Рішення № 73878680, 10.05.2018, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 205/7675/17

2/195/159/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

10.05.2018 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Кондус Л.А., при секретарі - Музичук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду сел. Томаківка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення з останньої заборгованості за кредитним договором б/н від 27.06.2012 року в сумі 17898,93 грн. мотивуючи тим, що вонаотримала кредит у розмірі 800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між останньою та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

При укладанні Договору сторони керувалися ч.1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У порушення вимог статей 526, 527, 530 ЦК України та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Відповідно до ч.2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Сторони у судове засідання не з'явилися.

Представник позивача подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, при цьому наполягає на позовних вимогах та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача директор Комунального закладу «Іллінський психоневрологічний інтернат» ДОР ОСОБА_2 подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності відповідача, яка є підопічною вказаного закладу та проживає в ньому з 27.01.2015 р. і буде проживати довічно, знаходиться на повному державному забезпеченні та на підтвердження вказаних фактів надав відповідні документи. Представник відповідача просить зменшити нараховану відповідачу пеню та штрафні санкції в зв'язку з тяжким матеріальним становищем, вона є інвалідом з дитинства 2 групи та окрім державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства відповідач нічого не отримує.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши відповідача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

27.06.2012 року між сторонами у справі було укладено кредитний договір, що складається із Заяви відповідача, «Умов та правил надання банківських послуг», «Правил користування платіжною карткою», «Тарифів Банку», копії яких додано позивачем до матеріалів справи.

Відповідно до банківської ліцензії № 22 від 05 жовтня 2011 року виданої Національним банком України позивачу по справі вбачається, що Публічне акціонерне товариство КБ «ПриватБанк» має право здійснювати банківські послуги, визначені частиною третьою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до п.1.1.2.4 «Умов та правил надання банківських послуг» за незгодою зі зміною Правил та «Тарифів Банку», які викладені на банківському сайті позичальник зобов'язується надати Банку письмову заяву про розірвання цього Договору та погасити виниклу перед Банком заборгованість.

На підставі п.1.1.3.2.3. «Умов та правил надання банківських послуг», банк має право на зміну Тарифів, які викладені на банківському сайті, а також інших умов обслуговування рахунків.

Згідно п.1.1.3.2.2. «Умов та правил надання банківських послуг» у разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов даного Договору та/або у разі виникнення Овердрафту Банк має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та/або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов'язків в цілому або у встановленою Банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов'язків та інших обов'язків за цим Договором.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України і є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певні послуги, а інша сплатити вартість отриманих послуг.

Згідно до ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язань є неприпустимою.

З матеріалів справи суд вбачає, що відповідач належним чином не виконує умови договору, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 17898,93 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 31.10.2017 р. року, яка складається: 798,86 грн. - тіло кредиту; 12771,55 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3000 грн. -заборгованість за пенею; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 828,52 грн. - штраф (процентна складова).

Статтею 549 ЦК України передбачено, що «Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання». Але статтею 551 ЦК України передбачено, що «Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення».

За таких обставин, суд враховує норми ст.3 ЦК України, щодо справедливості, та розумності, які є загальними засадами цивільного законодавства та вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Положення ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 цього Кодексу щодо загальних засад цивільного законодавства та п.4 ч.5 ст. 12 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процессу в реалізації ними прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року в справі № 6-1120цс15.

Як роз'яснено в п.27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», істотними обставинами в розумінні ч.3 ст.551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Як вбачається з розрахунку позивача, відповідач частково виконувала грошові зобов'язання за кредитним договором, тобто здійснювала частково погашення заборгованості щомісячно на протязі 2012-2015 р.р.

При цьому, з матеріалів справи суд вбачає, що розмір пені перевищує розмір основного боргового зобов'язання за кредитним договором більш як у три рази.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків, як заходу цивільно-правової відповідальності, має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Конституційний Суд України в рішенні від 10.11.2011 року N 15-рп/2011 зазначає, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.

Таким чином, перевіряючи наведені розрахунки пені, суд зазначає, що розмір пені, заявлений позивачем в сумі 3000 грн. значно перевищує суму наданого відповідачу кредиту, оскільки заборгованість за кредитом складає - 798,86 грн.

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже вбачається, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15.

Тому суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні вимоги про стягнення штрафів, а сааме: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 828,52 грн. - штраф (процентна складова).

На підставі наведеного, виходячи із принципів об'єктивності, реальності і справедливості, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 798,86 грн., тобто не більше суми заборгованості по тілу кредиту, та відмовити позивачу у стягненні штрафів: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 828,52 грн. - штраф (процентна складова), у зв'язку з чим підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума заборгованості за кредитним договором в розмірі 14369,27 грн., яка складається з: 798,86 грн. - заборгованість за кредитом (тіло кредиту); 12771,55 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 798,86 грн. - заборгованість за нарахування пені.

Згідно ст. 141 ЦПК України, ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати по справі, які складаються зі сплаченого судового збору пропорційно розміру задоволених вимог. Тому суд стягує з відповідача судовий збір в сумі 1284,48 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4,9, 83, 229, 235, ч.2 ст. 247, 258, 259, 265 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 549, 551, 611, 625, 652, 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" (адреса місцезнаходження: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, рахунок № 29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299) заборгованість за кредитним договором б/н від 27.06.2012 року в сумі 14369,27 грн. (чотирнадцять тисяч триста шістдесят дев'ять грн. 27 коп.), з них: 798,86 грн. - заборгованість за кредитом (тіло кредиту); 12771,55 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 798,86 грн. - заборгованість за нарахування пені.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) пропорційно до задоволених вимог понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1284,48 грн. (одну тисячу двісті вісімдесятчотири грн.48 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів після його проголошення.

Суддя: Л. А. Кондус