Постанова № 7387808, 25.12.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2009 р. Справа № 9/190-09

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Фоміної В.О., судді Гончар Т.В., судді Кравець Т.В

при секретарі Горбачовій О.А.

за участю представників сторін:

позивача не з*явився

відповідача не з*явився

розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх.№ 3228 С/2-5) на рішення господарського суду Сумської області від 08.10.2009 року по справі № 9/190-09

за позовом: Приватного підприємства “КуДі”, м. Львів

до відповідача: Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Суми

про захист інтелектуальних прав та стягнення 15000 грн. 00 коп., -

встановила:

В червні 2009 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом та після зміни позовних вимог просив суд визнати використання знаку для товарів та послуг " GLOBO ", відповідно до свідоцтва № НОМЕР_2, суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (далі СПД-ФО ОСОБА_1) неправомірним; зобов'язати останнього не використовувати знак для товарів та послуг " GLOBO ", відповідно до свідоцтва на знак для товарів та послуг № НОМЕР_2; визнати неправомірним використанням ділової репутації суб'єкта господарювання ПП «КуДі»- СПД-ФО ОСОБА_1; зобов'язати його не використовувати ділову репутацію суб'єкта господарювання ПП «КуДі»; визнати дії відповідача фактом недобросовісної конкуренції; зобов'язати СПД-ФО ОСОБА_1 не здійснювати дії пов'язані з недобросовісною конкуренцією щодо ПП «КуДі»та стягнути з нього моральні збитки в розмірі 15 000 грн. 00 коп. Позовна заява обґрунтована неправомірним використанням ділової репутації ПП «КуДі», а саме використання без дозволу уповноваженої на то особи знаку для товарів та послуг " GLOBO ", яке офіційно належить ПП «КуДі».

Рішенням господарського суду Сумської області від 08.10.2009 року по справі № 9/190-09 (суддя Лущик М.С.) позов задоволено частково. Визнано використання знаку для товарів та послуг " GLOBO " відповідно до свідоцтва № НОМЕР_2 СПД-ФО ОСОБА_1 неправомірним. Зобов'язано СПД-ФО ОСОБА_1 не використовувати знак для товарів та послуг " GLOBO ", відповідно до свідоцтва на знак для товарів та послуг № НОМЕР_2. Визнано неправомірним використання ділової репутації суб'єкта господарювання ПП «КуДі»СПД-ФО ОСОБА_1 Зобов'язано СПД-ФО ОСОБА_1 не використовувати ділову репутацію субєкта господарювання ПП «КуДі». Визнано дії СПД-ФО ОСОБА_1 фактом недобросовісної конкуренції. Зобовязано СПД-ФО ОСОБА_1 не здійснювати дії повязані з недобросовісною конкуренцією щодо приватного підприємства «КуДі». Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення в частині задоволення позову мотивоване тим, що відповідачем в порушення ст.20 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” та ст.424 ЦК України здійснювалося використання товарного знаку “GLOBO”за свідоцтвом № НОМЕР_2, виданим 25.10.2007р. Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, за відсутності доказів того, що вказаний знак використовувався ним правомірно. В якості доказу факту незаконного використання відповідачем знаку для товарів і послуг “GLOBO” та порушення права позивача на обєкти інтелектуальної власності суд першої інстанції послався на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 30.09.2008 р. у справі №3-21135/2008, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності у звязку зі здійсненням ним реалізації тюнерів для прийняття супутникових каналів із використанням знаку для товарів та послуг “GLOBO” , який на правах ліцензіара використовує позивач, а саме - накладено адміністративне стягнення за ст. 51-2 КпАП України у вигляді штрафу на користь держави в сумі 225,00 грн. та конфісковано в прибуток держави 9 ресиверів - марки “GLOBO 4100С”.

Відмова у стягненні суми моральних збитків мотивована тим, що в цій частині вимог позивач не довів суду факту заподіяння відповідачем моральної шкоди ПП "КуДі" взагалі та зокрема у визначеному ним розмірі - 15 000,00 грн.

