Ухвала суду № 73877493, 10.05.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/14531/17

Провадження № 2-ар/263/5/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Шатілової Л.Г., при секретарі Кузь К.О., за участю заявника ОСОБА_1В, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі заяву ОСОБА_1, зацікавлена особа: Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області, про роз’яснення постанови Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04.12.2017 року № 263/14531/17 по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області 04.12.2017 року було винесено постанову по адміністративній справі № 263/14531/17 за позовом ОСОБА_1 до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити певні дії, якою позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково, визнано неправомірними дії Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області щодо не врахування при призначенні пенсії ОСОБА_1 його заробітної плати, отриманої за період з червня 1995 року по травень 2000 року, під час роботи у ВАТ «Сілур», з часу звернення 14.09.2017 року; зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії за віком від 14.09.2017 року, з урахуванням його заробітної плати, отриманої у період з червня 1995 року по травень 2000 року, під час роботи у ВАТ «Сілур», відповідно до довідок № 292, 293 від 12.01.2017 року, та прийняти вмотивоване рішення з дотриманням норм пенсійного законодавства, у задоволенні решти позовних вимог – відмовлено. Також вищевказаною постановою було вирішено питання про розподіл судових витрат та стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме: витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 гривень 00 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 1000 гривень 00 копійок, а всього 1640 гривень 00 копійок. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 року вищевказану постанову залишено без змін.

27.03.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про роз’яснення абзацу п’ятого резолютивної частини постанови суду від 04.12.2017 року, в частині стягнення з Державного бюджету України на його користь витрат на правову допомогу в розмірі 1000,00 гривень. Необхідність роз’яснення даного рішення була викликана відмовою Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області виконати вищевказану постанову суду в частині стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 1000,00 гривень, у своєму листі № 02-20/416 від 21.03.2018 року.

ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Представник зацікавленої особи у судове засідання не з’явився, надав письмові заперечення по справі, в яких просив відмовити у задоволенні поданої заяви.

З’ясувавши думку заявника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні поданої заяви, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 254 КАС України, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз’яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз’яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

З п. 19 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» вбачається, що роз'яснення судового рішення можливе тоді, коли воно є незрозумілим. За правовою природою роз'яснення судового рішення є продовженням його ухвалення, а ухвала про роз'яснення є його складовою. Результатом розгляду заяви про роз'яснення судового рішення є постановлення судом ухвали про задоволення заяви або відмову в задоволенні заяви. В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 90 КАС України (в редакції від 03.08.2017 року, що діяла на час постановлення рішення по справі) витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України.

Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 5Закону України «Про судовий збір» (в редакції від 08.07.2017 року, що діяла на час постановлення рішення по справі) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняється Пенсійний фонд України та його органи, органи Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального страхування України.

Тобто, на час винесення постанови по даній адміністративній справі обов'язок по стягненню витрат на правову допомогу з Державного бюджету України покладався на органи Державної казначейської служби України.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що абзац п’ятий резолютивної частини постанови суду від 04.12.2017 року, про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в розмірі 1000,00 гривень є повним чітким та зрозумілим, тому не потребує додаткового роз’яснення.

При цьому, слід зауважити, що не в компетенції суду визначати з якого конкретно бюджетного рахунку необхідно стягувати витрати на правову допомогу, присуджені рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене в задоволенні поданої заяви слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 90, 254-256 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1, зацікавлена особа: Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області, про роз’яснення постанови Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04.12.2017 року № 263/14531/17 по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити певні дії - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Донецького апеляційного адміністративного суду Донецької області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Л.Г. Шатілова