Рішення № 7386753, 16.12.2009, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.12.2009 Справа № 12/96-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі Чернявській О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Фея" м. Нова Каховка Херсонської області

до Відкритого акціонерного товариства "Новокаховський завод плавлених сирів", м.Таврійськ, 74989, Херсонської області, код ЄДРПОУ 00447623

про стягнення 7500грн.

за участю

представників сторін:

від позивача - Талалай С.М. дов.б/н від 09.11.2009р.

від відповідача –Мачулян Н.М. дов.б/н від 30.11.2009р.

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із заявою і просить суд прийняти рішення, яким визнати його вимоги до відкритого акціонерного товариства «Новокаховський завод плавлених сирів" у сумі 7500 грн. (сім тисяч п'ятсот шість) гривень та стягнути з боржника на користь ПП “Фея” борг у сумі 7500 грн. за отриманий але не оплачений товар - пальне, витрати по сплаті державного мита в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Відповідач повністю заперечує проти заявленого позову, посилаючись на неотримання спірної партії пального, просить на цих підставах у задоволенні позову відмовити.

04 січня 2008 року між приватним підприємством «Фея" і відкритим акціонерним товариством «Новокаховський завод плавлених сирів»був укладений договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 04/01.

Згідно з п. п. 1.1 цього договору позивач зобов'язався в зазначений відповідачем день відпустити нафтопродукти, а відповідач повинен у п'ятнадцятиденний строк з дня виставлення рахунку перерахувати грошові кошти в розмірі 100% оплати на поточний рахунок продавця відповідно до п.п. 3.1 договору.

Відпуск нафтопродуктів здійснювався в відповідності пункту 4.3 договору, де визначено, що продавець зобов'язаний здійснювати відпуск нафтопродуктів транспорту покупця по відомостям або по талонам на АЗС № 1,2.

Виконуючи вимоги договору, позивач відпускав нафтопродукти згідно талонів покупця, на яких вказувались вид та кількість нафтопродуктів, державний номер транспортного засобу покупця, дата, підпис відповідальної особи покупця, яка складала первинний документ бухгалтерського обліку, та скріплювала його печаткою покупця. Крім того, при відпуску нафтопродуктів відповідальними особами позивача складалась відомість щодо відпуску нафтопродуктів.

Станом на 30.11.2008 року відповідачу, Відкритому акціонерному товариству «Новокаховський завод плавлених сирів», було продано бензину А-76 в кількості 2660 літрів, на загальну суму 9435,83 грн. за ціною 3,55 грн. за літр без урахування ПДВ; дизельне пальне в кількості 1880 літрів, на загальну суму 8330,83, за ціною 4,43 грн. за літр, без урахування ПДВ; бензину А-92 на загальну суму 23 грн.50 коп. в кількості 6 літрів за ціною 3.92 грн. без урахування ПДВ; всього на загальну суму з урахуванням ПДВ 21 348 грн. 20 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН 0000273 від 30 листопада 2008 року.

Свої зобов'язання щодо сплати за відпущений товар, відповідач виконав частково, сплативши за відпущенні нафтопродукти 13848 грн., 20 коп., що підтверджується довідкою про взаєморозрахунки з ВАТ «Новокаховський завод плавлених сирів».

Залишилась заборгованість, яка складає 7500 грн. (сім тисяч п'ятсот шість) грн. яку відповідач відмовився сплатити. Причини відмови щодо сплати - відпуск позивачем нафтопродуктів за талонами:

1. №6906 від 23.11.2008 року про відпуск 200-х літрів дизельного пального,

2. №6907 від 24.11.2008 року про відпуск 500 літрів дизельного пального,

3. №6908 від 23.11.2008 року про відпуск 600 літрів дизельного пального

Сума несплати за талонами складає 1300 л. х 5.40 грн. = 7020 грн., Крім того залишився борг 480 грн. за інші нафтопродукти, відповідач не сплачує без зазначення причин.

Посадові особи відповідача поясняють несплату за вищезазначеними талонами тим, що вказані талони диспетчер «Новокаховського заводу плавлених сирів»нібито не видавав і дизельне паливо за цими талонами відповідач не отримував.