Позивач, ПП «КуДі», в апеляційній скарзі порушує питання про скасування зазначеного рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з СПД-ФО ОСОБА_1 моральних збитків в розмірі 15 000 гривень, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

17.11.2009р. від позивача на адресу Харківського апеляційного господарського суду надійшло обґрунтування правової позиції до апеляційної скарги на рішення господарського суду Сумської області від 08.10.2009 року по справі № 9/190-09 з 8-ю додатками, в яких він порушує питання про скасування зазначеного рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача моральних збитків в розмірі 15 000 гривень та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи правову позицію заявник зазначає, що суд першої інстанції при винесенні рішення не прийняв до уваги, що розповсюдження відповідачем - СПД ФО ОСОБА_1 - несертифікованої, контрафактної продукції, а саме тюнерів з неодноразовим, навмисним, неправомірним використанням знаку для товарів та послуг “GLOBO”призвело до суттєвого спаду реалізації товару позивачем, до втрати престижу торгівельної марки “GLOBO” і, відповідно, ділової репутації позивача. Суд першої інстанції, також, не врахував наявності в матеріалах справи усієї сукупності ознак складу цивільного правопорушення (протиправності діяння, факту заподіяння моральної шкоди, причинного звязку між протиправним діянням і моральною шкодою, вини заподіювача шкоди). Тому, висновок місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення таких вимог, на думку позивача, не відповідає обставинам справи.

Крім того, позивач зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що згідно з п.п.2.2.6. п.2.2. ст.2 Статуту позивач має право на ремонт і встановлення супутникових антен, згідно з п.п.2.2.46. п.2.2. ст. 2 позивач має право на побутове обслуговування, до якого відноситься і обслуговування обладнання для прийому супутникового телебачення, відповідно до п.п.2.2.66. п.2.2. ст. 2 позивач має право на проведення робіт по встановленню кабельного телебачення, телефонного звязку, компютерної техніки, ремонт телерадіоапаратури, до якого відноситься і ремонт обладнання для прийому супутникового телебачення, а згідно з п.п.2.2.51., 2.2.57., 2.2.69. п.2.2. ст.2 Статуту позивач має право на виробництво та реалізацію промислових товарів і виробів, проектування та розробку схемо-технічних рішень, виготовлення та реалізація складної цифрової та аналогово-цифрової електронної телерадіоапаратури, виробництво, програмне та технічне обслуговування радіоелектронної, обчислювальної, копіювальної та іншої оргтехніки, до яких відносяться виробництво і обслуговування обладнання для прийому супутникового телебачення, оскільки є промисловим товаром (виробом) з елементами складної цифрової та аналогово-цифрової електронної телерадіоапаратури. Окрім того, згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України НОМЕР_4 від 19.12.2008 р. у графі види діяльності за КВЕД зазначено: 52.45.0 Роздрібна торгівля побутовими електротоварами, радіо- та телеапаратурою; 32.30.1 Виробництво апаратури для приймання, запису та відтворення звуку та зображення. Також відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія НОМЕР_3 від 22.01.2009 р. у графі види діяльності зазначено: 32.30.1. Виробництво апаратури для приймання, запису та відтворення звуку та зображення;

52.45.2. Роздрібна торгівля радіотелевізійними товарами.

На думку позивача, твердження суду першої інстанції про те, що “до предмету діяльності позивача не входить ні виробництво, ні встановлення, ні обслуговування пристроїв для приймання супутникового телебачення, а саме тюнерів (ресиверів) не відповідає дійсності. Заявник скарги просить апеляційний суд надати правову оцінку вищенаведеному.

18.12.2009р. позивач надав суду апеляційної інстанції заяву про зміну вимог апеляційної скарги, в якій він просить скасувати рішення господарського суду Сумської області в частині стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на його користь 85 грн. державного мита та 156 грн. 25коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі та стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 моральні збитки в розмірі п'ятнадцять тисяч гривень; Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на його користь - 235грн. державного мита та 156 грн. 25коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу як розподіл господарських витрат та повернення державного мита з бюджету по результатах розгляду справи у суді першої інстанції.

