Постанова № 738628, 15.06.2007, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

15.06.07 Справа№ 5/748-28/118 А

12 год 07 хв

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Західенерго”, м. Львів

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Львові, м. Львів

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 23.03.2007 року № 442301/3/5314, яким визначено основний платіж в сумі 1488565,23 грн і штрафну санкцію в сумі 446569,57 грн, усього –1935124,80 грн, та визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 26.03.2007 року № 14681/17-0/5347 в частині основного платежу в сумі 2795,78 грн. і штрафної фінансової санкції в сумі 5591,56 грн, усього –8387,34 грн.

Суддя Морозюк А.Я.

Секретар судового засідання

Онишко І.Р.

м. Львів, вул. Личаківська,128,

Зал судового засідання № 302.

Представники сторін

Від позивача: Солтис Т.П. - представник

Від відповідача: Гейшев О.О. - старший державний податковий інспектор; Залуська Т.М. - головний державний податковий ревізор-інспектор

Від прокуратури: не з”явився

Позов заявлено Відкритим акціонерним товариством „Західенерго” до Державної податкової інспекції у м. Львові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 17.01.2007 року № 442301/2/676 та визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 01.09.2006 року №14681/17-0 в частині основного платежу в сумі 2795,78 грн і штрафної фінансової санкції в сумі 5591,56 грн., усього –8387,34 грн.

Позивачем подано зміни до позовної заяви від 20.04.2007 року №04-225 (вх. №9833 від 11.05.2007 року), якими позивач на зміну первинних позовних вимог просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 23.03.2007 року №442301/3/5314, яким визначено основний платіж в сумі 1488565,23 грн і штрафна санкція в сумі 446569,57 грн, усього –1935124,80 грн, та визнати частково нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 26.03.2007 року №14681/17-0/5347 в частині основного платежу в сумі 2795,78 грн і штрафної фінансової санкції в сумі 5591,56 грн, усього –8387,34 грн.

Письмовим клопотанням від 24.04.07 року № 6К (вх.№ 8686 від 25.04.2007 року) прокурор Сихівського району м. Львова повідомив про вступ у справу № 5/748-28/118 А.

В судовому засіданні 06.06.2007 року оголошувалася перерва до 15.06.2007 року для подання позивачем письмового пояснення на додаткові пояснення відповідача.

