Рішення № 73873201, 04.05.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2018 р. № 820/2211/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

представника відповідача - Міністерства оборони України - Пономаренка В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернувсь до Харківського окружного адміністративного суду із позовом в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати п. 5 протоколу №9 від 26.01.2018 р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум в частині визначення розміру одноразової грошової допомоги ОСОБА_4;

- зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) з урахуванням раніше виплаченої суми та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату (доплату) ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції Закону № 2004-VІІІ від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 р., та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року;

- зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання про перерахунок та призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції Закону № 2004-VIII від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 р., та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року, з урахуванням раніше виплаченої суми;

- зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15-денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення;

- зобов'язати Міністерство оборони України відповідно до ст. 382 КАС України подати у 45-денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум в частині визначення розміру одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 у вигляді п. 5 протоколу №9 від 26.01.2018 р. є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем при прийнятті останнього не дотримано вимог ст. пп. б) п.1 ст. 16-2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII в редакції Закону України № 2004-VIII 6 квітня 2017 року. а також п.1 та п.2 прикінцевих положень Закону України від 6 квітня 2017 року № 2004-VIII 6.

Представником відповідача Харківського обласного військового комісаріату через канцелярію суду подано відзив на позов, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує, оскільки законодавцем чітко зазначено, що день встановлення групи інвалідності і є днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, а отже оскільки відповідачем Міністерством оборони України при прийнятті спірного у даній справи рішення було застосовано той порядок, який діяв на дату встановлення інвалідності, то відповідач, приймаючи оскаржуване рішення дотримався положень Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII та Порядку №975, а також виконав рішення суду. Відтак, відсутні підстави для повторного подання документів до Міністерства оборони України.

Представником відповідача Міністерства оборони України через канцелярію суду подано відзив на позов, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує, оскільки, оскаржуване позивачем рішення є законним та обґрунтованим, в той час як позивач помилково вважає необхідним застосування в даному випадку Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII в редакції Закону України № 2004-VIII 06.04.2017 року та п.1 та п. 2 прикінцевих положень Закону України від 06.04.2017 року № 2004-VIII. Отже, позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

У судове засідання представник позивача або позивач не прибули, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином. Через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява, в якій останній просить суд розглянути справу за його відсутності та відсутності позивача, із зазначенням підтримання позовних вимог.

Представник відповідача Харківського обласного військового комісаріату в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини не прибуття у судове засідання не повідомлив.

Відповідно до положень ч.3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

Представник відповідача Міністерства оборони України в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував, з підстав викладених у письмовому відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 з жовтня 1985 р. по грудень 1987 р. проходив службу у Збройних силах СРСР, у тому числі у складі діючої армії на території Демократичної Республіки Афганістан, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією військового квитка ББ №163150.

Відповідно до довідки МСЕК серія 10 ААБ № 702948 від 21.01.2015 р., у зв'язку з ЗЧМТ, контузією і захворюваннями, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії, позивачу з 01.02.2015 року встановлена друга група інвалідності на строк до 24.01.2018 року (а.с.14).

Судовим розглядом встановлено, що постановою Ленського районного суду м. Харкова від 09.06.2017 року у справі №642/2359/17, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 року, адміністративний позов ОСОБА_4 до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства Оборони України про визнання бездіяльності, дій та рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено; визнано бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у не розгляді документів ОСОБА_4 після надходження у місячний строк у Порядку затвердженим Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 р., щодо призначення ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги; визнано протиправними дії Міністерства оборони України, які полягають в надсиланні документів ОСОБА_4 без прийняття рішення по суті у Порядку затвердженого Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р. на адресу Харківського обласного військового Комісаріату; зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат повторно надіслати висновок від 30.03.2017р. №99/ОГД та документи до нього для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги…» та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року (додаток 13 Наказу №530) на адресу Міністерства Оборони України; зобов'язано Міністерство оборони України розглянути та вирішити питання, щодо призначення позивачу ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», Порядку «Про призначення і виплату одноразової грошової допомоги…..» затвердженого постановою КМУ №975 від 25 грудня 2013 р. та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року; зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат відповідно до ст. 267 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення; зобов'язано Міністерство оборони України відповідно до ст. 267 КАС України подати у 45 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.

На виконання постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 09.06.2017 року комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення про призначення позивачу ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності в сумі 243600 грн 00 коп., що оформлено у вигляді п. 5 Протоколу засідання комісії від 26.01.2018 року №9 (а.с. 11).

В адміністративному позові позивачем вказано, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей» від 06.04.2017 року № 2004-VII внесено зміни до статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до яких збільшено розміри одноразової грошової допомоги. Отже, оскільки рішення відповідачем було прийнято 26.01.2018 року, то при його прийнятті відповідач мав застосувати до позивача положення Закону України № 2004-VII в редакції від 06.04.2017 року.

Суд зазначає, що відповідно до положень пп.4 п.2 ст.16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012 року №5040-VI, який набрав чинності з 01.01.2014 року, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії: травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, чи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Порядок виплати одноразової грошової допомоги визначено ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до пп. «б» пункту 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Згідно із ч. 9 ст. 16-3 Закону Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 3 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення Інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Порядок №975) особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги. Допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

При цьому, відповідно до абз.3 п.3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу звільнення.

Разом з тим, порядок, у якому необхідно реалізовувати право на отримання допомоги залежить від часу встановлення інвалідності.

Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі №806/638/16.

Зі змісту адміністративного позову вбачається, що в даному випадку в якості протиправності рішення відповідача позивачем вказано на те, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягають норми Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» чинні на день прийняття рішення.

Як встановлено судовим розглядом Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей» від 06.04.2017 року №2004-VII, були внесені зміни до статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якими було збільшено розмір одноразової грошової допомоги.

При цьому, відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.

В той же час, п.3 Прикінцевих положень цього Закону, Кабінету Міністрів України привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

З огляду на вище викладені норми Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд зазначає, що на позивача розповсюджується вимога про те, що допомога призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Водночас, згідно із положеннями абз.3 п.2 Постанови №975 особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Отже, з огляду на вище викладене, новими редакціями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, останні зобов'язують керуватися тими нормами законодавства, які діяли на момент встановлення позивачу інвалідності, оскільки п.2 Перехідних положень вказаного Закону вказує на те, на кого розповсюджується дія Закону, а не суми відшкодування одноразової грошової допомоги, що є зовсім різними за своїм правовим змістом поняттями.

Таким чином розміри одноразової грошової допомоги, визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції від 06.04.2017 року не можуть бути розповсюджені на позивача, оскільки цими ж нормативно-правовими актами встановлені відсилочні норми щодо застосування тих редакцій Закону та постанови, які діяли на момент встановлення особі інвалідності.

З огляду на вище викладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування п. 5 протоколу №9 від 26.01.2018 р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум в частині визначення розміру одноразової грошової допомоги ОСОБА_4, а відтак у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) з урахуванням раніше виплаченої суми та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату (доплату) ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції Закону № 2004-VІІІ від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 р., та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року та зобов'язання Міністерства оборони України вирішити питання про перерахунок та призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції Закону № 2004-VIII від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 р., та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року, з урахуванням раніше виплаченої суми суд зазначає, що вказані позовні вимоги є похідними від першої вимоги, а отже задоволенню також не підлягають.

Щодо заявлених позивачем клопотань про встановлення судового контролю за невиконання рішення суду шляхом зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15-денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення, а також зобов'язання Міністерства оборони України відповідно до ст. 382 КАС України подати у 45-денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення суд зазначає наступне.

Згідно з приписами частин 1 та 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З огляду на вищевикладену норму діючого законодавства, суд зазначає, що оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то у суду відсутні підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відмову у задоволенні даного клопотання.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 10 травня 2018 року.

Суддя Мельников Р.В.