В запереченнях на апеляційну скаргу від 25.11.09р. та від 16.12.09р. відповідач просить оскаржуване рішення господарського суду Сумської області залишити без змін, у задоволені апеляційної скарги відмовити, оскільки скарга не містить будь-яких підстав для скасування рішення. В звязку з тим, що позивачем на виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 24.11.09р., не направлено копію обгрунтування правової позиції до апеляційної скарги на рішення господарського суду Сумської області від 08.10.2009 року, а текст самої скарги не містить обгрунтування позиції апелянта та доказів наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення, то відповідач виконати вимоги ухвали суду і надати свої заперечення не мав можливості, оскільки не отримав таких обгрунтувань ні в передбачений строк для подання апеляційної скарги, ні в призначений судом. До того ж вважає що апеляційна скарга подана щодо вимоги, яка розглянута судом першої інстанції, але рішення до якої судом не прийняте, в звязку з чим відсутній предмет розгляду в апеляційному суді.

17.12.09р. сторони, будучи належним чином повідомлені про місце, день та час розгляду справи, своїх представників у судове засідання не направили, про неможливість прибуття у судове засідання з поважних причин суд не повідомили.

Колегія суддів вважає за можливе розгляд справи за апеляційною скаргою здійснити у відсутність її заявника та відповідача за наявними у справі документами, оскільки ухвалою суду від 24.11.09 р. вони були попереджені, що неявка в судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інший строк, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі вимоги позивача та у відзиві на неї відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, з наступних підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення в частині задоволених вимог, керуючись нормами статей 418, 424, 427 ЦК України, пунктів 4, 8 статті 16, статті 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо визнання використання знаку для товарів та послуг » відповідно до свідоцтва № НОМЕР_2 СПД-ФО ОСОБА_1 неправомірним та щодо зобов'язання останнього не використовувати знак для товарів та послуг "відповідно до свідоцтва на знак для товарів та послуг № НОМЕР_2.

З такими висновками частково погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший обєкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності.

Згідно зі ст. 495 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є:

1)право на використання торговельної марки;

2)виключне право дозволяти використання торговельної марки;

3)виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання;

4)інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до ст. 492 Цивільного кодексу України торгівельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Відповідно до ст. 494 Цивільного кодексу України набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 157 Господарського кодексу України право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом.

Використанням торговельної марки у сфері господарювання визнається застосування її на товарах та при наданні послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, повязаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг.

Свідоцтво надає право його володільцеві забороняти іншим особам використовувати зареєстровану торговельну марку без його дозволу, за винятком випадків правомірного використання торговельної марки без його дозволу.

25.10.2007 року Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України громадянину ОСОБА_2 видано свідоцтво № НОМЕР_2 на знак для товарів та послуг » для 9,37,38 класів МКТП (зокрема, виробництво та встановлення пристроїв для приймання супутникового телебачення).

Таким чином, ОСОБА_2 є володільцем свідоцтва №НОМЕР_2 від 25.10.2007р. на знак для товарів та послуг ».

Згідно ч. 2 ст. 495 Цивільного кодексу України майнові права інтелектуальної власності на торгівельну марку належать володільцю відповідно свідоцтва…

Відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг»свідоцтво надає його володільцю право використовувати знак та інші права, визначені цим законом.

25.10.2007 року між громадянином ОСОБА_2 (ліцензіар) та Приватним підприємством "КуДі"( ліцензіат) було укладено ліцензійний договір, за яким позивачеві було передано в оплатне користування знак для товарів та послуг ", відповідно до свідоцтва на знак для товарів та послуг №НОМЕР_2.

Згідно з п.п. 2.1. ліцензійного договору ліцензіар передає невиключне право використання знаків для товарів та послуг “GLOBO”, відповідно до свідоцтва на знаки для товарів та послуг №НОМЕР_2, щодо всіх товарів та послуг, зазначених у свідоцтві, а ліцензіат зобовязується сплатити ліцензійну плату в розмірах та на умовах, визначених у цьому договорі.

Відповідно до п. 3.1. договору ліцензіар зобовязується надати ліцензіату невиключну ліцензію на використання знаків для товарів та послуг на будь-якій території, включаючи територію України та будь-якої іншої іноземної держави світу.

