Рішення № 73870094, 07.05.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/2812/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2018 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Радченка В.Є.

при секретарі Сидорак М.А.

з участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Львівської митниці державної фіскальної служби України (79000, м.Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄРДПОУ 39420875) про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову у справі про порушення митних правил №1683/20900/18 від 10.04.2018 р. про притягнення до відповідальності ОСОБА_1. В обгрунтування поданого позову покликається на те, що 02.09.2014р. ввіз автомобіль марки «BMW 318», реєстраційний номер НОМЕР_2 на митну територію України у митному режимі «Транзит» смугою руху «зелений коридор» через п/п „Шегині - Медика" Львівської митниці ДФС. 12.03.2018 р. коли він прямував у якості пасажира маршрутом «Львів - Варшава», то державним інспектором митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС складено протокол про порушення митних правил за ознаками виявленого правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України. 10.04.2018 р. за результатами розгляду справи в.о. заступника начальника ЛМ ДФС було винесено постанову №1683/20900/18, якою позивача притягнено до адміністративної відповідальності та накладено стягнення в розмірі 8500 грн. Позивач зазначає, що передбачене ч. 3 ст. 470 МК України правопорушення не є триваючим, було вчинене та закінчене 23.09.2014 р. Адміністративне стягнення за порушення митних правил могло бути накладене на нього не пізніше 6 місяців з дня його вчинення, тобто не пізніше 24.03.2015 р. Оскаржувана постанова винесена 10.04.2018 року, тобто після закінчення строків притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому вона є незаконною.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю. Надали пояснення, аналогічні викладеним адміністративному позові. Просили суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. На адресу суду поступив відзив на позов, згідно якого представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви, у зв'язку з її безпідставністю та необґрунтованістю, оскільки вчинене позивачем правопорушення є триваючим.

У даній справі заходи забезпечення доказів та забезпечення позову судом не застосовувалися.

Провадження у справі ухвалою суду не зупинялося, а тому не було підстав для його поновлення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України - завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Заслухавши думку учасників судового процесу дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним доказам в цілому (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу ( групи доказів).

Судом встановлено, що 12.03.2018 року державним інспектором ВМЛО №4 м/п «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС Стахович А.С. складено протокол про порушення митних правил відносно ОСОБА_1. Ним встановлено, що 12.03.2018р. близько 12 год. 30 хв. в зону митного контролю МАПП «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС, смугою руху для автобусів заїхав автобус марки «Scania Touring HD», реєстраційний номер НОМЕР_3, що здійснював регулярне перевезення пасажирів за маршрутом «Львів - Варшава» в якому громадянин ОСОБА_1 прямував в якості пасажира у приватну поїздку. У ході митного контролю вказаного транспортного засобу в ПІК «Інспектор» було встановлено, що гр. ОСОБА_1 02.09.2014 р. ввіз транспортний засіб особистого користування на митну територію України у митному режимі «Транзит» смугою руху «зелений коридор» через п/п „Шегині - Медика" Львівської митниці ДФС, а саме: автомобіль марки «BMW 318», реєстраційний номер НОМЕР_2 (постійно зареєстрований в Республіці Польща) VIN: НОМЕР_4. Автомобіль ввезено в митному режимі «транзит», без письмового декларування та сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті транспортних засобів, на строк, передбачений нормами ст.95 МК України для автомобільного транспорту -10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці-5 діб). Таким чином, ОСОБА_1 перевищив термін перебування під митним контролем більше ніж 10 діб.

10.04.2018 року в.о. заступника начальника Львівської митниці ДФС Македоном П.М. винесено постанову №1683/20900/18 в справі про порушення митних правил. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 гривень.

Частиною 1 ст. 381 МК України встановлено, що транспортні засоби особистого користування, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, дозволяється ввозити на митну територію України з метою транзиту без письмового декларування та внесення на рахунок митного органу, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів з метою вільного обігу.

При цьому, згідно з гл. 55 р. ХІІ МК України поміщення громадянином - резидентом транспортного засобу, постійно зареєстрованого у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, у будь-який інший митний режим ніж транзит супроводжуватиметься обов'язковим письмовим декларуванням цього транспортного засобу та виконанням інших митних формальностей, передбачених Митним кодексом України (письмове зобов'язання, застосування заходів гарантування тощо).

У відповідності до ст. 95 Митного кодексу України для автомобільного транспорту встановлено строк транзитного перевезення в десять діб, а у разі переміщенні в зоні діяльності однієї митниці - п'ять діб.

Отже, пропуск ввезеного позивачем автомобіля марки «BMW 318», реєстраційний номер НОМЕР_2, здійснено у порядку, передбаченому нормами ч.1 ст.381 МК України - в митному режимі «транзит», на строк, передбачений нормами ст. 95 МК України для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб). У випадку ввезення даного транспортного засобу в іншому режимі ніж транзит, позивач зобов'язаний був письмово задекларувати такий транспортний засіб та виконати інші митні формальності. Оскільки позивачем не було письмово задекларовано транспортний засіб в іншому режимі, тому можна вважати, що транспортний засіб був ввезений в Україну в митному режимі транзит.

Нормами ст.ст. 90 та 93 МК України визначено що товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, перебувають під митним контролем і повинні бути доставленими у митний орган призначення до закінчення строку, визначеного ст.95 МК України.

