Рішення № 73876495, 12.04.2018, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/110/17

№ 2-а/207/7/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року м. Кам'янське

Суддя Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Юрченко І.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» про зобов'язання вчинити певні - видати довідку про відсоток втрати працездатності,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Медико-соціальної експертної комісії № 1 КЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» про зобов'язання вчинити певні - видати довідку про відсоток втрати працездатності.

У жовтні 2017 року представник позивача ОСОБА_3 надав на адресу суду заяву про заміну неналежного відповідача по справі - Медико-соціальну експертну комісію № 1 КЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» на належного відповідача - Комунальний заклад «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» та уточнену позовну заяву, в якій просив зобов'язати відповідача - КЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної Ради вчинити певні дії, а саме надати громадянину ОСОБА_2 18.01.1974 р.н довідку про відсоток втрати працездатності на підставі проходження ним огляду МСЕК №1 13.05.2015 року.

Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 09 жовтня 2017 року було замінено неналежного відповідача - Медико-соціальну експертну комісію № 1 КЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» на належного відповідача - Комунальний заклад «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради»

В обґрунтування уточнених заявлених вимог позивач зазначив, що ОСОБА_2, являється учасником бойових дій та має захворювання, які виникли при виконанні військового обв'язку при проходженні служби в збройних силах України під час мобілізації.

У зв'язку з отриманням одноразової грошової допомоги передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» ОСОБА_2 звернувся до Медико-соціальної експертної комісії №-1 КЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи», так як підставою отримання одноразової грошової допомоги являється довідка про відсоток втрати працездатності.

13.05.2015 року позивачем по справі було пройдено огляд МСЕК №1 з метою отримання довідки про відсоток втрати працездатності. Після проходження огляду МСЕК позивачеві була надана довідка, в якій зазначено, що він не являється інвалідом, але в даній довідці не було зазначено відсоток втрати працездатності ОСОБА_2 внаслідок захворювання отриманого ним при проходженні служби в збройних силах України.

Повторно, 01.12.2016 року ОСОБА_2 звернувся до МСЕК №1 з заявою, в якій просив надати довідку на підставі проходження ним огляду МСЕК №1 13.05.2015 року, в якій просив зазначити відсоток втрати працездатності внаслідок захворювань отриманих при проходженні військової служби в період з червня 2014 року по червень 2015 року. На що в грудні 2016 року отримав відповідь, що надання йому довідки не передбачено.

Позивач вважає, що дії відповідача є неправомірними.

Згідно з п. 7 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затвердженого Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року (далі Порядок): «У разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який встановлюється медико-соціальними експертними комісіями, у розмірі, що визначається у відсотках від: 50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення ступеня втрати працездатності, - військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності».

ОСОБА_2 при проходженні огляду в МСЕК було надано свідоцтво про хворобу ВЛК в якому зазначено, що дане захворювання пов'язано з проходженням військової служби, і в результаті травм отриманих внаслідок побоїв отриманих під час знаходження в полоні.

Згідно з п.13 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого Постановою КМУ № 1317 від 03.12.2009 року МСЕК встановлює «Ступінь втрати працездатності військовослужбовців і військовозобов'язаних у період проходження ними служби (зборів) встановлюється у відсотках з метою виплати страхових сум за державним обов'язковим особистим страхуванням у день розгляду комісією таких документів: 1) копії свідоцтва про хворобу, виданого за затвердженою Міноборони формою військово-лікувальним закладом або районним військовим комісаріатом у разі визнання військово-лікарською комісією військовослужбовця або військовозобов'язаного в період проходження служби (зборів) не придатним за станом здоров'я для подальшого проходження служби (зборів) унаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання. Ступінь втрати працездатності застрахованого військовослужбовця або військовозобов'язаного встановлюється з дня проведення військово-лікарською комісією його огляду, але не пізніше дати звільнення такого військовослужбовця або військовозобов'язаного з військової служби».

Даний документ був наданий МСЕК під час огляду громадянина ОСОБА_2

Вважаючи своє право порушеним, позивач просив суд задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі та без участі його довірителя ОСОБА_2, позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача - комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» в судове засідання не з'явився, надав письмові заперечення, відповідно до яких позовні вимоги позивача не визнав та просив відмовити в їх задоволенні.

