Ухвала суду № 73879383, 03.05.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11/775/6/2018(м)

0539/921/2012

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року м. Маріуполь

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі у складі суддів: Свіягіної І.М.,

ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

при секретарях судового засідання Болдовській К.В.,

ОСОБА_3,

за участю прокурорів Заіки О.В.,

ОСОБА_4,

потерпілих: ОСОБА_5

ОСОБА_6,

ОСОБА_7,

представника потерпілих адвоката ОСОБА_8,

захисника адвоката ОСОБА_9,

обвинуваченого ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 грудня 2017 року, яким

ОСОБА_10,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 (Володарське) Нікольського (Володарського) району Донецької області, громадянина України, українця, маючого вищу освіту, розлученого, не працюючого пенсіонера, такого, що раніше судимості не мав, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: вул. ОСОБА_11 (Чапаєва),45-а,смт. Нікольське, Нікольський район, Донецька область,

засуджено за ч.3 ст.286 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 років з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу та з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки;

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_10 на користь потерпілої ОСОБА_12 та її малолітнього сина ОСОБА_13 моральну шкоду у сумі по 800 000 грн. кожному.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_10 на користь потерпілого ОСОБА_6 моральну шкоду у сумі 800 000 грн.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_10 на користь потерпілої ОСОБА_14. моральну шкоду у сумі 800 000 грн.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_10 на користь потерпілого неповнолітнього ОСОБА_15 моральну шкоду у сумі 800 000 грн.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_10 на користь Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз судові витрати за проведення судових експертиз у сумі 19 216,80 грн.

Цивільні позови ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до СК «Дніпроіммед» про стягнення матеріальної шкоди – залишені без розгляду.

Вирішено питання про речові докази.

в с т а н о в и л а:

вказаним вироком ОСОБА_10 визнано винним у тому, що він 14.01.2012 року, приблизно о 20 годині 30 хвилин, у стані алкогольного сп`яніння, у порушення п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України, керуючи автомобілем НОМЕР_1, який йому належить, здійснював рух в районі 216 км автодороги Запоріжжя - Маріуполь, у напрямку смт. Володарське.

Маючи реальну і об'єктивну можливість здійснювати рух з безпечною швидкістю руху в межах своєї смуги руху, діючи необережно, проявляючи злочинну самовпевненість, ОСОБА_10, у порушення п 12.1 Правил дорожнього руху України що зобов'язує: «при виборі в установлених межах безпечної швидкості руху водій зобов'язаний враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», , з урахуванням дорожньої обстановки, рухався на прямолінійній ділянці дороги, не маючи будь-яких перешкод на смузі свого руху, знаходячись під впливом алкоголю, проявляючи злочинну самовпевненість, не вибрав безпечну швидкість руху автомобіля, щоб мати можливість постійно контролювати його рух і безпечно ним керувати, легковажно розраховуючи, що з наявними навиками керування у нього є можливість запобігти дорожньо-транспортній події, змінив напрямок свого руху вліво, не впорався з керуванням транспортним засобом, виїхав на смугу зустрічного руху, внаслідок чого відбулося зіткнення автомобіля під його керуванням з автомобілем ВАЗ 21102 державний номерний знак 05 1190, який належить Володарському РВ ГУМВС України в Донецькій області під керуванням водія ОСОБА_16, який рухався у зустрічному напрямку у бік м. Маріуполяю

У результаті зіткнення водію ОСОБА_16 та пасажиру ОСОБА_17 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя у момент їх спричинення та такі, що спричинили загибель останніх.

Суд прийшов до висновку щодо винуватості ОСОБА_10 у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.3 КК України за ознаками - порушення правил безпеки дорожнього руху; особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб.

Не погодившись із судовим рішенням, обвинуваченим ОСОБА_10 надана апеляційна скарга, в якій він просить вирок місцевого суду щодо нього скасувати та справу направити прокурору для додаткового розслідування

В обґрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_10 посилається на те, що вирок суду є незаконним і просить його скасувати, так як в його діях відсутній склад злочину, передбачений ч.3 ст.286 КК України.

При винесенні вироку, суд та сторона обвинувачення не надали достатніх та необхідних, належних та допустимих доказів, кожен з яких окремо та разом у їх сукупності, свідчили про його провину у вчиненні кримінального правопорушення.

Обвинувачений вказує, що покази свідків є суперечливі, а протиріччя, які в них є, не були усунуті під час досудового та судового слідства.

Висновків експертів не достатньо для доказування вини, так як слідством та судом достовірно не встановлено, що саме він змінив напрямок свого руху вліво та не впорався з керуванням транспортним засобом, заперечував ту обставину, що він виїхав на смугу зустрічного руху, внаслідок чого відбулося зіткнення автомобіля під його керуванням з автомобілем ВАЗ 21102 державний номерний знак 05 1190, який належить Володарському РВ ГУМВС України в Донецькій області під керуванням водія ОСОБА_16, який рухався у зустрічному напрямку у бік м. Маріуполя.

Тому на думку обвинуваченого, в його діях відсутні порушення Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з ДТП, оскільки Правила дорожнього руху, які привели до травмування водія ОСОБА_16 та пасажира ОСОБА_17 , він не порушував.

Заперечував ту обставину, що він перебував у стані алкогольного сп’яніння. Наявність у крові і сечі алкоголю, які нібито відібрали одразу після аварії, він категорично не згоден.

Вважає, що суд у порушення вимог ст.74 КПК України не перевірив його показання шляхом проведення відтворення обстановки і обставин події, призначення комплексної авто технічної транспортної трасо логічної експертизи.

На апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_10 від прокурора Маріупольської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_4, потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 надійшли заперечення, в який останні відстоювали законність та обґрунтованість прийнятого судом рішення, просили вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого без замовлення

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_10, його захисника адвоката ОСОБА_9, які підтримали доводи апеляційної скарги, просили вирок суду скасувати, справу повернути прокурору на додаткове розслідування; думку прокурора Маріупольської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_4, потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, представника потерпілих адвоката ОСОБА_8, які відстоювали законність та обґрунтованість прийнятого судом рішення, просили вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого без задоволення; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, зіставивши їх з наявними матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_10 задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

У відповідності з вимогами ст.365 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляції

Вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим, суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.

Суд оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного рішення. Жоден доказ не має наперед установленої сили. При цьому має бути усунено усі розумні сумніви.

Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Недотримання цих положень закону є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.

На думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, ґрунтуються на зібраних під час досудового розслідування доказах, які судом належним чином перевірені та оцінені в їх сукупності під час розгляду справи по суті, як того вимагає закон.

В судовому засіданні було підтверджено порушення ОСОБА_10 «Правил дорожнього руху» України, оскільки з огляду на наявні матеріали провадження останній, під час руху, керуючи автомобілем «NissanMaxima», змінив напрямок свого руху вліво, не впорався з керуванням транспортним засобом, виїхав на смугу зустрічного руху, внаслідок чого відбулося зіткнення автомобіля під його керуванням з автомобілем ВАЗ 21102 під керуванням водія ОСОБА_16, який рухався у зустрічному напрямку у бік м. Маріуполя, що призвело до негативних наслідків.

Зазначені висновки суду першої інстанції знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду кримінального провадження, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються сукупністю доказів.

Посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_10 про те, що слідством та судом не встановлено, що саме він змінив напрямок свого руху вліво та не впорався з керуванням транспортним засобом, виїхав на смугу зустрічного руху, внаслідок чого відбулося зіткнення автомобіля під його керуванням з автомобілем ВАЗ 21102 під керуванням водія ОСОБА_16, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Належно дослідивши та проаналізувавши докази у кримінальному провадженні, колегія суддів вважає доведеним те, що ОСОБА_10 своїми діями, які виразилися в порушенні Правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом вчинив кримінальне порушення, передбачене ч.3 ст.286 КК України, виходячи з наступного.

За змістом ст.286 КК України вказаний злочин належить до злочинів із так званим матеріальним складом. А тому ознакою його об’єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння, є не будь-яке з порушень правил безпеки дорожнього руху, а лише ті з них, які створюють реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків, передбачених в цьому законі, і перебувають з ними в причинному зв’язку.

Про необхідність з’ясування і відображення у вироку, чи є причинний зв’язок між учиненими порушеннями та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками, зазначено також у правових позиціях Верховного Суду України (№ 5-18кс14 від 20 листопада 2014 р.) та у роз’ясненні, яке міститься у п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».

Такий причинний зв’язок має місце тоді, коли допущене винним порушення правил закономірно, з необхідністю тягне за собою наслідки, передбачені диспозицією відповідної частини статті.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що дії водія ОСОБА_10, який допустив порушення Правил дорожнього руху, знаходяться в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка настала та призвела до отримання потерпілими тяжких тілесних ушкоджень, та відповідно до вимог діючого законодавства навів у вироку мотиви, з яких суд прийшов до такого висновку.

Суд першої інстанції при розгляді кримінальної справи вжив всі передбачені нормами кримінального процесуального законодавства заходи для з'ясування хто з водіїв, ОСОБА_10 чи ОСОБА_16, і якими діями, створив небезпечну дорожню обстановку, а далі і аварійну ситуацію та хто з них мав можливість уникнути дорожньо-транспортної ситуації.

Так, обвинувачений ОСОБА_18 в судовому засіданні свою вину не визнав, однак не заперечував факту дорожньо-транспортної пригоди за його участю, що саме він керував автомобілем «NissanMaxima», та за участю водія ОСОБА_16, який керував автомобіля ВАЗ 21102

Проте зазначив, що аварійну ситуацію створив водій ОСОБА_16, який рухався у зустрічному напрямку, порушив Правила дорожнього руху та виїхав на його смугу руху.

Разом з тим, доводи обвинуваченого ОСОБА_10, зазначені в апеляційній скарзі в даній частині, спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20, які були допитані судом першої інстанції і яким суд дав належну правову оцінку у сукупністю з іншими доказами по справі.

Так, з пояснень свідка ОСОБА_19 вбачається, що він 14 січня 2012 року в вечірній темний час доби рухався на своєму автомобілі Фольцваген з Маріуполя в смт.Володарське (нині Нікольське), в районі повороту на пос.Старий Крим по попереду рухався автомобіль «Ніссан Максима» під керуванням ОСОБА_10, при спробі обігнати автомобіль під керуванням ОСОБА_10 почав зміщуватися в лівий бік, ближче до зустрічній смузі, в результаті чого він скинув швидкість і дав даному транспортному засобу проїхати вперед. Дії водій автомобіля «Ніссан Максима» були неадекватними, він рухався небезпечно, тому він вирішив не виконувати маневр обгону, рухався позаду нього хвилин 5-7 зі швидкістю приблизно 80-90 км / год., Не доїжджаючи до повороту наліво в сторону села Бердянське, по зустрічній смузі він зауважив фари ближнього світла автомобіля ВАЗ 21010 Володарського районного відділення міліції. Водій автомобіля «Ніссан» весь цей час їхав з боку в бік по дорожньому полотну. У якийсь момент «Ніссан» виїхав половиною автомобіля на зустрічну смугу та скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ, який рухався в зустрічному напрямку Від удару «Ніссан» відкинуло до правого узбіччя, а зустрічну машину відкинуло на свою узбіччя, і цей автомобіль перекинувся на бік.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 пояснив, що в січні 2012 року в темний час доби, після 20-00 годин він рухався на автомобілі Фольксваген по автодорозі Володарське-Маріуполь в сторону міста. По дорозі його обігнав службовий автомобіль міліції ВАЗ-21010. Він рухався зі швидкістю приблизно 80 км / год. Після обгону він рухався за автомобілем ВАЗ на відстані 30-40 метрів. По дорозі ям і западин не було, покриття було нормальне, і він, і автомобіль ВАЗ рухалися посередині своєї смуги. У момент свого руху він побачив по зустрічній смузі фари автомобіля, який рухався їм назустріч. У якийсь момент зустрічний автомобіль «Ніссан» чорного кольору під керуванням ОСОБА_10, вивернув вліво колеса, виїхав десь на метр на зустрічну смугу та скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ 21010. Від удару автомобіль ВАЗ перевернуло на бік, а автомобіль «Ніссан» розвернуло. Наполягав на тому, що перед зіткненням автомобілі ВАЗ і ОСОБА_21 рухалися рівно за своїм напрямком, а в момент, коли вони порівнялися, водій автомобіля ОСОБА_21 різко вивернув кермо вліво та скоїв зіткнення. У водія автомобіля ВАЗ не було можливості запобігти зіткненню, оскільки все відбулося швидко. Вважає, що автомобіль ОСОБА_21 рухався зі швидкістю понад 90 км/год.

Таким чином, свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_20 були безпосередніми очевидцями події, які рухалися на своїх транспортних засобах за транспортними засобами учасників дорожньою транспортної пригоди, підтвердили, що водій ОСОБА_10.М. різко змінив напрямок руху, що було причиною зіткнення.

Не прийняти до уваги показання вказаних свідків у суду не було підстав, оскільки вони повністю узгоджуються між собою, з іншими доказами по справі, інші свідки підтвердили знаходження свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_20 на місці ДТП, які намагалися надати допомогу постраждалим, колегія суддів також звертає уваги, що свідки раніш не були знайомі між собою та учасниками ДТП, по справі не було встановлено, що вони мають будь-який інтерес, у тому числі процесуальній, чи зацікавленість в результатах розгляді кримінального провадження, тому підстав для обмови обвинуваченого ОСОБА_10 не мали.

Спроможність показань свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20 підтверджуються висновками судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи, повторної судової авто технічної експертизи .

Так, відповідно до висновку судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 167-168-169-206 від 26.01.2012 року, місце зіткнення автомобілів ВАЗ 21102 та «Nissan Maxima» відбулося на смузі руху автомобіля ВАЗ 21102 в районі розташування задирів на дорожньому покритті. У момент зіткнення автомобілі ВАЗ 21102 та «Nissan Maxima» перебували в русі. В даному випадку можна стверджувати про зустрічне зіткнення між автомобілем ВАЗ 21102 та автомобілем «Nissan Maxima». Контактування сталося між передньою лівою частиною кузова «Nissan Maxima» і передньою лівою частиною автомобіля ВАЗ 21102, при цьому в момент входу в контакт поздовжні осі автомобілів розташовувалися під кутом, близько 170 градусів.

В умовах даної дорожньо-транспортної пригоди, нормативні дії водія автомобіля «Nissan Maxima» ОСОБА_10 регламентувалися вимогами п. 12.1 Правил дорожнього руху України. В контексті вимог даного пункту, водієві ОСОБА_10 необхідно було формувати швидкісний режим, який дозволив би йому, при впливі на механіз управління транспортного засобу (гальмівну систему і рульове управління), мати постійну можливість контролювати напрям і траєкторію руху автомобіля в межах обраної смуги проходження, не допускаючи втрати його курсової стійкості. В умовах даної події, водій автомобіля «Nissan Maxima» ОСОБА_10, мав у своєму розпорядженні технічну можливість запобігти події, шляхом належного виконання вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України. В умовах даної події, фактичні дії водія ОСОБА_10 не відповідали вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України і знаходилися в причинному зв'язку з наступ події події. (т.1 л.д.118-132).

В даній дорожній ситуації водій автомобіля ВАЗ 21102 ОСОБА_16 не мав технічну можливість запобігти зіткненню з рухався в зустрічному йому напрямку автомобілем ОСОБА_21 шляхом виконання п.12.3 Правил дорожнього руху України.

Також з висновків судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 167-168-169-206 від 26.01.2012 року вбачається, що гальмівна система, рульове управління і ходова частина автомобіля НОМЕР_2 до події перебувала в працездатному стані і могла виконувати задані функції з управління автомобілем. Розгерметизація шини лівого переднього колеса автомобіля НОМЕР_2 сталася в момент події, і не могла вплинути на втрату курсової стійкості. Гальмівна система, рульове управління і ходова частина автомобіля ВАЗ 21102 д / н 051 190 до події перебувала в працездатному стані і могла виконувати задані функції з управління автомобілем. Розгерметизація шини лівого переднього колеса автомобіля ВАЗ 21102 д/н 051 190 сталася в момент події, і не могла вплинути на втрату курсової стійкості. (т.1 а.с. 130).

В умовах даної події, фактичні дії водія ОСОБА_10 не відповідали вимогам п.12.1 ПДР і знаходилися в причинному зв'язку з настанням події. У той час як у фактичних діях водія ОСОБА_16 були відсутні невідповідності вимогам п.12.3 ПДР, які б перебували в причинному зв'язку з настанням події. (л.д.131 т. 1)

Масштабна схема висновку експертизи повністю відображає і узгоджується з даними протоколу огляду місця події та схеми до нього, де вказані виявлені на смузі руху автомобіля ВАЗ задираки дорожнього полотна, їх концентрація на відстані 2,5 м від краю узбіччя. Фрагменти частин автомобілів, оскільки, скла також сконцентровані на відстані 2,2 м (2,5 м-0,3м) від краю узбіччя по смузі руху автомобіля ВАЗ. Виходячи з того, що ширина смуги руху ВАЗа згідно з протоколом огляду місця події становила 3,9м, то від крайньої лівої межі місця концентрації осколків до розділової смуги ще залишалося 1,7 м, а до місця концентрації задирів - 1,4м (а.с. 132 т.1)

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи № 214/18 від 31.01.2012 року в момент останнього механічного впливу (удару) однониткових лампа лівої фари автомобіля ВАЗ 21102 д / н 05 1190 горіла. (т.1 а.с. 171-176).

Доводи обвинуваченого ОСОБА_10, викладені в апеляційній скарзі, про те що для проведення дослідження експертам не було надано об’єкти дослідження, а надані дані, не відповідали фактичним параметрам, у зв’язку з чим висновки експертиз є необґрунтованими, необ’єктивними, мають протиріччя та не можуть бути прийняти до уваги, як доказ його вини, є неспроможними та спростовуються матеріалами справи.

Так, згідно протоколу огляду місце ДТП від 14.01.2012 року пом.прокурора Першотравневого району Новацький В.Б., отримавши в 21.45час. від чергового Першотравневого РВ повідомлення про ДТП з тяжкими наслідками, в 22.30час. прибув на місце події, де за участю працівника ДАІ ОСОБА_22, експерта-криміналіста ОСОБА_23, авто техніків ОСОБА_24, ОСОБА_25, лікаря-судово-медичного експерта ОСОБА_26, за участю і в присутності понятих ОСОБА_27, ОСОБА_28 в умовах похмурої сніжної погоди, в темний час доби, зробив огляд місця дорожньо-транспортної пригоди. (а.с.12-13 т.1)

До протоколу огляду місця ДТП прикладена схема (л.д.14 т.1), на якій схематично відображені всі зазначені в протоколі огляду параметри і деталі, зокрема вказана концентрація фрагментів частин автомобілів і розливу маслянистої рідини і фрагментів АКБ недалеко від узбіччя смуги руху ВАЗа, які перебували в 2,5 від виявлених на тій же смузі руху задирів і в 2,5 від узбіччя тієї ж смуги руху. На трасі позначена розділова смуга шириною 0,1м, ширина смуги руху ВАЗ склала відповідно до вимірів 3,9м, ОСОБА_21 - 4,2м. На відстані 10,8м від автомобіля ВАЗ і ще далі від основної концентрації вищеописаних задирів, зафіксований на стороні руху ОСОБА_21 один задирака, довжиною 0,5 м. Осип осколків скла і фрагментів частин автомобілів відповідає параметрам, зазначеним в протоколі огляду і закінчується концентрацією фрагментів частин автомобілів, розливу масла і фрагментами АКБ, розташованими в 2,2 від узбіччя по смузі руху ВАЗ.

Протоколами огляду і перевірки технічного стану транспорту від 15.01.2012 року зафіксовані всі пошкодження і технічний стан автомобілів ВАЗ і ОСОБА_21 після дорожньо-транспортної пригоди. Вказані зовнішні пошкодження автомобілів, наявність на них слідів, стан освітлювальних сигнальних приладів, лобового і бічних стекол, дзеркал заднього виду, тиск повітря в шинах кожного колеса, відображений характер несправностей інших агрегатів і механізмів, кількість осей і коліс, розмір шин - у автомобіля ОСОБА_21 склав 215/65 R 16 GOODYEAR ULTRA GRIR 500, малюнок протектора шин - підвищеної прохідності висотою до 7 мм; у автомобіля ВАЗ 21102 розмір шин склав 175/70 R 13, з звичайним малюнком. Передні колеса автомобіля ВАЗ мають маркування Nokian 175/70 R 13, залишкова висота малюнка протектора шини склала до 0,4 см. Задні колеса мають маркування Rossava БЦ-20 175/70 R 13 з залишкової висотою малюнка протектора до 0,4 см. (Л.д.15-18 т.1)

Фототаблиця до протоколу огляду місця ДТП передає дійсну інформацію про місце події, пошкодженнях автомобілів, місці їх розташування після зіткнення, а також погодні умови, які були в той час. Також фотографії передають пошкодження дорожнього полотна (счеса, подряпини, задираки) на фото 17,18 і є детальний знімок фрагментів автомобіля на дорозі (фото 19). Дані фотографії узгоджуються як з протоколом огляду місця події, так і з схемою до нього

14.01.2012 року комісією в складі інспектора ВДАІ ОСОБА_22, начальника філії «Володарський автодор» ОСОБА_29, в.о. начальника ВДАІ Першотравневого району ОСОБА_30 обстежений ділянку дороги, на якій сталася ДТП. Актом встановлено, що покриття дороги з асфальтобетону, ширина проїжджої частини 8,9м, на момент огляду - мокра. Ширина правої і лівої смуг руху 4,45м, ширина узбіч по 3,8 м. (а.с.40 т.1) ОСОБА_22 складено 14.01.2012 року о 22.15.

Протоколом огляду від 16.01.2012 року за участю понятих, експертів Донецького НДІ судових експертиз Рубцевої і Полуницького зафіксовано огляд технічного стану транспортних засобів ВАЗ 21102 і ОСОБА_21 і вказані руйнування окремих деталей автомобілів.(л.д.85)

Протоколом додаткового огляду від 16.01.2012 року за участю понятих і працівника ДАІ зафіксовано огляд ділянки автодороги Запоріжжя-Маріуполь 215км + 800м, де сталося ДТП. В ході огляду на узбіччі дороги праворуч виявлена розбита блокфари автомобіля ВАЗ, а з лівого боку дороги на узбіччі виявлено фрагмент бампера автомобіля ВАЗ з протитуманною фарою. Також з правого боку узбіччя виявлений фрагмент переднього бампера автомобіля ОСОБА_21 з протитуманною фарою. Також в траві знайдено талон про проходження державного технічного огляду автомобіля ВАЗ. Всі знайдені предмети вилучені з місця події. Фото таблиця і схема до даного протоколу зображує виявлені деталі на місцевості.(л.д.85-95 том 1)

З протоколу додаткового огляду від 18.01.2012 року вбачається, що в присутності понятих, за участю експерта НДЕКЦ Першотравневого РВ був оглянутий автомобіль ОСОБА_21,(Л.д.96).Також в автомобілі ВАЗ було виявлено та вилучено бортовий журнал, керівництво по експлуатації автомобіля, що зафіксовано протоколом огляду від 18.01.2012 року та фото таблиць до нього (л.д.97-108 том 1).

Всі вищевказані предмети, документи, речі, а також автомобілі були долучені до справи як речові докази. (Л.д.109-110 т.1)

Виходячи з перерахованих вище даних, здобутих досудовим слідством, прокурором була призначена комплексна експертиза технічного стану транспортного засобу, а також автотехнічна та транспортно-трасологічна експертизи (л.д.111), також експертам на дослідження були надані два передніх лівих колеса автомобілів-учасників ДТП. (л.д.115)

Відповідно до роз’яснень, які містяться в п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30 травня 1997 р. «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», висновок експерта не є обов’язковим для суду, не має переваги над іншими джерелами доказів і наперед встановленої сили, а підлягає перевірці й оцінці відповідно до вимог закону, за внутрішнім переконанням суду, у сукупності і взаємозв’язку з іншими зібраними у справі доказами.

При перевірці й оцінці експертного висновку суд, відповідно до вимог пункту 17 цієї постанови, з’ясував, зокрема, достатність поданих експертові об’єктів дослідження, повноту відповідей на порушені питання, обґрунтованість висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Відповідно до наведених вимог суд дав висновкам автотехнічних експертиз належну оцінку з точки зору достатності наданих експерту об’єктів дослідження, повноти, всебічності, наукової обґрунтованості та відповідності матеріалам кримінального провадження, у тому числі, суд з’ясував, на підставі яких саме фактичних даних, методик і розрахунків експерти дійшли висновку, що в умовах даної події, фактичні дії водія ОСОБА_10 не відповідали вимогам п.12.1 ПДР і знаходилися в причинному зв'язку з настанням події, у той час як у фактичних діях водія ОСОБА_16 були відсутні невідповідності вимогам п.12.3 ПДР, які б перебували в причинному зв'язку з настанням події.

Колегія суддів звертає увагу на те, що експертні дослідження проводились як за варіантами механізму ДТП за показами свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20, так і за варіантом механізму ДТП за показаннями обвинуваченого ОСОБА_10

В ході відтворення обстановки і обставин події злочину свідок-очевидець ОСОБА_31 на місці ДТП 15.03.2012 року пояснив, що він рухався в сторону Маріуполя. На відстані 44 метри попереду нього в попутному напрямку на відстані 2,5 метра від краю проїзної частини до лівого борту автомобіля рухався міліцейський автомобіль ВАЗ 21102 зі швидкістю приблизно 65 км / год. На відстані 9,7 метра, зустрічний автомобіль «Nissan Maxima», змістився на смугу руху автомобіля ВАЗ 21102, де і сталося зіткнення. Зустрічна смуга, по якій рухався «Nissan Maxima» добре проглядалася, будь-яких перешкод на ній не було. До моменту зіткнення автомобіль ВАЗ 21102 загальмувати або зробити маневр не встиг. (Т. 2 а.с. 138-144);

В ході відтворення обстановки і обставин події злочину свідок-очевидець ОСОБА_19 15.03.2012 року пояснив, що він їхав на своєму автомобілі за рухається попереду нього за 80-100м автомобілем «Nissan Maxima», який рухався зі швидкістю приблизно 85-90 км/ч. У зустрічному напрямку на відстані 2,3 метра від краю проїзної частини до лівого краю, зі швидкістю близько 70 км/год., рухався автомобіль ВАЗ 21102 з ближнім світлом фар. На відстані 15,1 метра до зустрічного автомобіля ВАЗ 2110, автомобіль «Nissan Maxima» став різко зміщуватися на смугу зустрічного руху. До зіткнення з автомобілем ВАЗ 21102, «Nissan Maxima» не гальмував, стоп сигнали у нього не горіли. Будь-яких перешкод на смузі руху автомобіля «Nissan Maxima» до моменту зіткнення не було. (т.2 а.с. 145-151)

Згідно висновку додаткової судової автотехнічної експертизи № 1230 від 20.03.2012 року відомості, що повідомляються свідками ОСОБА_19 і ОСОБА_31 про розвиток події, з технічної точки зору є заможними. В умовах даної дорожньо-транспортної пригоди, нормативні дії водія автомобіля «Nissan Maxima» ОСОБА_10 регламентувалися вимогами п.12.1 Правил дорожнього руху України. В контексті вимог даного пункту, водієві ОСОБА_10 необхідно було формувати швидкісний режим, який дозволив би йому, при впливі на органи управління транспортного засобу (гальмівну систему і рульове управління), мати постійну можливість контролювати напрям і траєкторію руху автомобіля в межах обраної смуги проходження, не допускаючи втрати його курсової стійкості. В умовах даної події, водій автомобіля «Nissan Maxima» ОСОБА_10, мав у своєму розпорядженні технічну можливість запобігти подія, шляхом належного виконання вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України. В умовах даної події, фактичні дії водія ОСОБА_10 не відповідали вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України і знаходилися в причинному зв'язку з настанням події. Водій ОСОБА_16 не мав технічну можливість запобігти зіткненню з рухомим у зустрічному йому напрямку автомобілем ОСОБА_21 шляхом виконання п.12.3 ПДР України. (Т.2 а.с. 158-162)

На виконання вимог ст.313 КПК України в судовому засіданні були оглянуті речові докази - два передніх лівих колеса з автомобілів ВАЗ 21102 д/н 051 190 і Nissan Maxima д/н НОМЕР_3, які також були предметом дослідження автотехнічних фахівців.

В ході огляду встановлено, що назва шин на обох колесах збігається з назвами, відображеними в протоколах огляду та перевірки технічного стану транспорту від 15.01.2012 року, зокрема переднє ліве колесо автомобіля ВАЗ має маркування Nokian 175/70 R 13, з залишкової висотою протектора до 0,4 см. (а.с.18 т.1)

Виконуючи ухвалу Апеляційного суду Донецької області судом було призначено в порядку ст.315-1 КПК України проведення відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_10 з метою перевірки його показань, даних в судовому засіданні. Згідно з протоколом даної слідчої дії від 11.05.2017 року ОСОБА_10 пояснив, що 14.01.2012 року близько 20 години він їхав на своєму автомобілі Nissan Maxima з Маріуполя в смт.Володарське зі швидкістю 60 км/год., було темно. За 300м попереду у зустрічному напрямку побачив дальнє світло фар і перемкнув фари свого автомобіля з далекого на ближній. При цьому продовжував рух, не знижуючи швидкості і напряму руху. За 15-20 м побачив, що зустрічний автомобіль виїхав на смугу його руху, зреагувати не встиг, і сталося зіткнення, після якого його автомобіль розвернуло в сторону зустрічного руху, але він залишався на своїй смузі. Слідчому заявив, що не пам'ятає точне місце, де він побачив зустрічний автомобіль в той вечір. Також не зміг вказати точне місце дороги, де сталося зіткнення. Додав, що зіткнення сталося з його смузі руху в 0,8 м від розділової смуги.

З метою перевірки отриманих від ОСОБА_10 пояснень з технічної точки зору, судом була призначена судова автотехнічна експертиза. (т.11 л.д.37)

Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи №1171 від 12.09.2017 року (л.д.51-57 т.11) пояснення водія ОСОБА_10 про механізм розвитку даного ДТП суперечать матеріалам справи та є неспроможними з технічної точки зору. В даній дорожній обстановці водій ОСОБА_10 повинен був обрати таку швидкість руху, щоб при впливі на механізми водіння (гальмівна система, рульове управління) він мав змогу безпечно керувати автомобілем і постійно контролювати напрям і траєкторію свого руху в межах обраної ним смуги руху, тобто повинен був діяти відповідно до п.12.1 Правил дорожнього руху України, а саме «п.12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен був враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і станом транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».

В даній дорожній обстановці і при зазначених судом вихідних даних, водій автомобіля ВАЗ-21102 реєстраційній номер 05 1190 ОСОБА_32 в момент виникнення небезпеки для руху (в момент виїзду автомобіля ОСОБА_21 Максима АН 5277 АТ на смугу зустрічного руху) повинен був вжити заходів для зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу, тобто діяти відповідно до п.12.3 Правил дорожнього руху, який говорить про те, що в разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспорту або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

В даній дорожній обстановці водій автомобіля Nissan Maxima ОСОБА_10 мав технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди шляхом виконання вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України, для виконання яких у нього були відсутні перешкоди технічного характеру. Тобто, технічна можливість уникнути події для водія ОСОБА_10 визначалася дотриманням з його боку безпечної швидкості та прийомів керування транспортним засобом в даних дорожніх умовах.

Оскільки згідно показань свідків ОСОБА_19 і ОСОБА_31 ДТП сталося без застосування гальм водіями транспортних засобів у процесі виїзду автомобіля Nissan Maxima на смугу руху автомобіля ВАЗ, то ні зниження водієм ОСОБА_16 швидкості руху, ні навіть повна зупинка, не виключали можливості настання події, оскільки зіткнення могло статися з автомобілем ВАЗ і після його повної зупинки. Тому в даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ-21102 ОСОБА_16 не мав технічної можливості уникнути події шляхом виконання ним п.12.3 Правил дорожнього руху України.

Також експерти прийшли до висновку про те, що оскільки водій ОСОБА_10 мав технічну можливість уникнути ДТП, то в даній дорожній ситуації його дії, які не відповідали п.12.1 ПДР, з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з настанням події даного ДТП.

Оскільки водій автомобіля ВАЗ - 21102 ОСОБА_16 не мав технічної можливості уникнути ДТП, то в даній дорожній ситуації в його діях невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України не вбачається, і його дії, з технічної точки зору в причинному зв'язку з настанням події даного ДТП не перебували.

Таким чином, вина підсудного ОСОБА_10 знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду, доведена повністю, а його дії правильно кваліфіковані за ч.3 ст.286 КК України, як необережні дії, що виразилися в порушенні вимог п.п. 2.9 (а), 12.1 Правил дорожнього руху України, особою яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб.

Судом першої інстанції правильно зроблено висновок і в тому, що протиріччя в протоколі огляду місця події від 14.01.2012 року та в акті комісійного обстеження дорожніх умов, складеному в той же день представниками органів міліції та Укравтодору, щодо ширини проїзної частини в місці ДТП, з якого сторона захисту робить висновок про фальсифікацію результатів слідчого огляду, прийнятих в якості вихідних даних при експертному дослідженні причин дорожньо-транспортної пригоди, не має значення для висновків суду про винність підсудного.

За висновком судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи місцем зіткнення транспортних засобів ВАЗ-21102 і Nissan Maxima є смуга руху автомобіля ВАЗ-21102, в районі розташування задирів на дорожньому покритті.(а.с.130 т.1)

Згідно з протоколом огляду місця події загальна ширина проїжджої частини в місці ДТП становить 8,2м (4,2 + 0,1 + 3,9), ширина смуги руху автомобіля ОСОБА_21 - 4,2м, автомобіля ВАЗ - 3,9м. Виявлена значна осип осколків скла і фрагментів частин автомобілів по проїжджій частині, а також комплекс задирів (счеса) на дорожньому покритті по смузі руху ВАЗа, в схемі вказані точні межі їх початку і закінчення. Розміри осипи - довжина 15,9м, ширина 10,8м. (а.с.12-14 т.1) Масштабна схема місця ДТП також точно відтворена експертом під час проведення експертизи, яка досліджена судом і знаходиться в матеріалах справи. (а.с.132 т.1)

У відповідності з актом комісійного обстеження дорожніх умов даної ділянки дороги ширина проїжджої частини складає 8,9м, тобто кожна зі смуг руху становить 4,45м, що на 0,6 менше ніж встановлено в протоколі огляду місця події. (а.с.40 т.1)

Аналізуючи зазначені докази, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що при будь-якому з двох варіантів задираки, счеса, осип розташовуються на смузі руху автомобіля ВАЗ і визначають місце зіткнення транспортних засобів, в зв'язку з чим, згадане протиріччя не могло вплинути і не вплинуло на загальний висновок експертної комісії про причини дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з висновком додаткової судової автотехнічної експертизи №1230 від 20.03.2012 року (а.с.158 т.2) показання свідків ОСОБА_19 і ОСОБА_31 про розвиток події, з технічної точки зору є спроможними. Оцінюючи зазначені показання, експерти прийшли до висновку про їх технічну обґрунтованості, оскільки вони узгоджуються і не суперечать слідової інформації, що міститься на схемі до протоколу огляду місця події, а саме розташуванню задирів (счеса) на дорожньому покритті (місце первинного контакту автомобілів), кінцевого стану транспортних засобів.

Тоді як, згідно з висновком судової автотехнічної експертизи №1171 від 12.09.2017 року експертами була досліджена версія механізму розвитку події ОСОБА_10, а саме, що він рухався зі швидкістю 60-70 км/год., було слизько і в цей момент він побачив, як зустрічний автомобіль виїхав на його смугу руху за 20-30 метрів від нього і відразу стався удар в ліву сторону його автомобіля. Зіткнення сталося на його смузі руху. В результаті дослідження цієї версії експерти прийшли до висновку про те, що все сказане ОСОБА_10 суперечить висновку автотехнічної експертизи від 26.01.2012 року (т.1 л.д.117-132), згідно з яким зустрічний зіткнення в автомобілем ВАЗ-21102 і автомобілем Nissan Maxima і контакт відбувся між передньою лівою частиною автомобіля ВАЗ, при цьому в момент входу в контакт поздовжні осі автомобілів розташовувалися під кутом 170 градусів. Місце зіткнення автомобілів сталося на смузі руху автомобіля ВАЗ, в районі розташування задирів на дорожньому покритті.

Таким чином, пояснення водія ОСОБА_10 про механізм розвитку даної дорожньо-транспортної пригоди суперечать матеріалам справи та, відповідно, є неспроможними з технічної точки зору. (том 11 а.с.51)

Доводи обвинуваченого ОСОБА_10 про те, що він при дорожньої транспортної пригоди не знаходився у стані алкогольного сп’яніння, спростовуються показаннями свідків та іншими доказами.

Так, відповідно повідомлення Маріупольської міської лікарні швидкої медичної допомоги від 20.01.2012 року №29, підписаного головним лікарем ГБСМП, завідувачем травматологічного відділення і лікуючим лікарем ОСОБА_10 поступив у відділення 14.01.2012 року о 21.25. з діагнозом перелом тазу зліва зі зміщенням, травматичний вивих лівого стегна, перелом 7-8 ребра праворуч, забита лівого колінного суглоба, садна спини, перелом кісток носа. Хворий під час вступу обстежений на наявність алкоголю в крові і сечі. Складено протокол медичного огляду №152 від 14.01.2012 року - алкогольне сп'яніння. Флакони з кров'ю і сечею були вилучені 15.01.2012 року о 14.30. пом.прокурора Першотравневого району Донецької області ОСОБА_33 Результат дослідження міського наркологічного диспансеру №3941 - наявність етилового спирту в сечі - 2,7 проміле. (л.д.51-52 том 1)

Згідно постанови про проведення виїмки, 15.01.2012 року пом.прокурора Першотравневого району Новацький В.Б. вилучив зразки крові і сечі ОСОБА_10, відібрані працівниками травматологічного відділення, про що склав протокол виїмки, з якого вбачається, що в присутності понятих пом.прокурора Новацький В.Б. вилучив два флакони з кров'ю ОСОБА_10 по 2,5 мл кожен, два флакони з сечею ОСОБА_10 по 10 мл кожен. Флакони поміщені в пакет, який перев'язаний ниткою, кінці якої закріплені биркою і скріплені печаткою.(л.д.73-75 т.1)

Згідно протоколу огляду від 15.01.2012 року пом.прокурора Новацький В.Б. в присутності понятих в пгт.Мангуш в зв'язку з необхідністю проведення дослідження зразків крові і сечі в різних медичних установах, розкрив даний пакет і розділив флакони по різних пакетах, в результаті чого два флакони з кров'ю ОСОБА_10 були поміщені з першої биркою в інший пакет і опечатаний належним чином, а зразки з сечею - два флакони поміщені і опечатані в іншому пакеті всередині в первісної биркою.(л.д.76 т.1)

У такому вигляді 16.01.2012 року на дослідження були доставлені в наркодиспансер Маріуполя 2 флакона сечі ОСОБА_10, про що розписалася зав. лабораторією ОСОБА_34 (л.д.77 т.1) і в той же день була отримана відповідь за номером 43 про те, що за результатами дослідження сечі на предмет міститься визначення алкоголю газохроматографічному методом ОСОБА_10 кількісний вміст алкоголю в сечі його склало 2,76 проміле. Результат №310 від 16.01.2012 року. (д.д.78) До відповіді прикладений дублікат результату з мокрим кутовим штампом установи і підписом лікаря-лаборанта. (Л.д.79-81). Фотокопії завірені підписом компетентної особи та печаткою міського наркодиспансеру.

Згідно висновку токсикологічної експертизи № 1 від 16-20.01.2012 року при судово-токсикологічному дослідженні крові ОСОБА_10 встановлено, що в крові знайдений спирт етиловий у кількості 2,26г/л. (т.1 а.с. 137).

З висновку додаткової СМЕ № 45 від 21.03.2012 року вбачається, що дані судово-токсикологічного дослідження крові ОСОБА_10 на алкоголь - 2,26 г/л етилового алкоголю і дані дослідження сечі ОСОБА_10 - виявлено 2,7 проміле етилового алкоголю, свідчать про те, що в момент взяття біологічного матеріалу на дослідження, тобто 14.01.2012 року о 21 годині 15 хвилин ОСОБА_10 знаходився в стані алкогольного сп'яніння середнього ступеня (т.1 а.с. 186-187).

Лікар травматологічного відділення лікарні швидкої медичної допомоги (далі ЛШМД) ОСОБА_35, допитаний в якості свідка пояснив, що 14.01.2012 року о 21.15. в відділення був доставлений учасник ДТП ОСОБА_10, медбрат Самолюк зробив забір крові і сечі у хворого на алкоголь. Планували аналіз сечі зробити катетером, однак ОСОБА_10 добровільно здав аналіз самостійно природним способом. Він склав відповідний протокол і після надходження відповіді аналізу сечі ОСОБА_10 з наркодиспансеру, він виставив остаточний діагноз, що ОСОБА_10 в момент ДТП перебував у стані алкогольного сп'яніння. (а.с.102 т.2)

Судом першої інстанції надана оцінка зазначеним доказам в їх сукупності та зроблений правильний висновок про те, що обвинувачений ОСОБА_10 14.01.2012 року о 21 годині 15 хвилин ОСОБА_10 знаходився в стані алкогольного сп'яніння середнього ступеня, чим спростовуються доводи обвинуваченого.

З урахуванням наведеного, виходячи з того, що доводи захисника та обвинуваченого не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги останнього про необхідність скасування вироку як винесеного з суттєвими порушеннями процесуальних норм задоволенню не підлягають.

Що ж стосується наведених в апеляційній скарзі доводів про те, що судом не були взяті до уваги показання обвинуваченого в частині його непричетності до інкримінованого злочину, колегія суддів вважає їх необґрунтованими та погоджується з судом першої інстанції, який критично віднісся до відповідних свідчень обвинуваченого та цілком правильно визнав їх такими, що не підтверджуються, а взагалі спростовуються іншими доказами по кримінальному провадженню.

Суд апеляційної інстанції також вважає це певною лінією захисту з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене правопорушення, а тому вони в даному конкретному випадку не можуть бути підґрунтям для перегляду в апеляційному порядку оскаржуваного вироку суду.

Також не заслуговують на увагу доводи в апеляційній скарзі захисника в інтересах обвинуваченого про те, що судом було залишено поза увагою недостовірність показів інших свідків у зв'язку з суперечністю їх показань, а також те, що судове рішення було ухвалено з обвинувальним нахилом. Деякі розбіжності в показаннях свідків, які вони особисто давали під час судового розгляду свідчать про індивідуальне сприйняття кожним подій, учасниками яких вони були, і не впливають на висновок суду. А та обставина, що слідство і суд по-іншому оцінюють докази, зокрема, показання свідків, висновки експертиз та інших письмових доказів, порівняно з оцінкою їх обвинуваченим та його захистом, не свідчить про необ'єктивність слідчих органів і суду, на що є посилання в принесених апеляціях.

Аналізуючи позицію обвинуваченого, зіставляючи її з обвинуваченням, що йому інкримінується, а також з показами свідків та з іншими доказами, дослідженими судом, які повністю викривають обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину, колегія суддів робить висновок про те, що вищезазначені покази та інші наведені судом докази мають характер логічних, послідовних та об'єктивних.

Зазначені докази винуватості ОСОБА_10 є такими, що доповнюють одне одного, є належними, достовірними, допустимими, достатніми та такими, що не суперечать Конституції та нормам КПК України.

Виходячи з наведеного, доводи захисту, про те що обвинувачений не вчиняв зазначеного у вироку кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, є безпідставними, як і доводи про відсутність у провадженні об'єктивних доказів вини у вчиненні даного злочину і що обвинувальний вирок нібито побудований на припущеннях суду.

Проаналізувавши наведені докази в їх сукупності і давши оцінку, суд обґрунтовано не погодився з даними доводами апелянта, та правильно оцінив докази, які поклав в основу свого рішення, як об'єктивні.

Колегія суддів вважає, що давши належну оцінку всім зібраним доказам у сукупності, врахувавши поведінку всіх учасників під час вчинення злочину, суд дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_10 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб, за наведених у вироку обставин і правильно кваліфікував його дії за ч.3 ст.286 КК України.

За таких обставин вважати, що ОСОБА_10 невмотивовано засуджено за вказані злочинні дії, немає підстав. Тому доводи захисника обвинуваченого є необґрунтованими, оскільки на підставах тих доказів, які були предметом перевірки в судових засіданнях, з достатньою повнотою з'ясовано всі обставини зазначеного у вироку злочину.

Так як, вивченням матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ'єктивність дослідження слідчими органами та судом обставин справи, не має підстав вважати, що у справі допущена суттєва неповнота досудового або судового слідства, яка викликає необхідність скасування вироку в частині засудження ОСОБА_10 за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України з подальшим направленням справи прокурору на додаткове розслідування чи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, на чому наполягає в своїй апеляції обвинувачений.

Згідно зі ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів.

Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для його вибору суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про винну особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші обставини, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого злочину.

З огляду на матеріали кримінального провадження, суд при призначенні покарання обвинуваченому в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, які згідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_10, який провину протягом усього слідства не визнавав, хоча вжив заходів до часткового відшкодування збитку, що суд розцінив, як бажання отримати не суворе покарання, проте прийняв цю обставину як пом'якшувальну його провину; наявність обставини, що обтяжує покарання, як скоєння злочину у стані алкогольного сп’яніння, позитивні характеристики особи, стан його здоров’я, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання в межах санкції статті у вигляді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на певний строк.

Отже, у цьому кримінальному провадженні, як видно з його матеріалів, не встановлено обставин, які б давали підстави вважати, що покарання ОСОБА_10 призначено із порушенням визначених у законі загальних засад.

Відповідно до положень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При цьому суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи з обставин справи, потерпілі зазнали моральні страждання, пов'язаних з втратою близьких, вироком суду стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_10 на користь потерпілої ОСОБА_12, її малолітнього сина ОСОБА_13, потерпілого ОСОБА_6, потерпілої ОСОБА_14, потерпілого неповнолітнього ОСОБА_15 моральну шкоду у сумі по 800 000 грн. кожному.

На переконання колегії суддів, такий розмір моральної шкоди є об'єктивним та в повній мірі відповідає моральним втратам потерпілих, а тому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вбачає підстави в даному випадку для зміни вироку в даної частині.

Таким чином, виходячи з системного аналізу матеріалів кримінального провадження можливо зробити висновок, що суд першої інстанції під час ухвалення даного обвинувального вироку виходив першочергово з загальних засад кримінального процесуального законодавства, у зв'язку з чим було постановлено законне та обґрунтоване рішення, яке підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги в даному кримінальному провадженні - такими, що не підлягають задоволенню.

Будь-яких даних, які б свідчили про наявність при розслідуванні кримінального провадження та його розгляді істотних вимог норм кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою безумовне скасування всього вироку, по справі не встановлено.

Керуючись ст.ст.362,365,366,367,377 КПК України (в ред.1960 року), колегія суддів,

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_10 залишити без задоволення.

Вирок Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 грудня 2017 року щодо ОСОБА_10,- залишити без змін.

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана протягом місяця з моменту оголошення ухвали, яка оскаржується,засудженим, який тримається під вартою,- в той самий строк, з моменту вручення йому копії ухвали.

Судді:

____ ______ _____

І.М.ОСОБА_36 ОСОБА_37ОСОБА_2