Постанова № 73874701, 03.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/2667/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Кухтея Р.В., Носа С.П.,

за участю секретаря судового засідання Джули В.М.,

представника відповідача Ган Х.П.,

третьої особи Мельника Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову, ухвалену в порядку письмового провадження головуючим суддею Гаврилко С.Є. у м. Ужгороді, у справі за адміністративним позовом приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Державного підприємства «Національні інформаційні системи» про визнання протиправним та скасування наказу,

встановив:

Приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 звернувся з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу № 556/5 від 27 лютого 2018 року «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

Разом із адміністративним позовом позивач подав клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України № 556/5 від 27 лютого 2018 року «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» та шляхом заборони Державному підприємству «Національні інформаційні системи» вчиняти дії з блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 оскаржив ухвалу суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при постановленні ухвали про відмову у забезпеченні позову не було враховано, що у випадку задоволення позовних вимог без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим виконання рішення суду та відновлення порушених прав позивача, оскільки оскаржуваний наказ діє з моменту прийняття. Крім того, зазначає, що у зв'язку із тимчасовим блокуванням доступу до державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач як нотаріус буде позбавлений можливості повноцінно здійснювати професійну діяльність і буде вимушений відмовляти у вчиненні нотаріальних дій всім особам, інтереси яких прямо чи опосередковано пов'язані з нерухомим майном, що буде порушенням з боку нотаріуса вимог ст. 49 Закону України «Про нотаріат» та може мати наслідком наступне оскарження таких відмов з боку фізичних та юридичних осіб. Крім того, відмова у вчиненні нотаріальних дій істотно нашкодить діловій та професійній репутації приватного нотаріуса та завдасть значної шкоди його правам, у зв'язку із чим для відновлення довіри йому необхідно буде докласти значних зусиль, при цьому неможливо визначити чи відновиться довіра повністю.

Просить апелянт скасувати ухвалу суду першої інстанції і прийняти нове рішення, якою забезпечити позов.

Представник відповідача та третьої особи під час апеляційного розгляду заперечили проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Міністерства юстиції України № 556/5 від 27 лютого 2018 року «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» відповідно до ст.37 -1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 990 від 21.12.2016 року тимчасово на 6 місяців заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Виконання наказу покладено на державне підприємство «Національні інформаційні системи».

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання виходив з того, що доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, або доказів того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заявлених заходів забезпечення позову заявником не надано і судом таких обставин не встановлено. Крім того, вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у спосіб, про який просить позивач, є фактичним вирішенням справи по суті.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції і, надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам апеляційної скарги, зазначає наступне.

Відповідно до норм статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч.1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Як роз'яснено у пункті 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Відтак, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; необхідності у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Апеляційний суд враховує, що очевидних ознак протиправності прийняття Міністерством юстиції України рішення про тимчасове блокування доступу нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не встановлено. Позивач не покликався на очевидну протиправність оскаржуваного ним рішення як на підставу забезпечення позову і не надавав доказів цього. Тому доводи апелянта про те, що судом не було досліджено обставин очевидності протиправності рішення відповідача, є необґрунтованими.

Апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що встановлення протиправності рішення суб'єкта владних повноважень є предметом даного спору та підлягає дослідженню під час розгляду справи по суті, тому задоволення заяви позивача про забезпечення позову фактично вирішує спір по суті.

Покликання апелянта на те, що відповідач фактично позбавляє його можливості здійснювати нотаріальну діяльність, визначену Законом України «Про нотаріат», не заслуговує на увагу, оскільки як встановлено статтею 34 Закону України «Про нотаріат» дії, пов'язані з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, є не єдиним видом нотаріальної діяльності.

Доводи апелянта про те, що у зв'язку із тимчасовим блокуванням доступу до державного реєстру речових прав на нерухоме майно нотаріус буде вимушений відмовляти у вчиненні нотаріальних дій всім особам, інтереси яких прямо чи опосередковано пов'язані з нерухомим майном, що буде порушенням з боку нотаріуса вимог ст. 49 Закону України «Про нотаріат» та може мати наслідком наступне оскарження таких відмов з боку фізичних та юридичних осіб, є безпідставними припущеннями, які не доведені.

Водночас апеляційний суд зазначає, що будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, заявник не зазначив і не надав суду відповідних доказів.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд не здійснює новий розподіл судових витрат відповідно до ч.6 ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову у справі № 807/173/18- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос Повне рішення складене 10.05.2018 року