В судовому засіданні 06.06.2007 року та продовженому судовому засіданні 15.06.2007 року представник Позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, поясненнях до позовної заяви (з урахуванням змін до позовної заяви від 20.04.2007 року №04-225 (вх. №9833 від 11.05.2007 року). Позивач просить задоволити позовні вимоги, визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 23.03.2007 року №442301/3/5314, яким визначено основний платіж в сумі 1488565,23 грн і штрафна санкція в сумі 446569,57 грн., усього –1935124,80 грн, та визнати частково нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 26.03.2007 року №14681/17-0/5347 в частині основного платежу в сумі 2795,78 грн і штрафної фінансової санкції в сумі 5591,56 грн, усього –8387,34 грн, свої вимоги Позивач обґрунтовує наступним. При визначенні Позивачу податкового зобов’язання за платежем частина прибутку (доходу) господарськими товариствами, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї) у розмірі понад 50 відсотків, Відповідач не врахував норм «Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році», затвердженого Постановою КМУ від 15.01.05р. № 50, зі змінами та доповненнями, прийнятого на виконання статті 65 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік", де зазначено що "Господарськими товариствами, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї) у розмірі понад 50 відсотків, що передані до статутного фонду НАК „Енергетична компанія України", відрахування до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу), за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році провадяться виходячи з обсягу прибутку (доходу), за винятком його частини (яка обмежується фактичними витратами, але не більше ніж обсяги видатків, урахованих в тарифах на відпуск електричної енергії), що спрямовуються на: погашення заборгованості енергогенеруючих компаній перед державним бюджетом за зобов'язаннями згідно з угодами, за якими надані субкредити у рамках спільних із Світовим банком і Європейським банком реконструкції та розвитку проектів", та норм постанови Кабінету Міністрів України від 14.05.2005р. № 351 «Про затвердження зведеного фінансового плану національної акціонерної компанії «Енергетична компанія України»на 2005 рік», в пункті 6 якої передбачалось, що базою для нарахування дивідендів за підсумками діяльності у 2005 році господарськими товариствами, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї) у розмірі понад 50 відсотків, що передані до статутного фонду Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України", є чистий прибуток, зменшений на обсяг цільових коштів, що надійшли у 2005 році у складі тарифу на виробництво електричної енергії для здійснення заходів, визначених абзацами третім - восьмим пункту 5 цієї постанови, який обмежується фактичними витратами, але не більше ніж обсяги видатків, урахованих у тарифах на відпуск електричної енергії (в тому числі погашення заборгованості енергогенеруючих компаній перед державним бюджетом за зобов'язаннями згідно з угодами, за якими надані субкредити у рамках спільних із Світовим банком проектів). Неправомірно застосовано до Позивача, на його думку, і штрафні (фінансові) санкції згідно п.п. 17.1.3. п.17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». При визначенні податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб Позивач вважає, що Відповідач не врахував того факту, що оскільки працівників аудиторської фірми Позивач забезпечував проживанням та харчуванням на підставі договору на проведення аудиту, укладеного з аудиторською фірмою, таке зобов'язання Позивача виступає однією з умов проведення аудиту, тому споживання таких послуг працівниками аудиторської фірми зумовлені виконанням їх трудової функції, що дає підставу не відносити вартість перелічених послуг до сукупного оподатковуваного доходу працівників аудиторської фірми, і відповідно такі послуги не підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

В судовому засіданні представники Відповідача проти позову заперечили з підстав, наведених у письмовому поясненні на позовну заяву та додатковому поясненні на позовну заяву. Відповідач просить відмовити у задоволені позовних вимог за їх безпідставністю. Відповідач вважає, що ВАТ «Західенерго»безпідставно вирахувало з частини прибутку сплачені в 2005 році відсотки за користування позикою Світового банку та Європейського банку реконструкції та розвитку на суму 7078294 грн, так як дані відсотки попередньо включені у фінансові витрати(як нараховані відсотки в 2005 році в сумі 2341,0 тис.грн та як нараховані до 01.01.2005 року відсотки в сумі 4737,2 тис.грн), в результаті чого занижено відрахування частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році на суму 1488565,23 грн. Відповідач вважає, що позивач не мав права зменшувати на суму сплачених в 2005 році відсотків суму чистого прибутку.

Що стосується визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 26 березня 2007 року № 14681/17-0/3/5347, то Відповідач вважає, що харчування та проживання працівників аудиторської фірми «Украудит XXI-Захід»не повязано із виконанням ними трудової функції, а тому є додатковим благом і повинно оподатковуватися відповідно до норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Прокурор в судове засідання 06.06.2007 року та продовжене судове засідання 15.06.2007 року не з”явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча прокуратура Сихівського району м.Львова була належно повідомлена про дату,час та місце розгляду справи(повідомлення про вручення ухвал суду наявні в матеріалах справи).

В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (акт перевірки, податкові повідомлення-рішення, рішення ДПА у Львівській області та ДПА України про результати розгляду скарг, статут, довідки про включення до ЄДРПОУ, звіт про фінансові результати за 2005 рік, договори та акти про надання аудиторських послуг, та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).

За письмовим клопотанням відповідача (вх.№ 11734 від 06.06.2007 року) судом здійснено повне фіксування судового засідання 06.06.2007 року та продовженого судового засідання 15.06.2007 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Відповідачем проведено планову документальну перевірку ВАТ «Західенерго», за результатами якої було складено Акт від 22.08.2006р. № 79/23-0/23269555 „Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Відкритого акціонерного товариства „Західенерго" (ЄДРПОУ 23269555) за період з 01.01.2005 року по 31.03.2006 року (далі –Акт перевірки).

На підставі Акту перевірки ДПІ у м.Львові прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.09.2006 року № 442301/0/14680 (нове - від 17.01.2007 року № 442301/2/676, за результатами апеляційного оскарження з врахуванням Рішення ДПА у Львівській області 29.12.2006 року № 21869/10/25-005/1305), яким ВАТ «Західенерго»визначено суму податкового зобов'язання за платежем частина прибутку (доходу) господарських організацій (державних, казенних підприємств та їх об'єднань), що вилучається до бюджету в сумі 1935134,80 грн (1488565,23 грн - основний платіж, 446569,57 грн - штрафні (фінансові) санкції).

Також на підставі Акту перевірки ДПІ у м.Львові прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.09.2006 року № 14681/17-0, яким ВАТ «Західенерго» визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 10535,70 грн (3511,90 грн - основний платіж, 7023,80 грн - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами апеляційного оскарження цих податкових повідомлень-рішень ДПА України Рішенням від 14.03.2007 року № 2377/6/25-0115 про результати розгляду скарги залишає без змін первинні податкові повідомлення-рішення.

У зв’язку з цим ДПІ у м.Львові приймає податкове повідомлення-рішення від 23 березня 2007 року № 442301/3/5314, яким ВАТ «Західенерго»визначено суму податкового зобов'язання за платежем частина прибутку (доходу) господарських організацій (державних, казенних підприємств та їх об'єднань), що вилучається до бюджету в сумі 1488565,23 грн - основного платежу і 446569,57 грн - штрафних (фінансових) санкцій, усього –1935134,80 грн, та податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2007 року № 14681/17-0/3/5347, яким ВАТ «Західенерго» визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 3511,90 грн - основного платежу та 7023,80 грн - штрафних (фінансових) санкцій, усього 10535,70 грн.

В Акті перевірки Відповідач вказує на порушення Позивачем статті 65 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" та Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2005 року № 50 (що стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 01.09.2006 року № 442301/0/14680 (нове –від 23.03.2007р. № 442301/3/5314), та на порушення Позивачем п.3.4 ст.3, п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п.7.2 ст.7, п.п.8.1.1,п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8, п.22.3 ст.22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (що стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 01.09.2006 року № 14681/17-0 (нове - від 26.03.2007 року № 14681/17-0/3/5347).

При прийнятті постанови суд виходив з наступного.

Щодо позовної вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 23 березня 2007 року № 442301/3/5314, яким визначено основний платіж в сумі 1488565,23 грн і штрафні (фінансові) санкції в сумі 446569,57 грн, усього –1935134,80 грн, суд відзначає наступне.

Статтею 65 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" встановлено, що господарські організації: державні, казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу). Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України з інформуванням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.

Відрахування частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності Позивача у 2005 році здійснювалося у розмірі 30% відповідно до «Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році», затвердженого Постановою КМУ від 15.01.05 року № 50, із змінами та доповненнями (далі –Порядок). Норми пункту 3 Порядку передбачають, що господарськими товариствами, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї) у розмірі понад 50 відсотків, що передані до статутного фонду НАК „Енергетична компанія України", відрахування до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році провадяться виходячи з обсягу прибутку (доходу), за винятком його частини (яка обмежується фактичними витратами, але не більше ніж обсяги видатків, урахованих в тарифах на відпуск електричної енергії), що спрямовуються на: погашення заборгованості енергогенеруючих компаній перед державним бюджетом за зобов'язаннями згідно з угодами, за якими надані субкредити у рамках спільних із Світовим банком і Європейським банком реконструкції та розвитку проектів".

Пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 14.05.2005 року № 351 «Про затвердження зведеного фінансового плану національної акціонерної компанії «Енергетична компанія України»на 2005 рік»передбачено, що базою для нарахування дивідендів за підсумками діяльності у 2005 році господарськими товариствами, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї) у розмірі понад 50 відсотків, що передані до статутного фонду Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України", є чистий прибуток, зменшений на обсяг цільових коштів, що надійшли у 2005 році у складі тарифу на виробництво електричної енергії для здійснення заходів, визначених абзацами третім - восьмим пункту 5 цієї постанови (в тому числі погашення заборгованості енергогенеруючих компаній перед державним бюджетом за зобов'язаннями згідно з угодами, за якими надані субкредити у рамках спільних із Світовим банком проектів), який обмежується фактичними витратами, але не більше ніж обсяги видатків, урахованих у тарифах на відпуск електричної енергії.

Як вбачається із матеріалів справи(п.3.3.3 Акту перевірки, довідки ЗАТ ДКК «Український реєстратор»), НАК "Енергетична компанія України" володіє 70,1 % акцій ВАТ «Західенерго».

Станом на 01.01.2005 року заборгованість ВАТ "Західенерго" перед державним бюджетом по основній сумі субкредиту в рамках спільних із Світовим банком проектів склала 12 968 547,4 грн, а заборгованість по відсотках склала 19 469 297,47 грн, які були нараховані в попередніх звітних періодах, до 01.01.2005 року, і непогашена станом на 31.12.2005 року, що підтверджується листом Міністерства фінансів України від 19.01.2006 року № 31- 25010-02-16/761.

Відповідач підтверджує, що у 2005 році було сплачено (погашено) заборгованості по відсотках кредиту Світового банку та ЄБРР 7 078,2 тис. грн., в тому числі за 2005 рік в сумі 2 341,0 тис.грн. і заборгованості до 01.01.2005р. на суму 4 737, 2 тис. грн.

Сплата відсотків за цим кредитом передбачена п.п. 3.6. та 3.16. Договору про надання субкредиту між Міністерством фінансів України та Позивачем (копія в матеріалах справи). Пункт 4.1.1. цього Договору передбачає обов’язок Позивача своєчасно здійснювати перерахування в рахунок погашення заборгованості по основній сумі субкредиту та відсотках по ній, тобто в ньому йде мова про погашення заборгованості в сукупному кредиту та відсотків.

Викладена Відповідачем позиція, що Позивачем безпідставно вираховано з частини прибутку сплачені в 2005 році відсотки за користування позикою Світового банку та Європейського банку реконструкції та розвитку на суму 7 078 294, 00 грн., так як дані відсотки попередньо включено у фінансові витрати (як нараховані відсотки в 2005 році в сумі 2 341, 0 тис. грн. та як нараховані до 01.01.2005р. відсотки в сумі 4 737, 2 тис. грн.), не відповідає нормам матеріального права, оскільки норми вищезгаданих нормативних актів Кабінету Міністрів України передбачали процедуру зменшення суми чистого прибутку на суму погашення заборгованості за кредитом.

Тобто, розуміння Відповідача та посилання його на п.п. 3 та 4 "Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати"", затвердженого наказом Мінфіну України від 28.04.2006 року № 415, із змінами доповненнями, що фінансові витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони нараховані, має лише відношення до самого алгоритму визначення чистого прибутку в бухгалтерському обліку по формі фінансової звітності № 2 «Звіт про фінансові результати», передбаченого в "Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати"", затвердженого наказом Мінфіну України від 31.03.1999 року № 87, із змінами і доповненнями, а не до процедури зменшення чистого прибутку на суму погашення заборгованості по кредиту.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що Відповідач безпідставно ототожнює поняття «нарахованих відсотків»за 2005 фінансовий рік із поняттям «погашення заборгованості» за цими процентами, хоча норми Постанови КМУ в частині поняття «погашення заборгованості»носять імперативний характер, та не дають юридичного трактування таких питань: а) за який період погашається заборгованість; б) заборгованість по якій частині зобов’язань погашається, в частині основної суми кредиту чи процентів по ньому, тобто слід однозначно розуміти, що в них йде мова про погашення заборгованості (всієї: основної і процентів) енергогенеруючих компаній перед державним бюджетом за зобов'язаннями згідно з угодами, за якими надані субкредити у рамках спільних із Світовим банком та Європейським банком реконструкції та розвитку проектів протягом терміну дії Постанови, а саме 2005 року.

