ц/775/241/2018(м)

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів : Гаврилової Г.Л., Пономарьової О.М.

за участю секретаря : Сидельнікової А.В.

учасники справи :

позивач -ОСОБА_1

відповідачі -ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 грудня 2017 року головуючого судді Скрипниченко Т.І. із складанням повного тексту рішення 14 грудня 2017 року,по цивільній справі про стягнення суми боргу ,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів , обгрунтовуючи вимоги тим, що 13 грудня 2010 року між позивачем та ОСОБА_2 (позичальником ) і ОСОБА_3 (поручителем ) був укладений договір позики - поруки,за яким він передав позичальнику гроші у розмірі 8 000 грн. на умовах повернення в строк до 13 лютого 2014 року зі сплатою 6 % за кожний місяць користування грішми позики по день повернення позики. У зв*язку з невиконанням позичальником і поручителем взятих на себе грошових зобов*язань позивач просив стягнути солідарно з відповідачів загальну суму боргу у розмірі 115 136 грн.,яка складається станом на 13 грудня 2016 року з : суми позики 8 000 грн., процентів за договором з 13 грудня 2010 року по 13 грудня 2016 року - 57 600 грн., інфляційні суми з березня 2014 року по жовтень 2016 року - 7 536 грн.; три відсотки річних з 13 лютого 2014 року по 13 грудня 2016 року -680 грн., пеня з 13 лютого 2014 року по 13 грудня 2016 року - 41 320 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 грудня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики - поруки від 13 грудня 2010 року, станом на 13 грудня 2016 року в розмірі 45 016 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення суду в частині стягнення процентів та пені, стягнувши вказані суми у повному обсязі згідно розрахунку зазначеного в позові. В обґрунтування доводів скарги зазначає, що суд помилково зменшив суму стягнення процентів не лише з поручителя, а й з боржника,не звернувши уваги на п. 9 договору займу-поруки ,де строк поруки встановлений до 13 лютого 2019 року. Також зазначає, що п. 13 договору встановлено строк позовної давності щодо стягнення процентів та пені, який складає 5 років, але судом при ухвалені рішення цей пункт договору не враховано.

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з*явився , належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, шляхом отримання 24 квітня 2018 року телефонограми, зареєстрованої в журналі телефонограм № 1 за № 775, в апеляційній скарзі просив розглянути скаргу та ухвалити рішення без його участі (а.с.101,111,153-154).

У судове засідання апеляційного суду відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представник ОСОБА_4 не з*явилися ,належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, шляхом отримання 24 квітня 2018 телефонограми, зареєстрованої в журналі телефонограм № 1 за № 776 та судової повістки ,про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.154-155,158).

Відповідно до п.9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 № 2147-VIII, який набрав чинність 15 грудня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.У зв*язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи ,фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч.2 ст.247 ЦПК України).

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції .

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає,що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав .

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України ,суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги .

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи,поданим відповідно до цього Кодексу ,в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи та витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Кожна сторона зобов*язана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

За ст. 536, ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ч. 1 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Згідно із частиною 2 наведеної норми поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 23 травня 2012 року (справа № 6-33цс12), умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 17 вересня 2014 року (справа № 6-53цс14), виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України необхідно дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або встановленого договором поруки. Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 грудня 2010 року між ОСОБА_1 (позикодавцем) і ОСОБА_2.(позичальником ) та ОСОБА_3 А.(поручителем) укладено багатосторонній договір позики-поруки,за яким позивач надав у користування відповідачу ОСОБА_2 гроші в розмірі 8 000 грн. з процентною ставкою 6% за місяць ,та у випадку несплати щомісячно відсотків проценти у збільшеній ставці на рівень інфляції в розмірі 10% на місяць, зі строком повернення позики до 13 лютого 2014 року. За договором ОСОБА_3 ,як поручитель, взяв на себе зобов*язання перед позикодавцем за виконання позичальником всіх зобов*язань згідно з умовами даного договору зі строком дії поруки до 13 лютого 2019 року.

