Рішення № 73859115, 30.04.2018, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/14971/16-ц

Провадження № 2/520/2219/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2018

Київський районний суд м.Одеси у складі головуючого судді Бескровного Я.В., при секретарі Бундєвій Я.І., розглянувши цивільну справу за позовом Публчного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2016р. ПАТ «УкрСиббанк» звернувся в суд з даним позовом, в обґрунтування якого посилалося на те, що 14.08.2006 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту №675-7 ДОУ 1 П, згідно якого йому було надано кредит. В якості забезпечення виконання зобов’язань за даним договором він передав в іпотеку банку майнові права на квартиру №46, яка розташована в будинку №87 по вул. Ак. Вільямса в м.Одесі. 6.07.2014 року ОСОБА_2 помер. У зв’язку із цим банк довів свої вимоги до спадкоємця ОСОБА_2. Проте спадкоємець ОСОБА_2 на вимоги банку не реагує, у зв’язку з цим просив суд звернути стягнення на спадкове майно – предмет іпотеки та стягнути судові витрати на користь позивача.

Представник відповідача під час розгляду справи по суті подав до суду зустрічний позов в якому просив визнати недійним договір про надання споживчого кредиту №765-ДОУ 1П. Ухвалою суду від 3.11.2017р. у прийнятті вказаної зустрічної позовної заяви було відмовлено.

В судове засідання представник позивача не явився, подав заяву з проханням розглядати справу у його відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (а.с.212), тому суд на підставі ст.223 ч.1 ЦПК України вважає за можливо розглянути справу по суті.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову частково, з наступних підстав.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого іпотекою, передбачені Законом України "Про іпотеку".

Судом встановлено, що 14 серпня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір кредиту №675-7 ДОУ 1 П, згідно якого було надано кредит в суму 49000 доларів США, що еквівалентно 247450 грн., зі сплатою 13% річних з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 14.08.2016 року.

В якості забезпечення виконання зобов’язань за даним договором, за пунктом 2.1. Договору передавалася в іпотеку банку квартира №87, яка розташована в будинку №46 по вул. Ак.Вільямса в м.Одесі (а.с.4). Загальна площа квартири 70,5 кв.м.

6 липня 2014 року ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.17).

Разом з тим, кредитні правовідносини боржника після його смерті не припинилися, оскільки згідно ст.1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Оскільки боржник по даному кредитному договору помер, то спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину.

Позивач у встановленому Законом порядку прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 (а.с.93).

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (стаття 3 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи,у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва,іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна,навіть у тому випадку,якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» та ст. 39 цього ж Закону, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

14 червня 2016 року позивач направив Третій одеській державній нотаріальній конторі, у якій було відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_2 лист-вимогу до спадкоємців про добровільне виконання зобов’язання за кредитним договором (а.с.85), про що відповідача повідом нотаріус (а.с.84), однак, вимоги позивача виконані не були.

Таким чином, право позивача на звернення стягнення на спірну квартиру виникло на підставі вимог, передбачених як статтею 1282 ЦК України, так і статті 33 Закону України «Про іпотеку».

Як вбачається із матеріалів справи, через невиконання відповідачами своїх зобов’язань перед позивачем по кредитному договору загальний розмір заборгованості перед позивачем станом на 11.05.2016 року становить 10784 долари США, що складається з боргу по кредиту 10648 доларів США та боргу за відсотками 136,05 доларів США, що в свою чергу підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.11-16).

Разом з тим, суд зазначає, що 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", згідно з яким протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку. Іпотекодавець – позичальник та відповідач не відносяться до категорії осіб, які є суб'єктами Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Вищевказаний закон, не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є лише правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вжити заходів, які спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

Саме до цього зводяться правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду України у справах № 6-57цс15 та № 6-58цс15.

Отже, на підставі викладеного і враховуючи, що квартира ОСОБА_2 та відповідачем використовувалася та використовується для постійного проживання, іншого житла не вони не мали і не мають, її площа менше 140 кв.м., суд вважає за необхідне застосувати норми вказаного Закону від 07 червня 2014.

Крім того, положеннями частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Процедура визначення початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації визначена ч.6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

За таких обставин, суд вважає, що початкову ціну предмета іпотеки, а саме квартиру №46, яка розташована в будинку №87по вул.Ак.Вільямса в м.Одесі для її подальшої реалізації, слід визначити на підставі оцінки майна, проведеної суб’єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

На підставі ст.141 ЦПК України на користь позивача з відповідача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати 4136,33 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-13,76-89,258-273 Цивільно-процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» за кредитним договором №675-7 ДОУ1П, в системі банку №10611530000 від 14.08.2006р., у розмірі 10784,05 доларів США, в тому числі 10648 доларів США – боргу за кредитом, 136,05 доларів США – борг за відсотками, звернути стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1, що складається з трьох житлових кімнат, загальною житловою площею 40,7 кв.м., загальною площею 70,5 кв.м., яка перейшла у спадщину ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку", встановивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на підставі оцінки майна, проведеної суб’єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Рішення суду в частині звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 3 червня 2014 року, не підлягає до виконання.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1), на користь Публчного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (ЄДРПОУ 09807750) судові витрати 4136,33 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання Апеляційному суду Одеської області через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бескровний Я. В.