Стосовно фінансових витрат відображених в рядку 140 форми № 2 „Звіт про фінансові результати за 2005 рік", які складають суму 25641 тис. грн., то суд прийшов до висновку, що сума відсотків по вищезгаданому субкредиту в цій сумі складає лише 2341 тис.грн., які нараховані в обсязі, зазначеному в листах Міністерства фінансів України, а решта суми складають відсотки, які нараховані за користування короткостроковими кредитами банків.

Тому висновок Відповідача, що безпідставно вирахувано з частини чистого прибутку відсотки за користування позикою Світового банку та Європейського банку реконструкції та розвитку на суму 7078300,00 грн., так як дані відсотки попередньо включені у фінансові витрати, в результаті чого занижено відрахування частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності ВАТ „Західенерго" у 2005 році на суму 1488565,23 грн., так як ці відсотки віднесені на фінансові результати у минулих періодах, не відповідає обставинам справи.

Крім того, суд вважає, що Відповідач при складанні акту перевірки порушив норми п. 2.3.2. "Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом ДПАУ від 10.08.2005 року № 327 та зареєстрованого в Мін’юсті 25.08.2005 року за № 925/11205, так як не зазначає первинних документів, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (лише наведено кореспонденцію рахунків операцій, в яких не зазначено суми 7078300,00 грн.), та інших доказів, що достовірно б підтверджували наявність факту порушення податкового законодавства.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що Позивачем не порушено норм статті 65 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" та «Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році», затверджених постановою КМУ від 15.01.2005 року №50.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 23 березня 2007 року № 442301/3/5314, яким ВАТ «Західенерго»визначено основний платіж в сумі 1488565,23 грн і штрафні(фінансові) санкції в сумі 446569,57 грн, усього –1935134,80 грн, підлягає визнанню його нечинним.

Окрім всього вищенаведеного, суд погоджується із твердженням Позивача про те, що при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення від 23 березня 2007 року № 442301/3/5314 Відповідач неправомірно застосував процедуру, встановлену Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки в перелік видів податків і зборів (обов'язкових платежів), що міститься в Законі України „Про систему оподаткування", не включено такий платіж як відрахування господарськими організаціями, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), до бюджету частини чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах. Як наслідок, не вправі був Відповідач застосовувати до Позивача штрафні (фінансові) санкції згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Щодо позовної вимоги про визнання частково нечинним податкового повідомлення рішення ДПІ у м. Львові від 26 березня 2007 року № 14681/17-0/3/5347 в частині основного платежу в сумі 2795,78 грн і штрафних(фінансових) санкцій в сумі 5591,56 грн, усього –8387,34 грн, суд відзначає наступне.

Договорами про надання аудиторських послуг № 3/41 від 05.07.2004 року та № 3/46 від 15.08.2005 року, згідно яких надавались послуги аудиту фінансово-господарської діяльності структурних підрозділів та апарату управління Позивача за 2004 рік та 2005 рік, у розділі "Обов'язки сторін" передбачено забезпечення працівників аудиторської фірми (ТзОВ АФ «Украудит XXI –Захід»), які здійснюють аудит за межами м. Львова, проживанням та харчуванням за рахунок замовника - ВАТ "Західенерго".

Відповідно до п.п. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. № 334-/94-ВР, зі змінами та доповненнями, до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на проведення аудиту згідно з чинним законодавством, включаючи проведення добровільного аудиту за рішенням платника податку.

Статтею 4 Закону України "Про аудиторську діяльність" від 22.04.93 року № 3125-ХП, зі змінами та доповненнями, встановлено, що аудит може проводитись з ініціативи господарюючих суб'єктів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством, витрати на проведення аудиту відносяться на собівартість товару (продукції, послуг).

