Постанова № 73863883, 02.05.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 643/3144/17 Головуючий суддя І інстанції Короткий І. П.

Провадження № 22-ц/790/1219/18 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із договорів купівлі-продажу

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 року м. Харків.

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Яцини В.Б.

суддів колегії: Бурлака І.В., Кіся П.В.,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області на рішення Московського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2017 року по цивільній справі за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури №4 в інтересах Харківської міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним, визнання спадщини відумерлою, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2017 року прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради, в якому зазначив, що за фактом незаконного заволодіння квартирою АДРЕСА_1 зареєстроване кримінальне провадження за ст.190 КК України. 12.06.2015 року між ОСОБА_5, від імені якого діяв на підставі довіреності ОСОБА_4, та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. За умовами цього договору ОСОБА_3 прийняв у власність вказану квартиру. Разом з тим, відповідно до актового запису про смерть №9285 від 13.06.2015 року, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Прокурор вважає вказаний правочин таким, що порушує публічний порядок, та, посилаючись на ст.ст.228, 387, 388, 1277 ЦК України, просить суд визнати вказаний договір купівлі-продажу недійсним; визнати спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5, відумерлою та визнати право власності на вказану квартиру за територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради; витребувати вказану квартиру від добросовісного набувача ОСОБА_3 на користь територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради..

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2017 року відмовлено у задоволенні вказаного позову.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Харківської області просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що оскаржуване рішення ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказано, що таким, що не відповідає нормам матеріального права, є твердження суду про те, що відсутні правові підстави вважати нікчемним договір купівлі-продажу, на підставі якого за відповідачем зареєстровано право власності на спірну квартиру. Зауважено, що оскаржуваний правочин порушує публічний порядок, тобто, є нікчемним в силу ч.ч. 1-2 ст. 228 ЦК України. Зазначено, що висновок суду про ненадання доказів наявності вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, не відповідає обставинам справи, оскільки суду були надані докази, які незалежно від встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, які з достатньою очевидністю вказують на спрямованість як мінімум однієї зі сторін вказаного договору на незаконне заволодіння спірною квартирою. Вказано, що судом не було зазначено мотивів з яких він вважав встановленою відсутність підстав для визнання спірного правочину недійсним. Послався на те, що суд не надав належної оцінки доказам, що свідчать проте, що спірна квартира є відумерлою спадщиною.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника прокуратури - Буч Р.В. та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення: судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не в повному обсязі.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.06.2015 року між ОСОБА_5, від імені якого діяв на підставі довіреності ОСОБА_4, та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. За умовами цього договору ОСОБА_3 прийняв у власність вказану квартиру. Разом з тим, відповідно до актового запису про смерть №9285 від 13.06.2015 року, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Ці обставини підтверджуються Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.03.2017 року, договором купівлі-продажу вказаної квартири від 12.06.2015 року, актовим записом про смерть ОСОБА_5 №9285 від 13.06.2015 року, формою №1 паспорту ОСОБА_5, Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру, відповіддю КП «Жилкомсервіс» від 09.03.2016 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави для визнання зазначеного договору купівлі-продажу квартири недійсним у зв'язку з порушенням публічного порядку відсутні, оскільки докази, надані прокурором на підтвердження позовних вимог, не доводять вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Також, докази, надані прокурором на підтвердження позовних вимог, не доводять, що вказана квартира є відумерлою спадщиною, що Харківська міська рада є власником вказаної квартири, а відповідач незаконно, без відповідної правової підстави заволодів вказаною квартирою.

Проте, суд першої інстанції не звернув уваги, що крім ст. 228 ЦК України правовою підставою позову прокурора є порушення судом загальних умов законності правочину, передбачених у ст.ст. 203, 215 ЦК України, і всупереч вимог ст. 263 ЦПК України не дослідив встановлені обставини на відповідність вказаним нормам матеріального права.

Згідно ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Положеннями ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України регламентовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Нормами ч. 1 ст. 658 ЦК України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Зі смертю власника право власності припиняється, як вказано у п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність.

За правилами п. 3 ч. 1 ст. 1008 ЦК України договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі смерті довірителя або повіреного.

Суд першої інстанції не звернув уваги, що відповідно до вказаних норм матеріального права, оскільки на день укладення спірного договору власник вже помер, внаслідок цього припинилися його правоздатність, а також - право його представника вчиняти правочини від його імені, що спричинило до відчуження спірного майна особою, яка не мала на це права.

Вказане свідчить, що перехід права власності відбувся з порушенням вимог закону, що є підставою для визнання його недійсним в контексті правил ст. 215 ЦК України.

Відсутність у даному випадку встановлення вини та умислу з боку сторін спірного договору для визнання його недійсним за змістом ст. 215 ЦК України не мають правового значення.

Вказаним обставинам не було надано належної правової оцінки районним судом при ухваленні оскаржуваного рішення.

За правилами ч. 1 ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

На аркушах справи 22, 23 міститься інформаційна довідка зі Спадкового реєстру від 29.06.2016, надана 3-ою ХДНК, згідно із якою після смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкова справа не заводилась, свідоцтва про право на спадщину не видавались.

З урахуванням викладеного наявні підстави для визнання спадщину, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_3 після смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та складається з квартири АДРЕСА_1 - відумерлою.

Нормою ч. 3 ст. 1277 ЦК України передбачено, що спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Таким чином, не підлягає визнанню у судовому порядку право власності територіальної громади на відумерлу спадщину, оскільки рішення про визнання спадщини відумерлою є підставою лише для реєстрації такого права у позасудовому порядку.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Нормами ч. 1 ст. 388 ЦК України передбачено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки у даному випадку в результаті визнання спадщини відумерлою право власності у територіальної громади ще не виникає, заявлена вимога про витребування майна на її користь є безпідставною, передчасною, внаслідок чого ці вимоги задоволенню не підлягає.

За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання спадщини відумерлою судом першої інстанції було порушено вимоги матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, доводи скарги частково спростовують висновки суду, колегія суддів на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України частково задовольняє апеляційну скаргу, скасовує рішення у вказаній частині, та задовольняє позовні вимоги про визнання недійсним спірного договору та визнання спадщини відумерлою.

Питання про розподіл судових витрат підлягає вирішенню в порядку ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно якого судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391, 392 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області - задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2017 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання спадщини відумерлою.

Позов керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах Харківської міської ради в цій частині - задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 12.06.2015 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Міссіяж О.А. (реєстровий №2055), про продаж ОСОБА_5 ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1.

Визнати спадщину, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_3 після смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та складається з квартири АДРЕСА_1, - відумерлою.

В іншій частині рішення Московського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2017 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 3360 грн. 00 коп., з кожного, на користь прокуратури Харківської області, в рахунок відшкодування понесених судових витрат.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 07 травня 2018 року.

Головуючий -

В.Б. Яцина

Судді -

І.В. Бурлака.

П.В. Кісь.