Вирок № 73875953, 08.05.2018, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/438/18

Провадження № 1-кп/163/54/18

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2018 року Любомльський районний суд Волинської області

у складі: головуючої - судді Гайдук А.Л.,

за участі секретаря - Костюк Р.М.,

прокурора - Лісовецького О.П.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - Веремчука М.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Любомль кримінальне провадження №22017030000000141 про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Бердичів Житомирської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, громадянина Литовської Республіки, столяра «T&S Carpentru» (Велика Британія, м. Лондон), одруженого, з загальною середньою освітою, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.305, ч.1 ст. 309 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, 13.12.2017, перебуваючи в м. Лондон Сполученого Королівства Великої Британії, діючи умисно, за невстановлених у ході досудового розслідування обставин, придбав особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, - канабіс, не менше 15,17 г., який помістив у прозору скляну ємність, закривши металевою кришкою, та переслідуючи мету його подальшого незаконного переміщення до України для особистого вживання, приховав з метою утруднення виявлення під час проходження митного контролю на польсько-українському кордоні, в ніші для зберігання речей під переднім сидінням пасажира автомобіля марки «Chysler grand voyager», р.н.з. НОМЕР_1, після чого, 17.12.2017, приблизно о 17 год. 57 хв., слідуючи в якості пасажира вказаного автомобіля під керуванням водія - громадянина Литовської Республіки ОСОБА_6 (ОСОБА_6), який не був обізнаний зі злочинними намірами останнього, з Республіки Польща до України, через пункт пропуску «Ягодин» Волинської митниці ДФС, що знаходиться в с. Старовойтове Любомльського району, смугою спрощеного митного контролю «зелений коридор», незаконно зберігаючи при собі зазначений наркотичний засіб у вказаний спосіб, що утруднює виявлення, перемістив його через митний кордон України, не повідомивши про його наявність інспекторам Волинської митниці ДФС під час усного опитування, однак в ході проведення митного огляду особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою 15,17 г., був виявлений інспектором Волинської митниці ДФС та у подальшому вилучений слідчим УСБУ у Волинській області.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», канабіс віднесено до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено (Таблиця № 1, Список № 1).

Дії ОСОБА_1, згідно обвинувального акту, кваліфіковані за ч.1 ст.309 та ч.2 ст.305 КК України, як умисне вчинення незаконного зберігання та перевезення особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено, - канабісу, масою 15,17 г., а також контрабанди вказаного особливо небезпечного наркотичного засобу, тобто його переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю у спосіб, що утруднює виявлення.

На стадії досудового розслідування між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Волинської області Костюком О.С., якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, та підозрюваним ОСОБА_1, за участі захисника Веремчука М.В., укладено угоду про визнання винуватості.

За умовами вказаної угоди, ОСОБА_1 повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.305, ч.1 ст.309 КК України, за фактичними обставинами та в обсязі, викладеними у повідомленні про підозру, кваліфікації таких його дій не оспорює, а також зобов'язується беззастережно визнати обвинувачення під час судового провадження.

Сторонами погоджено наявність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відсутність обтяжуючих покарання обставин та узгоджено покарання, яке обвинуваченому ОСОБА_1 визначено:

- за ч.2 ст. 305 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, у виді штрафу в розмірі 3074 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 52258 (п'ятдесят дві тисячі двісті п'ятдесят вісім) гривень, без конфіскації майна;

- за ч.1 ст. 309 КК України у виді штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одну тисячу двадцять) гривень.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, визначено ОСОБА_1 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді штрафу в розмірі 3074 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 52258 (п'ятдесят дві тисячі двісті п'ятдесят вісім) гривень, без конфіскації майна.

До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_1 у відповідності до ст.66 КК України, сторонами віднесено: щире каяття останнього, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність тяжких наслідків внаслідок вчинення злочину, а також враховано дані про його особу, зокрема, його вперше притягнення до кримінальної відповідальності, що у сукупності з пом'якшуючими обставинами істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та свідчить про наявність підстав для застосування положень ст.69 КК України та призначення більш м'якого виду основного покарання, ніж передбачено санкцією ч.2 ст.305 КК України, а саме у виді штрафу та не призначення додаткового покарання, що передбачене у санкції цієї статті, тобто без конфіскації майна.