Відповідно до статті 20 Закону України "Про аудиторську діяльність" від 22.04.93 року № 3125-ХП, зі змінами та доповненнями, аудит проводиться на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником. В договорі на проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг передбачаються предмет і термін перевірки, обсяг аудиторських послуг, розмір і умови оплати, відповідальність сторін. Замовник зобов'язаний створити аудитору (аудиторській фірмі) належні умови для якісного виконання аудиту.

Суд прийшов до висновку, що забезпечення Позивачем працівників аудиторської фірми проживанням та харчуванням на термін проведення аудиту є однією з умов для якісного та своєчасного виконання аудиту. Отже, зазначені витрати слід трактувати як витрати на проведення аудиту, що дає підстави для включення таких витрат до собівартості товарів (робіт, послуг), які виготовляє Замовник, та відповідно включення таких витрат до валових витрат на підставі п.п. 5.4.2 п.5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 року № 334/94-ВР.

Відповідно до п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року № 889-ІV, зі змінами та доповненнями, до складу загально місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств.

Оскільки працівників аудиторської фірми Позивач забезпечував проживанням та харчуванням на підставі договору на проведення аудиту, укладеного з аудиторською фірмою, таке зобов'язання Позивача виступає однією з умов проведення аудиту, тому споживання таких послуг працівниками аудиторської фірми зумовлені виконанням їх трудової функції, що дає підставу не відносити вартість перелічених послуг до сукупного оподатковуваного доходу працівників аудиторської фірми і відповідно такі послуги не підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб в сумі 2795,78 грн.

Посилання Відповідача в акті перевірки (стр. 84), що в актах виконаних робіт зазначані прізвища аудиторів, не відповідає дійсності, оскільки подані Позивачем акти про надання аудиторських послуг(копії в матеріалах справи) були укладені як первинні документи між юридичними особами і стосуються витрат на аудиторські послуги Позивача.

Інша частина податкових зобов'язань, визначених в податковому повідомленні –рішенні від 26 березня 2007 року № 14681/17-0/3/5347, була частково сплачена Позивачем 13.09.2006 року в сумі 716,12 грн основного платежу податку з доходів фізичних осіб та 1 432, 24 грн штрафної санкції(копії платіжних доручень № 5891 та № 5892 наявні в матеріалах справи), і Позивачем у даній справі не оспорюється.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 26 березня 2007 року № 14681/17-0/3/5347 підлягає визнанню частково нечинним в частині визначення основного платежу в сумі 2795,78 грн і штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5591,56 грн, усього –8387,34.

Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Таким чином, на підставі вищенаведеного суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог повністю. Суд визнає нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 23 березня 2007 року № 442301/3/5314, яким визначено основний платіж в сумі 1488565,23 грн і штрафні (фінансові) санкції в сумі 446569,57 грн, усього 1935134,80 грн. Також суд визнає частково нечинним податкове повідомлення –рішення ДПІ у м. Львові від 26 березня 2007 року № 14681/17-0/3/5347 в частині основного платежу в сумі 2795,78 грн і штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5591,56 грн, усього 8387,34 грн.

Судові витрати у вигляді 3 грн 40 коп судового збору присуджуються з Державного бюджету України на користь позивача, решта суми судового збору може бути повернута в порядку ч.2 ст.89 КАС України за клопотанням особи, яка його сплатила.

На підставі вищенаведеного, керуючись п. 2-1, п.3, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст. 69-71, 86, 87, 94, 98, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 23 березня 2007 року № 442301/3/5314, яким визначено основний платіж в сумі 1488565,23 грн і штрафні (фінансові) санкції в сумі 446569,57 грн, усього 1935134,80 грн.

3. Визнати частково нечинним податкове повідомлення –рішення ДПІ у м. Львові від 26 березня 2007 року № 14681/17-0/3/5347 в частині основного платежу в сумі 2795,78 грн і штрафних(фінансових) санкцій в сумі 5591,56 грн, усього 8387,34 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства „Західенерго” (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 23269555) 3 грн 40 коп - судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя