Постанова № 73874700, 07.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/1884/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Запотічного І.І., Матковської З.М.,

за участі секретаря судових засідань Герман О.В.

представника позивача Яцинін М.С.,

представника відповідача Лаврука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги приватного акціонерного товариства "Серін-Ліс", Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Серін-Ліс" до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказів(суддя суду І інстанції: Біньковська Н.В.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 16 год. 19 хв. 01.02.2018р. м.Івано-Франківськ; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 06.02.2018р.),-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Серін-Ліс" звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказів № 1991 від 28.11.2017 року, № 2001 від 29.11.2017 року та № 2082 від 11.12.2017 року.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.02.2017 позов задоволено частково, а саме визнано протиправними та скасовано накази № 2001 від 29.11.2017 року та № 2082 від 11.12.2017 року з тих підстав, що чинним законодавством не передбачено можливості внесення контролюючим органом змін до наказів на проведення перевірок або перенесення термінів початку проведення перевірок, окрім їх продовження чи зупинення. Стосовно наказу № 1991 від 28.11.2017 року, то такий винесено відповідачем на виконання ухвали Шевченківського районного суду м.Львова від 30.10.2017 року у справі №466/7172/17, яка прийнята у межах кримінального провадження, набрала законної сили і є обов'язковою до виконання.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржили учасники справи, вважаючи вказану постанову суду незаконною, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просять її скасувати та прийняти нове рішення.

Вимоги апеляційної скарги сторона позивача обґрунтовує тим, що ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 18.01.2018р. скасовано ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Львова від 30.10.2017 року у справі №466/7172/17, а тому суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції повинен прийняти рішення, яким визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 1991 від 28.11.2017 року.

В свою чергу сторона відповідача вважає, що суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги прийшов до помилкового висновку в тому, що чиним законодавством не передбачено можливості внесення контролюючим органом змін до наказів на проведення перевірок або перенесення термінів початку проведення перевірок, окрім їх продовження чи зупинення.

Контролюючий орган при цьому стверджує, що дії сторони позивача, пов'язані з недопуском працівників до перевірки зумовили прийняття саме наказів № 2001 від 29.11.2017 року та № 2082 від 11.12.2017 року.

Тому сторона відповідача вважає, що скасовуючи судове рішення суд апеляційної інстанції повинен прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши апеляційні скарги в межах їх доводів, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу сторони позивача необхідно задовольнити, а протилежної сторони відхилити з наступних мотивів.

Частина друга статті 19 Конституції України вказує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Судовим розглядом встановлено, що 28.11.2017 року Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області на підставі п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п.82.2 ст.82 глави 8 Податкового кодексу України та відповідно до службової записки управління аудиту Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 22.11.2017 року № 351/09-19-14-01-20 видано наказ № 1991 «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Серін-Ліс» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства, контроль на дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 01.01.2016 року по 01.11.2017 року.

Зазначений наказ прийнято на виконання ухвали Шевченківського районного суду м.Львова від 30.10.2017 року у справі №466/7172/17 якою задоволено клопотання старшого слідчого військової прокуратури Західного регіону України та надано дозвіл на проведення Головним управлінням ДФС у Івано-Франківській області документальної позапланової перевірки ПрАТ «Серін-Ліс» (код ЄДРПОУ 36480308), юридична адреса Івано-Франківська область, Надвірнянський район, смт. Делятин, вул. Руднєва, 95 за період з 01.01.2016 року по 01.11.2017 року терміном 15 робочих днів.

Згідно з цим наказом перевірку було визначено розпочати 29.11.2017 року, термін проведення перевірки 10 робочих днів.

Відповідно до зазначеного наказу №1991 від 28.11.2017 року контролюючим органом видані направлення на проведення перевірки №1938, №1939 та №1940.

На підставі наказу №1991 від 28.11.2017 року та направлень на перевірку посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області було здійснено вихід за місцем фактичного знаходження позивача, а саме: Івано-Франківська область, Надвірнянський район, смт. Делятин, вул. 16 Липня, 11, в результаті якого встановлено відсутність посадових осіб за вказаною адресою та перебування генерального директора ПрАТ «Серін-Ліс» Рошко Ю.Ю. у відрядженні, про що складено службову записку.

29.11.2017 року Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області на підставі п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п.82.2 ст.82 глави 8 Податкового кодексу України та з врахуванням службової записки управління аудиту Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 29.11.2017 року № 354/09-19-14-01-20 видано наказ № 2001 «Про внесення змін до наказу ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 28.11.2017 року №1991 1991 «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Серін-Ліс».

Зазначеним наказом викладено у новій редакції пункт 4 наказу №1991 від 28.11.2017 року, а саме, зазначено розпочати перевірку 11.12.2017 року, термін проведення перевірки 10 робочих днів.

Відповідно до наказів №1991 від 28.11.2017, №2001 від 29.11.2017 року відповідачем 08.12.2017 видані направлення на проведення перевірки №2016, №2027 та №2028.

11.12.2017 року начальником управління аудиту Головного управління ДФС в Івано-Франківській області складено службову записку про допущення в наказі №1991 від 28.11.2017 помилки та необхідність замінити слова «товариства з обмеженою відповідальністю «Серін-Ліс» на слова «приватного акціонерного товариства «Серін-Ліс».

11.12.2017 року Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області на підставі п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України та з врахуванням службової записки управління аудиту ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 11.12.2017 року № 370/09-19-14-01-20 видано наказ № 2082 «Про внесення змін до наказу», яким внесено зміни до наказу Головного управління ДФС України в Івано-Франківській області №1991 від 28.11.2017 року, а саме слова «товариства з обмеженою відповідальністю «Серін-Ліс» замінено на слова «приватного акціонерного товариства «Серін-Ліс» (скорочене найменування ТОВ «Серін-Ліс» на «ПрАТ «Серін-Ліс»).

11.12.2017 року відповідачем видані направлення на проведення перевірки №2043, №2044 та №2045.

12.12.2017 року працівниками відповідача здійснено вихід за фактичною адресою ПрАТ «Серін-Ліс» для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, відповідно до наказу №1991 від 28.11.2017 року із змінами та направлень на перевірку №2043, №2044, №2045 від 11.12.2017 року, проте не були допущенні позивачем до перевірки по причині відсутності станом на 12.12.2017 року підстав для проведення перевірки, передбачені п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 18.01.2018 року скасовано ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Львова від 30.10.2017 року.

Скасовуючи ухвалу слідчого судді щодо проведення позапланової перевірки підприємства, суд апеляційної інстанції вказав на її незаконність та необґрунтованість, зокрема положення КПК України не відносять до компетенції слідчого судді вирішення питання щодо надання дозволу на проведення перевірки та не передбачає такого заходу кримінального провадження, не регламентує порядок розгляду таких клопотань, обсяг доказування при розгляді такого клопотання, критерії, за якими слідчий суддя повинен визначати достатність підстав для надання дозволу на проведення перевірки.

Приймаючи рішення та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством не передбачено можливості внесення контролюючим органом змін до наказів на проведення перевірок або перенесення термінів початку проведення перевірок, окрім їх продовження чи зупинення. Одночасно відмовляючи в частині позовних вимог про скасування наказу №1991 від 28.11.2017 року винесеного відповідачем на виконання ухвали Шевченківського районного суду м.Львова від 30.10.2017 року у справі №466/7172/17 суд прийшов до висновку, що таких підстав не було.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно протиправності прийнятих відповідачем наказів №2001 від 29.11.2017 року та №2082 від 11.12.2017 року про внесення змін до наказу №1991 від 28.11.2017 року виходячи з наступного.

Так, відповідно до статті 62 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу) одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової виїзної перевірки.

Зокрема, відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України підставою для проведення документальної позапланової перевірки є отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесене ними відповідно до закону.

