Постанова № 7387009, 28.12.2009, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.12.2009 р.                                                             справа №15/125

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Москальової І.В.

суддівАлєєвої І.В. , М'ясищева А.М.

При секретарі Апонащенко О.С.

За участю представників сторін:

від позивача: Шайнога О.В. –за дов. № 617/125 від 01.01.2009 р., Садіков В.В. –за дов. № 617/1276 від 30.10.2009 р., Золотухін Р.М. –за дов. № 617/1234 від 14.10.2009 р.

від відповідача: Щербачук Я.І. –за дов. № 78/08 від 19.06.2009 р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Словважмаш", м.Слов"янськ

на рішення господарського суду Донецької області від 04.09.2008 р. у справі № 15/125 (суддя Богатир К.В.)

за позовом Зовнішньоекономічного підприємства "Азовімпекс" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Маріуполь

до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Словважмаш", м.Слов"янськ

про стягнення боргу в сумі 4 625 131,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Зовнішньоекономічне підприємство “Азовімпекс” у формі товариства з обмеженою відповідальністю м. Маріуполь звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства “Словважмаш” м. Слов’янськ боргу в сумі 4625131,71 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.09.2008 р. по справі № 15/125 позовні вимоги задоволено: стягнено з відкритого акціонерного товариства “Словважмаш” на користь зовнішньоекономічного підприємства “Азовімпекс” у формі товариства з обмеженою відповідальністю суму 4625131,71 грн. (а саме: основний борг в сумі 4363331,80 грн., штрафні санкції в сумі 261799,91 грн.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 25500,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Відповідач, Відкрите акціонерне товариство "Словважмаш", м. Слов"янськ не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 04.09.2008 р. у справі № 15/125 звернулось з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, оскільки вважає, що рішення першої інстанції прийнято із порушенням застосування норм матеріального та процесуального права України. Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції в порушення ст. 78, п.1 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України не перевірено правомірність розірвання договору № 617/06-356 від 25.09.2006 р., що зумовило звернення скаржника з окремим позовом про визнання угоди від 01.07.2008 р. про розірвання договору № 617/06-356 від 25.09.2006 р. недійсною. У доповненнях до апеляційної скарги скаржник також посилається на те, що рішенням господарського суду Донецької області від 15.10.2009 р. по справі № 28/14 пункти 1.2 та 1.3 Угоди від 01.07.2008 р. про розірвання договору № 617/06-356 від 25.09.2006 р. визнані недійсними; зазначене рішення суду залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.12.2009 р. і у відповідності до ст.4-5 ГПК є обов'язковим до виконання на всій території України, тому вважає, що з цих підстав рішення господарського суду першої інстанції у справі № 15/125 підлягає скасуванню (т.1 а.с.92-95, т.2 а.с.56).

Представники позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, вважають оскаржуване рішення господарського суду законним та обгрунтованим, тому просять його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав, наведених у запереченнях на апеляційну скаргу (т.2 а.с.6-7, 48-50).

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

25.09.2006 р. між Зовнішньоекономічним підприємством "Азовімпекс" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Маріуполь (покупець) та Відкритим акціонерним товариством "Словважмаш" м. Слов"янськ (продавець) укладено договір № 617/06-356 (т.1 а.с.10-14), за умовами якого продавець зобов’язався передати покупцю товар за ціною, кількістю та номенклатурою, комплектністю та в строки згідно специфікацій додатків та/або доповнень, оформлених в письмовій формі, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов’язався прийняти цей товар та оплатити.

Додатковою угодою № 4 від 03.12.2007 р. сторони змінили п.9.1 договору № 617/06-356 від 25.09.2006 р. та визначили, що договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2009 р. (т.1 а.с.19).

Специфікацією додатку № 1 від 25.09.2006 р. до договору № 617/06-356 від 25.09.2006 р. (з врахуванням змін, внесених додатковими угодами № 1 від 15.01.2007 р., № 2 від 12.02.2007 р., № 3 від 14.08.2007 р.), сторони погодили найменування товару, кількість, вартість, умови поставки та оплати товару, а саме, термін постачання товару - впродовж 2007 року, умови оплати –100% передплата до 15.07.2007 р. (т.1 а.с.15-18).

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив передплату на суму 4 965 096,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 06.12.2006 р. (т.1 а.с.25-26), від 20.12.2006 р. (т.1 а.с.35), від 27.03.2007 р. (т.1 а.с.29,31-34), від 15.05.2007 р. (т.1 а.с.30), від 21.06.2007 р. (т.1 а.с.27-28), від 20.08.2007 р. (т.1 а.с.23-24), актом звірки взаєморозрахунків станом на 19.08.2008 року (т.1 а.с.22).

01.07.2008 р. між сторонами підписана угода про розірвання договору № 617/06-356 від 25.09.2006 р. (т.1 а.с.21), за умовами пунктів 1.2 та 1.3 якої, покупець зобов"язався повернути продавцю в строк до 31.07.2008 р. фактично отриману продукцію: броня (черт.№35495) кількістю 17 шт. на суму 392 119,82 грн. з ПДВ, рама м/с (черт.№35496) кількістю 11 шт. на суму 209 644,38 грн., а продавець зобов"язався повернути покупцю в строк до 31.07.2008 р. отримані кошти в сумі 4 965 096,00 грн.

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача грошових коштів за пунктом 1.3 угоди від 01.07.2008 р. про розірвання договору № 617/06-356 від 25.09.2006 р.

