Ухвала суду № 73872868, 03.05.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/5096/17

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

03 травня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого суддя Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Приймака С.І., представників позивача Кравчук Л.В., Жак Н.Т., представника відповідача Коржевич У.Ф., представників третіх осіб Галань В.М., Петришак С.Ю., Стегніцького А.М., розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання відповідача та третьої особи 2 про залишення позовної заяви без розгляду та заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду у адміністративній справі за позовом Кооперативу «Добробут-АЗК» до Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Підприємство об'єднання громадян "Львівське учбово-виробниче підприємство" Українське товариство сліпих, громадська організація "Всеукраїнська організація інвалідів "Українське товариство сліпих", про визнання протиправною і скасування ухвали, -

у с т а н о в и в:

На розгляді у Львівському окружному адміністративному суді перебуває адміністративна справа за позовом Кооперативу "Добробут-АЗК" до Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Підприємство об'єднання громадян "Львівське учбово-виробниче підприємство" Українське товариство сліпих, громадська організація "Всеукраїнська організація інвалідів "Українське товариство сліпих", про визнання протиправною і скасування ухвали.

В підготовчому судовому засіданні 09.02.2018 року представником відповідача подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

Представниця позивача проти такого клопотання заперечила, просила надати строк для підготовки спростувань вказаного клопотання.

22.02.2018 року від представника Громадської організації «Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Українське товариство сліпих» надійшло аналогічне клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з пропуском строків звернення до суду із позовом.

23.02.2018 року за вх. № 4880 представник відповідача подав клопотання про залишення позову без розгляду.

13.03.2018 року в судовому засіданні представниця позивача подала заяву про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду із позовом.

В судовому засіданні 03.05.2018 року представники сторін підтримали свої клопотання.

Суд заслухавши думку учасників справи щодо питання визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду чи залишення позовної заяви без розгляду, вирішуючи вказане питання керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Предметом цього позову є правомірність ухвали Львівської міської ради № 2113 від 08.06.2017 року.

В тексті позовної заяви та у судовому засіданні представниця позивача зауважила, що про оскаржувану ухвалу відповідачу стало відомо 01.09.2017 після того, як керівник кооперативу «Добробут АЗК» в особистих справах звернувся до КП «Картограф», де директор останнього повідомив, що Львівською міської радою надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на вул. Замарстинівській, 135 у м. Львові, де розташована автостоянка кооперативу «Добробут-АЗК». Після вказаного, директор кооперативу звернувся до Львівської міської ради з метою отримання інформації щодо прийнятого рішення ЛМР, де йому повідомлено про прийняття такої ухвали і що отримати таку можна з сайту ЛМР, що і було зроблено.

У вересні 2017 року директор Кооперативу «Добробут-АЗК» звернувся до відповідача із заявою про скасування такої ухвали. На пленарному засіданні Львівської міської ради розглядалось питання продовження строку дії договору оренди цієї ж земельної ділянки, позивача не повідомлено про дату та час розгляду цього питання, позивач не брав участі у розгляді цього питання , про прийняті рішення також дізнався із сайту відповідача.

22.09.2017 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду із позовом до ЛМР про скасування цієї ухвали. У зв'язку зі змінами до процесуальних кодексів позивач подав заяву про залишення цього позову без розгляду, з метою подання такої до адміністративного суду. 20.12.2017 року цю позовну заяву у Шевченківському районному суді залишено без розгляду.

Отже, оскільки позивачу стало відомо про оскаржувану ухвалу лише у вересні 2017 року, а позивач звернувся до окружного адміністративного суду 20.12.2017 слід визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити пропущений позивачем строк.

Відповідно до Конституції України система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР від 21.05.1997 року ( далі - Закон № 280/97-ВР).

Відповідно до ст. 4 Закону № 280/97-ВР, місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема, законності та гласності.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 59 Закону № 280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід'ємною частиною протоколу сесії ради.

У відповідності до зазначеного, Законом України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VI від 13.01.2011 року (далі - Закон № 2939-VI) визначено саме порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

За змістом ст. 1 Закону № 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Статтею 2 Закону № 2939-VI визначено, що метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Стаття 3 цього ж Закону встановлює гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації, згідно якої право на доступ до публічної інформації зокрема гарантується:

- обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;

- юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

В силу зазначеного відповідач як розпорядник інформації суворо зобов'язаний дотримуватися вимог чинного законодавства стосовно строків та порядку оприлюднення відповідної інформації, за порушення процедури якого передбачена відповідальність.

Згідно ч. 1 ст.15 Закону № 2939-VI, розпорядники публічної інформації зобов'язані оприлюднювати, зокрема, нормативно-правові акти та акти індивідуальної дії, ухвалені розпорядником.

Зокрема, у разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

Як справедливо зазначив представник відповідача, оскаржувана ухвала ЛМР № 2113 від 08.06.2017 року офіційно оприлюднена 15.06.2017 року, про що зазначено у тексті ухвали на веб-сайті ЛМР.

Суд зазначає, що у контексті приписів ст. 122 КАС України, день, коли особа дізналася про порушення свого права, це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

Окрім цього, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого права в сфері публічно-правових відносин і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права в сфері публічно-правових відносин, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 77 КАС України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідач, навпаки, повинен довести, що інформацію про порушення прав можна було отримати раніше.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

На думку суду, з моменту оприлюднення оскаржуваного рішення на офіційному сайті відповідача, з 15.06.2017 року, позивач мав достатньо часу, щоб дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, перешкод в цьому у позивача не було, і з даного приводу належних і допустимих доказів зворотного позивачем не надано.

Позивачем жодним чином не підтверджено того факту, що про оскаржуване рішення йому стало відомо саме 01.09.2017 року, а не будь-якого іншого дня.

З врахуванням викладеного шестимісячний строк звернення до суду із цим позовом завершився та такий позивачем пропущено.

Щодо звернення з позовом до Шевченківського районного суду м. Львова та поданням клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку зі зміною процесуального законодавства, суд зауважує, що жодною нормою Кодексу адміністративного судочинства України як в редакції до 15.12.2017, так і після 15.12.2017, не передбачено обов'язку звертатись із клопотанням про залишення позову без розгляду через зміну предметної підсудності окремих категорій адміністративних справ та встановлення нових правил розмежування юрисдикції окружних адміністративних судів і місцевих загальних судів.

З врахуванням викладеного, покликання представниці позивача в цій частині є необґрунтованими.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Разом з тим, на переконання суду, позивач жодним чином не довів та не аргументував поважності пропуску строку звернення до суду. Незнання законодавства не може бути підставою для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду поважними.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовна заява подана після закінчення строків, установлених законом, клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду є безпідставним та необґрунтованим, при цьому, матеріали адміністративної справи не містять будь-яких доказів, які підтверджують поважність причини пропуску строків звернення до суду, у зв'язку з чим подана позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Керуючись 121-123, 183, п. 5 ст. 240, ст. 248, 256, 294, пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд, -

у х в а л и в:

1. У задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - відмовити.

2. Клопотання відповідача та третьої особи 2 - задовольнити.

3. Позовну заяву Кооперативу "Добробут-АЗК" до Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Підприємство об'єднання громадян "Львівське учбово-виробниче підприємство" Українське товариство сліпих, громадська організація "Всеукраїнська організація інвалідів "Українське товариство сліпих", про визнання протиправною і скасування ухвали - залишити без розгляду.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Кооперативу «Добробут-АЗК» сплачений судовий збір в сумі 1600,00 грн.

Ухвала про залишення позовної заяви без розгляду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

В судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 08.05.2018 року.

Суддя Качур Р.П.