Сторони підтвердили, що ознайомлені з наслідками укладення даної угоди та наслідками її невиконання.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений повністю визнав інкриміноване йому обвинувачення, ствердив добровільність укладення угоди і не заперечив проти її затвердження, погодився на призначення узгодженого покарання.

Прокурор та захисник обвинуваченого вважали наявними підстави для затвердження угоди.

Суд, роз'яснивши обвинуваченому ОСОБА_1 суть обвинувачення та вид узгодженого покарання, його права, передбачені ч.4 ст.474 КПК України, та наслідки укладення і затвердження угоди, визначені ч.2 ст.473 КПК України, з'ясувавши при цьому, що обвинувачений правильно розуміє зміст наданих йому прав та правові наслідки відмови від таких, що також виходить із вимог п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, статей 468-475 КПК України, які передбачають, що суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду, а також, роз'яснивши сторонам, що у такому випадку вони будуть обмежені в підставах апеляційного та касаційного оскарження вироку, дійшов висновку, що сумніву у добровільності та істинності позиції обвинуваченого щодо визнання винуватості та укладення відповідної угоди немає і це не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз чи обіцянок.

Відповідно до ст.468, ч.4 ст.469 КПК України, у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Злочини, у вчиненні яких обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винним, за ч.2 ст.305 КК України, відповідно до ст.12 КК України, є тяжким, а за ч.1 ст.309 КК України є злочином середньої тяжкості, та внаслідок їх скоєння шкода завдана лише суспільним інтересам, а тому, виходячи з положень статей 468, 469 КПК України, угода про визнання винуватості за викладених вище обставин може бути укладена.

Зміст угоди відповідає положенням обвинувального акта та вимогам ст.472 КПК України, а обвинувачення, з яким погоджується ОСОБА_1, є обґрунтованим і свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості, а також не суперечить інтересам суспільства і не порушує права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб.

Узгоджена сторонами кваліфікація діянь обвинуваченого ОСОБА_1 за ознаками ч.2 ст.305, ч.1 ст.309 КК України є правильною.

Міра покарання, погоджена сторонами угоди, відповідає положенням ст.ст.53, 65, 66, 69 КК України.

При узгодженні покарання, сторонами враховано обставини, передбачені ст. 66 КК України, відсутність обставин, передбачених ст.67 КК України, інші обставини, що пом'якшують покарання винного, ступінь суспільної небезпеки та тяжкості вчинених злочинів, особу обвинуваченого та фактичні обставини вчинених злочинів, які у підготовчому судовому засіданні знайшли своє підтвердження та їх сукупність суд розцінює як таку, що істотно знижує ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_1 злочинів, та свідчить про наявність підстав для призначення останньому більш м'якого виду покарання, ніж передбачено санкцією ч.2 ст.305 КК України.

Отже, виходячи з наведеного, суд вважає за можливе при призначенні покарання за ч.2 ст.305 КК України застосувати до ОСОБА_1 положення ч.ч.1, 2 ст.69 КК України та перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.2 ст.305 КК України, та призначити йому основне покарання у виді штрафу в узгодженому сторонами угоди розмірі, який відповідає вимогам ст.53 КК України, та без призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Не призначення додаткового покарання ОСОБА_1 за ч.2 ст.305 КК України, у виді конфіскації майна, також відповідає приписам ч.2 ст.59, п.2 ч.1 ст.65 КК України та правовій позиції Верховного Суду України від 04.04.2011 у справі №5-1кс11, так як обвинувачений намагався перемістити наркотичний засіб через митний кордон України для особистого вживання, що свідчить про відсутність у його діях корисливого мотиву.

Обвинувачений також усвідомлює наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, відповідно до ст.476 КПК України.