Згідно підпункту 1.2.3 пункту 1.2 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДФС України від 31 липня 2014 року №22, які є обов'язковими для виконання для всіх органів державної фіскальної служби, наказ про проведення перевірки, що здійснюється відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, видається керівником органу державної фіскальної служби на підставі відповідного документа, передбаченого цим підпунктом Кодексу, тобто на підставі судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки.

Отже, документальна позапланова виїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; у свою чергу, можливість для проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та прийняття відповідного наказу виникає при надходженні до контролюючого органу судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

Суб'єкт господарювання має право не погодитись з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді. При цьому, право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої. У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

Отже, колегія суддів вважає переконливими висновки суду першої інстанції в тому, що ні Податковим кодексом України, ні Методичними рекомендаціями щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, ні будь-яким іншим нормативним актом не передбачено можливості внесення контролюючим органом змін до наказів на проведення перевірок або перенесення термінів початку проведення перевірок, окрім їх продовження чи зупинення.

Крім того, наказ №2082 від 11.12.2017 року прийнятий відповідачем поза строками дії ухвали Шевченківського районного суду м.Львова від 30.10.2017 року.

Одночасно необхідно зазначити, що суд першої інстанції дав не вірну оцінку наказу №1991 від 28.11.2017 року винесеному відповідачем на виконання ухвали Шевченківського районного суду м.Львова від 30.10.2017 року у справі №466/7172/17 та в послідуючому скасованої судом апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Так позапланову документальну перевірку позивача призначено за наказом №1991 від 28.11.2017 року відповідно до п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, відповідно до якого така перевірка здійснюється, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесене ними відповідно до закону, то із скасуванням ухвали слідчого судді від 18.01.2018р., як незаконної, підстава для призначення та проведення позапланової документальної перевірки вважається такою, що не існувала, адже судове рішення, скасоване вищестоящою інстанцією, не може породжувати будь-які правові наслідки з моменту його ухвалення, а саме з 30.10.2017р.

Дана позиція висловлена в судових рішеннях Верховного Суду України, зокрема в справі №6-1534цс16 від 05.04.2017 р.

Покликання податкового органу на дії платника податків, які спричинили внесення змін до наказу, на думку суду апеляційної інстанції є безпідставними та такими, що свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи в свою користь.

Додатково слід зазначити, що у відповідності до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Частиною першою статті 308 цього Кодексу передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В контексті наведених вище процесуальних норм та встановлених судом обставин, колегія суддів вважає, що інші питання не охоплюються предметом дослідження як судом першої інстанції, так і підставами апеляційного перегляду.

У п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції не виконав в достатній мірі вказані вимоги процесуального закону, оскільки до частини спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення частково незаконного рішення, яке підлягає скасуванню в частині відмовив в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

За правилами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору (п.1, п.2 ч.9 ст.139 КАС України).

Відповідно до ст. 322 КАС України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В розумінні ч. 1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до платіжного доручення №4170 від 13 лютого 2018 року ТОВ "Серін-Ліс" за подання до адміністративного суду апеляційної скарги сплачено 2400 грн.

Таким чином, оскільки документально підтвердженими судовими витратами позивача є сплачений судовий збір на суму 2400 грн, вказані витрати пов'язані з розглядом справи, розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, колегія суддів приходить до висновку про його стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Серін-Ліс" задовольнити.

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року у справі № 809/1731/17 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № 1991 від 28.11.2017 року.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018) на користь приватного акціонерного товариства "Серін-Ліс" (код ЄДРПОУ 36480308, вул. 16 Липня, 11, смт. Делятин, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78442), проживаючого в АДРЕСА_1 судові витрати у розмірі 2400 (дві тисячі чотириста ) гривень понесених судових витрат у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин - з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя В. П. Сапіга судді І. І. Запотічний З. М. Матковська Повне судове рішення складено 10.05.2018