В судове засідання сторони не з'явились, надавши заяви про розгляд справи за їхньої відсутності, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України справу розглянуто судом в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши письмові докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень

Згідно статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом щодо оскарження дій відповідача та діюче законодавство не вимагає жодних обов'язкових процедур щодо досудового врегулювання спору, який виник між позивачем та відповідачем.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений як Конституцією, так і Законами України.

Судом встановлено, що позивач є учасником бойових дій (ар.с.10) та має захворювання, які виникли при виконанні військового обв'язку при проходженні служби в збройних силах України під час мобілізації, що підтверджується свідоцтвом про хворобу № 1217 від 04.11.2014 року, виданого військово-лікарською комісією (терапевтичного профілю Військово-медичного клінічного центру Південного регіону за розпорядженням командира в/ч пп В2830 від 20.10.2014 року № 692, в якому зазначено, що захворювання ОСОБА_2 пов'язані з проходженням військової служби (ар.с.7), а також довідкою МСЕК №1 від 13.05.2015 року № 38 про невизнання інвалідом, в якій зазначено, що ОСОБА_2 не визнаний інвалідом, однак має обмеження у праці по лінії ЛКК (ар.с.79).

Окрім цього, відповідно до акту службового розслідування, затвердженого командиром військової частини А 1302 ОСОБА_4 27.11.2017р., встановлено, що старшина ОСОБА_2 був відряджений за наказом командира частини №101 від 11.08.2014 року згідно пункту 5.4. «В район виконання бойових завдань для участі в АТО» в складі зведеної роти на посаду командира гранатомету 1 протитанкового відділення протитанкового взводу. В ході службового розслідування було встановлено, що 29 серпня 2014 року під час виходу зведеної роти з оточення колона з технікою потрапила в засідку під обстріл військ НЗФ., старшина ОСОБА_2 29.08.2014 року дійсно потрапив у полон, де йому завдавали побиття з наслідками каліцтва та 22.09.2014 року був звільнений з полону, в подальшому доставлений на лікування до шпиталю №16 м.Дніпро. Даний факт отримання каліцтва старшиною ОСОБА_2 стався безпосередньо під час виконання службового обов'язку в районі виконання бойових завдань в зоні АТО.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.

Згідно з п. 7 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затвердженого Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року, у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який встановлюється медико-соціальними експертними комісіями, у розмірі, що визначається у відсотках від: 50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення ступеня втрати працездатності, - військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності ( в редакції, що діяла на час проходження МСЕК).

Згідно з п.13 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затвердженого Постановою КМУ № 1317 від 03.12.2009 року, МСЕК встановлює ступінь втрати працездатності військовослужбовців і військовозобов'язаних у період проходження ними служби (зборів) встановлюється у відсотках з метою виплати страхових сум за державним обов'язковим особистим страхуванням у день розгляду комісією таких документів: 1) копії свідоцтва про хворобу, виданого за затвердженою Міноборони формою військово-лікувальним закладом або районним військовим комісаріатом у разі визнання військово-лікарською комісією військовослужбовця або військовозобов'язаного в період проходження служби (зборів) не придатним за станом здоров'я для подальшого проходження служби (зборів) унаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання. Ступінь втрати працездатності застрахованого військовослужбовця або військовозобов'язаного встановлюється з дня проведення військово-лікарською комісією його огляду, але не пізніше дати звільнення такого військовослужбовця або військовозобов'язаного з військової служби; 2) довідки про придатність військовослужбовця або військовозобов'язаного до військової служби, що видана військоволікувальним закладом або районним закладом чи військовим комісаріатом за затвердженою Міноборони формою, якщо: застрахованого визнано обмежено придатним до військової служби (зборів) або професійної діяльності у разі втрати ним здоров'я внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаного у період проходження військової служби (зборів), але не підлягає звільненню з військової служби (зборів); ступінь втрати працездатності військовослужбовця або військовозобов'язаного встановлюється на підставі поданих військово-лікарською комісією документів; застрахованого визнано військово-лікарською комісією придатним до військової служби (зборів) у разі втрати ним здоров'я внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаного у період проходження військової служби (зборів). Ступінь втрати працездатності застрахованого встановлює комісія після закінчення його лікування.

