Рішення № 73872613, 10.05.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2018 р. справа № 809/534/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Грицюка П.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (далі- відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.03.2018 року дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків (а.с. 26-28). У зазначений строк позивач недоліки усунув, а тому ухвалою суду від 04.04.2018 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.1-2).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач відмовився зарахувати позивачу стаж роботи за період часу з 01.09.1977 року по 24.10.1988 року та з 14.06.2006 року по 22.01.2008 року здобутий в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. ОСОБА_1 вважає, що вказаний стаж, має бути врахований в пільговому обчисленні, а саме зараховано один рік роботи за один рік і шість місяців, оскільки це передбачено указами Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» та «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» від 26 вересня 1967 року, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», постанові Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування пільг до осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, що надійшов на адресу суду 23.04.2018 року, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (а.с. 35-37). Зокрема, просив суд в задоволенні позову відмовити, з урахуванням тієї обставини, що ОСОБА_1, призначено пільгову пенсію за віком за списком № 2 з 25.09.2010 року, відповідно до пільгової довідки № 01/189 від 07.04.2004 року, виданої ВАТ «Таймернафтогазгеологія». Стаж на вказаному підприємстві з 01.09.1977 року по 24.10.1988 рік зараховано як пільговий за Списком № 2 відповідно до ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що дало позивачу право виходу не пенсію у віці 56 років. Крім того, відповідно до п. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з урахуванням змін і доповнень, внесених Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.67 року, пільги щодо обчислення стажу надавались працівникам, що переводились, направлялись чи запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, із інших місцевостей країни за умови, що ці працівники укладали трудові договори про роботу в цих районах на три роки, а на островах Північного льодовитого океану два роки. Таким чином, для отримання права на пільги, передбачені наведеною статтею, особа повинна укласти строковий трудовий договір.

Відповідно до частини 3 статті 263 КАС України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, на підставі положення частин 2, 3 статті 263 КАС України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив таке.

ОСОБА_1, перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в м. Івано-Франківську з 10.12.2010 року, йому призначена та виплачується пенсія за віком, що підтверджується протоколом за пенсійною справою позивача № 10591 від 04.03.2011 року (а.с. 38).

14.11.2017 року позивач звернувся із заявою до УПФУ в м. Івано-Франківську, в якій просив зарахувати стаж роботи здобутий в Нижньо-Єлісейській нафто розвідувальній експедиції за період з 01.09.1977 року по 24.10.1988 року, при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком, однин рік роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи. Вважає, що зарахування стажу в одинарному обчисленні зменшило розмір призначеної пенсії (а.с. 16).

Управління пенсійного фонду України листом № 497/Г-15 від 28.11.2017 року надало відповідь на звернення ОСОБА_1 з приводу обчислення трудового стажу роботи в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі та районах Крайньої Півночі в пільговому обчисленні та повідомило наступне. Відповідно до частини 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Питання обчислення стажу роботи на Крайній Півночі було врегульовано п. 110 Положення про порядок призначення і виплату державних пенсій, затвердженого постановою Радим Міністрів СРСР від 03.08.1972 року (з наступними змінами і доповненнями). Робота в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 01.03.1960 року по 01.01.1991 року зараховується до стажу в полуторному розмірі при умові, що працівник мав право на пільги, встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої півночі та місцевостях, прирівняно до районів Крайньої Півночі». Пільгове обчислення стажу провадиться на підставі документів (трудової книжки, довідки), які б стверджували право на пільги, що встановлені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняно до цих районів. Таким документом був і письмовий трудовий договір, який укладався із робітниками і службовцями, що прибували, направлялись після закінчення вищих та середніх спеціальних навчальних закладів чи запрошувались для роботи на Крайній Півночі. Згідно матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 працював з 01.09.1977 року по 24.10.1988 року в районах Крайньої Півночі, проте не зазначено, що були заключні строкові трудові договори, як і не зазначено, що він користувався пільгами відносно кратності стажу 1 рік за 1,5 встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року. Тому, немає підстав зарахувати вищезазначений період в пільговому обчисленні (1 рік роботи як 1 рік і 6 місяців) та проводити перерахунок (а.с. 17-18).

14.01.2018 року ОСОБА_1 подав до пенсійного фонду заяву, в які звернув увагу фонду на те, що при обчисленні пенсії не зараховано стаж роботи з 14.06.2006 року по 22.01.2008 року в ТзОВ «Содружество Радужний» в м. Радужний, Ханти - Мансійський автономний округ - Югра, Російської Федерації, що зменшує розмір призначеної пенсії. Вважає, що питання пенсійного забезпечення відповідно до статті 7 Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення (підписана 15 січня 1993 року), регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року та двосторонніми Угодами в цій сфері. Згідно вимог пункту 2 статті 6 Угоди від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільговій основі і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території любої із цих країн, а також на територіях колишнього СССР за час до вступу в силу даної Угоди (а.с. 22).

Управління ПФУ листом № 54/Г-15 від 09.02.2018 року повідомило ОСОБА_1, що він працював вахтово - експедиційним методом в місцевості прирівняній до районів Крайній Півночі ( Ханти - Мансійський автономний округ - Югра Тюменської області) в період з 14.06.2006 року по 22.01.2008 року, тобто в період після 01.01.1991 року, коли пільгове обчислення стажу роботи на Крайній Півночі та місцевостях, прирівняних до цих районів, не застосовувалось при призначенні пенсії. Зазначений період роботи обчислювався в одинарному розмірі, оскільки чинним законодавством іншого не передбачено. Враховуючи вказане, немає підстав для пільгового зарахування періоду роботи з 14.06.2006 року по 22.01.2008 року (а.с. 23).

Не погоджуючись із такими листами УПФУ в м. Івано-Франківську та вважаючи відмови у перерахунку пенсії протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав щодо перерахунку та виплати належної пенсії.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст. 1 Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки - по досягненні 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що у випадках, коли законодавством однієї з Сторін, що домовляються, передбачені більш пільгові умови і норми пенсійного забезпечення громадян, які працювали у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, при призначенні пенсії по старості (за віком) на території даної держави застосовується чинне законодавство цієї Сторони.

Відповідно до пункту 5 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", - період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року N 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пільгове обчислення страхового стажу проводиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно - правовими актами.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" встановлено, що пільги з обчислення стажу роботи (один рік за півтора) надавались переведеним, направленим або запрошеним на роботу в райони Крайньої Півночі і місцевості, прирівняні до цих районів, з інших місцевостей країни, за умови, що вказані працівники уклали трудові договори на роботу в цих районах на термін п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Пунктом 3 Постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року N 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховується за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Судом встановлено, що населений пункт (ЗАТ «Таймирнафтогаз геологія»), в якому працював позивач, відповідно до Переліку районів Крайньої Півночі та місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР, як в редакції від 10 листопада 1967 року N 1020, так і в новій редакції від 3 січня 1983 року N 12 входить до районів Крайньої Півночі та місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Період роботи позивача з 01.09.1977 року по 24.10.1988 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, підтверджується трудовою книжкою позивача та довідкою № 353 від 10.11.2010 року, що видана архівним відділом Адміністрації Таймирського Долгано - Ненецького муніципального району Красноярського Краю (зворотній бік а.с. 13, а.с. 19-21).

Статтею 24 КЗпП України, в редакції, яка була чинною на час роботи позивача в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до них було передбачено те, що укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням адміністрації підприємства, установи, організації про зарахування робітника або службовця на роботу, трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

Тобто, вказаною статтею була передбачена можливість оформлення укладення трудового договору відповідним наказом чи розпорядженням адміністрації підприємства, установи, організації, що не викликало необхідності складання окремого документу - договору, також договір вважався укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи, що також допускало можливість праці без складання окремого документу - договору.