Можливість передачі власником свідоцтва своїх прав на використання знака будь-якій особі на підставі ліцензійного договору передбачена пунктом 8 статті 16 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”.

Статтею 427 ЦК України визначено, що майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі.

Таким чином, позивач (ліцензіат) отримав від власника свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 (ліцензіара) майнові права на використання словесного знака (майнові права інтелектуальної власності) за ліцензійним договором про передачу прав на використання знаку для товарів та послуг (торгівельної марки) від 25.10.2007 року.

У п.п. 6.2. договору передбачено, що ліцензіат має право забороняти іншим особам використовувати знаки для товарів та послуг без дозволу ліцензіата, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з законом порушенням прав власника свідоцтва.

Відповідно до абз. 3 п. 2 ст. 20 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів та послуг ”вимагати поновлення порушених прав власника свідоцтва може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію.

Таким чином, враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що незважаючи на те, що позивач не є власником свідоцтва на знак для товарів та послуг №НОМЕР_2, він є володарем не виключних прав на використання знаків для товарів та послуг відповідно до свідоцтва на знаки для товарів та послуг, що зареєстрований у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг.

Дані обставини встановлено місцевим господарським судом, який в оскаржуваному рішенні обґрунтовано, із посиланням на відповідні норми чинного законодавства, а також на те, що позовну заяву підписано директором позивача ОСОБА_2, який є власником свідоцтва на знаки для товарів та послуг №НОМЕР_2дійшов висновку про те, що ПП «КуДі»має право вимагати поновлення порушених прав власника вищевказаного свідоцтва.

Згідно з наданим позивачем суду апеляційної інстанції витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, позивач є виробником апаратури для приймання, запису та відтворення звуку і зображення, здійснює роздрібну торгівлю радіотелевізійними товарами, приймачів супутникових каналів, ресиверів, кріплень та пристосування для антен та приймачів супутникових каналів, які випускає та реалізує під товарним знаком ”(9 клас МКТП за свідоцтвом України №НОМЕР_2 ).

У відповідності до ст. 20 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачене статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що одним із засобів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, що порушує право.

Факт вчинення відповідачем дій, що порушують права позивача, підтверджується матеріалами справи.

Так, позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на те, що відповідно до постанови Зарічного районного суду м. Суми від 30.09.2008 року у справі № 3-21135/2008 про накладення адміністративного стягнення, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення прав на інтелектуальну власність у звязку зі здійсненням ним реалізації тюнерів для прийняття супутникових каналів із використанням знаку для товарів та послуг “GLOBO”, який на правах ліцензіара використовує позивач, а саме - накладено штраф у розмірі 225,00 грн., 9 ресиверів марки “GLOBO 4100С”, вилучених у ОСОБА_1, конфісковано в прибуток держави ( в матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, а також із пояснень, наданих відповідачем апеляційному господарському суду, СПДФО ОСОБА_1 не заперечує того факту, що закупав через Інтернет у м. Вінниця цифрові ресивери марки “GLOBO 4100С” та здійснював їх реалізацію (установку покупцю).

Крім того, СПДФО ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 лист (а.с. 95 т. 1) з повідомленням про те, що він не має права здійснювати торгівлю цифровими ресиверами марки “GLOBO ” без згоди на це ОСОБА_2, оскільки на території України тільки ОСОБА_2 є володільцем знака для товарів і послуг ”, але ніяких договірних відносин про сумісну діяльність з ОСОБА_2 у відповідача не існувало.

Таким чином, відповідач використовував позначення “GLOBO”, схоже із зареєстрованим знаком для товарів і послуг свідоцтвом №НОМЕР_2.

Оскільки відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів правомірного використання зареєстрованого товарного знаку “GLOBO” (свідоцтво №НОМЕР_2 від 25.10.2007 р.), а позовні вимоги ПП “КуДі” в частині незаконного використання СПДФО ОСОБА_1 знаку для товарів і послуг “GLOBO” - обґрунтовані, то на думку колегії суддів, місцевим господарським судом зроблено обґрунтований висновок про те, що позовні вимоги в частині зобовязання відповідача не використовувати знак для товарів та послуг »відповідно до свідоцтв №НОМЕР_2 є правомірними, узгоджуються з приписами чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про визнання використання зареєстрованого відповідно до свідоцтва №НОМЕР_2 знаку для товарів та послуг “GLOBO” СПДФО ОСОБА_1 неправомірним, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

-визнання права;

-визнання правочину недійсним;

-припинення дії, яка порушує право;

-відновлення становища, яке існувало до порушення;

-примусове виконання обовязку в натурі;

-зміна правовідношення;

-відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

-відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

-визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної

влади, органу влади АРК, або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Колегія суддів також зазначає, що задоволення позовних вимог у частині не використання СПДФО ОСОБА_1 знаку для товарів і послуг “GLOBO” ґрунтується на доведеності факту неправомірного використання відповідачем знаку для товарів та послуг ”, проте, встановлення вказаного факту не може бути окремою позовною вимогою, оскільки, як вбачається з системного аналізу змісту статті 16 ЦК України та законодавчих актів, що регулюють спірні правовідносини, законом не передбачено такого способу захисту цивільних прав та інтересів як визнання неправомірними використання знаків для товарів та послуг.

Таким чином, оскільки предмет позову в цій частині не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив позовні вимоги про визнання використання зареєстрованого відповідно до свідоцтва № НОМЕР_2 знаку для товарів та послуг “GLOBO” СПДФО ОСОБА_1 неправомірним. Крім того, позивачем не наведено аргументів, з яких підстав він вважає задоволення позовної вимоги щодо зобовязання відповідача не використовувати знак для товарів та послуг “GLOBO” недостатнім для захисту порушених прав ПП “КуДі”.

Стосовно не врахування судом першої інстанції положень Статуту та доказів щодо видів діяльності підприємства слід зазначити, що суд може врахувати докази надані (наявні) в обґрунтування доводів, наведених в позовній заяві. Однак, позивач не надав суду першої інстанції в обґрунтування своїх доводів ні Статуту підприємства, ні довідку з Єдиного держреєсту підприємств та організацій, ні витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб.

Відносно вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому відповідачем в сумі 15 000,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як встановлено п. З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підриву довіри до її діяльності.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Позивач, посилаючись на вищевказану Постанову Пленуму Верховного Суду України, наполягає на тому, що сам факт посягання на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку є підставою для відшкодування моральної шкоди. Разом з тим, як вбачається з вищенаведених приписів зазначеної постанови, необхідними підставами для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди є не лише доведення факту посягання на фірмове найменування, товарний знак тощо, а й обовязкове встановлення факту наявності втрат немайнового характеру внаслідок такого посягання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Таким чином, для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння моральної шкоди позивачеві необхідно встановити наявність усієї сукупності зазначених ознак складу цивільного правопорушення (протиправність діяння, факт заподіяння шкоди (у даному випадку - саме моральної), причинний зв'язок між протиправним діянням і шкодою, вина заподіювана шкоди), тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.

Втім, позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів того - якими неправомірними діями чи бездіяльністю відповідачем була заподіяна йому моральна шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та не було надано доказів на підтвердження такої шкоди.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги: - суттєвий спад реалізації;

- порушення права власності (інтелектуальної) - як один з видів моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однак, позивач, посилаючись в апеляційній скарзі на негативну оцінку своєї діяльності в суспільстві (зокрема, з боку споживачів), нібито спричинену діями відповідача, не довів факту такої оцінки і причинного зв'язку між нею та діями СПД-ФО ОСОБА_1, а саме не надав доказів настання втрат немайнового характеру внаслідок зниження обсягу продажів ресиверів, жодних доказів фактів негативних наслідків через виникнення претензій щодо якості продукції, реалізованої відповідачем та взагалі доказів виникнення таких претензій.

Наданий позивачем протокол випробувань не може підтверджувати неякісність саме ресиверів (тюнерів), які використовував відповідач, оскільки немає підтверджень, що випробування проводились відносно цих ресиверів (тюнерів), і відсутні докази низької якості стосовно ресиверів (тюнерів), придбаних та реалізованих відповідачем.

Колегія суддів вважає недоведеними і посилання позивача, що відповідач здійснював реалізацію несертифікованої продукції, яка підлягає сертифікації .

Така реалізація дійсно є порушенням, однак яким чином і в якому розмірі цим порушенням завдано відповідачем моральної шкоди позивачеві ні в позовній заяві ні в апеляційній скарзі не зазначено, доказів завдання позивачеві цим порушенням моральної шкоди позивач суду не надав .

Позивач зазначає, що у кінцевого споживача формується недовіра до даного знаку у зв'язку з низькою якістю продукції, однак не надає належних та допустимих доказів того, що продукція, яка реалізовувалась відповідачем, була низької якості.

Отже, оскільки позивачем в порушення вимог ст.. 33 ГПК України не доведено, що відповідач здійснював реалізацію несертифікованої, низької якості продукції, яка не відповідає протипожежним вимогам, що саме дії відповідача спричинили моральну шкоду позивачу і в чому це виразилось, наявність причинно-наслідкового звязку між діями чи бездіяльністю відповідача та наслідками, тобто спричиненням відповідачем моральної шкоди позивачу, обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення моральної шкоди, докази наявності такої шкоди для позивача, то, на думку колегії суддів, місцевим господарським судом зроблено обґрунтований висновок про те, що позовні вимоги в частині відшкодування відповідачем моральної шкоди на користь позивача в розмірі 15000 грн., не підлягають задоволенню.

Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що господарський суд Сумської області в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, дійшовши законного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 15000 грн. моральної шкоди, проте помилково не зазначив в резолютивній частині рішення від 08.10.2009р. про відмову в позові в цій частині.

Приймаючи до уваги, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов законного, обґрунтованого та мотивованого висновку про відмову в позові в частині стягнення з відповідача на користь позивача 15000 грн. моральної шкоди, а в резолютивній частині в порушення норм процесуального права, не прийняв рішення в цій частині вимог, суд апеляційної інстанції, враховуючи приписи п. 37 Інформаційного листа ВГСУ від 29.09.09р. № 01-08/530 повинен самостійно усунути відповідне порушення.

Вказане порушення норм процесуального права призвело до прийняття неправильного рішення, що є відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Щодо визнання не правомірним використання ділової репутації суб'єкта господарювання ПП «КуДі»СПД-ФО ОСОБА_1, зобов'язання відповідача не використовувати ділову репутацію суб'єкта господарювання ПП «КуДі»; визнати дії відповідача фактом недобросовісної конкуренції; зобов'язати СПД-ФО ОСОБА_1 не здійснювати дії пов'язані з недобросовісною конкуренцією щодо ПП «КуДі» колегія суддів зазначає наступне.

Задовольняючи позов в цій частині вимог, суд першої інстанції виходив з того, що СПД-ФО ОСОБА_1 займається ідентичною господарською діяльністю як і Приватне підприємство "КуДі", а саме, - здійснює продаж приймачів супутникових каналів, ресиверів, однак при цьому використовується повністю тотожний знак для товарів та послуг права, який належить ПП «КуДі»на підставі п. 8 ст. 16 ЗУ "Про охорону прав на знак для товарів та послуг". Отже, ОСОБА_1 розповсюджував тюнери з незаконним використанням знаку для товарів та послуг "GLOBO" без дозволу уповноваженої на те особи, що є недобросовісною конкуренцією.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач неправомірно використав ділову репутацію суб'єкта господарювання ПП «КуДі» у зв'язку зі здійсненням останнім розповсюдження тюнерів з незаконним використанням знаку для товарів та послуг "GLOBO", тому визнав вимоги позивача щодо визнання неправомірним використанням ділової репутації суб'єкта господарювання ПП «КуДі»СПД-ФО ОСОБА_1, зобов'язанння СПД-ФО ОСОБА_1 не використовувати ділову репутацію суб'єкта господарювання ПП «КуДі», визнання дій СПД-ФО ОСОБА_1 фактом недобросовісної конкуренції та зобов'язання останнього не здійснювати дії пов'язані з недобросовісною конкуренцією щодо ПП «КуДі»правомірними обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З чим не може повністю погодитися колегія судді апеляційної інстанції.

Так, відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

За змістом статей 23 та 201 ЦК, а також статті 8 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" право на повагу до ділової репутації може за своєю природою належати будь-якому господарюючому суб'єкту (підприємцю).

Згідно зі статтею 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання можуть бути як юридичні, так і фізичні особи. Тому усі підприємці - як фізичні, так і юридичні особи, - мають право на відшкодування моральної шкоди внаслідок приниження їх ділової репутації та на звернення до господарського суду з відповідними позовами з додержанням визначених Господарським процесуальним кодексом України вимог щодо підвідомчості господарських спорів.

Визначення змісту ділової репутації залежить від природи її суб'єкта. Ділова репутація - це сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, торговельних марок та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг.

Законом України "Про захист від недобросовісної конкуренції" у статті 4 гл. 2 (Неправомірне використання ділової репутації суб*єкта господарювання) передбачено, що неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг, інших позначень, а також рекламних матеріалів, упаковки товарів, назв літературних, художніх творів, періодичних видань, зазначень походження товарів, що може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця), який має пріоритет на їх використання.

Згідно ст. 1 ЗУ "Про захист від недобросовісної конкуренції" недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.

Настання відповідальності за вчинення дій, зазначених у статті 8 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", з урахуванням змісту статті 1 названого Закону можливе лише за умови скоєння відповідного правопорушення у сфері конкуренції.

Згідно ст. 24 ЗУ "Про захист від недобросовісної конкуренції" особи, яким завдано шкоду внаслідок вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, можуть звернутися до суду із позовом про її відшкодування.

Згідно ст. 24 ЗУ "Про захист від недобросовісної конкуренції" у разі визнання вчинення порушень, передбачених статтями 4 і 6 цього Закону, органи Антимонопольного комітету України або особи, права яких порушені, мають право звернутися до суду із позовом про вилучення відповідних товарів з неправомірно використаним позначенням, копій виробів іншого суб'єкта господарювання і у виробника, і у продавця.

Однак, позивач не обґрунтував свої доводи, а саме у чому постраждала його ділова репутація та у чому полягають його фінансові збитки, який їх розмір, та їх розрахунок, таким чином позивачем не доведені обставини, на які він посилається та не виконані умови ст. 33 ГПК України, а обраний спосіб захисту цивільних пав та інтересів заявлений в цій частині вимог не передбачений ні ст. 20 ГК України, ні ст. 16 ЦК України, ані чинним законодавством або договором, крім вимоги щодо зобов*язання СПД-ФО ОСОБА_1 не здійснювати (припинити) дії, пов*язані з недобросовісною конкуренцією стосовно ПП «Куді».

Оскільки предмет позову в цій частині не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив позовні вимоги про визнання неправомірним використання ділової репутації суб'єкта господарювання ПП «КуДі»СПД-ФО ОСОБА_1; зобов'язанні останнього не використовувати ділову репутацію суб'єкта господарювання ПП «КуДі»; визнанні дій СПД-ФО ОСОБА_1 фактом недобросовісної конкуренції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вимоги позивача, викладені в апеляційній скарзі, не доведені належним чином, а рішення господарського суду Сумської області від 08.10.2009 р. підлягає скасуванню як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Апеляційна скарга залишається без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, п.2 ч.1 ст. 103, п. 4 ч. 1, ч. 2 ст.104, ст.105 ГПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «КуДі», м. Львів залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 08.10.2009 р. у справі №9/190-09 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити частково.

Зобов*язати Суб*єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_1 не використовувати знак для товарів та послуг " GLOBO ", відповідно до свідоцтва на знак для товарів та послуг № НОМЕР_2.

Зобов*язати Суб*єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_1 не здійснювати дії повязані з недобросовісною конкуренцією щодо приватного підприємства «КуДі».

В іншій частині позовних вимог в позові відмовити.

Стягнути з Суб*єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь приватного підприємства «КуДі»(79021, м. Львів, вул. Виговського, 67, код 32712685) 24 грн. 20 коп. - державного ми та 78 грн. 82 коп. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Фоміна В.О.

Судді Гончар Т.В.

Кравець Т.В.

Постанова підписана 22 грудня 2009 року