Згідно норм п.57 ч.1 ст.4 МК України товари - будь-які рухомі речі, у т.ч. ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення).

Згідно з пунктом 57 частини 1 статті 4 Митного кодексу України "товар" - будь-яка рухома річ, у тому числі така, на яку законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі. Таким чином, поняття «транспортний засіб особистого користування» охоплюється поняттям «товар», оскільки він є рухомою річчю.

Статтею 181 Цивільного кодексу України визначено, що рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Тобто, відповідальність настає за перевищення встановленого строку доставки товарів, що включає в себе поняття транспортного засобу особистого користування.

Позивач не надав доказів того, що автомобіль марки «BMW 318», реєстраційний номер НОМЕР_2 ним особисто вивезений за межі митної території України. Даний факт не заперечується ним у адміністративному позові. Згідно з автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор», станом на 12.03.2018р. цей транспортний засіб з митної території України громадянином ОСОБА_1 не вивозився та у інший митний режим ніж «транзит» поміщений не був.

Посилання позивача на те, що адміністративне стягнення щодо нього застосовано поза строками накладення адміністративного стягнення є безпідставним, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень. Тобто ст. 467 МК України не визначає виключного переліку триваючих порушень.

Відповідно до листа Мінюсту України від 17.07.2007 р. № 22-14-493, триваючими визнаються правопорушення, які, розпочавшись з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язків. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія чи бездіяльність, коли винна особа або не виконує конкретний покладений на неї обов'язок, або виконує його не повністю або неналежним чином.

Листом Міністерством юстиції України від 01.12.2003 року № 22-34-1465 роз'яснено, що триваючими адміністративними проступками є проступки, пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.

Зважаючи на викладене, триваючі правопорушення слід розглядати як формально закінчені з моменту їх суб'єктивного офіційного виявлення, тобто з часу виявлення і фіксації в протоколі про адміністративне правопорушення, приписі, акті перевірки і т.д.

Частиною 3 статті 470 МК України передбачено відповідальність за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів. Тобто обов'язковим елементом складу правопорушення є перевищення строку вивезення більш як на 10 діб, що вже свідчить про триваючий характер правопорушення. А тривати дане правопорушення може як декілька днів так і декілька років, не обмежуючи момент виявлення.

Окрім того листом Міндоходів України від 30.08.2013 №16666/7/99-99-24-03-09-17 було роз'яснено, що обґрунтованим є розгляд питання щодо накладення стягнення за порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, за підстав віднесення його до категорії триваючих (зокрема, недоставляння до митниці у встановлений ст. 95 МК України строк) не пізніше, ніж через 6 місяців з дня виявлення.

Таким чином, порушення є триваючим. Томусуд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Зазначена позиція суду узгоджується з ухваламиВищого адміністративного суду України від 25.10.2017 р. № К/800/34472/16, від 30.11.2017 р. № К/800/15868/16 та від 30.11.2017 № К/800/10719/16, в яких колегії суддів зазначають: «невивезення транспортного засобу, що перебуває в режимі транзиту, та щодо якого існує обов'язок вивезення за межі митної території протягом 10-денного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває у безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку».

Окрім того, у справі за № К/9901/23243/18 (448/1346/15-а) Верховний суд України, вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування касаційним судом норм права, з метою встановлення чи є правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 470 МК та інкриміноване позивачу, триваючим, у своїй постанові від 13.03.2018 прийшов до наступних висновків:

«Правова позиція представника позивача, рівно як і оцінка суду першої інстанції стосовно того, що у частині першій статті 467 МК України наведено вичерпний перелік триваючих порушень митних правил, є безпідставною.

Так, з логічно-граматичного аналізу ч.1 ст. 467 МК України висновується, що перелік триваючих порушень, наведений у ній, є орієнтовним.

Діяння (бездіяльність) позивача щодо невивезення транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, за межі території України, характеризуються тривалим… невиконанням встановленого МК України обов'язку. Вчиняючи такі діяння, позивач перебував у стані безперервного порушення закону, тому відповідне порушення не може вважатись таким, що носить разовий характер.

Посилання представника позивача на те, що обов'язок щодо зворотного вивезення транспортного засобу впродовж 10 діб темпорально обмежений, є неприйнятними, оскільки встановлений законом обов'язок вважається виконаним саме з моменту його виконання (або є закінченим - з моменту притягнення до встановленої законом відповідальності), а не із закінченням граничних строків такого виконання.

За таких обставин, правильними є висновки судів апеляційної і касаційної інстанцій щодо визнання законною постанови про порушення митних правил як такої, що винесена впродовж шести місяців із дня виявлення порушення.»

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КУпАП за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно ч.4 ст.288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита. Тому судові витрати слід компенсувати за рахунок держави із бюджетних асигнувань відповідача, відповідно до вимог ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст.9, 72, 90, 240, 271, 286, 288 КАС України, ст.ст.92, 93, 381, 470 МК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Львівської митниці державної фіскальної служби України (79000, м.Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄРДПОУ 39420875) про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил - залишити без задоволення, а постанову у справі про порушення митних правил №1683/20900/18 від 10.04.2018 р. - без змін .

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Радченко В.Є.