Рішення № 73869185, 19.04.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 р. м. Чернівці справа № 715/2433/17

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

за участю секретаря судового засідання Бідней О.В.

позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника позивача - ОСОБА_3

представника відповідача - Онуфрейчука М.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2

до Волоківської сільської ради

про визнання протиправним та скасування рішення.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 (далі - позивачі) звернулися до Глибоцького районного суду Чернівецької області з позовом до Волоківської сільської ради, в якому просили визнати незаконним та скасувати рішення Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області №188-32/17 від 30.11.2017 р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у безоплатну власність для ведення особистого селянського господарства".

Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області у справі №715/2433/17 від 27.12.2017 р. позов передано за підсудністю на розгляд до Чернівецького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.01.2018 р. у справі №715/2433/17 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачам строк для усунення недоліків позовної заяви.

У строки встановлені судом позивачі усунули недоліки позовної заяви, у зв'язку з чим ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.02.2018 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 12.03.2018 р.

26.03.2018 р. позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уточнено позовні вимоги, відповідно до яких просили:

- визнати незаконними рішення 32 сесії №188-32/17 від 30.11.2017 р. Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, яким вчинено протиправні дії, а саме відмовлено у затвердженні проектів відведення та у наданні дозволу на складання проекту відведення;

- скасувати рішення 32 сесії Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області №188-32/17 від 30.11.2017 р.;

- зобов`язати Волоківську сільську раду Глибоцького району Чернівецької області затвердити проекти відведення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої на території Волоківської сільської ради, Глибоцького району Чернівецької області із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (01.03) на позачерговій сесії орієнтовний розмір земельної ділянки: 0,5163 га (кадастровий номер НОМЕР_2 гр. ОСОБА_1 та 0,5163 га (кадастровий номер НОМЕР_3) гр. ОСОБА_2

В обґрунтування позовних вимог вказували, що вони реалізуючи своє конституційне і законне право, неодноразово зверталися із заявами до Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у безоплатну приватну власність для ведення особистого селянського господарства в с. Валя Кузьмина Глибоцького району Чернівецької області. Однак, рішенням Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області №188-32/17 від 30.11.2017 р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у безоплатну приватну власність для ведення особистого селянського господарства" їм відмовлено у затвердженні проектів у зв`язку з ненаданням Волоківською сільською радою Глибоцького району Чернівецької області дозволу на розробку проектів землеустрою. Із даним рішенням позивачі не погоджуються оскільки, єдиною підставою відмови у наданні дозволу може бути тільки невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Волоківська сільська рада Глибоцького району Чернівецької області (далі - відповідач) подала до суду відзив на позовну заяву, в якому вказала, що позов не визнає та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивачів і визнати рішення сесії Волоківської сільської ради №188-32/17 від 30.11.2017 р. таким, що відповідає чинному законодавству. В обґрунтування своїх заперечень вказувала, що звернення ОСОБА_1, ОСОБА_2 були розглянуті на сесії Волоківської сільської ради та рішенням №188-32/17 від 30.11.2017 р. їм надано відмову у затвердженні проектів землеустрою, оскільки відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України проекти землеустрою затверджує відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що надав дозвіл на розробку проекту землеустрою який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність чи користування відповідно до повноважень. Рішення про затвердження проекту є одночасно рішенням про передачу зазначеної земельної ділянки у власність чи користування. Оскільки, Волоківська сільська рада не надавала ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дозволи на розробку проектів землеустрою, тому їм і було відмовлено у затвердженні вказаних проектів. Щодо гр. ОСОБА_5 відповідач зазначив, що він взагалі не звертався до Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області із заявою щодо затвердження проекту землеустрою.

У зв'язку з хворобою позивачів та уточненням позовних вимог, судом відкладався розгляд справи в судових засіданнях призначених на 12.03.2018 р. та на 19.04.2018 р.

19.04.2018 р. позивач ОСОБА_5 подав до суду заяву про відмову від позову та закриття провадження у справі в частині позовних вимог, у зв'язку помилковим та передчасним поданням позову.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.04.2018 р. заяву ОСОБА_5 про відмову від позову задоволено. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_5 до Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області про визнання незаконним та скасувати рішення Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області №188-32/17 від 30.11.2017 р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у безоплатну власність для ведення особистого селянського господарства".

У судовому засіданні, яке відбулося 19.04.2018 р. позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд задовольнити позов з підстав вказаних у позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні, яке відбулося 19.04.2018 р. заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні з підстав вказаних у відзиві на адміністративний позов.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням виданим командуванням Високомобільних десантних військ Збройних Сил України серія НОМЕР_4 від 24.04.2015 р. (а.с. 5-6, 7).

ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_5) є інвалідом 3 групи і має пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням виданим управлінням соціального захисту населення Шевченківського району Серія НОМЕР_6 від 13.11.2015 р. (а.с. 8, 9).

Волоківська сільська рада (60413, Чернівецька область, Глибоцький район, село Волока, вулиця Александрі, будинок 51 А, ідентифікаційний код 04417079) зареєстрована як юридична особа 21.05.1997 р. (а.с. 58-60, 114, 115).

14.08.2015 р. рішенням ХХХІІІ сесії VІ скликання Чернівецької обласної ради №121-33/15 утворено Волоківську сільську об'єднану територіальну громаду з адміністративним центром в селі Волока Глибоцького району Чернівецької області та введено до Волоківської сільської об'єднаної територіальної громади села Волока, Грушівка Волоківської сільської ради, села Валя Кузьмина Валякузьминської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області (а.с. 112).

Рішенням ІІ сесії VІІ скликання Глибоцької районної ради від 11.12.2015 р. № 11-2/15 затверджено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Валя Кузьмина, Валякузминської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, згідно якого загальна площа села склала 1084,8000 га, із включенням в межі села Валя Кузьмина земель загальною площею 500,8000 га, за рахунок земель Валякузминської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області (а.с. 113).

Із матеріалів справи видно, що 23.08.2016 р. Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області видано наказ № 24-1230/14-16-сг, яким надано громадянину ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області для ведення особистого селянського господарства площею 0,5163 га (кадастровий номер НОМЕР_2), з подальшою передачею у його власність (а.с. 53, 95 на звороті).

23.08.2016 р. Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області видано наказ № 24-1231/14-16-сг, яким надано громадянину ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Волоківської сільської ради, Глибоцького району, Чернівецької області для ведення особистого селянського господарства площею 0,5163 га (кадастровий номер НОМЕР_3), з подальшою передачею у його власність (а.с. 39, 80).

На підставі вказаних наказів, громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розроблено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах с. Валя Кузьмина, Волоківської сільської ради, Глибоцького району, Чернівецької області для ведення особистого селянського господарства площею 0,5163 га кожна (кадастрові номера НОМЕР_3, НОМЕР_2) (а.с. 76-87, 91-105).

10.04.2017 р. позивачі звернулися до сесії Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області із заявами про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у безоплатну приватну власність в межах с. Валя Кузьмина, Волоківської сільської ради, Глибоцького району, Чернівецької області для ведення особистого селянського господарства площею 0,5163 га кожна (кадастрові номера НОМЕР_3, НОМЕР_2) (а.с. 73, 88).

Як видно із матеріалів справи, проектом рішень Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 17.05.2017 р. №54-26/17 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у безоплатну приватну власність, площею 0,5163 га - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер ділянок - НОМЕР_3 та НОМЕР_2 в с. Валя Кузьмина в межах населеного пункту, у зв'язку з тим, що Волоківська сільська рада не надавала дозвіл на розробку проекту землеустрою (а.с. 34-35).

Вважаючи відмову протиправною, позивачі звернулися до Глибоцького районного суду Чернівецької області з позовом до Волоківської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 07.11.2017 р. в адміністративній справі № 715/1479/17 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 до Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області щодо відмови в затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та зобов'язано Волоківську сільську раду Глибоцького району Чернівецької області на засіданні чергової сесії Волоківської сільської ради Чернівецької області розглянути заяви ОСОБА_1 від 10.04.2017 р., ОСОБА_2 від 10.04.2017 р., ОСОБА_5 від 13.06.2017 р. у відповідності до вимог чинного законодавства (а.с. 34 - 35).

Доказів оскарження даного судового рішення сторонами до суду не надано.

На виконання вказаного судового рішення, рішенням XXXII сесії VII скликання Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області №188-32/17 від 30.11.2017 р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у безоплатну приватну власність для ведення особистого селянського господарства в с. Валя Кузьмина", позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено в затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у безоплатну приватну власність в межах с. Валя Кузьмина, Волоківської сільської ради, Глибоцького району, Чернівецької області для ведення особистого селянського господарства площею 0,5163 га кожна, кадастрові номера НОМЕР_3, НОМЕР_2, у зв`язку з тим, що Волоківська сільська рада не надавала дозвіл на розробку проекту землеустрою (а.с. 74, 89).

Вважаючи відмову протиправною, позивачі звернулися до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з наступних міркувань.

Відповідно до ст. 14 Конституції України та ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 1 та 2 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (ч. 5 ст. 116 ЗК України).

Відповідно до п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Частиною 1 ст. 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частинами 6 і 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу (ч. 8 ст. 118 ЗК України).

Частиною 9 ст. 118 ЗК України також передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (ч. 10, 11 ст. 118 ЗК України).

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки безоплатно у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені у ст. 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Відповідно до ч. 6 ст. 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. Проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб погоджуються у порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 186-1 ЗК України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч. 4 ст. 186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Згідно ч. 5 ст. 186-1 ЗК України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (п. 1 ч. 6 ст. 186-1 ЗК України).

Приписами ч. 7 ст. 186-1 ЗК України визначено, що органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до ст. 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у ч.1 - 3 цієї статті, у визначений законом строк.

Частиною 8 ст. 186-1 ЗК України встановлено, що у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування громадянам та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування зацікавлена особа розробляє проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та в подальшому органи визначенні ст. 186-1 ЗК України, приймають одне з відповідних рішень. Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у ч. 1 - 3 цієї статті, у визначений законом строк.

В разі прийняття рішення про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідні органи повинні вказати вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою та зазначити розумний строк для усунення таких недоліків. У погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути відмовлено лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Судом встановлено, що 23.08.2016 р. Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області видано накази № 24-1230/14-16-сг та № 24-1231/14-16-сг, якими надано громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області для ведення особистого селянського господарства площами по 0,5163 га (кадастрові номери НОМЕР_2, НОМЕР_3), з подальшою передачею у їх власність.

На підставі вказаних наказів, громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розроблено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах с. Валя Кузьмина, Волоківської сільської ради, Глибоцького району, Чернівецької області для ведення особистого селянського господарства площею 0,5163 га кожна (кадастрові номера НОМЕР_3, НОМЕР_2).

Доказів оскарження наказів Головного управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області № 24-1230/14-16-сг та № 24-1231/14-16-сг, якими позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення державної власності, відповідач до суду не надав.

З матеріалів справи видно, що рішенням XXXII сесії VII скликання Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області №188-32/17 від 30.11.2017 р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у безоплатну приватну власність для ведення особистого селянського господарства в с. Валя Кузьмина", позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у безоплатну приватну власність.

Дослідженням витягів оскаржуваного рішення встановлено, що відповідач відмовив позивачам у погодженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у зв`язку з тим, що Волоківською сільською радою не було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Таким чином, наведена підстава відмови у погодженні проектів землеустрою не передбачена ст. 186-1 ЗК України.

Суд також зазначає, що в оскаржуваному рішенні відповідач не конкретизував, які саме недоліки необхідно позивачам усунути для погодження проектів землеустрою та не вказав розумні строки для їх усунення.

Крім того, оскаржуване рішення не містить вичерпного переліку недоліків проектів землеустрою та розумні строки для усунення таких недоліків.

З урахуванням встановлених по справі обставин та наведених норм права, які регулюють спірні правовідносин, суд приходить до переконання, що відмовляючи позивачам у погодженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі безоплатно у власність, відповідач діяв всупереч вимог Конституції України та Земельного кодексу України, не на підставі та не у межах повноважень передбачених законом, а також без урахування всіх обставин по справі, а тому оскаржуване рішення №188-32/17 від 30.11.2017 р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно позовної вимоги позивачів про зобов`язання відповідача затвердити проекти відведення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої на території Волоківської сільської ради, Глибоцького району Чернівецької області із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (01.03) на позачерговій сесії орієнтовний розмір земельної ділянки: 0,5163 га (кадастровий номер НОМЕР_2 гр. ОСОБА_1 та 0,5163 га (кадастровий номер НОМЕР_3) гр. ОСОБА_2, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 59 цього Закону встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пунктом 34 ст. 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону № 280/97-ВР органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Частиною 1 ст. 71 Закону № 280/97-ВР встановлено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

За приписами ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

З огляду на наведені норми матеріального права, суд приходить до висновку, що питання безоплатної передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян є виключною компетенції органу місцевого самоврядування.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи із вищезазначеної статті, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

З огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналіз норм КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Отже, дискреційне право органу місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши орган місцевого самоврядування дискреційними повноваженнями, законодавець надав йому певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 3-4 ст. 245 КАС України).

Із змісту вказаних норм видно, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин у випадку, якщо своїми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкт владних повноважень порушує такі права, свободи та інтереси осіб. Приблизний перелік способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві встановлено ст. 245 КАС України.

З метою захисту порушених прав позивачів, виходячи з принципу правової визначеності у спірних правовідносинах, керуючись положеннями ст. 245 КАС України, суд зобов`язує Волоківську сільську раду Глибоцького району Чернівецької області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 10.04.2017 р. про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у безоплатну власність, площею 0,5163 га кожна, для ведення особистого селянського господарства, кадастрові номера НОМЕР_2 та НОМЕР_3 в с. Валя Кузьмина в межах населеного пункту.

При цьому суд звертає увагу відповідача, що під час повторного розгляду заяв позивачів про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у безоплатну власність, він зобов'язаний розглянути вказані заяви враховуючи правовий висновок суду наведений в даній справі.

Водночас, суд зазначає, що зобов'язання відповідача повторно розглянути заяви позивачів не є втручанням у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування, оскільки ст. 186-1ЗК України передбачено лише два варіанти відповідного рішення - про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про мотивовану відмову у погодженні такого проекту. Вказівок на те, яке саме рішення має прийняти відповідач, судове рішення не містить.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність прийняття оскаржуваного рішення, а тому позов підлягає задоволенню.

Оскільки, судове рішення ухвалено на користь позивачів, які звільненні від сплати судового збору, та за відсутності доказів понесення ними судових витрат, судом з урахуванням вимог ст. 139 КАС України не проводиться розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 139, 243, 245, 246 та 255 КАС України, суд, -а 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення XXXII сесії VII скликання Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області №188-32/17 від 30.11.2017 р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у безоплатну приватну власність для ведення особистого селянського господарства в с. Валя Кузьмина".

3. Зобов`язати Волоківську сільську раду Глибоцького району Чернівецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у безоплатну власність, площею 0,5163 га - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_2 в с. Валя Кузьмина в межах населеного пункту.

4. Зобов`язати Волоківську сільську раду Глибоцького району Чернівецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у безоплатну власність, площею 0,5163 га - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_3 в с. Валя Кузьмина в межах населеного пункту.

Згідно ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.К. Левицький

Рішення в повному обсязі складено 07 травня 2018 р. (враховуючи вихідні та святкові дні, а також перебування судді у відрядженні та відгулі).