Факт отримання нафтопродуктів водієм транспорту позивача підтверджується письмовими поясненнями касирів позивача Халеп С.М. та Іванченко М.Ю., також постановою про відмову в порушені кримінальної справи від 25.02.2009 року, в якій визначено, що саме водій відповідача отримував у касира позивача дизельне пальне.

20 серпня 2009 року приватне підприємство «Фея" звернулося до відповідача з претензією на суму 7500 грн. Відповідач отримав претензію 26.08 2009 року, проте відповідач відповіді на претензію не надав, і заборгованість не сплатив.

Зазначені обставини підтверджуються доданими до заяви документами - копіями договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 04/01 від 4 січня 2008 р. (на 2-ох арк.), видаткової накладної № РН-0000273 від 30.10.2008 р. (на 1-ому арк.), закупівельної відомості, (на 1-ому арк.), копією претензії від 20.08.2009 року ( на 1-ому арк., копіями мірних талонів на відпуск нафтопродуктів№6906 від 23.11.2008 року про відпуск дизельного пального, №6907 від 24.11.2008 року про відпуск 500 літрів дизельного пального, №6908 від 23.11.2008 року про відпуск 600 літрів дизельне пального, (на 1-ому арк.), довідкою про взаєморозрахунки з ВАТ «Новокаховський завод плавлених сирів»(на 1-ому арк..), копією постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 25.02.2009 р. (на 2-ох арк.), письмовими поясненнями касирів позивача Халеп та Іванченко (на 2-ох арк.)

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно якої господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього І певну грошову суту.

В силу ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки, на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Несплата відповідачем позивачу суми за отриманий товар є порушенням договірного зобов'язання відповідачем.

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач жодних доказів відсутності своєї вини суду не надав.

Згідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що встановлено ст. 629 ЦК України Представники відповідача пояснили, що працівник, що виписував талони на отримання пального, помилково виписала три талони (спірні) за одними номерами, а хто отримав пальне за цими талонами –не пояснила. Однак представники відповідача в судовому засіданні оглянули надані позивачем оригінали спірних талонів №6906 від 23.11.2008 року про відпуск 200-х літрів дизельного пального, №6907 від 24.11.2008 року про відпуск 500 літрів дизельного пального, №6908 від 23.11.2008 року про відпуск 600 літрів дизельного пального. Талони справжні, без ознак підробки, містять печатку відповідача та підпис уповноваженої особи, пред'явлені позивачу для видачі пального і зберігаються у позивача .

Статтею 130 Кодексу України законів про працю передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського риску, а також за неодержані підприємством, установою, організацією прибутки і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності.

Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

Статтею 131 КЗПП України передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу та працівників по збереженню майна підприємства. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов'язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

Відповідно до статті 132 КЗПП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві

Статтею 135-3 КЗПП України передбачено, що розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

За таких обставин позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному розмірі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.11, 526, 599, 610, 614, 623, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 202 Господарського кодексу України, ст. ст. 44 - 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 130, 131,132,135-3 Кодексу України законів про працю, суд -

в и р і ш и в:

1. Позив задовольнити повністю.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Новокаховський завод плавлених сирів»(вул. Промислова, буд.2, м. Таврійськ, Херсонської області, 74989, р/р 26005300000423 у ЗФАКБ "Форум", МФО 319913, код ЄДРПОУ 00447623 ) на користь приватного підприємства «Фея»(пр. Перемоги, буд.13/42, м. Нова Каховка, 74900, Херсонської області, р/р № 2600487895681 у ХОД АКБ " Укрсоцбанк", МФО 352015, код ЄДРПОУ 22747863) 7500 ( сім тисяч п'ятсот ) грн. основного боргу, 118(сто вісімнадцять) грн. держмита, 236( двісті тридцять шість),00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини). Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення надіслати позивачу, відповідачу.

Суддя Т.Г. Пінтеліна

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 25.12.2009р.