Відповідно до п. 3 договору,при несвоєчасному поверненні позики чи сплаті відсотків позичальник зобов'язується сплатити позикодавцеві пеню, відповідно до ст.ст. 549-542 ЦК України, в розмірі 0,5% від суми позики за кожен день прострочення, повернути борг з розрахунку інфляції та 3 відсотків річних, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Задовольняючи частково позовні вимоги ,та стягуючи з відповідачів солідарно загальну суму заборгованості за договором позики-поруки від 13 грудня 2010 року станом на 13 грудня 2016 року у розмір 45 016 грн.,яка складається з : суми позики у розмірі 8000 грн., проценти за користування позикою за період з 13 грудня 2013 року по 13 грудня 2016 року у розмірі 28 800 грн. , інфляційні 7536 грн. за період з березня 2014 року по жовтень 2016 року; з відсотки річних за період з 13 лютого 2014 року по 13 грудня 2016 року у розмірі 680 грн., суд першої інстанції виходив з того,що чинність договору,волевиявлення сторін на його укладення,зокрема щодо узгодження засвідчених підписом вищевказаних умов не оспорені,повернення суми боргу у розмірі 8000 грн. не відбулось,а тому відповідачі несуть солідарну відповідальність по невиконаному зобов*язанню перед позивачем заборгованості в частині тіла позики, процентів та інфляційних витрати, оскільки ці вимоги основані на умовах договору сторін та чинному законодавстві. Проте,права позивача підлягають захисту у межах строку позовної давності,в частині стягнення відсотків за договором за останні три роки, тобто з 13 грудня 2013 по 13 грудня 2016 року, що складає 36 місяців та дорівнює 28 800 грн. (8000 грн. *10% : 100 * 36 міс.), оскільки у п.1 зазначеного договору проценти сплачуються щомісячно не пізніше 13 числа кожного місяця, тобто заборгованість виникала кожного місяця. В задоволенні вимог в частині стягнення пені за період з 13 лютого 2014 року по 13 грудня 2016 року в розмірі 41 320 грн. суд враховуючи строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки один рік, та те що, відповідач зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 із застосуванням ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції » відмовив у зв*язку з неправомірністю вимог.

В повній мірі з такими висновками суду не можна погодитись з огляду на наступне.

Як вбачається в матеріалів справи ,позивач оскаржує рішення суду лише в частині відмови у задоволенні його позову до відповідачів про стягнення суми процентів та пені.

Рішення суду в частині задоволених вимог ніким не оскаржується,тому відповідно до вимог ст.367 ЦПК України апеляційний суд перевіряє рішення суду першої інстанції в межах апеляційного оскарження.

Згідно із ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Чинність договору, волевиявлення сторін - не оспорені.Згідно договору, де містяться складові правочину, як договір позики, так і договір поруки, що підписаний поручителем і обумовлений із позикодавцем, погоджена в тому числі умова про строк дії поруки до 13 лютого 2019 року (п. 9). Договір в цій частині не оспорений, не визнаний недійсним.Елемент договору позики підписаний позикодавцем ОСОБА_1 і позичальником ОСОБА_2, елемент договору поруки підписаний позикодавцем і поручителем ОСОБА_3, тобто договір за формою і змістом відповідає вимогам закону (ст.ст. 553, 1046-1047 ЦК України).

Разом з тим, вирішуючи питання про обґрунтованість застосування до спірних відносин положень про позовну давність і застосування до вимог про стягнення суми процентів та суми пені , строку позовної давності, суд припустився ряду помилок та неповного з'ясування обставин у справі.

Частиною 1 ст. 259 ЦК України передбачена можливість збільшення визначеного законом строку за домовленістю сторін.

Пунктом 13 договору позики -поруки від 13 грудня 2010 року ,відповідно до ст.259 ЦК України ,сторонами збільшена позовна давність до вимог по стягненню суми пені,займу,процентів,інфляційних,збитків тощо до п'яти років (а.с.3 зв.ст.) .

Тому часткове задоволення позовних вимог в частині відсотків за договором за останні три роки з 13 грудня 2013 року по 13 грудня 2016 року та відмова суду в частині стягнення пені у зв'язку з закінченням строку позовної давностів один рік є помилковими.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як вбачається з матеріалів справи , позика за договором позики-поруки від 13.12.2010 року повинна бути повернута 13 лютого 2014 року .Звертаючись до суду з позовом позивач просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку суму процентів за період користування займом з 13 грудня 2010 року по 13 грудня 2016 року за 72 місяці (8000 грн.х10% : 100х72 міс.=57 600 грн.). Однак, апеляційний суд з урахуванням доводів апеляційної скарги , вважає необхідним у вказаній частині частково задовольнити позовні вимоги, з урахуванням заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності,з урахуванням п.1 зазначеного договору ,де проценти сплачуються щомісячно не пізніше 13 числа кожного місяця, тобто заборгованість виникала кожного місяця, застосувати строк позовної давності до вимог, що стосуються стягнення відсотків за користування позикою та задовольнити вимоги в частині стягнення відсотків за договором позики - поруки від 13.12.2010 року за останні п'ять років, тобто з 13 грудня 2011 року по 13 грудня 2016 року, що складає 60 місяців та дорівнює 48 000 грн. (8000 грн. *10% : 100 * 60 міс.= 48 000 грн).