Приймаючи оскаржуване рішення у цій справі про задоволення позовних вимог Зовнішньоекономічного підприємства "Азовімпекс" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Маріуполь місцевий господарський суд не встановив фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а саме, не перевірив правомірність пункту 1.3 додаткової угоди від 01.07.2008р. до договору № 617/06-356 від 25.09.2006 р. вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймаючи рішення має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Огляд норм чинного законодавства свідчить про наступне.

За приписами статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно части 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами частини 1 статті 651, статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частинами 3, 4 статті 653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із п.1.1 Угоди від 01.07.2008р. сторони дійшли згоди про розірвання договору №617/06-356 від 25.09.2006р. з моменту підписання цієї Угоди, тобто –з 01.07.2008р. припинилися зобов’язання сторін, зумовлені договором №617/06-356 від 25.09.2006р., а отже –і відповідні правовідносини.

В свою чергу, пункти 1.2 і 1.3 спірної Угоди встановлюють обов’язки сторін розірваного договору повернути одне одному виконане –поставлений товар та сплачені грошові кошти. При цьому, частиною 4 статті 653 Цивільного кодексу України визначено заборону сторін вимагати повернення виконаного за зобов’язанням до моменту розірвання договору, якщо цього не передбачено договором або законом.

Як вбачається, договір №617/06-356 від 25.09.2006р. не містить положень про повернення виконаного сторонами одне одному у разі його розірвання, а за змістом ч.4 ст.653 Цивільного кодексу України саме у договорі, що підлягає розірванню має міститися відповідна домовленість сторін, у зв"язку з чим, за своєю юридичною сутністю пункти 1.2 і 1.3 спірної Угоди опосередковують самостійний правочин, спрямований на зміну договору №617/06-356 від 25.09.2006р. шляхом внесення до нього умови про повернення виконаного.

Згідно ч.1 ст.653 Цивільного кодексу України зміна договору має наслідком відповідну зміну визначених ним зобов’язань з моменту досягнення домовленості про таку зміну.

Як вбачається, зміна договору, у тому числі шляхом доповнення зобов’язаннями щодо повернення виконаного у разі розірвання договору, передбачає наявність договірних зобов"язань. Відтак, колегія суддів вважає, що доповнення (зміна) договору хронологічно має передувати його розірванню, а місцевий господарський суд вирішуючи спір не звернув уваги на цю обставину та не дослідив.

Домовленість сторін щодо повернення виконаного за договором у разі його розірвання, викладена у п.п.1.2, 1.3 спірної Угоди, мала бути включена або безпосередньо до договору №617/06-356 від 25.09.2006р., або запроваджена додатковою угодою до нього, але у будь-якому разі до розірвання означеного договору сторонами – одночасне вчинення цих правочинів суперечить ч.1 ст.212, ч.4 ст.653 Цивільного кодексу України, а отже –порушує ч.1 ст.203 цього Кодексу та є підставою для визнання його недійсним відповідно до ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Як вбачається господарським судом Донецької області прийнято рішення від 15.10.2009 р. у справі №28/14, за яким пункти 1.2 та 1.3 угоди від 01.07.2008р. про розірвання договору № 617/06-356 від 25 вересня 2006 року визнані недійсними. Зазначене рішення залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.12.2009 р. та набрало законної сили (т.2 а.с.57).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1. ст.216 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 статті 236 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

За приписами статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи, що рішенням господарського суду Донецької області від 15.10.2009 р. у справі №28/14, яке залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.12.2009 р., встановлено факт невідповідності умов пункту 1.3 угоди від 01.07.2008р. про розірвання договору № 617/06-356 від 25.09.2006 р. нормам чинного законодавства та визнано його недійсним в цій частині; та те, що предметом розгляду у справі № 15/125 є стягнення з відповідача грошових коштів саме за умовами пункту 1.3 угоди від 01.07.2008 р. про розірвання договору № 617/06-356 від 25.09.2006 р., колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню повністю з прийняттям нового рішення.

Судові витрати зі сплати державного мита за апеляційною скаргою у сумі 12750,00 грн. покласти на позивача.

З урахуванням наведенного, керуючись статями 99, 101, п.2 ч.1 ст.103, п.1 ст.104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Словважмаш", м.Слов"янськ - задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 04.09.2008 р. у справі № 15/125 скасувати.

В задоволенні позовних вимог Зовнішньоекономічного підприємства "Азовімпекс" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Маріуполь до Відкритого акціонерного товариства "Словважмаш", м.Слов"янськ про стягнення боргу в сумі 4625131,71 грн. –відмовити повністю.

Стягнути з Зовнішньоекономічного підприємства "Азовімпекс" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Маріуполь (юридична адреса: 87500, м. Маріуполь, пр. Леніна, 56; код ЄДРПОУ 23605421; розрахунковий рахунок 26009301715005 у Жовтневому відділенні ПІБ м. Маріуполь, МФО 334485) на користь Відкритого акціонерного товариства "Словважмаш", м.Слов"янськ (юридична адреса: 84102, м. Слов’янськ, вул. Заводська, 2; код ЄДРПОУ 00210594; розрахунковий рахунок 26000305660173 у Слов’янському відділенні АК ПІБ, МФО 334561) витрати зі сплати державного мита за апеляційною скаргою у сумі 12750,00 грн.

Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого господарського суду через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий          І.В. Москальова

Судді:          І.В. Алєєва

          А.М. М'ясищев

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС