Рішення № 7386236, 11.12.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"11" грудня 2009 р. справа № 5020-10/100 Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Юріної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі господарську справу

за позовом Приватного підприємства «Фин»,

(вул. М. Музики, 88-А, к. 526, м. Севастополь, 95007),

(вул. Костромська, 8, кв.62, м. Севастополь, 99022)

до Дочірнього підприємства «Севастопольський Упрдор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

(вул. Хрустальова, 22, м. Севастополь, 99029)

про стягнення 190 175,83 грн.,

за участю представників:

позивача –Мітько В.В., довіреність №4 від 22.10.2009;

відповідача –Бобик Ю.М., довіреність №1-3/329 від 14.05.2009.

28.10.2009 Приватне підприємство «Фин»звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Дочірнього підприємства «Севастопольський Упрдор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»про стягнення 190175,83 грн., з яких основний борг –64991,05 грн, інфляційні втрати - 68 897,54 грн, пеня - 56 287,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем обов’язку щодо оплати виконаних робіт відповідно до умов договору підряду №15 від 01.02.2007.

Представник позивача в судовому засіданні 11.12.2009 надав заяву про зменшення позовних вимог стосовно основної суми заборгованості, у якій у зв’язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості просить стягнути з останнього основну заборгованість в розмірі 39991,05 грн, інші заявлені вимоги підтримав.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву (від 10.12.2009 за вих. №1-3\851), у якому позовні вимоги визнав в частині основної заборгованості в розмірі 39991,05 грн, в частині стягнення пені та інфляційних втрат проти позовних вимог заперечує з мотивів спливу строку позовної давності, передбаченого законодавством для стягнення господарських санкцій.

В судовому засіданні 08.12.2009 оголошувалась перерва до 11.12.2009.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2007 між Приватним підприємством «Фин»(Підрядник) та Дочірнім підприємством «Севастопольський Упрдор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (Замовник) укладений договір підряду №15 (далі –Договір), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання робіт будівництва печі для приготування асфальту (поетапне). Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання Підряднику, визначені проектною документацією, яка є невід’ємною частиною Договору (пункти 1.1, 1.2 Договору) /а.с.17/.

Договором встановлені наступні умови.

Відповідно до пункту 2.1 Договору Підрядник розпочне виконання робіт протягом 15 днів з дня виконання Замовником зобов’язань щодо надання будівельного майданчику, передачі проектної документації та відкриття фінансування об’єкту ремонту і завершить виконання робіт протягом 3 місяців з дня початку виконання робіт (пункт 2.1 Договору).

Договірна ціна робіт визначається на основі кошторису, що є невід’ємною частиною Договору і складає двісті дев’яносто дев’ять тисяч грн 00 коп. (з урахуванням ПДВ). Уточнення договірної ціни буде здійснюватися у порядку, визначеному п.3.3 ДБНД 1.1-1-2000 (пункти 3.1, 3.2 Договору).

Замовник за актом передасть Підряднику будівельний майданчик (фронт робіт) та всю дозвільну документацію протягом 5 днів з дня підписання Договору. Підрядник може використовувати будівельний майданчик для виконання робіт цілодобово протягом всього строку виконання робіт, визначеного п. 4 Договору (пункти 8.1, 8.2 Договору).

Розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися із урахуванням положень Загальних умов на підставі актів приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 щомісячними проміжними платежами в міру виконання окремих видів робіт. Підрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, та готує відповідні документи і подає їх для підписання Замовнику не пізніше 3 робочих днів до завершення звітного періоду. Замовник зобов’язаний підписати подані підрядником документи, що підтверджують виконання робіт, або обґрунтувати причини відмови їх підписання протягом 3 днів з дня одержання. Оплата виконаних робіт здійснюється протягом 7 днів з дня надходження відповідних коштів, передбачених на оплату цих робіт, на казначейський рахунок Замовника від головного розпорядника бюджетних коштів. Вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, визначається по усіх складових вартості розрахованих у договірній ціні (пункти 11.1-11.3, 11.5 Договору).

Приймання-передача закінчених робіт (об’єкта ремонту) буде здійснюватися відповідно до Загальних умов та інших нормативних актів, які регламентують прийняття закінчених об’єктів в експлуатацію. Якщо Підрядник закінчив виконання робіт, а Замовник не розрахувався проміжними платежами за виконані роботи або не сплатив інші суми, що належать Підряднику згідно з Договором, Підрядник має право притримати передачу Замовнику закінчених робіт. Підрядник у цьому випадку повідомить Замовника про закінчення виконання робіт та притримання їх передачі до повного погашення заборгованості. Затримка строків передачі закінчених робіт у цьому разі буде вважатися такою, що спричинена не з вини Підрядника, і зумовлені нею додаткові витрати Підрядника будуть компенсовані Замовником. Після погашення Замовником заборгованості Підрядник негайно повідомить Замовника про готовність передати закінчені роботи.

Набрання Договором сили визначено сторонами з моменту його підписання, дія –до повного виконання сторонами своїх обов’язків. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору (пункти 16.1, 16.2 Договору).

Судом встановлено, що Договір недійсним не визнаний.

На виконання умов договору Позивач виконав на користь Відповідача роботи на загальну суму 290285,00 грн, що підтверджується актом приймання виконаних робіт від 31.08.2007 та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт від 31.08.2007, підписаними представниками сторін без зауважень /а.с.12-16/.

Станом на 12.10.2009 заборгованість Відповідача перед Позивачем складала 64991,05 грн, що зафіксовано актом звірення від 12.10.2009 /а.с.11/.

У подальшому сторонами проведено звірення взаємних розрахунків, яке оформлено актом від 29.11.2009 з визначенням заборгованості Відповідача перед Позивачем в розмірі 39991,05 грн.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Зобов'язання, що виникають на підставі договору підряду є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення Господарського кодексу України та положення глави 61 Цивільного кодексу України.

Частиною другою статті 317 Господарського кодексу України визначено, що загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Підрядник зобов'язаний передати замовникові разом з результатом роботи інформацію щодо експлуатації або іншого використання предмета договору підряду, якщо це передбачено договором або якщо без такої інформації використання результату роботи для цілей, визначених договором, є неможливим (частина перша статті 861 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 854 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (частина четверта статті 882 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

           З огляду на наведене, суд визнає позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 39991,05 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань Позивач просить суд стягнути з Відповідача інфляційні втрати в розмірі 68 897,54 грн та пеню в розмірі 56 287,24 грн.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

                    Відповідно до вимог статей 546, 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання неустойкою вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

                    Умовами Договору (пункт 14.3) встановлена відповідальність у вигляді пені лише Позивача, а саме –у випадку порушення ним строків виконання робіт.

          З огляду на те, що сторонами не було досягнуто згоди у відповідній письмовій формі щодо встановлення відповідальності у вигляді пені за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язання саме Відповідача, застосування до нього відповідальності у вигляді сплати пені є неправомірним та таким, що не підлягає задоволенню.

          Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стосовно доводу Відповідача про застосування позовної даності до вимоги про стягнення інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

                    В Інформаційному листі №3.2.-2005 від 15.07.2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних –платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то нi три проценти річних, нi індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Таким чином, стаття 258 Цивільного кодексу України (пункт 1 частини другої), яка передбачає застосування спеціальної позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), а також правила статті 250 Господарського кодексу України про застосування адміністративно-господарських санкцій, на які посилається у запереченнях Відповідач, не можуть бути застосовані до вимог про стягнення інфляційних втрат.

Розрахунок Позивача інфляційних втрат, відповідно до якого останні склали 68 897,54 грн /а.с.10/, визнаний судом невірним.

За правилами, викладеними у листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»інфляційні втрати складають 54 481,96 грн:

01.09.2007-30.09.2007 - 220 285,00 грнх102,2% - 220 285,00 = 4 846,27 грн;

11.10.2007-31.10.2007 - 210285,00 грнх102,9% - 210285,00 = 6098,27 грн;

01.11.2007-25.11.2007 - (210285,00 грнх102,2% - 210285,00)х25:30 = 3 855,23 грн;

01.12.2007-25.12.2007 - (195285,00 грнх102,1% - 195285,00)х25:31 = 3 307,25 грн;

01.01.2008-31.01.2008 - 145285,00 грнх102,9% - 145285,00 грн = 4213,27 грн;

01.02.2008-28.02.2008 - 145285,00 грнх102,7% - 145285,00 грн = 3922,70 грн;

01.03.2008-31.03.2008 - 145285,00 грнх103,8% - 145285,00 грн = 5520,83 грн;

01.04.2008-30.04.2008 - 145285,00 грнх103,1% - 145285,00 грн = 4503,84 грн;

01.05.2008-31.05.2008 - 145285,00 грнх101,3% - 145285,00 грн = 1888,71 грн;

01.06.2008-30.06.2008 - 145285,00 грнх100,8% - 145285,00 грн = 1162,28 грн;

01.07.2008-31.07.2008 - 145285,00 грнх99,5% - 145285,00 грн = - 726,43 грн;

01.08.2008-11.08.2008 - (145285,00 грнх99,9% - 145285,00 грн)х11:31 = - 51,55 грн;

12.08.2008-31.08.2008 - (130285,00 грнх99,9% - 130285,00 грн)х20:31 = - 84,05 грн;

01.09.2008-30.09.2008 - 130285,00 грнх101,1% - 130285,00 грн = 1433,14 грн;

01.10.2008-28.10.2008 - 130285,00 грнх101,7% - 130285,00 грн = 2214,85 грн;

01.11.2008-30.11.2008 - 120285,00 грнх101,5% - 120285,00 грн = 1804.28;

01.12.2008-22.12.2008 - 120285,00 грнх102,1% - 120285,00 грн = 2525,99 грн;

01.01.2009-31.01.2009 - 99991,05 грнх102,9% - 99 991,05 грн = 2899,74 грн;

01.02.2009-28.02.2009 - 99991,05 грнх101,5% - 99991,05 грн = 1499,87 грн;

01.03.2009-01.03.2009 - (99991,05 грнх101,4% - 99991,05 грн):30 = 46,66 грн;

02.03.2009-31.03.2009 - (89 991,05 грнх101,4% - 89 991,05 грн)х30:31 = 1219,23 грн;

01.04.2009-30.04.2009 - 89 991,05 грнх100,9% - 89 991,05 грн = 809,92 грн;

01.05.2009-06.05.2009 - (89 991,05 грнх100,5% - 89 991,05 грн)х6:31 = 87,09 грн;

07.05.2009-31.05.2009 - (84 991,05 грнх100,5% - 84 991,05 грн)х25:31 = 342,71 грн;

01.06.2009-04.06.2009 - (84 991,05 грнх101,1% - 84 991,05 грн)х4:30 грн = 124,65 грн;

05.06.2009-30.06.2009 - (69 991,05 грнх101,1% - 69 991,05 грн)х26:30 грн = 667,25 грн;

01.07.2009-31.07.2009 - (69 991,05 грнх99,9% - 69 991,05 грн) грн = - 69,99 грн;

01.08.2009-31.08.2009 - (69 991,05 грнх99,8% - 69 991,05 грн) грн = - 139,98 грн;

01.09.2009-30.09.2009 - (69 991,05 грнх100,8% - 69 991,05 грн) = 559,93 грн.

4 846,27 грн + 6098,27 грн + 3 855,23 грн +3 307,25 грн + 4213,27 грн + 3922,70 грн + 5520,83 грн + 4503,84 грн + 1888,71 грн + 1162,28 грн - 726,43 грн - 51,55 грн - 84,05 грн + 1433,14 грн + 2214,85 грн + 1804,28 + 2525,99 грн + 2899,74 грн + 1499,87 грн + 46,66 грн + 1219,23 грн + 809,92 грн + 87,09 грн + 342,71 грн + 124,65 грн + 667,25 грн - 69,99 грн - 139,98 грн + 559,93 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в розмірі 54 481,96 грн.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Севастопольський Упрдор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (вул. Хрустальова, 22, м. Севастополь, 99029, ідентифікаційний код 05422674, р/р 26003302336315 в Філії «Відділення Промінвестбанку»в м. Севастополі, МФО 324515, або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Приватного підприємства «Фин» (вул. М. Музики, 88-А, к. 526, м. Севастополь, 95007; вул. Костромська, 8, кв.62, м. Севастополь, 99022, ідентифікаційний код 30350482, р/р 26008054801135 в СФ «Приватбанк», м. Севастополь, МФО 324935) заборгованість в розмірі 94 473,01 грн (дев’яносто чотири тисячі чотириста сімдесят три грн 01 коп), у тому числі: основна заборгованість –39991,05 грн (тридцять дев’ять тисяч девятьсот дев’яносто одна грн. 05 коп), інфляційні втрати –54 481,96 грн (п’ятдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят одна грн 96 коп), а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 944,73 грн (дев’ятьсот сорок чотири грн 73 коп); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 134,98 грн (сто тридцять чотири грн 98 коп).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині в позові відмовити.

          Суддя підпис О.М.Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 21.12.2009.