Таким чином, на переконання суду, умови угоди відповідають положенням ст.472 КПК України, не суперечать іншим вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність підстав для визнання винуватості.

Виходячи з викладеного, угода про визнання винуватості підлягає затвердженню.

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 02.02.2018 року щодо обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 52860 гривень, термін дії якого закінчився 02.04.2018 року.

Клопотання про застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу на стадії судового провадження сторонами кримінального провадження не заявлялось.

Разом з тим, захисник обвинуваченого в підготовчому судовому засіданні клопотав про звернення внесеної обвинуваченим застави в рахунок погашення майнових стягнень у виді штрафу та судових витрат, визначених вироком суду.

Враховуючи позицію учасників судового провадження, суд вважає, що заявлене захисником клопотання підлягає до задоволення, оскільки узгоджується з положеннями ч.11 ст.182 КПК України та не суперечить вимогам КК України.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Питання про долю речових доказів слід вирішити згідно вимог ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати за проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, що понесені, у зв'язку з доведеністю вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч.2 ст.305, ч.1 ст.309 КК України, у відповідності до ч.2 ст.124 КПК України, слід стягнути з останнього на користь держави.

Керуючись п.1 ч.3 ст. 314, ч.2 ст.373, ст.ст.374, 474-475 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Угоду про визнання винуватості від 06.03.2018 у кримінальному провадженні №22017030000000141, укладену прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Волинської області Костюком О.С. та підозрюваним ОСОБА_1, за участі захисника Веремчука М.В., затвердити.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.305, ч.1 ст.309 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч.2 ст. 305 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, у виді штрафу в розмірі 3074 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 52258 (п'ятдесят дві тисячі двісті п'ятдесят вісім) гривень, без конфіскації майна;

- за ч.1 ст. 309 КК України у виді штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одну тисячу двадцять) гривень.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді штрафу в розмірі 3074 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 52258 (п'ятдесят дві тисячі двісті п'ятдесят вісім) гривень, без конфіскації майна.

Речові докази:

- особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою (у перерахунку на висушену речовину) 15,17 г., дві рослини в грунті роду канабіс та скляну банку із металевою кришкою з етикеткою «Овощной салат Дунайский», в якій знаходився наркотичний засіб, які зберігаються в кімнаті речових доказів СВ УСБУ у Волинській області, - знищити.

Документи:

- копії сторінок паспорта громадянина Литовської Республіки НОМЕР_2, виданого на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, дата видачі - 04.07.2012, дійсний до 04.07.2022; контрольний талон для проходження по «зеленому коридору» транспортного засобу марки ««Chysler», р.н.з. НОМЕР_1; контрольний талон для проходження по «червоному коридору» серії ТАВ №819469; акт про проведення митного огляду UA205010/2017/413865 від 17.12.2017, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження, - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 593 (п'ятсот дев'яносто три) гривні 22 копійки процесуальних витрат за проведення експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів.

Після набрання вироком законної сили заставу, внесену ОСОБА_1 згідно квитанції № 38 від 12.02.2018 року (банк платника - ТВБВ № 10005/049 філії - Житомирського обласного управління АТ «Ощадбанк», вул. Житомирська, 43, м. Бердичів), отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації (рахунок отримувача: 37310041002504, код отримувача: 26276277, банк отримувача: 820172, Держказначейська служба України, м. Київ), призначення платежу: застава в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб; ОСОБА_1; АДРЕСА_1, в сумі 52860 (п'ятдесят дві тисячі вісімсот шістдесят) гривень - звернути в рахунок виконання, призначеного ОСОБА_1, покарання у виді штрафу в розмірі 52258 (п'ятдесят дві тисячі двісті п'ятдесят вісім) гривень, та судових витрат в розмірі 593 (п'ятсот дев'яносто три) гривні 22 копійки, а решту суми застави в розмірі 8 (вісім) гривень 78 копійок - повернути заставодавцю ОСОБА_1.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Апеляційного суду Волинської області протягом 30 днів із дня його проголошення через Любомльський районний суд Волинської області.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуюча: суддя А.Л. Гайдук