Статтею 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно наданих комунальним закладом «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» пояснень зазначено, що обласна медико-соціальна експертна комісія № 1 КЗ «ОКЦ МСЕ» ДОР» не є відокремленим підрозділом клінічного центру, а є структурним підрозділом комунального закладу «обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної Ради. З урахуванням вищевикладеного не є окремою юридичною особою - суб'єктом владних повноважень.

Що стосується комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради», то в своїй діяльності він керується виключно законами України і перш за все «Положенням про медико-соціальну експертизу» та «Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», затвердженими постановою Кабінету Міністрів, України від 03.12.2009р. № 1317.

Рішення всіма комісіями комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної Ради приймаються з суворим дотриманням вищезазначених законодавчих актів, після огляду пацієнта та вивчення медичних документів (медико-експертна справа).

ОСОБА_2 був оглянутий 06.05.2015 року Дніпровською міжрайонною МСЕК № 2 (за наполяганням хворого) і по консультації направлений до обласної МСЕК № 1.

13.05.2015 року обласна МСЕК № 1 винесла рішення: «Група інвалідності не встановлена, обмеження в праці по лінії ЛКК» згідно з «Інструкцією про встановлення груп інвалідності», затвердженою наказом МОЗ України від 05.09.2011 р. № 561, «Положенням про медико-соціальну експертизу» та «Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 03.12.2009р.

У своїх запереченнях представник відповідача зазначає, що страхові виплати військовослужбовцям ЗСУ надаються згідно з чинним законодавством, а саме: ПКМ № 975 від 25.12.2013р. «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»:

- п.6. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується: 1) військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності І групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи; 2)військовослужбовцю, інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі: 120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності І групи; 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи; 3) військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному чи резервісту під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві, у розмірі: 120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності І групи; 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

- п.7. у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який встановлюється медико-соціальними експертними комісіями, у розмірі, що визначається у відсотках від: 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення ступеня втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності: 50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення ступеня втрати працездатності, - військовослужбовцю строкової військової служби, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; 50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення ступеня втрати працездатності, - військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.

Таким чином, встановлення одноразових страхових відсотків по захворюванню, пов'язаному з проходженням військової служби, не передбачено чинним законодавством.

У разі погіршання стану здоров'я ОСОБА_2 слід звертатися до ЛКК лікувального закладу за місцем проживання або лікування для вирішення питання наявності у нього медичних підстав для оформлення направлення на МСЕК (ф.088/о), при одержанні якого МСЕК проведе йому огляд з винесенням відповідного медекспертного рішення згідно з чинним законодавством.

Разом з цим, суд прийшов до висновку, що посилання відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» є безпідставними, тому що даною постановою затверджено Порядок виплати разової грошової виплати і відповідач до виплати даного грошового забезпечення ніякого відношення не має, позовні вимоги про отримання виплат до відповідача не подавалися.

Аналіз зазначених норм Порядку дає підстави для висновку, що повноваження на прийняття рішення про призначення чи про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги є виключною компетенцією Міністерства оборони України, а на відповідача покладено обов'язок по здійсненню відповідних процедурних дій щодо оформлення відповідних документів на підставі яких відповідний орган буде вирішувати питання про виплату такої допомоги.

Отримання довідки про втрату працездатності, яка передбачена п.13 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого Постановою КМУ № 1317 від 03.12.2009 року необхідна громадянину ОСОБА_6 саме для звернення до Міністерства оборони України для отримання страхової виплати, та ненадання довідки Відповідачем із зазначенням відсотка втрати працездатності ОСОБА_2 в період проходження служби і перешкоджає зверненню ОСОБА_6 за отриманням страхової виплати.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної Ради зобов'язаний надати ОСОБА_2 18.01.1974 р.н довідку про відсоток втрати працездатності на підставі проходження ним огляду МСЕК №1 13.05.2015 року.

У відповідності до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, визначається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Стаття 24 Конституції України гарантує рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки вони обґрунтовані та законні, заперечення відповідача не відповідають вимогам чинного законодавства та не спростовують доводів позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 8, 9, 10, 11, 14, 73, 74, 77, 122, 241-246, 250, 293, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Зобов'язати комунальний заклад «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради», 49005, м.Дніпро, пл.Соборна, 14, ЄДРПОУ 13428538 надати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н довідку про відсоток втрати працездатності на підставі проходження ним огляду МСЕК №1 13.05.2015 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 20 квітня 2018 року

Суддя І.М. Юрченко