Рішення № 7386635, 09.12.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2009 р. Справа № 47/101-09

вх. № 8055/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Сачук С.В. за довіреністю від 03.11.2009р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІКС-МЕГАТРЕЙД", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС", м. Харків

про стягнення 550775,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІКС-МЕГАТРЕЙД" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС" основної заборгованості у розмірі 503226,60грн., інфляційних у розмірі 36836,92грн., 3% річних у розмірі 10711,95грн. Окрім того, позивач просить судові витрати стягнути з відповідача у розмірі 5508,70 грн.державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - техічне забезпечення судового процесу.

Присутній в судовому засіданні представник позивача надав заяву про зменьшення та уточнення позовних вимог в якому просить стягнути з відповідача 503248,59 грн. - сума основного боргу, 13084,46 грн.- інфляційне збільшення суми боргу, 5873,95 грн. 3% проценти річних          5222,07 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - техічне забезпечення судового процесу. Окрім того позивачем надана згідно супровідного листа вх. № 30656, які долучені судом до матеріалів справи.

Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Відповідач у призначене судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, витребувані попередньою ухвалою суду документи не представив.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що в період з 19.09.08 р. до 11.03.09 р. на суму 503248,59 грн.,

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідач отримав товар, але його вартість не сплатив.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в порядку досудового врегулювання спору направив на адресу відповідача 10.07.2009р. вимогу з проханням сплатити заборгованість, яка залишилась без відповіді. Окрім того, позивачем 25.11.09 року було повторно надіслано вимогу, однак відповідач ніяких мір по оплаті суми боргу не прийняв.

При цьому, боржник відповідно до ч.2 статті 530 Цивільного кодексу України повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів, які би спростовували наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 503248,59грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

          Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь 5873,95 грн. 3% проценти річних та 13084,46 грн. інфляційного збільшення суми боргу.

Відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення кредитор маг право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок виконання не випливас із договору або актів цивільного законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування 3% річних, інфляційних втрат, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 5222,07грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі 522 207,00 грн.

1.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС"( 61037, м. Харків, пр. Московський, 197 - Б, банківські реквізити: п/р 26003301000165 в Харківській філії ВАТ«ВТБ - Банк», МФО 350361, ЄДРПОУ 21197076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІКС - МЕГАТРЕЙД" {03057, м. Київ, вул. Смоленська, 31 - 33. банківські реквізити: п/р 260013016414 в Акціонерному банку «Національні інвестиції» в м. Києві, МФО 300498, ЄДРПОУ 30057669 ) 503248,59 грн. - сума основного боргу, 13084,46 грн.- інфляційне збільшення суми боргу, 5873,95 грн. 3% проценти річних          5 222,07 грн державного мита та 236,00 грн. - сума за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повний текст рішення підписано 11.12.2009 року.

Суддя