Крім того, відповідно до виданої ЗАТ «Таймирнафтогаз геологія» довідки № 01/189 від 2004 року ОСОБА_1 дійсно працював у Нижньо-Єлісейській нафто розвідувальній експедиції, м. Дудінка, Красноярського краю, Таймирського (Долгано-Ненецького) автономного округу, район Крайньої півночі, з 01.09.1977 року (наказ 221/к від 06.09.1977 року) по 24.10.1988 року (наказ 171/к від 27.10.1988 року) у відповідності трудових договорів в якості вишкомонтажника, механіка, заступника начальника центральної інженерно - технологічної служби по механічній частині, начальника зміни ЦІТС, заступника начальника центральної інженерно-технічної служби по вишкобудівництву, провідного інженера по вишкобудівництву в польових умовах, з повним робочим днем, з отриманням польового забезпечення, що дає право на дострокове призначення трудової пенсії на підставі Указу Президіуму ВС СССР від 10.02.1960 року, Постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року, Указу ВС ССР від 26.09.1967 року і що відповідає Списку 2, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів СССР від 26.10.1991 року № 10 (а.с. 40).

Вказані обставини підтверджуються також довідкою № 353 від 10.11.2010 року виданою архівним відділом адміністрації Таймирського Долгано - Ненецького муніципального району (а.с. 19).

Таким чином, враховуючи те, що факт роботи позивача в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі за трудовим договором протягом більше 11 років документально підтверджений, зокрема, записами в трудовій книжці, та відповідною довідкою, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_1 в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську провести перерахунок ОСОБА_1, зарахувавши в пільговому обчисленні період роботи з 01.09.1977 року по 24.10.1988 року, як трудовий стаж, зароблений в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі, зарахувавши один рік роботи за один рік шість місяців, а також зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську зробити перерахунок пенсії, що виплачується ОСОБА_1 з врахуванням пільгового стажу.

Що стосується включення до трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 1 січня 1991 року, то слід зазначили наступне.

Відповідно до статті 1 Тимчасової угоди громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років в районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки - по досягненню 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, жінки - по досягненню 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років. Громадянам Сторін, що домовляються, які працювали як в районах Крайньої Півночі, так і в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, один рік роботи в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, зараховується за дев'ять місяців роботи в районах Крайньої Півночі.

Згідно зі статтею 3 Тимчасової угоди при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівнені до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін. Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року).

Таким чином, вказана Тимчасова угода надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.

Водночас ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15 січня 1993 року, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Не йдеться про пільгове обчислення такого стажу в Законах України «Про пенсійне забезпечення» і «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Отже, відсутні підстави для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивача в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях з 1 січня 1991 року.

При визначенні строку, з якого слід здійснити перерахунок і виплату раніше призначеної позивачу пенсії, суд враховує, наступне.

Так, частиною 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При таких обставинах суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в межах шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду, оскільки поважних підстав для поновлення позовної давності з 25 вересня 2010 року (з моменту призначення пенсії) позивачем суду не наведено та судом не встановлено.

Таким чином, аналізуючи в сукупності викладені обставини, досліджені докази, положення закону, які підлягають застосуванню до правовідносин між сторонами, суд приходить до переконання про порушення законних прав позивача, які підлягають захисту шляхом часткового задоволення його позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволення позовних вимог. Відтак, підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 704,80 грн, що пропорційно становить 50 відсотків задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору, згідно з квитанцією № 0.0.972625761.1 від 23.02.2018 року (а.с.3).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області щодо відмови ОСОБА_1 в застосуванні пільгового обчислення страхового стажу для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі (однин рік за один рік і 6 місяців) у період його роботи з 01.09.1977 року по 24.10.1988 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області здійснити з 26 вересня 2017 року перерахунок раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії, із урахуванням пільгового обчислення страхового стажу для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі період його роботи з 01.09.1977 року по 24.10.1988 року, зарахувавши зазначений стаж його роботи як один рік за один рік і 6 місяців.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

ОСОБА_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), місце проживання: АДРЕСА_1

Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, (код ЄДРПОУ 20550895), місцезнаходження: вул. Незалежності, 44, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область.

Суддя /підпис/ Грицюк П.П.