Також ,апеляційний суд вважає , що до правовідносин, що склались між сторонами необхідно застосувати Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року з змінами та доповненнями від 12 лютого 2015 року.

Тому , вимоги позивача про стягнення заборгованості по пені (зазначених в розрахунку заборгованості за позовом за період з 13 лютого 2014 року по 13 грудня 2016 року ,виходячи з : 8 000 грн.х0,5%:100 х 1033 дн.= 41 320 грн. ) у розмірі 41 320 грн. підлягають частковому задоволенню, з огляду на положення ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 14.10.2014р.№ 1669-VII, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014р., Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визначення такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», які на час проведення антитерористичної операції забороняють нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014р. громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають у населених пунктах, де проводилася антитерористична операція, в тому числі с.Бердянське Першотравневого району (Бердянська сільська рада), де зареєстрований відповідач ОСОБА_2,та в тому числі м.Маріуполь Донецької області, де зареєстрований відповідач ОСОБА_3

З наданого в позовній заяві розрахунку вбачається нарахування пені у розмірі 41 320 грн. за період з 13 лютого 2014 року по 13 грудня 2016 року ,отже в цій частині з огляду на положення Закону № 1669-VII, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2,ОСОБА_3 суми пені за період з 14.04.2014 р.по 13.12.2016 р. слід відмовити.

Разом з тим, апеляційний суд не може погодитись із звільненням відповідачів від обов*язку сплатити позивачу пеню за прострочення грошового зобов*язання за період з моменту виникнення такої прострочки до 14 квітня 2014 року,тобто моменту заборони нарахування цього виду матеріальної відповідальності за Законом 1669-VII,та вважає необхідним стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача пеню у розмірі 2 360 грн.за період з 13 лютого 2014 року по 14 квітня 2014 року (8000 грн.х0,5%: 100х59 дн.= 2360 грн.).

У зв'язку з цим рішення суду першої інстанції внаслідок неповного з'ясування судом обставин у справі, порушення норм матеріального права, підлягає скасуванню у відповідності з вимогами ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суми заборгованості за договором позики - поруки від 13 грудня 2010 року, що складається станом на 13 грудня 2016 року : з суми боргу 8000 грн.,процентів 48 000 грн.,пені 2360 грн.,інфляційних 7536 грн.,3 відсотків річних 680 грн.,а всього у розмірі 66 576 грн.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, передаючи справи на новий розгляд ,змінює рішення або ухвалює нове,цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі ст. 141 ЦПК України у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги і ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову , витрати з оплати судового збору за подання позовної заяви ОСОБА_1 (інвалід 2 групи), що звільнений від сплати судового збору, і за подання апеляційної скарги - підлягають стягненню з відповідачів пропорційно до розміру задоволених вимог в рівних частках з кожного в дохід держави (115 136 грн.-66 576 грн-57,82 % ; 1 151,36 грн-57,82 % = 665,72 : 2= 332,86 грн. з кожного ; 1483,80 : 2 =741,90 грн з кожного) .

Керуючись ст.ст. 374,376,381,382 ЦПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 грудня 2017 року скасувати,ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог .

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики - поруки від 13 грудня 2010 року, що складається станом на 13 грудня 2016 року : з суми боргу 8000 грн., процентів 48 000 грн., пені 2360 грн., інфляційних 7536 грн.,3 відсотків річних 680 грн.,а всього у розмірі 66 576 (шістдесят шість тисяч п'ятсот сімдесят шість ) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 332 (триста тридцять два ) грн. 86коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 332 (триста тридцять два ) грн. 86коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 741 (сімсот сорок одна ) грн. 90 коп. на розрахунковий рахунок 31212206780015, код класифікації доходів бюджету 22030101, МФО 834016 , Банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, ЄДРПОУ - 37868870, отримувач - Артемівське УК/м. Артемівськ/22030101 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 741 (сімсот сорок одна ) грн. 90 коп. на розрахунковий рахунок 31212206780015, код класифікації доходів бюджету 22030101, МФО 834016 , Банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, ЄДРПОУ - 37868870, отримувач - Артемівське УК/м. Артемівськ/22030101 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 08 травня 2018 року.

Судді: